Китайський симптом

Китай потихеньку перетворюється на наддержаву. Якщо не за рівнем ВВП на душу населення, то за технологічними досягненнями, не кажучи вже про темпи економічного зростання. Причому, якщо останні два десятиліття відбувався процес трансформації китайської економіки з аграрної у промислову, то за перші роки ХХI століття намітилася нова тенденція: Китай заявив про претензії на світове лідерство в галузі телекомунікацій та інформаційних технологій.

Кореспонденту «ДТ» випала нагода переконатися в цьому на власні очі. Наприкінці листопада група українських журналістів відвідала центральні офіси компанії Huawei у Пекіні та Шеньчжені, в яких десятки тисяч китайських IТ-фахівців невпинно кують майбутню перемогу китайської електроніки на світовому ринку.

У рейтингу «50 найбільш конкурентоспроможних на світовому ринку китайських компаній», опублікованому в середині вересня в рамках Міжнародного форуму підприємців у Пекіні, перші три місця посідають китайські електронні гіганти — Haier, Lenovo і Huawei. Перебуваючи на передньому краї китайської технологічної експансії, ці компанії крок за кроком збільшують свої частки ринку як у країнах, що розвиваються, так і в розвинених.

Сумарний обсяг інвестицій у телекомунікаційну галузь за останні п’ять років, які минули з моменту вступу країни до СОТ, становить 100 млрд. дол. — це одна шоста загального обсягу інвестицій у китайську економіку. Обсяг імпорту й експорту продукції інформаційних технологій і електроніки досяг поточного року 520 млрд. дол. Частка IТ-сфери у ВВП Китаю минулого року становила 7,2% і продовжує зростати. Експерти сходяться на думці, що в найближче десятиліття розклад на світовому ринку телекомунікаційного устаткування може істотно змінитися на користь китайських виробників. І країни зі зростаючою економікою, такі, як Україна і Росія, опиняться в епіцентрі цих змін.

Західний фронт

Україна дедалі більше привертає до себе увагу китайських електронних гігантів. Так, за даними Lenovo (ця китайська компанія придбала минулого року в IBM підрозділ з виробництва ноутбуків і персональних комп’ютерів), обсяги продажу на українському ринку зросли в поточному році на 20%.

Huawei Technologies повідомила на початку грудня, що її очікувана виручка від продажу в Україні цього року зросте більш як удвічі і перевищить 80 млн. дол.

ZTE поки що відома в Україні здебільшого завдяки своїм мобільним телефонам (повідомлялося про укладений із «Телесистемами України» контракт на поставку EV-DO-терміналів), проте в сусідній Росії широко просуває й устаткування для телеком-операторів.

Уже сьогодні серед партнерів, наприклад, Huawei в Україні — фактично всі великі вітчизняні телекомунікаційні компанії: «Українські радіосистеми», ITC («CDMA Україна»), «Голден Телеком», «Датагруп», Newton, «Фарлеп-Оптіма», UMC, «Укртелеком» і «Утел», «Інтертелеком» і «Телесистеми України» та інші.

Ступінь співробітництва українських операторів із Huawei різний. Для деяких із них — наприклад, для «Телесистем України» або ITC — китайці поставляють базові станції для CDMA-мережі мобільного зв’язку. Комусь — приміром, UMC або «Укртелекому» — транспортне устаткування для волоконно-оптичних мереж, ті самі DWDM-рішення (Huawei є безумовним лідером у цьому ринковому сегменті в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні). Компанія також здійснює поставки устаткування для радіосегмента першої в Україні FMC-мережі «Голден Телеком», початок комерційної експлуатації якої намічено на початок наступного року. (FMC — fixed-mobile convergence — мобільна конвергенція, комплекс послуг, який дає змогу клієнту користуватися фіксованим і мобільним зв’язком, а також широкосмуговим бездротовим доступом в Інтернет з допомогою єдиного комплексу устаткування одного оператора. Дозволяє оптимізувати як витрати клієнта на телекомунікаційні послуги, так і витрати оператора на їхнє надання.)

Huawei має всі шанси стати піонером у впровадженні в Україні мобільного зв’язку третього покоління. Причому відразу у двох стандартах. Якщо успіхом завершаться переговори з «Укртелекомом», то Huawei поставлятиме устаткування для радіосегмента мережі третього покоління стандарту UMTS, яку планує розвивати держоператор. Як уже згадувалося вище, для «Телесистем України» китайці поставляють устаткування для іншого стандарту мобільного зв’язку третього покоління — CDMA-2000 1х EV-DO.

Секрет популярності технологічних рішень від Huawei — насамперед їхня низька вартість. До того ж, за словами китайських IT-шників, устаткування цієї компанії добре сполучається з електронікою інших виробників, встановленою в мережах операторів. Таким чином, телекомунікаційні компанії можуть бути гнучкими. Як у масштабуванні своїх мереж (наприклад, якщо десь треба оперативно збільшити пропускну здатність або абонентську місткість), так і в переговорах з іншими постачальниками (якщо який-небудь Ericsson не хоче знижувати ціни). Однак, як бачимо, китайці пробують себе в Україні й у масштабних проектах — у монтажі готових мереж під ключ.

Аналогічна ситуація і в Росії. Там Huawei є лідером з поставок устаткування для федерального стандарту мобільного зв’язку CDMA-450, який активно розвивається. Проте компанія активно освоює і ринок устаткування для оптоволоконних мереж, а також цифрових АТС. Постачає Huawei і GSM-устаткування. Оператори російської «великої трійки» використовують китайські базові станції для розгортання мережі в малонаселених регіонах (де важлива дешевизна покриття), а також закуповують у них устаткування для GPRS.

Huawei уже зарекомендувала себе як небезпечний ринковий конкурент. Політика китайців — жорстка і гнучка одночасно. Жорстка — тому що пресинг не зменшується, і компанія готова «запхати» своє устаткування у будь-яку вільну нішу будь-якого оператора. Гнучка — тому що для цього використовуються будь-які засоби. Розповідають про випадки, коли устаткування просто дарувалось операторам — «на пробу» або «для налагодження співробітництва».

Конкуренти не дрімають. Якщо раніше на ринку циркулювали чутки про «неякісність» китайського устаткування (час їх потихеньку спростовує), то тепер — про те, що Huawei — компанія, пов’язана з китайським ВПК, «грошима партії» і китайською розвідкою. Ці чутки спростовує вже сама Huawei. А наміри деяких країн, наприклад Індії (такі розмови ведуться й у Росії), обмежити імпорт телекомунікаційного устаткування цього виробника можна легко пояснити лобіюванням інтересів інших світових електронних гігантів. Необхідність протистояти експансії Huawei називалася однією з причин двох великих об’єднань року, який минає, — Lucent із Alcatel і Nokia із Siemens...

Східний фронт

…Пекін зустрів літак, який знижувався, верхівками хмарочосів, які визирають із моря туману. Перше враження від міста — таким міг би бути Радянський Союз, якби його замість розвалу довели до пуття. З одного боку, скло і бетон сучасних офісних центрів, мереживо багатоповерхових авторозв’язок, потоки сучасних машин на чудових дорогах, мистецтво ландшафтного дизайну на кожному газоні. З іншого — невловимий наліт «совка»: і в плануванні міста, і в помпезності будинків, і в людях, котрі, якщо не звертати уваги на розріз очей, чимось невловимим нагадують москвичів. Чи то одягом (абсолютно таким самим, як носять у нас, і чому б це?), чи то аурою — радянською діалектичною єдністю свободи і несвободи... І навіть червоні прапори на площі Тяньаньмень і черга в мавзолей Мао Цзедуна виглядають ностальгічно.

Дуже відрізняються від пекінців жителі Шеньчженя — рибальського села поблизу Гонконгу, яке у 1978 році перетворили на одну з перших у Китаї вільних економічних зон. Відтоді місто перетворилося на десятимільйонний мегаполіс із хмарочосами, авторозв’язками і футуристичним метрополітеном. Саме там розміщене головне виробництво Huawei. Місто забезпечує 13% усього китайського експорту, а на частку високих технологій припадає 45% тамтешнього виробництва.

Шеньчжень — найбагатше місто в Китаї: ВВП на душу населення в ньому становить близько 7,8 тис. дол., що можна порівняти з показниками окремих європейських країн. Жителі Шеньчженя молоді, енергійні, упевнені в собі, добре одягнені, і по обличчях видно, що не обділені хорошим харчуванням і вітамінами. Майже ніхто не знає англійської, причому є відчуття, що в людей немає такої необхідності: вони чудово існують у своєму всесвіті. І через це нагадують чи то інопланетян, чи то якусь іншу расу.

Втім, це лірика. Китай, завдяки своїй невичерпній абонентській базі, — найбільший у світі ринок для телекомунікаційних компаній. Сьогодні в країні 820 млн. користувачів телефонного зв’язку. Причому кількість мобільних абонентів — 450 млн. — перевищує кількість фіксованих (370 млн.) і продовжує зростати майже на 100 млн. за рік. Користувачів Інтернету в країні також 120 млн.

Потреби китайських операторів у телекомунікаційному устаткуванні здебільшого покриваються місцевими виробниками, хоча імпорт також залишається чималим. Відповідно до планів китайського уряду, до 2008 року, року проведення Олімпіади в Пекіні, кожен китаєць мусить мати той чи інший засіб зв’язку. При цьому в Китаї розуміють, що найдешевше здійснити це за допомогою бездротових технологій. Не даремно ж на міжнародній виставці «Телеком-2006», яка завершилася в Сянгані на початку грудня (він же Гонконг), інтерес до виходу на ринок КНР висловили російські стільникові оператори.

До речі, у китайському мобільному зв’язку переважає стандарт GSM, хоча CDMA-покриття також є. Наприклад, з участю Huawei уряд країни реалізував безпрецедентний проект зі створення мережі мобільного зв’язку і бездротового доступу в стандарті CDMA-450 у Тибеті. В інтеграцію Тибету китайська влада вкладає мільярди доларів. Завдяки устаткуванню Huawei, при вкладенні відносно помірних коштів зв’язок став доступним на величезній території — у більшості гірських долин регіону. Причому як мобільний, так і фіксований з бездротовим доступом.

Аналогічний проект Huawei планує реалізувати разом із владою Чукотки. Благо, що стандарт дозволяє одній базовій станції обслуговувати тисячі квадратних кілометрів території.

Ще одним із перспективних для Huawei регіонів є Африка. Цей інтерес був зафіксований на економічному саміті лідерів африканських країн, який відбувся в Пекіні на початку листопада. Після чого заговорили про майбутнє захоплення Китаєм африканського сировинного ринку...

Таким чином, китайські електронні гіганти мають унікальну можливість спиратися на величезний внутрішній ринок, який швидко зростає, і водночас, використовуючи усі свої виробничі потужності й економію на масштабі, здійснювати експансію на ринок зовнішній. Провідні світові електронні виробники, навпаки, мають досить вузькі або надто насичені внутрішні ринки. І не можуть говорити про повноцінну світову експансію без освоєння ринку Китаю. Чим у Піднебесній обов’язково скористаються...

Довідка «ДТ»

Китайська економіка
в цифрах

У 2006 році міське населення Китаю перевищило сільське.

Середній клас, який має достатню купівельну спроможність для придбання продукції ІТ-індустрії, оцінюється в 300—500 млн. осіб.

Із 1978 року (року початку економічних реформ у Китаї) сумарний обсяг прямих іноземних інвестицій перевищив 600 млрд. дол. Обсяг іноземних інвестицій у 2006 році становитиме 65—70 млрд. дол.

70% ВВП виробляється в приватному секторі економіки, 30% — у державному. У 2005 році внутрішній попит забезпечував 37,8% ВВП Китаю.

Додатне сальдо торговельного балансу Китаю за останні 12 місяців становить 155 млрд. дол.

Золотовалютні резерви Китаю перевищують 1 трлн. дол. За прогнозом лондонського дослідного центру Economist Intelligence Unit, до весни 2008 року вони становитимуть 2 трлн. дол. Китайський золотовалютний запас називають одним із стовпів стабільності американського долара.

Обсяг імпорту енергоресурсів за перше півріччя 2006 року становив 36 млрд. дол. (зростання на 55% порівняно з аналогічним періодом минулого року). При цьому економіка Китаю має далеко не найкращі показники енергозбереження: питома витрата енергоресурсів на одиницю ВВП у півтора разу перевищує таку у розвинених країнах.

Витрати на науково-дослідні розробки за останні десять років зросли з 0,57 до 1,3% ВВП і, як очікується, становитимуть за 2006 рік 136 млрд. дол. При цьому частка приватного сектора у фінансуванні НДР сягає 67%. За цим показником країна перебуває на другому місці у світі після США (330 млрд. дол.). До 2020 року Китай витрачатиме на НДР 370 млрд. дол. і вийде за цим показником на перше місце у світі.