Усього до числа основних міжнародних спонсорів увійшло 11 компаній, таких як Coca-Cola Co., International Business Machines Corp., Samsung Electronics Co., Eastman Kodak Co і, звісно ж, McDonald’s Corp. Загалом їм довелося викласти 550 мільйонів доларів. Місцеві спонсори, яких виявилося значно більше, «нашкребли» ще 315 мільйонів доларів. При цьому австралійські організатори Олімпійських ігор подбали не лише про те, щоб в усьому Олімпійському парку не було жодного щита з рекламою фірми, яка конкурує з будь-ким із спонсорів, а навіть про відповідний «ідеологічний» зміст усіх рекламних щитів на всіх шляхах, які ведуть до олімпійської Мекки. Понад те, зовнішній вигляд катерів, які провадять перевезення через Хоумбашську затоку, був, так би мовити, «відповідним»: раніше він викликав невиразні асоціації з «яйцем у беконі» — фірмовою стравою Egg McMuffin, конкурента McDonald’s.
Пан Боуден гордо підкреслював, що комітет усе передбачив і виключив будь-яку можливість розміщувати в місцях скупчення по-олімпійському стурбованого натовпу різну неофіційну рекламу. «По суті, вам залишається тільки вдатися до повітряного піратства і надсилати свої рекламні послання з неба», — самовдоволено пожартував він, зазначивши при цьому, що й виписування будь-яких символів у небі над олімпійським парком заборонено олімпійською угодою.
Втім, одну лазівку в непробивній стіні протекціонізму конкуренти основних спонсорів усе ж знайшли. Італійська компанія Fila Sp, яка виробляє спортивний одяг, на зло Nike Inc., що входить до числа місцевих спонсорів Олімпійських ігор у Сіднеї, ще 1998 року орендувала шхуну. І не просту шхуну, а золоту — точну копію легендарної шхуни Bounty, тісно пов’язаної з ім’ям капітана Блая. А на час Олімпійських ігор перетворила її на плавучий ресторан, який розмістився прямо навпроти Олімпійського парку. І той факт, що на вітрилах цієї шхуни гордо тріпоче зображення торгової марки самої компанії, виявився єдиним із непередбачених, і тому він не підлягає забороні з боку Олімпійського комітету.