ГОЛЛАНДІЯ: КРАЇНА ТЮЛЬПАНІВ ТА ІНФЛЯЦІЇ

Серед західноєвропейських економік голландська давно вже посідає особливе місце. Високий рівень соціальної захищеності, який, на думку прибічників американської моделі економіки, несумісний з інтенсивним розвитком, у Нідерландах чудово вживається з високими темпами зростання. Так, у період з 1995-го по 2000 рік вони становили 4 відсотки, і при цьому безробіття впевнено наближалося до нуля. Для Західної Європи, яка ледь набирає анемічних 2% щорічного приросту ВВП, але при цьому давно вже випустила відсоток безробітних за межі однозначних чисел, цей феномен був цілковитою загадкою.

Щоправда, економісти заколисували себе розумуваннями про те, що Голландія занадто мала й занадто специфічна, щоб усерйоз говорити про наявність певної голландської моделі. Проте міністр внутрішніх справ Нідерландів Клаас де Вріз, неодноразово підкреслюючи національні особливості культури праці, відмінного менеджменту в умовах низької зарегульованості, стверджував, що все це і є відмітними ознаками особливої економічної моделі.

Щоправда, останнім часом дискусії на тему особливостей голландської економіки спалахнули з новою силою. Державне управління статистики опублікувало прогноз, у якому передбачило зниження темпів економічного розвитку країни до 2,75%. На що аналітики двох провідних банків заявили, що їхні розрахунки набагато песимістичніші. При цьому інфляція, яка вже досягла найвищого з 1993 року рівня, становила 5,4%. А це значно вище стелі, встановленої Маастріхтським договором для єврозони, і зареєстрованих в інших європейських країнах показників. Індекс ділової впевненості в Нідерландах падає вже дев’ятий місяць поспіль, а купівельна активність впала до найнижчого за останні п’ять років рівня. А тут ще Philips NV, найбільша компанія з виробництва побутової електротехніки й національний символ конкурентоспроможності, заявила про свою відмову від ролі незалежного виробника стільникових телефонів...

Утім, самі собою ці показники фахівців не дивують. Насторожує їх, з якою впевненістю говорять голландські економісти про те, що в їхній країні немає жодних передумов для виникнення стагфляції — стану економіки, характерного для більшості країн Західної Європи в 1970-х і 80-х роках. У Німеччині, приміром, де приріст ВВП очікується на рівні 1% нинішнього року, а темпи інфляції значно нижчі від голландських, про загрозу стагфляції попередив уже не один аналітичний центр. А в Португалії, з її 4,9% інфляції і практично такими самими прогнозованими темпами зростання, як і в Нідерландах, колишній глава центробанку оцінив ситуацію в економіці як «дуже близьку до стагфляції».

І все ж таки Хармен Верслюс, головний економіст Rabobank Nederland NV, запевняє, що нині про загрозу стагфляції в Голландії говорити передчасно: «Говоритимемо про неї тоді, коли темпи зростання знизяться ще більше, а інфляція зросте. Це може статися, якщо стан глобальної економіки ще більше погіршиться, у США не відбудеться економічного оздоровлення й не підвищиться купівельна активність. Як я бачу це нині, у Голландії темпи зростання становитимуть 2%, а зростання заробітної плати — 4%. Питання в тому, чи вдасться нам досягти нової рівноваги на найближчі роки чи ми справді зіштовхнемося з реальною проблемою».

Його підтримує Роберт ван ден Бош, головний економіст ABN AMRO Bank, який вважає, що інфляція в усій Європі ще довго не знижуватиметься і євро під кінець року опуститься до позначки 80 центів проти долара. Це ще більше підштовхне зростання інфляції, що істотно вплине на експорт. Отож і про загрозу рецесії, і про загрозу стагфляції казати поки що передчасно.

Причин для теперішнього погіршення економічної ситуації в Голландії фахівці називають предостатньо. Це й підвищення податків, і зростання цін на нафту, і підвищення вартості продуктів харчування через погані погодні умови та наслідки ящуру, і загальне ослаблення світової економіки. Але найважливішою на їхньому тлі видається проблема зниження продуктивності праці. Адже успіхи Голландії в боротьбі з безробіттям базуються на переважному використанні погодинних працівників, більш ранньому виходу на пенсію й дуже гнучких стандартах визнання непрацездатності. Відтак голландським працедавцям нині доводиться вибирати з кандидатів з обмеженими можливостями за принципом «найменшого із зол». При цьому зростання продуктивності праці скотилося до передостаннього в Європі показника, позаду залишилася лише Греція.

Ситуація погіршується ще й тим, що механізми боротьби з інфляцією розробляються централізовано для всієї єврозони. Отож цілком можливо, що найближчим часом особливості голландської економіки повністю нівелюються й суперечки з приводу існування «голландської моделі» вичерпаються самі собою. Залишаться тільки проблеми.