Китай готується до стрибка з карпатського трампліна

У китайців очі вузькі. Але погляди широкі. Сьогодні вони пильно приглядаються до західних регіонів України, які водночас є східним прикордонням великої Європи. Зручний плацдарм для подальшої експансії товарів «made in China» на європейські й світові ринки. До того ж — екзотика для жителів Піднебесної, що останнім часом охоче і з комфортом мандрують. Якраз, до речі, тими маршрутами, якими українські «човники», вкриваючись потом, ось уже більше десяти років тягають зі сходу на захід величезні тюки з китайським ширвжитком, вивозячи потім з України на фабрики десь у Ханчжоу чималі кейси з доларами, щоб розрахуватися за шкарпетки й парасольки.

Тепер, поруч із легкою, Китай активно виводить на світовий ринок свою важку промисловість. Тамтешня техніка працює на полях, дорогах, новобудовах багатьох країн. Однак транспортувати через півпланети готові трактори і грейдери — задоволення не з дешевих. Набагато вигідніше складати їх десь по сусідству з Європейським Союзом. Прикордонна Чернівецька область із її незатребуваною, а отже, дешевою робочою силою і сотнями квадратних метрів порожніх заводських цехів дуже вдало вписується в ці плани.

Природно, що члени делегації з провінції Цзянсі Китайської Народної Республіки, які відвідали Буковину з офіційним візитом, насамперед цікавилися міським летовищем. І залишилися задоволені: воно цілком здатне приймати і відправляти важкі «Боїнги». У Сторожинецькому районі, що поблизу кордону, обласного центру й аеропорту, оглядали занедбані військові містечка, казарми й ангари яких можна запросто перетворити на складальні цехи і складські приміщення. Як і виробничі площі колись знаного на весь Радянський Союз заводу «Кварц», де давно снують протяги.

Переговори щодо спільних підприємств зі складання руками буковинців китайських сільськогосподарських машин і таких самих СП з їх продажу велися в стінах Чернівецької облдержадміністрації. Причому китайська делегація (на відміну від нашої, буковинської, яка відвідала провінцію Цзянсі півроку тому) підійшла до вирішення торгово-виробничих питань із позицій стратегічних, а не чиїхось суб’єктивних уподобань. До її складу увійшли менеджери телекомунікаційних фірм та авіакомпанії «Китайські закордонні перевезення», перші особи керівництва імпортно-експортної компанії «Ган Хуа». А ще, показово, керівники канцелярії зовнішніх зв’язків провінції Цзянсі, зокрема її відділу Європи і Африки. (Це ж яке треба мати масштабне бачення міжнародного регіонального співробітництва, щоб навіть на провінційному рівні заснувати окремі відділи зв’язків з усіма частинами світу!)

У цьому контексті цікаво пригадати результати першого офіційного візиту буковинської делегації до Китаю. На жаль, вона формувалася за принципом «хто платить, той і їде». Ось і повернулися чернівчани на чолі з високими чиновниками облдержадміністрації додому з якимись дивними намірами спільно переробляти мед із карпатських пасік (навіщо взагалі, питається, переробляти мед, ще й з допомогою китайців?), ілюмінувати обласний центр китайськими ліхтариками й повідкривати в області кабінети нетрадиційного тайського масажу.

Натомість Китай цікавиться в Україні, зокрема й на Буковині, речами серйозними. Розпитували директорів чернівецьких підприємств колишньої «оборонки» — «Ритм» і «Кварц» — про їхню унікальну продукцію, аналогів якій у світі попошукати. І хоча керівник делегації з Піднебесної запевняв, що серед них немає спеціалістів-електронників, а лише бізнесмени й політики, китайські гості, минаючи в просторому кабінеті директора «Кварца» зразки заводської продукції — портативні переносні холодильники й довговічні парасольки, усі як один рушили до стенду із приладами на випромінюючих кристалах.

Китайці готові їх купувати. Оскільки поки що нічого подібного у себе не мають. Їхня наукова думка не сягнула висот оптофотоелектронних технологій, якими володіє Україна, не в останню, між іншим, чергу завдяки чернівецьким підприємствам електронної промисловості. І в цьому якраз специфіка нинішніх україно-китайських відносин. Тоді як ми із захопленням купуємо в Китаї ширвжиток, гноблячи тим власну легку промисловість, і продаємо нікому у нас, на превеликий жаль, не потрібні високотехнологічні прилади (тому ж «Кварцу» український уряд за роки незалежності не зробив жодного держзамовлення, і на його продукцію немає нині попиту на внутрішньому ринку країни), Китай чинить навпаки. Врешті, саме завдяки китайським спецзамовленням «Кварц» і «Ритм» іще тримаються на плаву, збуваючи через «Укрспецекспорт» свої унікальні вироби одній із пекінських фірм.

Але за нинішнього розкладу справ так довго не триватиме. При тому потужному державному фінансуванні наукових розробок, яке Пекін забезпечує своїм провідним НДІ у сфері високих технологій, невдовзі чернівецька продукція китайців більше не цікавитиме. Єдине, чого від нас тоді чекатимуть, — це базари, склади і злітні смуги...