ДЕРЕГУЛЯЦІЯ ІСПАНСЬКОЇ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ

Хоча після каліфорнійської енергетичної кризи саме поняття «дерегуляція» в електроенергетиці набуло явно лайливого відтінку, іспанський уряд все ж не відмовився від реалізації свого завдання — надати до 2003 року кожному іспанському споживачу можливість самостійно обирати собі постачальника електроенергії. Тим більше що дана стратегія цілком збігається з тією, що дуже централізовано проводить керівництво усього ЄС.

Активні зусилля Брюсселя останніх років з дерегуляції європейської електроенергетики явно припали іспанцям до душі, бо в результаті їхні рахунки за чотири роки скоротилися на 25 відсотків. І це при тому, що іспанські ціни й так входять до п’ятірки найнижчих у ЄС. Однак іспанський ринок має свої величезні переваги, які передусім визначаються високими темпами його зростання — як мінімум на 6 відсотків у рік, що вдвічі вище за середньоєвропейський показник. Це зростання, у свою чергу, визначається високими темпами приросту ВВП — від 3 до 4 відсотків на рік. Крім того, іспанський ринок історично й економічно залишається пов’язаним із ринками колишніх колоній у Латинській Америці, де іспанські компанії звично виступають у ролі найбільших іноземних інвесторів. Але внутрішня ситуація на самому іспанському ринку ускладнюється тим, що основні ролі давно вже розподілено між чотирма основними електроенергетичними компаніями, конкуренцію між якими може оживити лише рішучий переділ сфер їхнього впливу.

Торік спробу такого переділу зробили самі компанії, в ході якого дві найбільші оголосили про своє партнерство. Проте можливу угоду між Endesa SA і Iberdrola SA заблокував іспанський уряд, якому, до речі, належить значна частка акцій Endesa. Не відбулося також і намічене злиття двох найменших компаній, Union Fenosa SA і Hidroelectrica del Cantabrico SA. Тому експерти не бачать можливості серйозного переділу ринку без участі іноземних інвесторів.

А ці інвестори, як виявилося, вже вишикувалися в чергу по іспанські електроенергетичні компанії. Причому найбільшим попитом користується найменша з них — Hidrocantabrica. Заснована ще 1919 року, ця компанія зараз контролює лише 5 відсотків ринку електроенергії в Іспанії. Однак її перспективи для зростання вважаються найвищими. Крім того, інвесторів приваблює зацікавленість Hidrocantabrica у телекомунікаційному бізнесі та газотранспортних системах. Саме тому ця компанія отримала останнім часом дуже привабливі пропозиції від іспанської промислової групи Ferroatlantica, за спиною якої стоїть німецька енергетична компанія Energie Baden-Wuertenberg AG, від португальської Electricidade de Portugal SA і від власне німецького гіганта RWE AG. Щоправда, пропозицію від португальської компанії, судячи з усього, буде заблоковано іспанським урядом через пайову участь у компанії португальського уряду. Саме з цієї причини виявилася проваленою гадана угода між іспанською Telefonica SA і німецькою KPN NV. Втім, 19 відсотків акцій цієї компанії і так належать американській корпорації TXU Corp., котра, щоправда, погодилася уступити їх португальцям.

Саме американські компанії всерйоз націлилися на третю за розміром іспанську електроенергетичну компанію Union Fenosa, на частку якої зараз припадає 13 відсотків усього ринку електроенергії. Керівництво другої за розміром компанії Iberdrola, із її 37 відсотками ринку, намагається умовити своїх акціонерів зберегти свою незалежність. Однак експерти розцінюють таку можливість як дуже незначну.

Схоже, перспектива приходу іноземного інвестора не «світить» лише найбільшій компанії Endesa. Втім, поки не зрозуміло, буде це вважатися її перевагою, чи ж навпаки.