Е-НАЦІЯ — ДАЛЕКА ПЕРСПЕКТИВА ДЛЯ ЯПОНЦІВ?

Ще не вельми давно благополучне розв’язання фінансової кризи, яка охопила південноазіатські економіки, експерти ставили в пряму залежність від регенеративної здатності японської економіки. Проте з певного часу тон подібних публікацій змінився, і ось вже оглядачі журналу The Economist твердять, що для необоротного оздоровлення кволої та анемічної японської економіки потрібне стабільне економічне зростання інших держав регіону. Здавалося б, припинення спаду та досягнення нехай дуже скромного (у межах одного відсотка), але все ж приросту ВВП може бути підбадьорюючою ознакою. Проте і самі японці, і зарубіжні аналітики усвідомлюють, що ці досягнення будуються на вельми хиткому грунті.

Уряд Йосіро Морі встановив абсолютний рекорд з найнижчої популярності у своїй країні. Але та брудна робота, яку просто необхідно виконати найближчим часом, не додасть популярності нікому з політиків. Масова реструктуризація основних галузей промисловості, приватизація, реорганізація фінансового сектора, пенсійна реформа — ось те каміння, яке сізіфи з японського кабінету міністрів штовхають на гору вже третє десятиліття поспіль. І, судячи з тактики, обраної Морі, це каміння доведеться штовхати ще досить довго. Натхненний прикладом «великого японського стрибка» середини 80-х, нинішній прем’єр-міністр оприлюднив свій план перетворення японської нації на е-націю, що означає масове впровадження електронних комунікацій у життя рядових японців. А нудну та невдячну роботу з чищення авгієвих конюшень японської економіки Морі залишить на потім.

Правда, навіть для реалізації такого амбіційного плану необхідно позбутися домінування на ринку телекомунікацій колишнього державного монополіста Nippon Telegraph and Telephone (NTT), яка нині контролює 90 відсотків усього японського ринку. Саме позамежні тарифи на послуги зв’язку і є основною перешкодою на шляху масової «інтернетизації» японського суспільства. Сам Морі недавно зізнавався в інтерв’ю журналістам, що вперше доторкнувся до клавіатури комп’ютера лише в червні нинішнього року. Проте саме шляхом «електронізації всієї країни» він сподівається домогтися необоротного відродження національної економіки і навіть перемогти бюрократію, налагодивши прямий електронний контакт між чиновниками й окремими громадянами.

Здавалося б, зростаючий попит на продукцію високотехнологічних галузей, який від початку року збільшився на 38 відсотків (а щодо засобів мобільних телекомунікацій з виходом в Інтернет — на 170 відсотків), створює міцну базу для втілення цих ідей у життя. Водночас напружена ситуація на фондовому ринку взагалі і з акціями компаній «нової економіки» зокрема помітно затьмарює райдужні перспективи. Індекс Nikkei 225, що за 18 місяців зріс на 60 відсотків, від середини весни нинішнього року розпочав своє стрімке падіння і нині прагне до рекордно низьких позначок.

Проблема банківських кредитів у Японії — предмет особливої розмови, а державна заборгованість і так перевищила всі припустимі межі. От і виходить, що запланований приріст ринку високих технологій на рівні 30—50 відсотків на рік може перекреслити недостатнє фінансування.

Саме тому реформування фінансового сектора і є завданням першорядної важливості. Як, утім, і найвищої складності. Серпневе рішення Bank of Japan уперше за 10 років підвищити відсоткові ставки (від нуля до 0,25 відсотка) нині вже здається надто поспішним. Обсяги безнадійних боргів і розмах банкрутств у країні поточного року обіцяють побити всі старі рекорди. Падіння цін на основні товари ще більше підриває сталість банківського сектора. Ціни на земельні ділянки в міській місцевості знизилися на 80 відсотків порівняно зі своїми піковими значеннями, досягнутими на початку 90-х. Цінні папери з іще меншим успіхом справляються з функцією забезпечення повернення банківського кредиту. Більше того, деякі аналітики пророкують, що за умови зниження фондового індексу ще бодай на 5 відсотків навіть ті окремі банки, котрі примудрялися отримувати прибуток, матимуть суцільні збитки.

Ситуацію погіршує і той факт, що більшість японців ставиться до процедури позичання грошей як до чогось украй принизливого, чого варто якщо не уникати, то, принаймні, старанно приховувати. Проте запровадження безособових форм особистого кредитування (знову ж через Інтернет або кредитні картки, чи просто телефоном) істотно розширило рамки цього сектора японської економіки. Унаслідок, ринок подібних послуг від початку 80-х щорічно приростав із швидкістю, яка виражається двозначними значеннями у відсотках, і досяг нині 9 трильйонів ієн (83 мільярди доларів). Такими показниками зацікавилося багато іноземних компаній.

Проте внутрішній споживчий попит, на який у Японії припадає 3/5 всього обсягу економіки, залишається досить слабким. Цьому сприяє зростання прихованого безробіття. Великі підприємства, яким конче потрібна реструктуризація, все ще воліють не скорочувати своїх службовців, а істотно зменшувати їхню заробітну плату. Правда, цього року на ринку праці в країні намітилися перші позитивні зміни. За даними газети Nikkei, провідного ділового видання, уперше за три роки намітилося зростання кількості випускників, котрих крупні компанії збираються в себе працевлаштувати. Та й індекс споживчої впевненості, який щомісяця вираховує агентство економічного планування, зростає вже п’ятий місяць поспіль. Однак на оптимістичні прогнози стосовно японської економіки більшість економістів поки ще не наважується.

І місцеві, й іноземні економісти вважають, що про вихід країни з кризи можна буде говорити тільки після того, як приріст її ВВП перевищить два відсотки на рік. Експерти журналу The Economist передбачили на нинішній рік приріст у 1,9 відсотка, а на наступний — 2,1. Аналітики з Bank of Japan вже цього року розраховують на 1,9—2,3 відсотка приросту. Ці прогнози істотно перевищують зроблені ще рік тому — проте не виключено, що вже найближчим часом доведеться повернутися до попередніх величин.