ФРАНЦІЯ. СІЛЬСЬКА ІДИЛІЯ...

Пасторальна тематика в індустріальній Франції з роками не лише не втрачає своєї популярності, а й набуває дедалі актуальнішого звучання. Президент і прем’єр-міністр змагаються між собою в тривалості відвідувань регулярних сільськогосподарських ярмарків, а інші значні політики задовольняються позуванням перед фотокамерами на тлі розлючених биків або зворушливих ягнят. Рядові французи, як і раніше, ігнорують численні супермаркети й воліють купувати сільгосппродукцію на вуличних ринках. Ні, звісно ж, не з асфальту, а з кузова фермерського пікапа, на якому привезли ще тепле молоко від «знайомої» корови...

Півстоліття тому кожен п’ятий працездатний француз був зайнятий у сільському господарстві. Нині — лише три з лишком відсотка. Такий самий відсоток сільське господарство посідає й у загальному обсязі ВВП. Проте Франція є найбільшим у Європі та другим у світі (після США) експортером сільськогосподарської продукції, а її сільгоспугіддя займають близько 60% національної території і 22% усієї території ЄС (до останньої хвилі його розширення). Крім того, на частку французьких фермерів припадає найбільша сума виплачуваних у ЄС сільськогосподарських субсидій.

Не дивно тому, що саме Франція виступала найзатятішою противницею їхнього скасування, якого так запекло домагаються бідні країни. І недавня заява Паскаля Ламі, єврокомісара з питань торгівлі, про те, що це скасування справді можливе, нехай і за дотримання деяких умов і обмежень, викликало в країні справжній шок. Особливу пікантність цій ситуації надає той факт, що сам Ламі — родом із Франції...

Кажучи про сільське господарство, французи дуже не люблять використовувати ринкову термінологію і зводити все до рентабельності чи продуктивності праці. Для них набагато важливіший той національний дух, який, за загальним переконанням, живе переважно в сільській Франції. Вважається, чудові пейзажі без корів, котрі пасуться, відразу ж втратять для туристів усю свою чарівливість, а призначення стародавніх замків без їхніх виноградників і оливкових гаїв узагалі стане абсолютно незрозуміле. А в тому, що всі ці зміни будуть неминучим результатом скасування злощасних субсидій, мало хто сумнівається. Хіба що вже дуже вузькі спеціалісти, котрі запевняють: урожайність цукрового буряка, приміром, у Франції на 25% вища, ніж у Німеччині, і істотно переважає показники по всій Європі.

Крім того, субсидії спрямовуються передусім на підтримку великих механізованих підприємств, переважно з вирощування зернових, які жодної романтики французьким пейзажам не додають. А от сімейні ферми, де займаються розведенням свиней чи птиці, вирощують «домашні» фрукти й овочі, виробляють вино, уже навчилися обходитися без допомоги брюссельських бюрократів. Хоча молодь не вельми охоче погоджується продовжувати справу батьків, прагнучи знайти для себе більш творчу й перспективнішу роботу. Приміром, у сфері туризму.

І тут уже сімейні ферми можуть опинитися в перших рядах серед претендентів на отримання субсидій із так званої зеленої скриньки. Адже коли тих же корів вирощуватимуть не на м’ясо чи молоко, а для втіхи туристів, то задоволеними й ситими зможуть бути всі: і жителі бідних країн, чиєю дешевою сільськогосподарською продукцією харчуватимуться французи, і самі французи, котрі зберегли для себе й інших можливість насолоджуватися пасторальною ідилією.