Єврозона наближається до «моменту істини»

Початок нового року істотних змін для зони євровалюти не приніс. Вона, як і раніше, під пильним наглядом як друзів, так і недругів, її курс стосовно долара так само нестабільний і низький, як колись, а перспективи, можливо, трохи менш туманні.

Однак у новинарному ряду є дві події. Хороша - з 1 січня 2011-го Естонія стала 17-м членом єврозони. Робоча - засідання міністрів економіки та фінансів країн Євросоюзу (Екофін), що відбулося в Брюсселі на початку тижня, доленосним так і не стало.

Екофін не домовився

Засідання Екофіну було присвячене нинішній кризовій ситуації в єврозоні та необхідності вжиття широкомасштабних заходів для її подолання. Усі 27 міністрів погодилися з тим, що заходи потрібні як стратегічні, так і тактичні. Але до практичних рішень за два дні так і не дійшло - забракло одностайності, щоб домовитися про збільшення капіталу Європейського фонду фінансової стабільності.

Фонд було створено навесні 2010 року Європейським Союзом і Міжнародним валютним фондом як вимушений захід після екстреного порятунку «потопаючої» Греції. Його капітал становив 750 млрд. євро. Першою країною, яка скористалася його кредитною допомогою, була Ірландія.

Розмови про те, що фінансовий капітал фонду необхідно збільшити, звучать на просторах єврозони не випадково. Не секрет, що стабілізаційні кредити не сьогодні-завтра знадобляться Португалії, а згодом Іспанії та, цілком можливо, Італії. У грудні на саміті ЄС збільшення розміру стабфонду наполегливо пропагував Дід’є Рейндерс, міністр фінансів Бельгії, яка головує в ЄС. Тоді ж він заявив, що стабфонд єврозони можна збільшити в рамках постійного механізму з подолання фінансових криз, який може бути створений до 2013 року.

Рейндерс залишився палким прихильником цієї ідеї і на січневому Екофіні запропонував одразу подвоїти обсяг фонду - до 1,5 трлн. євро, тому що «йдеться не тільки про збільшення фінансування, а однаковою мірою про поліпшення якості інвестицій». Проте, вимовляючи ці слова в понеділок перед своїми колегами, бельгійський міністр готувався наступного дня проводити розміщення нових десятирічних облігацій без попереднього повідомлення про операцію.

Справи в бельгійській економіці змушують інвесторів дедалі більше хвилюватися. За прогнозом міністерства фінансів Бельгії, держборг країни в 2011 році зросте до 98,1% ВВП, що забезпечує їй впевнене третє місце в Європі за розміром держборгу - якраз після Греції та Італії. Крім довгострокових, Бельгія випускає і короткострокові цінні папери: країна сподівається залучити на ринку облігацій 34 млрд. євро.

Тим часом інвестори з побоюванням очікують вирішення політичної кризи. Після червневих парламентських виборів у країні триває протистояння між валлійцями та фламандцями, і тому уряд не сформовано й досі.

Крім високого рівня держборгу, Бельгія ніяк не може впорядкувати фінансовий сектор. Отже, не виключено, що, вимагаючи збільшення стабфонду єврозони, бельгійський міністр про всяк випадок готував резерви для власної країни.

Тож зустріч міністрів фінансів країн ЄС завершилася проміжним рішенням - не форсувати питання про збільшення стабфонду. Таке формулювання дозволяє як розширювати фонд, так і заморожувати його розмір. Тим паче що в грудні лідери ЄС домовилися доповнити Лісабонський договір положенням, яке дозволяє створити постійний фонд допомоги країнам єврозони, що опинилися у важкому фінансовому становищі. Передбачається, що цей фонд буде запущений улітку 2013 року і замінить нині існуючий тимчасовий стабфонд.

Німеччина поки що проти

Питання про збільшення розміру європейського стабфонду спровокувало розбіжності й у німецькому коаліційному уряді Меркель. За два дні було зроблено кілька важливих заяв.

Гідо Вестервелле, віце-канцлер, міністр закордонних справ, лідер Партії вільних демократів (ВДП), заявив, що не вбачає достатніх підстав у закликах Брюсселя до термінового збільшення розміру та потужності стабілізаційного фонду ЄС. «Тільки невеличку частину фонду було використано, тому немає причин говорити про його збільшення», - пояснив він свою позицію і додав, що «будь-яка наступна допомога з фонду має здійснюватися в суворо визначених критеріях».

Далі лідер партії заявив, що парламентська фракція ВДП голосуватиме проти збільшення розміру європейського стабфонду. (Слід нагадати, що в правоцентристській урядовій коаліції Німеччини Партія вільних демократів є єдиним партнером блоку Християнських демократичних партій канцлера Ангели Меркель.)

Міністр фінансів Вольфганг Шойбле висловив припущення, що Німеччина могла б прийняти формулу, за якою стабфонд поповнюватиметься до свого початкового розміру в 440 млрд. євро, чи до 750 млрд. євро, разом із МВФ. Міністр навіть припускає, що кредитний потенціал фонду можна було б затвердити й без голосування в Бундестазі. Тому що Німеччину очікують місцеві вибори, й можна заздалегідь припустити, який політичний шторм здійметься у разі винесення на голосування цього питання. На тлі кризи в зоні євро дедалі більше німців ностальгічно згадують рідну дойчмарку і майже 40% бажають вийти з єдиного валютного простору.

Проте резюме міністра зводилося до того, що з розширенням фонду поспішати не треба, а необхідно створити всеохоплюючий механізм стабілізації. Щоправда, рекомендацій з цього актуального питання поки що в єврозоні немає.

Канцлер Ангела Меркель, у свою чергу, заявила, що щоденний потік пропозицій починає стомлювати. І що будь-який наступний пакет заходів для стабілізації ситуації в єврозоні буде зумовлений контролем ЄС за національними економіками. Таким чином, вона ще раз нагадала жорстку позицію Німеччини (яку, до речі, підтримують Австрія, Нідерланди, Франція, Фінляндія), озвучену на грудневому саміті ЄС, що південноєвропейські колеги по Євросоюзу мають суворо дотримуватися курсу консолідації в зоні євро.

З ключового питання висловився і голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу. Він попередив своїх європейських колег, що якщо буде надано допомогу Португалії, «засіки» фонду вичерпаються, і для порятунку Іспанії мало що залишиться. Мета, яку переслідують єврочиновники, зрозуміла: мати під рукою в разі потреби механізм «пожежогасіння», спроможний якщо не зупинити, то певною мірою локалізувати поширення кризи в єврозоні.

Єврокомісія сподівається отримати згоду на збільшення стабфонду від лідерів Євросоюзу вже на початку лютого. І те, що Німеччина явно проти, тривоги не викликає. У Брюсселі вважають, що в ЄС є голоси, спроможні сказати «так», попри позицію Німеччини. Так принаймні бувало раніше.

Примітно, що в день усіх заяв, 18 січня, газета британських консерваторів The Daily Telegraph, посилаючись на виплив інформації з Єврокомісії, повідомила, що свіжий імпульс кризи «неминучий» на початку 2011 року. Якщо цей висновок досить аргументований, то, цілком можливо, стабфонд найближчим часом збільшать.

Прогнозів багато, єврозона - одна

На тлі похмурих прогнозів про смерть єврозони остання все ж таки жива. Поки що ніхто з країн-членів її не залишає, хоча невдоволення глибокою кризою висловлюють чимало з них. Але сама єврозона тим часом приростає новими членами - з 1 січня 2011 року Естонія поміняла свою крону на євро.

Суперечливі прогнози про долю євро не втомлюються підносити політики, економісти та багато інших обізнаних. Про передчуття нової «масштабної кризи» в єврозоні висловився в перших числах січня в інтерв’ю для всесвітньої служби Бі-бі-сі колишній прем’єр-міністр Великобританії Гордон Браун. Його оцінки цікаві не тільки як думка людини зі сторони, а й тому що Британія, будучи членом Євросоюзу, не входить до зони євро. Браун є одним із найдосвідченіших фінансистів світу: в уряді лейбористів свого попередника Тоні Блера він був незмінним, упродовж десяти років, міністром фінансів.

Гордон Браун вважає, що проблеми самої валюти євро набагато глибші, ніж борги і бюджетні дефіцити країн єврозони. На його думку, «момент істини» для євровалюти настане вже в перші місяці 2011 року. Євро потрібні не стільки рятівні заходи під час кризи, скільки структурні реформи. Але реформа не лише не здійснюється, вона навіть іще не узгоджена. Такі висловлювання Брауна побічно ставлять «незадовільно» економістам єврозони.

Як вважає колишній прем’єр, нинішні проблеми спровоковані не тільки світовою фінансовою кризою, а однаковою мірою недосконалою та від початку непродуманою системою вступу та перебування різних економік у єдиній валютній зоні. Тому фінансові ринки одержали можливість «обгризати» країни одну за одною. Як рятівний сьогодні та превентивний на майбутнє захід Браун пропонує лідерам країн - членів єврозони якнайшвидше створити широку програму для розв’язання економічних і фінансових проблем.

Можна було б припустити, що на тлі континентальних проблем туманний Альбіон із задоволенням потирає руки й дякує власному ментальному консерватизму, що не дав країні вступити в зону євровалюти. (До речі, саме Гордон Браун завжди був налаштований скептично стосовно вступу Британії в зону євро.) Проте Лондону сьогодні не до жартів. При власних глибоких і масштабних економічних проблемах йому не все одно, що відбувається в сусідів на континенті, оскільки 60% британської торгівлі припадає на країни ЄС.

Отже, рік 2011-й в єврозоні розпочався так само, як завершився попередній, - сумбурно і з різноспрямованими рецептами порятунку. Єврооптимістам слід запасатися цитатою прем’єр-міністра Люксембургу Жан-Клода Юнкера, що «економіка єврозони демонструє всі ознаки оздоровлення, і тому євро в 2011 році не відчуватиме серйозних проблем». А європесимістам - заявами рейтингових агентств S&P і Moody’s, які грозяться переглянути у бік зниження рейтинги таких світових важкоатлетів, як США, Великобританія, Німеччина і Франція. Як вважають експерти, «європейські проблеми» цілком спроможні позначитися на американській економіці.