Доха-раунд: життя після смерті?

Перед міністрами торгівлі й торговельними представниками 149 країн, котрі зібралися на початку липня в женевській штаб-квартирі СОТ, стояло дуже непросте завдання — вивести з глухого кута процес лібералізації світової торгівлі, що розпочався у вересні 2001 року в Досі. Пообіцявши тоді усунути бар’єри, які перешкоджають прискоренню економічного розвитку бідних країн, багаті держави, передусім США та члени ЄС, так досі і не дотримали своїх обіцянок. Тому нинішній форум мав стати, на думку генерального директора СОТ Паскаля Ламі, «моментом істини», що зможе урешті-решт вивести з глухого кута Дохійський процес і дасть можливість уникнути серйозної кризи всієї системи СОТ.

Щоправда, після закінчення зустрічі з’ясувалося: це була лише «передостання» спроба. Девіз «або сьогодні, або ніколи» плавно трансформувався в «давайте ще раз спробуємо зробити це завтра».

З одного боку, до таких трансформацій учасникам переговорів не звикати: своєрідні «дедлайни» встановлювали і для 2003-го, і для 2005-го, і навіть для квітня 2006-го. І нічого, життя триває. Багаті країни ще більше багатіють, бідні — біднішають, а представники і тих, й інших невтомно шукають «компромісні» рішення.

Утім, деякі моменти вказують на те, що вже в найближчому майбутньому ключовим гравцям буде дуже складно створювати ілюзію повноцінної участі в цьому віртуальному процесі. Термін дії спеціального закону, який уповноважує президента США Джорджа Буша проводити такі переговори, спливає в липні 2007 року. Причому до закінчення цього терміну домовленість не тільки має бути досягнута в рамках СОТ, а й «проштампована» американським Конгресом. Інакше доведеться подовжувати мандат, що, з урахуванням існуючого потужного сільськогосподарського лобі в США, видається вельми проблематичним.

Сьюзен Шваб, новопризначений торговельний представник США, старанно демонструє готовність Америки йти на максимальні поступки, зокрема й на зниження мит на імпорт сільськогосподарської продукції аж на 60%. Із огляду на те, що Брюссель готовий погодитися лише на 46-відсоткове скорочення, позиція США практично безпрограшна. І тільки правозахисна американська група Oxfam (пише The Washington Post) здатна трохи скоригувати акценти, стверджуючи, що американська адміністрація при цьому планує збільшити обсяги сільськогосподарських дотацій із 19,7 млрд. дол. у 2005 році до 22,7 млрд. — у наступному.

Позиція Брюсселя також досить логічна, особливо з погляду європейських країн. Пішовши на повідку в США та скоротивши мита на сільськогосподарський імпорт на жадані для Вашингтона дві третини, Європа зіграє на руку не стільки бідним країнам, скільки тим самим США, а також Австралії та Бразилії. Утім, якби найбідніші країни та насамперед Бразилія, Індія і Китай знизили тарифи на ввезення промислової продукції, то європейці, можливо, і пішли б на запропоновані заходи. Проте саме у великій кількості цих умовних способів і криється основний ризик для благополучного результату переговорів.

Переговори в рамках Дохійського форуму, окремими російськомовними гострословами вже перейменованого на «дохський», у цьому форматі, швидше за все, вже не мають перспектив. Проте керівництво СОТ усе ще сподівається, що кардинальні рішення з найбільш спірних питань політичні лідери приймуть.