НЕГОСТИННА ІБЕРІЯ ПРО ДОСВІД ІСПАНІЇ І ПОРТУГАЛІЇ, ЩО ВІДБИВАЄ ВСЮ СКЛАДНІСТЬ ІММІГРАЦІЙНОЇ СИТУАЦІЇ В ЄВРОПІ

Аж до 70-х років Іспанія і Португалія експортували робочу силу. Проте в міру підвищення рівня життя й освіченості населення там охочих виконувати «неінтелектуальну роботу» у сільському господарстві, сфері послуг і будівництві ставало дедалі менше. Хоча рівень безробіття в цих країнах значно знизився за останні кілька років, в Іспанії він усе ще досить високий. Попри це, є кілька видів робіт, за які беруться в основному лише іммігранти, бо зарплата, яка здається мізерною іспанцю чи португальцю, набагато вища за ту, на яку може розраховувати громадянин Марокко, Еквадору чи якоїсь країни Східної Європи в себе на батьківщині.

Однак донедавна досить «м’яке» імміграційне законодавство цих країн зазнає серйозних змін на тлі посилення національних настроїв. Так в Іспанії і Португалії набрали чинності нові закони, мета яких — зробити жорсткішими колишні норми.

Ласкаво просимо з Іспанії...

На думку офіційних осіб із правоцентристського уряду Іспанії, їхня країна вже не спроможна асимілювати величезний потік іммігрантів, які приїжджають сюди з Латинської Америки, Північної та Центральної Африки, а також зі Східної Європи.

Певною мірою це правда. Коли іммігрантів було менше, іспанці пишалися своїм неприйняттям расизму. Тепер вони не впевнені в цьому. Однак із 40 млн. населення Іспанії 1 млн. — легальні іммігранти, більша частина яких мігрувала сюди з Північної Європи. Чимало з них пенсіонери, що живуть у своїх комфортабельних віллах на узбережжі.

Новий закон покликаний регулювати кількість іммігрантів, змінити звичку іспанців використовувати дешеву працю нелегальних робітників, а також передбачає жорстку відповідальність за допомогу у нелегальному перетині кордону. Крім того, він повинен змусити нелегальних робітників, яких, за окремими даними, налічується близько 500 тис., залишити Іспанію. Для цього необхідно укласти договори з країнами, звідки нелегали прибувають. Вже переглянуто чинний договір із Марокко, нещодавно підписано договір з Еквадором, угоди з Колумбією та Польщею перебувають на стадії переговорів. Цими документами встановлюються щорічні квоти на приїзд із кожної країни іммігрантів, а також певний порядок отримання посвідки на проживання. Нелегальні іммігранти приїжджають до Іспанії ще з 50-ти країн світу...

Уряд Іспанії заявив, що посилює міграційний контроль не від імені самої Іспанії, а від імені Європи. Нібито Іспанія має репутацію місця, де іммігрантові легко отримати легальний статус, і потім він вільний їхати куди йому заманеться по всьому континенту. Деякі бізнесмени на півдні Іспанії, що цілорічно вирощують овочі для всієї Північної Європи і широко використовують для цього дешеву нелегальну робочу силу, зізнаються, що допомагають своїм працівникам-іммігрантам отримати необхідні папери. «Ми потребуємо робітників, — кажуть вони, — а влада або ігнорує реальну ситуацію, або просто неефективно функціонує. Або і те, й те».

Іммігранти відреагували на новий закон із побоюванням і невдоволенням, особливо ті, хто перебуває в Іспанії нелегально і чиї клопотання про можливість залишитися торік було відхилено. Новий закон дуже урізує права іммігрантів, гарантовані їм за рік до того: нелегальні робітники більше не мають права на страйк чи якесь інше організоване вираження протесту. Однак деякі з них спробували окупувати кілька церков і розпочали голодний страйк.

Домовитися з деякими країнами, які експортують нелегальну робочу силу, виявилося непросто. Еквадор відмовився прийняти назад близько 150 тис. своїх громадян, які нелегально іммігрували до Іспанії, попри зовні вигідну пропозицію іспанського уряду, а саме виплатити нелегалам зароблені ними гроші і повернути їх на батьківщину групами по 40 тис. чоловік щороку. Та коли 5 лютого розпочався запис добровольців на репатріацію, записалися лише кілька сотень.

Водночас деякі уряди, наприклад Марокко, побоюються, що в Іспанії може розпочатися «переслідування мусульман», схоже на події 500-річної давності, коли мусульман (і євреїв) виганяли з країни.

…і Португалії

У Португалії склалася подібна ситуація. У 60-х роках близько 100 тис. португальців щороку емігрувало за межі країни, і зараз близько 2,5 млн. (що еквівалентно чверті населення країни) все ще живуть за кордоном. Їхні грошові перекази додому досі залишаються важливим джерелом валютних надходжень у країну і доходу багатьох сімей. Однак сьогоднішній відносний добробут Португалії приваблює сюди, разом із традиційним потоком іммігрантів із колишніх колоній в Африці, також іммігрантів із Центральної та Східної Європи.

Будівництво другого аеропорту в Лісабоні і нового стадіону для чемпіонату Європи з футболу 2004 року збільшило попит на робочу силу. Зараз на багатьох будівельних майданчиках тут можна почути велике розмаїття африканських діалектів, а також арабську, українську, російську, румунську й молдавську. Попри складності в спілкуванні, робота не стоїть.

Португальці, як і іспанці, завжди вважали себе расово толерантними і сприйнятливими до чужої культури. Близько 200 тис. іноземців живе тут легально, майже половина їх — африканці; 1974 року, за рік до того, як Португалія звільнила свої африканські колонії, легальних іммігрантів налічувалося всього 32 тис. За даними офіційної статистики, нелегальних робітників у Португалії близько 35 тис., тоді як за неофіційними — близько 200 тис. Взагалі-то 400 тис. іммігрантів — 4% населення — за європейськими стандартами, небагато. З огляду на низький рівень безробіття (3,5% за офіційними даними), дешева робоча сила іммігрантів — те, що тут потрібно.

Однак більшість нелегалів опиняються в не придатних для нормального життя умовах. У містечках із халуп, де вони живуть, квітне злочинність. Ці містечка часто контролює мафія зі східноєвропейських країн. Перше покоління цих іммігрантів готове змиритися з такими умовами життя для себе, але вони хочуть кращого життя для своїх дітей. Їхні діти хочуть того самого. Однак цього може не статися. Як тоді ці діти боронитимуть свої права на краще життя?

З 1992 по 1996 роки трохи знизити напругу вдавалося за рахунок амністії для нелегальних іммігрантів. Зараз Португалія вирішила піти іншим шляхом: новий закон має сприяти зниженню нелегальної міграції в результаті запровадження дозволів на тимчасову роботу, що базуватимуться на прогнозованій потребі в робочій силі. Переговори щодо офіційних урядових програм уже проходять з Україною і Румунією.

Проте фахівці в галузі імміграційних процесів вважають, що така система не працюватиме. Річ у тім, що ці програми будуються на ілюзії, що іммігранти повертатимуться до себе на батьківщину після закінчення легального терміну їх перебування на роботі за кордоном. Уряди європейських країн опинилися в складній ситуації. З одного боку, на них тисне посилення національних настроїв по всій Європі. З другого, ліві й церква звинувачують свої уряди в негуманності. «Ви хочете залишити їх тут на п’ять років, побудувати, експлуатуючи цих людей, стадіон, а потім їх викинути?» — запитують вони в Португалії. Проте можна припустити, що більшість іммігрантів, які будують сьогодні стадіон у Лісабоні, швидше за все, залишаться в Португалії, як загалом зроблять і багато інших іммігрантів в інших країнах Європи.

За матеріалами The Economist