«Економічний патріотизм»: французька відповідь кризі

Суверенний національний фонд, про необхідність створення якого президент Франції Ніколя Саркозі говорить уже другий місяць, все-таки буде створено. Основним його завданням, як і анонсувалося, стане викуп акцій французьких компаній, котрі в умовах кризи опиняться під загрозою переходу в «чужі» руки. Ось тільки сума, яку французький уряд планує передати цьому фонду, істотно урізалася: якщо спочатку йшлося про 100 млрд. євро, то тепер — лише про 20 млрд.

Управлятиме фондом Caisse des Depots et Consignations (CDC) — дер­жавна фінансова установа, створена ще в 1816 році й підконтрольна безпосередньо французькому парламенту. Мішель Бувар, президент CDC, уже встиг заявити, що отримати допомогу фонду зможе далеко не кожна французька компанія, котра туди звернеться. У процесі ухвалення рішення враховуватимуться стан компанії та шанси на її оздоровлення після фінансової ін’єкції. А сам президент Саркозі акцентував на тому, що ідея фонду полягає в інвестиціях у майбутнє, у підтримці новаторських проектів, а не в консервації виробництв, які вже своє віджили.

Найближчими днями французький уряд планує оприлюднити чіткий звід правил, відповідно до яких і прийматиметься рішення щодо кожного конкретного підприємства. А тим часом перше таке рятувальне фінансове коло — на суму 85 млн. євро — уже було обіцяне компанії Daher, яка виготовляє обладнання для аерокосмічної, оборонної, атомної та автомобілебудівної галузей економіки. Виступаючи перед працівниками цієї компанії, Ніколя Саркозі заявив, що прагне використати нинішню кризу як можливість для дальшого розвитку. І здобув палку підтримку з боку вдячних слухачів.

А ось за межами країни на ідею французького президента звалився шквал критики та звинувачень у протекціонізмі. Такі фонди з’явилися на початку 1950-х років переважно у нафтовидобувних дер­жавах. Свого часу посилення їхнього впливу (а також можливість використання їх із політичною метою) викликало серйозну стурбованість у США та Західній Європі. Адже англо-саксонська модель капіталізму базується на безперешкодному русі капіталу, робочої сили, товарів і послуг.

Інакше кажучи, якщо іноземний власник виявляється ефективнішим для національної компанії, то саме йому вона й має належати. Отже, пропозиція французького президента створити такий фонд у кожній країні підтримки не знайшла.

І все ж, за оцінками МВФ, наразі на рахунках суверенних фондів різних країн акумульовано від 1,9 до 2,8
трлн. дол. А незалежні експерти взагалі називають суму 5 трильйонів. Причому прибічники таких фондів віддають перевагу не лайливому терміну «протекціонізм», а набагато благозвучнішому словосполученню — «економічний патріотизм».