Гравець вартістю в п’ять мільярдів євро

Чи може молодий трейдер одноосібно провернути операцію, яка завдасть надзвичайних збитків рідному банкові? Виявляється, може. Найбільша фінансова афера, що сталася в другому за розміром французькому банку Societe Generale, — прямий тому доказ.

24 січня 2008 року банк SG був змушений офіційно оголосити, що в результаті шахрайства втратив 4,9 млрд. євро (7,15 млрд. дол.). До з’ясування причин торги акціями банку на Паризькій біржі призупинили. А коли через кілька годин їх поновили, курс акцій став стрімко падати. Збитки, таким чином, стали збільшуватися.

Фінансові аналітики відразу нагадали, що через іпотечну кризу в США банк SG уже втратив 2 млрд. євро і мав намір їх просто списати. А за останні кілька місяців акції Societe Generale взагалі подешевшали на 50%. Питання про подальше існування банку витало в повітрі.

Тим часом поліція почала діяти. На квартирі підозрюваного в шахрайстві трейдера було зроблено обшук. А французька преса, ще до оприлюднення банком його імені, самостійно й оперативно ідентифікувала винуватця. Ним виявився Жером Керв’єль, 31-річний молодий чоловік, боязкий, відлюдний і непривітний, який мешкає в перед­місті Парижа, заробляє 100 тис. євро на рік (не так уже й багато за банківськими мірками), не одружений, захоплюється плаванням і дзюдо. Сусідами не був помічений ані в компанії з жінками, ані з друзями, любив лише тискати собаку сусідки.

За початковою версією менеджменту банку, Керв’єль самостійно робив ставки, виходячи з власного розуміння поведінки ринків. Зазвичай, займаючись арбітражними операціями, трейдер створює два інвестиційні портфелі: перший — із ф’ючерсних угод, за яких ставки робляться на зростання фондових індексів, другий — на основі ставок на зниження індексів. Тоді ризик першого портфеля, який залежить від непередбачуваних коливань ринку, врівноважується другим. Що робив Керв’єль? Перший портфель він створював правильно й прозоро, а другий — лише для годиться, тобто фіктивно. Однак вдавалося це тільки завдяки доброму знанню контрольної системи банку: попередні сім років трейдер пропрацював у відділі контролю ризиків брокерських операцій.

Найнесподіваніший факт діяльності молодого «таланта» виявився вже під час розпочатого слідства. Керв’єль, виявляється, самостійно оперував величезною сумою в 50 млрд. євро, розподіляючи її на ставки за різними індексами. 30 млрд. євро — на зведений індекс Euro Stoxx, 18 млрд. — на німецький DAX, 2 млрд. — на британський FTSE. За заявою менеджменту банку, ці 50 млрд. євро, якими так віртуозно розпоряджався один трейдер, значно перевищують капіталізацію Societe Generale (35 млрд. євро) і майже дорівнюють річному дефіциту бюджету Франції.

Однак фондовий ринок, як завжди, пожартував із Керв’єля — він став різко падати. І приховати від автоматизованої системи контролю збитки, які буквально потоком хлинули на банк, було неможливо. Рятуючись, Societe Generale протягом трьох днів намагався терміново закрити угоди, побудовані на зростанні індексів. Що, на думку експертів, ще більше погіршило ситуацію на фондовому ринку.

Останні контракти Керв’єля були анульовані 23 січня. А 24-го банк SG нарахував майже 5 млрд. євро збитків.

Жерома Керв’єля взяли під варту. Він став давати показання, хоча офіційно йому не було висунуто будь-якого звинувачення. І за даними попереднього слідства з’ясувалося, що молодий аферист не отримав жодного зиску від своєї ризикованої оборудки. Він зізнавався, що ні з ким не радився і взагалі приховував свої угоди, але лише для того, щоб «здаватися видатним трейдером» і, природно, за підсумками року отримати високий бонус. Класична картина — молодий і боязкий, але талановитий і винахідливий, трейдер одразу стає видатним гравцем фінансового ринку. Прославитися вдалося, але в іншому контексті.

Не можна сказати, що фінансові втрати банків — справа звична. Проте трапляється всяке. З різних причин — прорахунки, слабкі системи контролю, халатність, непрофесіоналізм, шахрайство. Оскільки передбачити всі нюанси людського чинника поки що не вдалося нікому й ніде. В тій же Франції торік прикрість трапилася з третім за розміром банком Credit Agricole: ризиковані й несанкціоновані дії трейдерів призвели до втрати 250 млн. євро.

Та справа Керв’єля, насамперед за масштабами «угоди», геть-чисто затьмарила не лише всі попередні, а й практично ідентичну аферу, яка сталася 13 років тому у Великобританії й до останнього часу утримувала цехову «першість». У 1995 році біржовий трейдер найстарішого англійського банку Barings Нік Ліссон, граючи від імені банку на Сінгапурській біржі, став зазнавати величезних збитків. Але в бухгалтерській звітності він протягом попереднього року примудрявся приховувати сліди своїх невиправдано ризикованих і безуспішних операцій. Коли в лютому 1995-го ситуація стала критичною і збитки вже важко було приховувати, Ліссон робить ставку на японський фондовий індекс Nikkei. Японський фондовий ринок падає, Ліссон програє, банк — зазнає величезних втрат, до 50 млн. дол. на день. 23 лютого трейдер зникає із Сінгапура, а 26 лютого Вищий суд Британії оголошує банк банкрутом.

Так ризикована гра на біржі лише одного трейдера «поховала» найстаріший британський банк, який проіснував 230 років. 5 березня 1995 року банк Barings був куплений голландським холдингом ING за символічну ціну — один фунт стерлінгів. А за два дні до цього Ніка Ліссона було заарештовано у Франкфуртському аеропорту.

Ім’я Ліссона стало на багато років символом банківського шахрайства. Його вирок вимірювався шістьома роками тюремного ув’язнення, більшу частину з яких він таки провів у в’язниці. Там він художньо оформив свою автобіографію, за якою потім було знято художній фільм «Аферист».

За гарну поведінку Ліссон вийшов на свободу достроково, у 1999-му, влаштувався фінансовим консультантом в Ірландії. Сьогодні як навчений досвідом знавець він охоче коментує ситуацію навколо Жерома Керв’єля. «Цей хло­пець хотів того самого, що і я, — він хотів успіху, — пояснює Ліссон. — Не жага наживи, а успіх — от найважливіша складова для людей, які працюють на фондових ринках». Але навіть самого Ліссона здивував масштаб збитків, яких зазнав Societe Generale. На його думку, банки самі винні в тому, що не враховують усіх можливих вад у контрольних системах.

Справді, щодо «справи Керв’єля» учасники ринку переймаються питанням — як подібне могло статися в банку, контрольна система якого вважалася однією з найкращих у світі? Навіть офіс президента Франції прокоментував ситуацію так: «Ми повинні покласти край цій системі, яка зовсім збожеволіла і втратила уявлення про свої завдання. Очевидно, настав час повернути її в рамки здорового глузду». Сам же французький президент Ніколя Саркозі заявив, що вище керівництво банку має понести відповідальність за те, що сталося.

В день офіційного оголошення про мільярдні збитки генеральний директор Societe Generale Даніель Бутон почав збиратися у відставку. Проте рада директорів банку її не прийняла. Що пізніше досить жорст­ко прокоментувала міністр економіки Крістін Лагард. Особисто вона засумнівалася, чи потрібно «залишати керівника біля керма, якщо судно дало крен, чи варто все ж таки змінити капітана».

До речі, можна пригадати, що в пана Бутона вже були проблеми з правосуддям. У січні 2002 року нинішній керівник Societe Generale був затриманий поліцією у зв’язку з розслідуванням справи про відмивання грошей у міжнародному масштабі. Слідчі, які ініціювали затримання трьох вищих керівників банку, вважали, що в середині 90-х років група шахраїв поклала на рахунки в банках Ізраїлю величезну кількість грошових чеків. Чеки були виписані на рахунки у Франції й приймалися до оплати французькими банками, серед яких був і Societe Generale. Банки, зокрема, звинувачувалися в тому, що не проводили перевірок, які слід здійснювати в рамках боротьби з відмиванням грошей.

Тоді для Даніеля Бутона все закінчилося лише тимчасовим затриманням. Складу злочину в діях співробітників банку знайдено не було. Що чекає на нього цього року, поки невідомо. Сам він вважає, що його відставку поки що не знято з порядку денного.

Слідство в справі про шахрайство в банку Societe Generale не завершено. І навіть невідомо, чи закінчиться воно судом. Трейдера Керв’єля звільнено під заставу. Його адвокати повідомляють, що їх підзахисному висунуті тільки обвинувачення в зловживанні довірою, фальсифікації документів, порушенні комп’ютерної безпеки. Водночас банк вважає свого колишнього співробітника винним у шахрайських угодах, проте обвинувачення за цією статтею не висунуті. Поки що.

В свою чергу прокуратура, проводячи слідство, дотримується думки, що трейдер хоч і перевищив свої повноваження, але не мав на меті «завдання прямої шкоди банку». Все, чого йому хотілося, — це створити імідж талановитого трейдера. І свої збиткові угоди він приховував лише з тим, щоб зберегти свою репутацію в банку. До речі, максимальне покарання, яке за французькими законами може понести Жером Керв’єль, може становити три роки тюремного ув’язнення і 370 тис. євро штрафу.

21 лютого Societe Generale має намір оголосити підсумки 2007 року. Чи буде показано всі втрати банку за минулий рік і початок ниніш­нього? Питання. Щоправда, в середовищі фінансових аналітиків, попри все, є оптимісти, які вважають, що банку навіть вдасться зафіксувати прибуток за минулий рік у розмірі близько 700 млн. євро.

Побратими ж за банківським цехом щосили приміряються до ціни постраждалого банку. Поглинання — цілком можливий сценарій. І головним покупцем дедалі частіше називають найбільший банк Франції BNP Paribas.

Звичайно, до Societe Generale придивляються й інші європейські та заокеанські корпорації. Очевидно, є до чого придивлятися: 35 млрд. євро капіталізації, 135 тис. персоналу в 82 країнах операцій і, крім усього іншого, — декрет про заснування банку, підписаний Наполеоном III 4 травня 1864 року. Але, судячи з висловлювань французької влади, можна припустити, що навіть якщо SG приречений зникнути з карти банківського світу, то кордони французької батьківщини його активи навряд чи залишать.