Forbes 400: мільйонерів просять не турбуватися!

Двадцять четвертий за ліком список 400 найбагатших американців, який щорічно публікує журнал Forbes, трохи несподівано став ювілейним. А все завдяки мінімальному арифметичному цензу в десять розрядів, які повинно мати число, що показує величину статків фігуранта цього списку в місцевих грошових знаках.

Торік «найбіднішим» у цьому престижному списку був власник 900 млн. дол. Два роки тому перепусткою в цей клуб могли слугувати навіть якісь 750 млн. дол., а мільярдерів у ньому налічувалося всього лише 78%. А в найпершому рейтингу американських багатіїв, опублікованому 1982 року, володарів мільярдних статків налічувалося аж 13 чоловік. Однак крах ринку інформаційних технологій на межі тисячоліть, загальний спад американської економіки і три роки війни за чужу демократію та нафту, яка так і не стала своєю, не минулися даремно: тільки протягом останнього року сукупні статки американських мільярдерів зросли на 120 млрд. і становлять у цілому 1,25 трлн. дол.

Очолює рейтинг незмінний Вільям Генрі Гейтс-третій, який 31 рік тому заснував компанію Microsoft і пообіцяв 2008-го (у віці 52 роки) повністю відійти від справ. Його особисті статки Forbes оцінює у 53 млрд. дол., причому «більшу половину» вільних коштів подружжя Гейтсів витрачає на приборкання епідемій гепатиту, СНІДу та малярії. Гейтса в цьому питанні повністю підтримує його постійний партнер по грі в бридж, а також сусід по рейтингу 76-річний Уоррен Баффет, власник 46 млрд. грн. доларів. Контроль над своїм головним активом — холдингом Berkshire Hathaway — син політика з Небраски придбав за дуже скромні гроші 41 рік тому і відтоді, завдяки більш ніж вдалим інвестиціям, заробив титул «оракула з Омахи» і майже 22% щорічного приросту свого капіталу. Тож, навіть передавши цього літа у фонд Білла та Мелінди Гейтсів акції на суму 31 млрд. дол., Баффет навряд чи залишить список найбагатших людей планети.

Третє місце в забігу американських товстосумів посів 73-річний Шелдон Аделсон, власник імперії казино. Щоб розжитися нинішніми 20 млрд. і піднятися з торішньої 15-ї позиції, йому протягом останніх двох років довелося «робити» по мільйону доларів за годину. В основному у своєму новому гральному центрі в Китаї.

Ларрі Еліссон зі своєю Oracle Corporation і 19,5 млрд. дол. та Пол Ален, напарник Білла Гейтса і власник усього лише 16 млрд. дол., досить органічно завершують п’ятірку лідерів. Примітно, що весь її склад носить почесний титул self-made, при цьому лише одному з них вдалося уникнути відрахування з вузу (таким старомодним виявився Уоррен Баффет). А ось друга половина першої десятки представлена спадкоємцями легендарного Сема Уолтона, засновника роздрібної мережі Wall-Mart, серед яких випадково затесався творець компанії Dell Майкл Делл. Останній, до речі, теж був відрахований за неуспішність із Техаського університету.

Як підкреслюють Метью Міллер і Татьяна Серафін, які складали цей список, джерелами багатства 28 новачків клубу американських супербагатіїв стали переважно нафта, нерухомість, громадське харчування та роздрібна торгівля. Хоча й інформаційні технології теж усе ще (чи вже знову) приносять непогані дивіденди. Так, наприклад, 12-те і 13-те місця в рейтингу посідають 33-річні співзасновники пошукової системи Google Сергій Брін і Ларрі Пейдж, які володіють приблизно по 14 млрд. дол. кожен. Найчисельніша популяція американських мільярдерів живе в Каліфорнії (89 голів), за нею йде Нью-Йорк (44).

Чергова публікація провокаційного рейтингу викликала, як завжди, досить неоднозначну реакцію у світовій пресі. Наприклад, Френк Аренс, оглядач The Washington Post, відзначає, з одного боку, сприятливий вплив такої потужної концентрації значних статків у небагатьох руках. Адже це створює передумови для становлення епохи філантропії, здатної оминути будь-які бюрократичні рогатки державних або транснаціональних структур.

З іншого боку, цитовані ним експерти стверджують, що коли одна невелика група людей прибирає до рук такі надзвичайні статки, то решті маси перепадають незначні крихти. До того ж не слід забувати, що 25 років тому, коли мільярдери були штучним товаром, податкова ставка для американських багатіїв становила 60%. Тепер — 35.

А Тімоті О’Браєн із The New York Times і взагалі стверджує, що такі публікації сприяють наростанню загальної ейфорії навколо казкових статків, і справжні журналісти мусять не просто рахувати чужі (особливо великі) гроші, а виявляти малі порушення у процесі їх накопичення.

Заздрить, напевно...