НОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ ЗА АВТОМОБІЛЬНИЙ МОТЛОХ

Нобелівською премією у 2001 році було нагороджено одразу трьох американських економістів — Джорджа Ейкерлофа, Майкла Спенса і Джорджа Стігліца — за їхній аналіз ринків з асиметричною інформацією. Складно звучить, правда? Тож поясню: асиметричністю в розподілі інформації називається така ситуація, коли частина учасників ринку володіє інформацією, якою не володіють інші зацікавлені особи. Саме асиметричність у розподілі інформації є серйозною причиною невизначеності щодо ефективного використання засобів і ресурсів. І місяць у місяць невизначеність зростає.

«Сьогодні нам доводиться мати справу з цілком новим типом невизначеності. Можливо, що цей фактор був присутнім на ринках і раніше, однак йому ніколи не приділяли такої уваги», — заявив на пресовій конференції через місяць після трагічних подій 11 вересня тодішній міністр фінансів США Пол О’Ніл. Ще більш відвертим того дня був голова Федеральної резервної системи США Алан Грінспен. На його думку, в нинішніх умовах інвестори по всьому світу вимагають вищого рівня повернення вкладеного ними капіталу через підвищення ризику, на який вони змушені йти. Це підтверджується різким падінням світового ринку акцій при паралельному збільшенні дохідності облігацій, що випущені країнами, які розвиваються, та більшістю корпорацій, за винятком тих, чиє становище найбільш стабільне.

Таким чином, почав працювати механізм зворотної селекції, описаний у працях нобелівських лауреатів. Правильніше було б говорити навіть про те, що механізм зворотної селекції, який діяв у всіх країнах з перехідною економікою, починає розповзатися по світу. Лауреати створили нову термінологію; описаний та доповнений ними ринковий механізм, без сумніву, буде інтенсивно використаний у різних сферах господарювання.

…Про Джорджа Ейкерлофа кажуть, що він витиснув інформацію з лимона. Цей нобелівський лауреат є автором моделі так званого «ринку лимонів». Модель розглядається на прикладі ринку старих автомобілів (або «лимонів» на американському жаргоні). Хоча зараз це вже не жаргон, бо «lemon law» — це закон, згідно з яким продавець автомобіля зобов’язується безоплатно відремонтувати, замінити чи повернути гроші за автомобіль, якщо в ньому виявлять недоліки. Більше того, цей термін міцно ввійшов у лексику економістів-теоретиків і нині стосується не тільки автомобілів, що були у користуванні.

Різні аспекти асиметричної інформації цікавили вчених давно. Перші праці, що присвячені цій проблематиці, Дж.Ейкерлоф видрукував ще на початку 70-х років ХХ століття. Зокрема, його стаття «Ринок лимонів (невизначеність якості і ринковий механізм)», що побачила світ 32 роки тому, пов’язала поняття невизначеності та якості товарів, виявивши несподівані причини можливого фіаско ринку. За асиметричного розподілу інформації (коли покупці змушені використовувати ринкову статистику для визначення правдивих характеристик товарів, що відомі лише продавцям) на ринку не укладаються угоди, а за симетричного — у виграші будуть обидві сторони. Асиметрична інформація змушує учасників ринку покладатися на випадок і призводить до ринкового краху.

Конструюючи модель розподілу інформації на ринку, Дж.Ейкерлоф за приклад узяв ринок автомобілів, що були у користуванні, оскільки саме він дозволяє вловити суть проблеми. Якщо обмежити характеристику машини лише двома ознаками: нові чи старі та хороші чи погані, з’ясується, що як новий, так і автомобіль, що вже експлуатувався, може бути і хорошим, і поганим. Купуючи нову машину, користувач наперед не знає, що йому попадеться, у нього є лише імовірнісна оцінка того чи іншого результату. Коли ж машина вже якийсь час перебувала в його користуванні, оцінити її якість він може зі значно вищою точністю. Тут виникає асиметрія доступної інформації: продавці (власники) знають про автомобіль більше, ніж покупці. При цьому хороші і погані машини продаватимуться на такому ринку за однією ціною, оскільки покупці не можуть відрізнити ці товари.

Зрештою, як доводить професор Дж.Ейкерлоф, недостатня інформація про якість товару, який продається, призводить до постійного зниження цін аж до зникнення ринку.

У Нобелівському комітеті переконані, що теорія ринків з асиметричною інформацією є величезним кроком уперед як для економістів-практиків, так і для економічної науки. Попередня модель економіки вибудовувалася на передбаченні про повноту інформації економічних суб’єктів. Але в реальному житті цього немає і не може бути. Сформульована теорія наблизила економічну науку до реальності.

Розуміння наукової ідеї нобелівського лауреата дає можливість шукати вихід з, на перший погляд, розпачливої ситуації. Минуло два тижні, як у моєму автомобілі перегоріли одразу дві котушки запалювання. Нібито й дрібниця, але їхати не можна. Чому? Авто зараз на гарантії у офіційного дистриб’ютора цієї компанії, який півроку тому продав мені свій непогано розрекламований товар. На додачу — зобов’язався протягом двох років власним коштом і негайно усунути будь-яку неполадку з вини виробника. Це за умови, що я жодних самостійних ремонтних дій не чинитиму, інакше гарантії пропадуть. А що робити коли запчастин немає? І жодний пропагандист цієї марки автомобіля вам не скаже, коли будуть. А розмову про відшкодування збитків і не починайте.

Виявляється, вже місяць, як масово виходять з ладу злощасні котушки. Кажуть, кілька сотень власників новеньких авто почали більше рухатися власними ногами. І в кожного на думці: як бути?

Однак звернімося знову до Дж.Ейкерлофа. Державі, вважав він, нема чого робити там, де виникають проблеми асиметричності інформації. Існує лише два способи вирішення — гарантії та репутація. Змусити реалізувати гарантії можна лише через суд. Як і заробити репутацію солідного виробника можна тільки у відкритому суспільстві, коли кожний громадянин держави матиме вільний доступ до інформації про всі добрі справи і негаразди будь-яких компаній-продавців.

Ось чому назріла потреба у створенні мережі недержавних рейтингових, експертних і рекламних інституцій, які, конкуруючи між собою, боролися б за об’єктивного рекламодавця. Але найголовніше — аналізували б рекламу, систематизували та рейтингували її. Хто заперечить, що інформація сьогодні має вартість (і досить велику)! Тож оцінювання її має відбуватися постійно і професійно. Звичайно, це вже рівень громадянського суспільства, до якого в Україні тільки прагнемо.

Цивілізований світ живе за дуже прагматичними законами, і тих, хто хоче до нього долучитися, дуже серйозно екзаменує. Це об’єктивна ситуація, що випливає із законів розвитку сучасного суспільства. До речі, до думок і рекомендацій нобелівських лауреатів там дослухаються.