Інфляційні апетити

Поділитися
Класичне правило британського етикету — якщо не знаєш, про що говорити в товаристві, говори про погоду чи інфляцію, — схоже, потребує перегляду...

Класичне правило британського етикету — якщо не знаєш, про що говорити в товаристві, говори про погоду чи інфляцію, — схоже, потребує перегляду. І зовсім не тому, що ці теми втратили актуальність. А через вирування пристрастей, які викликає їх обговорення.

Однак журналісти Бі-бі-сі цієї весни вирішили обговорити саме тему інфляції, причому не з високочолими фінансистами та аналітиками, а з представниками звичайнісіньких сімей із різних країн світу. Чим зумовлений вибір цих шести респондентів, журналісти не пояснюють. Зате обіцяють простежити подальший розвиток ситуації через кілька місяців.

Евелін Родас із Гватемали працює інженером-агрономом. Живе з матір’ю, батьком, двома племінниками та племінницею. На їжу витрачає 250 дол. щомісяця — 40% доходу. До голоду не доходить, але зростання цін вдарило по сім’ї досить сильно: якщо раніше м’ясо на столі бувало п’ять разів на тиждень, то тепер — лише двічі. Діти вже не п’ють молока тричі на день, доводиться обмежуватися сніданком. Фрукти купуються лише місцеві, сезонні.

Мати Евелін має власну продуктову крамницю, і їй дедалі складніше зводити кінці з кінцями: ціни в постачальників ростуть дуже швидко, а відпускних вона підвищувати не може, оскільки покупців і так різко поменшало. Основний продукт харчування у країні — кукурудзяне борошно для національних коржів тортилья — коштує вже понад 70 центів (американських) за кілограм, а в сім’ї його витрачається не менше двох кілограмів на день. Літр рослинної олії — майже два долари, кілограм курятини — 4,3. Картопля ще дорожче — 4,4. Найбільше тривожить Евелін зростання цін на борошно, що вона пов’язує з повальним переходом фермерів на виробництво сировини для біоетанолу.

Джоан Клессік живе у Великобританії з чоловіком і двома дітьми шкільного віку. На їжу витрачає 80—100 фунтів на тиждень (160—200 дол.), що становить близько 10% доходу. Для Джоан найголовніше — здорова їжа, тому вона купує багато фруктів та овочів, використовує мало напівфабрикатів, готує в основному зі свіжих продуктів. День починається з тостів чи мюслів і апельсинового соку, на ланч із дому беруть сандвічі, йогурт і фрукти. Вечеряє сім’я зазвичай м’ясною стравою з картопляним гарніром, з обов’язковим додаванням двох-трьох різних овочів. Підвищення цін Джоан не помітила, необхідності заощаджувати на їжі не відчуває. Буханець хліба у Великобританії коштує 2,5 дол., літр олії — 1,6, кілограм моркви — 1,25, кілограм баранини — 18,6 дол.

Сім’я Пунам Мхатре з Індії також складається з чотирьох осіб. На продукти витрачають приблизно 100 дол. на тиждень, що становить 20—30% доходу. Основними статтями витрат є овочі, м’ясо, сочевиця, рис, яйця, боби, рослинна олія. Зростання цін за останні один-два роки виявилося досить значним, проте на їжі заощаджувати не стали — просто почали виділяти на неї більшу частину бюджету. В Індії, де більшість населення живе за межею бідності, їжа — одна з найважливіших цінностей. Тому для Пунам дуже важливо, щоб діти завжди були добре нагодовані: овочевий і фруктовий салати, домашня випічка, яйця. Не менше двох разів на тиждень сім’я вирушає до кафе чи ресторану.

Кілограм борошна для національних коржів чапаті коштує в Індії 55 центів, літр рослинної олії — 2,2 дол., кілограм курятини — 1,4, кілограм бобів — 1,04. Пунам вважає, що уряд повинен вжити заходів, аби ціни хоча б на рис, борошно та цибулю не зростали.

Вань Юнь із Китаю витрачає на їжу лише 16% свого доходу, але зовсім не тому, що так багато отримує, а тому, що левова частка — 100 дол. — іде на оренду житла. Він живе зі своєю дружиною та тещею, і, хоч як намагаються всі вони затягнути паски, все одно не можуть відкласти вдосталь грошей для оплати освіти доньки в рідному місті.

Ціни на продукти в Китаї дуже зросли, особливо за останній рік. Свинина, наприклад, подорожчала утричі-вчетверо, і сім’я мусила відмовитися від щоденного вживання м’яса. Однак і для того, щоб їсти його бодай двічі на тиждень, дружині Ваня доводиться вставати ні світ ні зоря й велосипедом об’їжджати сільські ринки в пошуку дешевших овочів. Сім’я значно зменшила споживання рису та рослинної олії і мусить вживати в їжу дедалі більше овочів — через їхню відносну дешевизну, а не заради здорового способу життя. Проте Вань, у минулому сам фермер, вважає, що державі не слід обмежувати ціни на продукти харчування, інакше фермерам просто не буде сенсу щось виробляти.

Кілограм рису коштує в Китаї 62 центи, літр олії — 2,5 дол., кілограм свинини — 4,22.

Шейла Мбіру з Кенії працює вченим-дослідником, її чоловік — бізнесмен. На родину з п’яти осіб (троє дітей) вони витрачають у середньому 228 дол. на місяць, що становить 7% їхнього доходу. Проте і їм доводиться економити, бо ціни дуже різко злетіли вгору, особливо з початку нинішнього року, коли в країні сталася політична криза. Кілограм картоплі подорожчав із 25 кенійських шилінгів до 35, вартість смаженої курки подвоїлася. І це лише за останній тиждень. Тому Шейлі довелося не лише зменшити споживання деяких продуктів (м’ясо, наприклад, вони раніше їли тричі на тиждень, тепер — двічі), а й вдатися до інших способів економії. Зокрема відмовитися від походів у супермаркет, адже в місцевих крамничках продукти дешевші.

Кілограм рисового борошна в Кенії коштує 40 центів, літр олії — 2,34 дол., кілограм курятини — 4,7, кілограм картоплі — 0,55.

Єгиптянка пече хліб
Сім’я Ази Гедар Абдулвахаб із Єгипту постраждала від зростання цін на продукти харчування найбільше. Єгипет має славу основного імпортера зерна, і зростання цін на пшеницю найболючіше вдарило по місцевому бідному міському населенню. Раніше Аза йшла на ринок і купувала для своєї сім’ї (п’ятеро дорослих і троє дітей) все, що бажала. Тепер вона може дозволити собі лише найскромніші покупки, і їдять вони вже не тричі на день, а двічі.

Ціни з кінця минулого року в середньому подвоїлися, але найбільше подорожчали найважливіші продукти харчування. Так, коли ще кілька місяців тому борошном, купленим на один єгипетський фунт, можна було прогодувати всю сім’ю, то тепер на це не вистачає і п’яти фунтів. Основний годувальник у цій родині — чоловік Ази, дер­жавний службовець. Його платня не зросла, хоча на сім’ю й почали виділяти продовольчу субсидію, на яку можна купити трохи продуктів за фіксованими цінами. У результаті на продукти харчування в них іде понад 80% доходу, при цьому вони можуть дозволити собі їсти м’ясо не частіше одного разу на тиждень. Зате тепер стали у пригоді навички свекрухи, яка пече коржі з борошна й води.

10 буханців хліба у вільному продажі коштують у Єгипті 45 американських центів, за субсидіями — 0,09 дол., літр олії — 2,3 (проти 1,5), кілограм баранини — 7,22, кілограм помідорів — 0,37 дол.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі