ІНФЛЯЦІЯ: НА ЕКСПОРТ І ДЛЯ ВНУТРІШНЬОГО КОРИСТУВАННЯ

Про те, який місяць поспіль і на якому рекордно низькому рівні зберігається в США дисконтна ставка, більшість ЗМІ повідомляє досить регулярно. Тому навіть неспеціаліст, не особливо напружуючись, може пригадати, що її розмір із червня минулого року утримується на найнижчій за останні 45 років позначці — один відсоток. А от розмір дисконтної ставки в Китаї, на превелике здивування кореспондента журналу The Economist, не зміг назвати навіть один із найвищих чинів Народного банку Китаю, виконуючого функції центробанку. Про загрозу інфляції, яка нависла над цими двома країнами, котрі відіграють не останню роль у світовій економіці, останнім часом говорять дуже багато. І особливу увагу при цьому приділяють методам, із допомогою яких у США й Китаї цю загрозу намагаються подолати.

Ще наприкінці минулого року Америка, зіштовхнувшись із найнижчим за останні 38 років рівнем інфляції, готувалася до боротьби з дефляцією. Тому динаміка споживчих цін за березень, опублікована 14 квітня, для багатьох виявилася несподіваною. Зростання індексу споживчих цін за цей місяць становило 0,5 відсотка, що в 1,7 разу виявилося вище від показника, названого численними аналітиками. Причому базова інфляція (тобто та складова індексу, що не включає у себе найнестійкіші ціни на енергоносії і харчові продукти) зросла на 0,4 відсотка порівняно з попереднім місяцем і на 1,6 відсотка — порівняно з аналогічним періодом попереднього року. Найбільший внесок у це зробили готельні розцінки, а також плата за навчання в коледжах. Із урахуванням тенденції, яка реєструється протягом трьох останніх місяців, річний показник інфляції може досягти 5,1 відсотка. Ця динаміка сама по собі ще може й не викликати серйозного занепокоєння економістів. Проте в поєднанні зі зниженням безробіття і зростанням споживчої активності ігнорувати його стає дедалі важче. Особливо співробітникам Федеральної резервної системи.

Алан Грінспен, глава ФРС, уже давно прославився своїм віртуозним маніпулюванням дисконтними ставками. Зазвичай про це найбільш охоче згадують економісти. Проте сьогодні настав час політологів. Ще не дуже давно вважалося: до президентських виборів ніяких змін розміру ставки не буде. І ось минулого тижня Грінспен досить чітко дав зрозуміти, що американська економіка цілком дозріла для підвищення ставок. Винятково низький її рівень уже відіграв свою позитивну роль і сприяв на подив легкому виходу американської економіки з рецесії і достатньому її прискоренню. Із погляду економіки оптимальним нині можна вважати розмір ставки в 2,5 і навіть 4 відсотки. Природно, підходити до цих показників слід поступово. Передбачається, що підвищення розпочнеться з кроку у чверть відсотка, і розпочнеться найближчим часом. Тому аналітики вже прораховують можливість повторення історії 1991 року, коли батька нинішнього президента не переобрали на другий термін не в останню чергу через підвищення ставок саме перед виборами.

А от у Китаї політекономічний розклад цілком інший. Офіційне зростання інфляції там нині дорівнює 2,8 відсотка. Проте дедалі більша кількість економістів засвідчує явні ознаки «перегрітості» китайської економіки. Зростання ВВП у першому кварталі нинішнього року становило 9,7 відсотка, а обсяг прямих інвестицій — 43 відсотка. Замість того, аби радіти цим показникам, економісти пророкують: неминучий спад китайської економіки відбуватиметься такими самими темпами. Деякі ознаки занепокоєння демонструє і китайський уряд. Хоча й підкреслює, що головний показник «перегрітості» — висока інфляція — у країні відсутній. Утім, незалежні аналітики з цією точкою зору незгодні. За даними Енді Ксі, фахівця з Китаю з Morgan Stanley, реальне зростання інфляції в Китаї становить нині від 7 до 8 відсотків. А «паперовий» добробут досягається старими випробуваними способами — маніпулюванням із статистикою і державним контролем над цінами. Зокрема державна компанія, котра виробляє пестициди, змушена була відмовитися від заявленого вже підвищення цін на 50 відсотків при укладанні контрактів із китайськими фермерами. А от підвищення цін на експортні товари ніяк не контролюється. Тому ціни на китайські товари, від рису й до сталі, обіцяють найближчим часом зрости від 10 відсотків (на дорогі високоякісні товари) до 50 (на дешевий ширвжиток).

Такі «перевірені» методи боротьби з інфляцією насправді лише поглиблюють структурні проблеми національної економіки. Єдине можливе рішення — відмова від фіксованого стосовно американського долара курсу юаня. Правда, робити це також потрібно не «з плеча», а поступово. І для початку бодай перейти від прив’язки до однієї валюти до кошика валют.