ЄБРР ВИПОВНИЛОСЯ ДЕСЯТЬ РОКІВ: ЯКИЙ ЖЕ ВІН СЬОГОДНІ?

Щорічні збори ЄБРР нинішнього року (21—23 квітня) збігаються з десятою річницею утворення Банку. Нині в Лондоні з вуст управляючих (зазвичай це міністри фінансів 62 країн-акціонерів, до яких торік приєдналися Федеративна Республіка Югославія і Монголія) лунатимуть віншувальні промови, уроки з історії організації, аналіз глибини впливу проектів ЄБРР на реформи в країнах операцій, а також пропозиції щодо поліпшення діяльності.

Висновок, який, очевидно, одностайно схвалять управляючі цього року, такий. За десятиліття свого існування ЄБРР став одним із найбільших інвесторів/кредиторів країн із перехідною економікою, зробив значний внесок у процес реформ майже в усіх секторах країн операцій.

Кілька статистичних штрихів. До кінця 2000 року чистий обсяг бізнесу ЄБРР у країнах операцій досяг кумулятивно 16,6 млрд. євро, при цьому у вигляді фінансових зобов’язань третіх сторін було мобілізовано ще 42,5 млрд. Тобто разом — майже 60 млрд. євро фінансових ресурсів. Банк прямо чи опосередковано пов’язаний із 9—10% (або 12 млрд. доларів) усіх прямих іноземних інвестицій у країни з перехідною економікою протягом 1991—2000 років.

У 1995—2000 роках портфель проектів ЄБРР більш ніж подвоївся — з 5,7 млрд. до 12,2 млрд., а щорічний обсяг операцій зріс із 2,2 до 2,6 млрд. євро. Географічно Банк поступово переніс фокус своєї діяльності з країн Центральної та Східної Європи (на жаргоні ЄБРР — «просунутих у реформах») на країни раннього або середнього етапу переходу, тобто переважно на держави колишнього СРСР.

В Україні, приміром, обсяг щорічних зобов’язань ЄБРР збільшився зі 100 з лишком мільйонів 1996 року до понад 250 млн.
2000-го (без урахування схваленого, але ще не підписаного проекту Рівне—Хмельницький). Останні два роки були особливо «врожайними» у плані зростання обсягу бізнесу ЄБРР у нашій країні. Наприкінці минулого року, приміром, затверджено найбільший в історії ЄБРР кредит у
215 млн. дол. на добудову двох блоків Рівненської та Хмельницької АЕС, що є частиною півторамільярдного пакету фінансування.

Як же ЄБРР оцінює свої перспективи в регіоні?

Чинники, які, на думку Банку, впливатимуть на економічну кон’юнктуру в країнах операцій, відомі: це загальні тенденції світової економіки (а вони вельми невизначені через загрозу спаду в США та його глобалізації), їх потенційний вплив на «стиснення» міжнародних ринків капіталу, прогрес у приєднанні ряду країн до ЄЕС (а тут не виключені непередбачені затримки), темпи та глибина реформ у Росії, розвиток подій у південно-східній Європі (а ситуація там ще далека від стабільності), продовження реформ в Україні й еволюція ринку нафти в країнах-експортерах СНД (передусім, можливість обвалу цін на нафту).

Проте, попри збереження невизначеності, очевидно, що економічне зростання повернулося, нарешті, у країни операцій. Його середні по регіону темпи прогнозуються на рівні 4—4,5% протягом найближчих п’яти років, що в реальному виразі забезпечить 25% приросту ВВП. Отже, попит на ресурси ЄБРР значно зросте, особливо в тих країнах, які ще не мають повноцінного доступу до міжнародних ринків приватного капіталу.

Оскільки прямі іноземні інвестиції є найсприятливішою з погляду внутрішньої зайнятості й валютної стабільності формою посилення внутрішнього процесу капіталізації, конкуренція між країнами регіону за їх залучення повинна, в принципі, посилитися. Це особливо стосується країн, які потерпають через брак природних ресурсів і вузькість внутрішнього ринку. Оскільки ЄБРР покликаний сприяти розвиткові приватного сектора, можна легко спрогнозувати, що Банк буде активнішим там, де будуть активнішими його потенційні великі клієнти — провідні міжнародні компанії. І кращий клімат для інвесторів та підприємництва в окремо взятій країні набуває в цьому зв’язку вельми практичного значення.

З чим іще стикнуться країни операцій у процесі так званого переходу в капіталістичне майбутнє?

Попри вагомі результати у справі лібералізації ринків, макроекономічної стабілізації та приватизації в більшості країн регіону, з’ясувалося, що це лише перший, причому не найскладніший етап переходу. Головна проблема і головний пріоритет — створити ефективно працюючі інституції (державної та судової влади, економічного регулювання, центрального та регіонального управління, інфраструктури ринків, банківсько-фінансової системи тощо), які були б принаймні «не ворожими» до приватної власності, ідей вільної та прозорої конкуренції, основних принципів демократії. А заразом — поліпшити якість управління цими інституціями й подолати корупцію. Очевидно, що ці пріоритети значною мірою пов’язані зі зміною поколінь.

З ряду інших «викликів» другого етапу реформ назвемо лише ті, на які звертає особливу увагу ЄБРР: розвиток малого бізнесу й головне — середовища, сприятливого для його становлення; зміцнення банківських систем, розвиток небанківських фінансових інституцій (страхування, приватні пенсійні схеми, ринки капіталів); реструктуризація великих промислових підприємств паралельно зі створенням надійної системи соціального захисту; поліпшення регулятивного середовища аби зліквідувати хронічний дефіцит інвестицій у модернізацію муніципальної інфраструктури та комунальних послуг; захист довкілля й залучення інвестицій в енергозбереження шляхом раціоналізації цін на сировину та енергоносії і створення відповідних правових та інституційних механізмів; і, нарешті, сприяння через відповідні проекти регіональному співробітництву й торгівлі, особливо стосовно транспортної та енергетичної інфраструктури.

Такими є основні пріоритети другого етапу реформ і, відповідно, сформульовані в середньостроковій стратегії основні напрями діяльності ЄБРР на найближчі п’ять років. Плюс на всі ці найважливіші напрями в багатьох країнах регіону, зокрема в Україні, «тисне» дедалі більший тягар бідності й дуже реальна загроза перетворитися на периферію світових процесів глобалізації.

Оскільки ці завдання не під силу не тільки одному ЄБРР, а навіть і двом, на порядку денному з усією гостротою постає питання ефективної координації діяльності всіх міжнародних фінансових і нефінансових організацій та різноманітних донорів. Як спільними зусиллями послабити соціальну напруженість перехідного періоду?

Сам ЄБРР, прислухаючись до настійливих голосів провідних акціонерів, дедалі частіше порушує питання про те, що Банк, який не має прямого «соціального» мандата (адже це значною мірою сфера інтересів Світового банку) і зберігає вірність основному заповіту батьків-фундаторів — сприяти переходу до ринкової економіки в умовах демократії, тобто розвивати приватний бізнес і підприємництво, можливо, й повинен стати «чутливішим» до соціальних аспектів перехідного періоду. Передусім, відбираючи й фінансуючи ті з проектів, які безпосередньо сприяють додатковій зайнятості (малий бізнес), захищають права вкладників (зміцнення банківської системи), поліпшують довкілля та забезпечують економію енергії.

Що ж може запропонувати Банк у найближчі п’ять років для розв’язання вищезгаданих проблем?

Авжеж, допомога Банку — не панацея. Тільки внутрішнє зростання, що грунтуватиметься на дедалі вищому платоспроможному попиті й експорті, що супроводжується активною структурною політикою та поліпшенням клімату для бізнесу, може в середньостроковій перспективі дати країнам потрібний ефект. ЄБРР може бути хорошим партнером і каталізатором у залученні фінансових і технологічних ресурсів, у зусиллях, спрямованих на інтеграцію економіки країни у світовий економічний простір. Той, хто вміє взяти те, що можливо, успішно пройшовши при цьому через дуже жорсткі жорна умов ЄБРР, виграє двічі.

І все-таки Банк планує збільшити свій портфель до 17,4 млрд. євро до 2005 року, довівши щорічний обсяг бізнесу з 2,2 млрд. 1999-го до 3,4 млрд. При цьому розширення діяльності відбуватиметься переважно за рахунок розвитку бізнесу в Росії (тут щорічні обсяги фінансування проектів зростуть із 650 млн. євро 2001 року до 1,1 млрд. до 2005-го), а також унаслідок збільшення операцій у країнах раннього й середнього етапу переходу (зростання з 1,0 млрд. 2001 року до 1,3 млрд. 2005-го).

До останньої категорії поки що належить й Україна, на яку припадає близько третини щорічних обсягів операцій Банку в цій групі країн. Якщо нічого не зміниться (принаймні не погіршиться) у плані реалізації програми приватизації, дерегулювання економіки, поліпшення інвестиційного клімату, то це означатиме, що до 2005 року щорічні обсяги операцій ЄБРР у нашій країні можуть досягти 400 млн. євро.

За оптимістичнішого сценарію ми могли б успішно поборотися як мінімум за півмільярда євро від ЄБРР. А це означає, що до 2005 року інвестиційні ресурси, залучені Банком у країну, становили б щороку 1,2—1,3 млрд. у валюті. Багато це чи мало — важко судити. Та навіть коли порівнювати з бажаним цього року рекордним рівнем прямих іноземних інвестицій у розмірі 1,1 млрд. доларів, то роль ЄБРР виглядатиме досить вагомою.

Аби досягти таких показників, Банк бере на себе зобов’язання істотно посилити так звану «спроможність доставки» ресурсів. Або, простіше кажучи, спростити процедури підготовки проектів, скоротити бюрократію (яка, на думку багатьох клієнтів, погіршилася), посилити власну експертизу в найважливіших для Банку галузях і, нарешті, зміцнити місцеві офіси в країнах операцій. Іншими словами, стати більш ефективним Банком із більш «людським» обличчям. Принаймні такі пріоритети визначив для себе новий президент ЄБРР Жан Лем’єр. Він уже зарекомендував себе як конкретний і жорсткий менеджер, який вникає в тонкощі ситуації як у країнах операцій, так і в окремих підрозділах Банку.

Аби краще працювати з ЄБРР, потрібно краще його розуміти. Нагадаю лише деякі з основних моментів, які стосуються механізмів стратегічного планування, добору проектів і цінової політики Банку.

Стратегічне планування. Мандат ЄБРР — сприяння переходу до ринкової економіки на основі демократичного політичного розвитку.

Стратегію ЄБРР сформульовано в документі «Просуваючи вперед реформи: Операційні пріоритети на середньострокову перспективу» (ухвалено 1999 року); вона оновлюється щороку в середині літа. Стратегія на рівні окремих країн операцій затверджується кожні два роки й «освіжається» щороку.

Пріоритети стратегій країн і галузей (малий бізнес, енергетика, муніципальна інфраструктура тощо) покладено в основу щорічних бізнес-планів, які готуються кожним підрозділом Банку наприкінці року перед затвердженням бюджету. Таким чином, через підготовку бізнес-планів і щорічного бюджету ресурси ЄБРР розподіляються як між країнами, так і між окремими галузями.

Вибір проектів. Грунтується передусім на відповідній стратегії (країни чи сектора) і має відповідати трьом основним операційним принципам — «святій трійці» ЄБРР: проект повинен позитивно впливати на процес переходу (мати певний «системний» ефект), бути самоокупним і прибутковим і, нарешті, відповідати принципу додатковості (тобто ЄБРР не повинен витісняти своїм фінансуванням інші можливі джерела фінансування, приміром, інвесторів чи приватні банки).

Найважливішим останніми роками став перший із наведених принципів, тобто внесок проекту в системне перетворення економіки. Тут при доборі старанно аналізуються такі направляючі потенційного впливу проекту, як створення ефективних ринків; зміцнення інституцій ринку, зокрема приватної власності; прищеплення навичок, поведінки та стандартів бізнесу, необхідних для нормальної ринкової економіки.

Що ж до самоокупності проекту, то Банк розробив дуже жорсткий процес оцінки кредитних ризиків. Кожен проект і кожна країна одержують свій рейтинг, у принципі схожий на систему рейтингів провідних кредитних агентств. Після схвалення потенційного проекту кредитним комітетом і радою директорів безперервно здійснюється моніторинг зміни ризику-рейтингу проекту.

Принцип додатковості реалізується двома шляхами: або Банк надає фінансування клієнту, яке той не може знайти на аналогічних умовах деінде ще; або участь Банку в проекті істотно впливає на дизайн і реалізацію проекту.

Ціноутворення. Банк пропонує клієнтам цілий набір фінансових інструментів для реалізації проектів, зокрема кредити, інвестиції в акціонерний капітал, гарантії, а також різноманітні інструменти з управління ризиками проектів. Вибір конкретного інструмента залежить від потреб клієнта й самого проекту.

Щодо фінансування проектів у приватному секторі Банк, як правило, не вимагає держгарантій. Але тоді ціни на такі інструменти відбивають як комерційні ризики проекту, так і ризик конкретної країни. Тож ціна кредиту за приватним проектом може бути на 100—700 базисних пунктів вище ставки ЛІБОР. При цьому Банк прагне будувати свій ціновий механізм так, щоб не лише не витісняти можливих приватних кредиторів, а й усіляко залучати їх до співфінансування.

Стосовно проектів у держсекторі під суверенну гарантію, тут Банк незалежно від ризику країни використовує єдину ціну ЛІБОР+1%. Фактично, з огляду на те, що більшість країн, які мають надзвичайно низький кредитний рейтинг або загалом його не мають, можуть одержати кредитування на приватному ринку капіталів лише під набагато вищі ставки, така ціна ресурсів для суверенних проектів є де-факто прихованим субсидуванням процесів розвитку в країнах операцій із боку провідного акціонера-донора ЄБРР.

На самкінець зазначу, що вичерпано далеко не всі резерви підвищення ефективності нашого співробітництва з ЄБРР.

За коефіцієнтом вибірки коштів за вже затвердженими проектами Україна відстає від багатьох країн (у нас цей коефіцієнт становить лише 35—40% за середнього по Банку рівня — 55—60%). Інакше кажучи, гроші є, але взяти їх поки що не можемо. Причин тут декілька: і затягування процедури ратифікації проектів, і неплатоспроможність декотрих позичальників, і недоліки в початковому дизайні проекту.

Що можна було б поліпшити?

По-перше, посилити контроль з боку виконавчої влади над виконанням міністерствами й іншими органами своїх зобов’язань щодо відносин із ЄБРР. По-друге, частіше проводити спільні з керівництвом Банку робочі зустрічі для аналізу ходу реалізації проектів.

І, нарешті, вдосконалити механізм координації, підготовки, реалізації та моніторингу великих інвестиційних проектів. Реалізація лише такого з них, як Рівненсько-Хмельницький, вимагатиме небаченого раніше рівня злагодженості роботи багатьох міністерств, компаній, банків, міжнародних організацій, експортно-кредитних агентств. Досвід, набутий у процесі реалізації цього проекту, а також ряду інших, буде воістину безцінним...