Марія Баррадос: «Наш обов’язок — гарантування безпартійності і неполітичності державної служби»

Конкурентоспроможність країни залежить, зокрема, й від чіткості функціонування державної машини, вважає начальник Головного управління державної служби України Тимофій Мотренко і пов’язує це з реформуванням держслужби. Цій темі у Головдержслужбі присвячено цілу серію круглих столів, у тому числі з головними редакторами провідних ЗМІ, представниками бізнесу, громадських інституцій. З порядку денного не сходить питання політичної нейтральності державної служби, розмежування адміністративних та політичних посад. Безперечно, державна машина повинна ефективно працювати на благо суспільства, незалежно від того, яка політична партія перебуває при владі.

Своєю чергою, суспільство зацікавлене в роботі команди професіоналів-державників, а не попутників, які займають крісла залежно від політичної кон’юнктури. У зв’язку з цим корисним може бути досвід Канади, де призначення на державну службу відбувається на основі здобутків та заслуг, без впливу політичних міркувань, політичної заангажованості чи політичного патронажу. Громадяни країни мають реальні можливості пропонувати свої кандидатури на посади й розглядатися як кандидати на працевлаштування на державній службі. У Канаді діє Комісія державної служби, що є незалежною агенцією й відповідає за збереження та охорону цінностей професійної державної служби: компетентності, незаангажованості (аполітичності) та репрезентативності. За законом, повноваження призначати на всі посади державної служби Канади належать цій комісії. Нещодавно президент Комісії державної служби Канади Марія Баррадос, на запрошення Головдержслужби України, перебувала з візитом у нашій країні. «ДТ» скористалося нагодою й люб’язністю пані Марії, щоб узяти ексклюзивне інтерв’ю.

— Пані Маріє, ваш приклад прозорої звітності чиновника, що прозвучав під час круглого столу, якщо не шокував, то принаймні серйозно здивував багатьох присутніх. Невже справді, набравши ваше прізвище в інтернет-пошуковику, можна отримати доступ до інформації навіть про ваші витрати під час ланчу? Ви вважаєте, що це нормально?

— Канадські громадяни зацікавлені в тому, щоб їхні держслужбовці розумно витрачали долари, отримані від платників податків. Тож було ухвалено дер­жавне рішення про абсолютну прозорість усіх витрат старших урядовців. Тепер кожен може з’ясувати, скільки я заробляю і скільки витрачаю. Особисто я вважаю, що в цьому питанні ми зайшли надто далеко, але цього хочуть люди.

— Тобто жодних проблем?

— Ви знаєте, проблема все ж таки є. Коли всі так робитимуть, то інформації стане забагато. Крім того, журналісти беруть усю цю інформацію, переглядають її й вирішують, хто найбільше витрачає, хто подорожує, а хто мав найдорожчий ланч. І жоден із моїх колег не хоче очолювати список. На щастя, є міністерство іноземних справ, і воно зазвичай розміщується на вершині в цьому переліку.

— Які передбачено конкретні напрями співпраці між комісією, очолюваною вами, та Головним управлінням дер­жавної служби України?

— Ми перебуваємо тут у рамках угоди, яку укладено між Головним управлінням державної служби і канадським бюро міжнародної освіти. Цей проект зосереджується на реформі держслужби. Його ідея полягає в тому, щоб удосконалити процес найму на роботу і вирішити такі питання як політична нейтральність держслужбовців. Внесок моєї комісії до цього проекту полягає в тому, що ми залучені як експерти.

— В Україні гостро стоїть питання розмежування політичної влади і професійної державної служби. Як це питання вирішене в Канаді?

— Ми можемо похвалитися усталеною традицією вирішення цього питання. Вона підкріплена нашими законами, які з часом переглядаються та змінюються. У нас є так звана ключова держслужба, за роботу якої відповідає комісія державної служби. Остання має право контролювати будь-які призначення, а також сам процес призначення. Ми повинні забезпечувати політичну нейтральність держслужбовців. Це, практично, всі призначення на посади, нижчі від заступника міністра. Однак є деякі посади, що перебувають не під контролем комісії, а радше під певним політичним впливом. Але ці посади дуже чітко визначено, тобто всі знають, що саме це за посади. Крім того, є низка посад, на яких люди працюють безпосередньо на міністерства, і вони становлять виняток із загальної картини.

— Розкажіть докладніше про комісію, очолювану вами, бо, як на мене, її функції доволі унікальні для України.

— Функції комісії справді унікальні. Унікальність полягає в тому, що комісія має виконавчі повноваження. Це означає, що міністерства не можуть працювати, не задіюючи наших повноважень. Водночас ми дуже незалежні. Нами не керує жодне міністерство. Мене, наприклад, призначає парламент. Згоду на призначення мають підкріпити більшість голосів в обох палатах. По суті, вони за мене голосують. Перш ніж призначити, зі мною розмовляли в парламентських комітетах. І ці інтерв’ю транслювалися телебаченням. Ось бачите, до чого доходить наша прозорість.

Комісія державної служби Канади відповідає за всі призначення на державну службу. А також — за ротацію всередині держслужби, коли люди, приміром, переходять із одного міністерства в інше. Ми керуємо системою, якій делегуємо певну частину повноважень. Але всі заявки від кандидатів на роботу в рамках державної служби мають подаватися до комісії, до нас. Ми дуже зацікавлені в нових людях. Торік до нас надійшло понад мільйон заявок на приблизно одинадцять тисяч посад. Щоправ­да, деякі кандидати подавали більш ніж одну заявку. Оскільки мета нашої роботи — створення однакових умов для різних кандидатів, ми дуже турбуємося про справедливість наших рішень.

Є й інші аспекти нашої роботи. Ми делегуємо певні повноваження, однак керуємо всіма програмами з прийому на роботу. Так, ми набираємо людей в університетах, вивчаємо всі заявки, ведемо спеціалізовані програми. Саме ми виробляємо стратегію, розробляємо підручники, директиви… Наприклад, торік через нас пройшло 120 тис. звільнень, наймів і переходів на роботу. Оскільки ж у нашій системі існує делегування повноважень, то, звісно, ми проводимо моніторинг і аудит за повноваженнями, переданими іншим. І проводимо наші розслідування. Та частка наших повноважень, якої ми не делегуємо, стосується політичної діяльності держслужбовців. Тому що нашим обов’язком є гарантування безпартійності і неполітичності державної служби.

— У такому разі, чи може держслужбовець у Канаді бути членом якоїсь політичної партії?

— Держслужбовець може бути членом партії. Ця система постійно еволюціонує. У минулому держслужбовці не могли бути партійними, але в Канаді діє хартія прав і свобод канадців, тому держслужбовець може бути членом партії. Може бути політичним активістом, якщо це не позначається на безпартійній природі державної служби. Саме комісія держслужби вирішує, чи відповідатиме це закону в кожному окремому випадку. Це означає, що для людей на вищих посадах таке практично неможливе. Але на невисоких посадах свободи набагато більше.

— З якої посади починається більша свобода?

— Це повністю залежить від характеру роботи. Перш ніж ухвалити рішення, ми дивимося, яку роботу виконує людина, наскільки вона публічна, чи багато контактує в рамках своєї роботи. І якщо рівень контактів досить високий, то відповідь наша буде: «Ні, не можна». Тому я не беруся точно визначити, з якої посади починається свобода. Скажімо, якщо людина працює в столиці, то вона може обіймати вищу посаду, але при цьому, зважаючи на велику кількість службовців, не бути публічною. Тим часом, працюючи десь у регіоні на нижчій посаді, людина може бути більш публічною.

— Чи має комісія своїх представників у міністерствах?

— Ні. Але ми делегуємо міністерствам свої повноваження з набору кадрів і, відповідно, співпрацюємо з адміністративним персоналом міністерств.

— А як у вас вирішено питання призначення заступників міністрів і керівників департаментів міністерств? Може, їх набирають на конкурсній основі?

— За призначення заступників міністрів комісія не відповідає. І їх не призначають шляхом відкритого конкурентного відбору. Проте вони, традиційно, приходять на свої посади з лав держслужбовців, із посад, на які їх було призначено через відкритий конкурентний відбір.

— Чи можливі в Канаді, бодай як виняток, кадрові призначення, продиктовані родинними зв’язками чи політичними мотивами?

— Я сподіваюся, що ні. Але давайте докладніше. Я можу вирішити, що ви чудово підходите для певної посади. Але ви можете бути чиїмось родичем. Для мене важливо, щоб рішення про зарахування на роботу не базувалося на основі сімейних чи політичних міркувань. Якщо ж з’ясовувалося, що призначення було зроблене саме з таких міркувань, то за тим ішло звільнення цих людей з роботи і з держслужби. Я пам’ятаю одну конкретну історію. Мати найняла на роботу свою дочку. Потім — друга своєї дочки і одного з його друзів. Опісля вона сказала, що в неї були причини для цього: мусила негайно когось найняти на роботу. А для мене це не відіграє жодної ролі. Її було звільнено.

— Чи можете ви назвати співвідношення кількості держслужбовців у Канаді і кількості населення?

— Приблизно 4% населення становлять держслужбовці, якщо включати в їх число військових та поліцію.

— Як швидко зростає армія держслужбовців?

— Ми бачимо певне зростання. Якщо говорити про держслужбовців, які працюють на федеральному рівні, то торік їх кількість зросла на 4%. Але не думаю, що ця тенденція триватиме, з огляду на нинішню економічну ситуацію.

— Професія держслужбовця у Канаді престижна?

— Я б сказала — так. Власне, про це свідчить велика кількість заявок на посади. Певно, вона не така престижна, як лікар чи вчений, але держслужбовці — шановані в суспільстві люди, отримують дуже непогану платню. Щодо платні: службовці на низьких посадах отримують зарплату, яка відповідає ринковому рівню. Держслужбовці вищого рівня отримують менше, ніж працівники, котрі обіймають посади такого ж рівня на підприємствах приватного сектору.

— Яка різниця між зарплатою держслужбовців на найвищих і на найнижчих посадах?

— Найвищі посадові особи держслужби заробляють приблизно 350 тис. канадських доларів на рік, тоді як люди, котрі працюють на найнижчих посадах і мають повну зайнятість, — 25—30 тис. на рік.

— А як щодо пенсійного забезпечення?

— У держслужбовців, які працюють на федеральному рівні, дуже добре пенсійне забезпечення. Вважається, що ця пенсійна система — вигідніша, ніж в інших сферах суспільства. Вона гарантована державою. В ній немає жодних ризиків, і рівень державного забезпечення може сягати 70% найвищої зарплатні за останніх п’ять років роботи.

— Це більше, ніж середня пенсія решти членів суспільства?

— Так.