Дефолт як діагноз

Невиконання Грецією зобов'язань за боргами перед МВФ на суму близько 1,6 млрд євро, яке призвело 1 липня до фактичного дефолту країни, можна вважати початком кульмінації в драмі, за якою ми спостерігаємо з травня 2010 р.

Саме тоді Афіни виявилися не здатними продовжувати обслуговувати свої борги шляхом запозичення коштів на міжнародних ринках капіталу і "підсіли на голку" фінансових уливань. Сьогодні грецька хвороба перейшла в більш небезпечну фазу. І це загострення лише підсилило конфлікт між "хворим" і "персоналом", який його лікує.

Зводиться суперечка до того, що хворий намагається звинуватити лікарів у заздалегідь хибному діагнозі та методі лікування, через що одужання так і не настало. А лікарі вважають, що, навпаки, це хворий не дотримувався рецептів лікарів, які його рятували, дурив їх, викидаючи гіркі пігулки у вікно, і такою безвідповідальною і, як кажуть тепер у Європі, скандальною поведінкою звів нанівець усі багаторічні дорогі процедури. Чи має рацію пацієнт, який сьогодні, попри погіршення стану, заявляє лікарям, що він краще за них розуміє, як і чим його потрібно лікувати? То він терміново вимагає рятівного "морфію", якого вистачить іще на кілька років. А якщо ні, то погрожує взагалі відмовитися від лікування. Чи раптом починає битися у припадку і волати: "Лікаре, та ріжте ви, нарешті... (бажаючи "відрізати і забути" більшу частину грецького боргу), а то я накладу на себе руки".

Та лікарі, схоже, більше думають про те, що станеться, якщо хворий відійде в інший світ або впаде в кому. І той і інший результат може обернутися певними проблемами для всього лікуючого персоналу європейської економічної клініки. Як вплине цей "клінічний випадок" на Європейський Союз, який вважав, що йому вдалося побудувати систему економічної "охорони здоров'я", яка після кризи 2008–2010 рр., здавалося, була спроможна "вилікувати" найбезнадійніших пацієнтів? Які висновки має зробити МВФ, щоб помилки грецького "лікування" не повторювалися?

До того, що Греція буде неспроможна платити за своїми боргами, готувалися, але усвідомити це до кінця багатьом іще складно. Ось чому розійшлися думки міжнародних експертів стосовно того, чи вважати прострочений платіж МВФ дефолтом, чи все-таки дефолт Греції настане за кілька днів - після того, як вона прострочить один або кілька платежів у липні. Так, уже 20 липня Греції муситиме виплатити Європейському центральному банку суму в 3,5 млрд євро. За даними ж агентства S&P, найближчими виплатами будуть: погашення 10 липня казначейських векселів на 2 млрд євро, погашення 14 липня "самурайських" облігацій (номінованих у японських єнах, 1995 р. випуску) на 83 млн євро й належні на 17 липня відсотки на 71 млн євро за облігаціями, випущеними торік. Тобто, на думку рейтингового агентства, дефолтом вважатиметься відмова платити за комерційними зобов'язаннями.

Однак по суті це ситуації не змінює. Не тільки Греція, а й увесь світ опинився сьогодні в новій реальності. Майбутнє єврозони як монетарного союзу, заснованого на солідарності і відповідальності його членів, поставлене під сумнів - ЄС не став продовжувати програму допомоги Афінам. Вихід Греції з зони євро тепер видається цілком імовірним, а комусь здасться навіть бажаним і необхідним. Європейський Союз переоцінив ступінь свого впливу на національний уряд однієї з країн-членів, опинившись у заручниках у непоступливих греків. Як вирішити ці проблеми - питання найближчого майбутнього.

А наразі ж найбільших втрат зазнав Міжнародний валютний фонд. Його, мабуть уперше за останні роки, спіткала проблема (останній раз платіж фонду прострочило Зімбабве в 2001 р.), коли його участь у порятунку економіки країни не дала бажаних результатів, що боляче б'є по репутації цього найбільшого у світі фінансового інституту.

"Хто ще ризикне довірити свій суверенітет МВФ, якщо ми стали свідками такої поганої роботи щодо прогнозування", - заявив Джозеф Стігліц, колишній головний економіст Світового банку, а нині професор Колумбійського університету. На його думку, хибний курс було запрограмовано ще в
2010 р., коли МВФ і єврозона домовлялися про виділення першого пакета допомоги Афінам у 110 млрд євро. Посилаючись на конфіденційні документи МВФ, журналісти газети The Wall Street Journal з'ясували, що п'ять років тому деякі співробітники фонду і приблизно третина складу ради директорів МВФ висловлювали своє невдоволення перебігом переговорів про пакет допомоги державі. Вони вказували на те, що економічні показники, яких мала досягти Греція в результаті запуску програми, є нереалістичними. Афіни погодилися на скорочення витрат держави на 30 млрд євро за три роки і намагалися скоротити бюджетний дефіцит з рекордного рівня 13,6% ВВП до 8,1%. Також передбачалося, що з 2012 р. греки зможуть самостійно обслуговувати свої борги. Під тиском США і ЄС рішення було схвалене, оскільки вважалося, що проблеми Греції швидко перекинуться на інші країни ЄС.

Сьогодні у МВФ визнають, що першою помилкою була відмова від вимоги провести реструктуризацію боргу, яку Греція однаково змушена була зробити в 2012-му - приватні кредитори списали більш як 100 млрд євро. Але на той час греки вже порушили всі раніше погоджені домовленості, і кредиторам не залишалося нічого іншого, як запустити нову, масштабнішу програму порятунку на 130 млрд євро до 2015 р.

Ще одна помилка кредиторів полягала в тому, що збільшення обсягів фінансової допомоги, за рахунок якої раніше вдавалося скоротити боргове навантаження країни, призвело до стрімкого зростання її держборгу. Виходить, у МВФ хибно оцінили ефект від скорочення державних витрат і політики жорсткої економії. Збільшення боргового навантаження вимагало від грецької влади подальшого скорочення держвитрат і призводило до падіння економічної активності. Зміна кількох грецьких урядів за останні роки не дала змоги провести бажані реформи, тоді як країна дедалі глибше поринала в рецесію, а безробіття перевалило за 28%. Якби Євросоюз знову - утретє за п'ять років - надав допомогу Афінам, то її основна частина пішла б на обслуговування боргу, який на даний момент сягнув 315 млрд євро. На поточний рік випали найбільші платежі, хоча основна частина заборгованості - близько 240 млрд - це довгострокова позика з погашенням за п'ять років і більше. (Ця обставина дозволила кредиторам стверджувати, що при правильному підході Греція цілком спроможна обслуговувати свій борг і що її виплати в середньому навіть нижчі, ніж в інших проблемних країн єврозони.)

Інші експерти вказують на ще одну деталь. Греція з 2010-го і по 2014-й отримувала від трійки кредиторів (МВФ, ЄЦБ і Євросоюзу) коштів більше, ніж вона мала платити, але вони йшли переважно на підтримку фінансової та банківської систем країни, а зовсім не на системну трансформацію економіки. Але й вимоги кредиторів щодо масштабних і радикальних реформ, висунуті в рамках програм фінансової підтримки, не супроводжувалися будь-якою конкретикою і продуманими кроками. Не мали такої програми й Афіни, де постійно вирували політичні пристрасті. Так виникла в чомусь абсурдна ситуація, коли кредитори почали нав'язувати і диктувати Греції ті реформістські дії, які уряд країни сам має планувати і вчиняти.

Саме в ці дні експерти згадали про сумний досвід, якого МВФ набув, працюючи з Україною з
2010 р., іще до подій на Майдані. У датованій 27 листопада 2013 р. доповіді МВФ зробив для себе висновок, що результати його розчарували, і провал довгострокових цілей програми допомоги Києву був спричинений небажанням уряду проводити реформи. Уже тоді у Вашингтоні вважали, що в майбутньому потрібно прагнути того, щоб уряд країни, якій потрібна допомога, самостійно розробляв і пропонував реформи, а МВФ та інші кредитори підтримували їх фінансово й політично. Якщо ж фонд бачить, що в країні не відбувається змін, а уряд чинить спротив реформам, то допомога має бути припинена автоматично, якщо умови програми не виконані впродовж 18 місяців.

Сьогодні у МВФ не можуть відповісти на запитання, чому у випадку з Грецією вони знову наступили на "українські граблі". Не зважили на неспроможність уряду країни брати на себе довгострокові зобов'язання (за наявності кількох кредиторів, мінливого настрою електорату, слабкого й недосвідченого політичного керівництва). Це стало очевидно лише після того, як не мали успіху численні вмовляння кредиторів і політиків ЄС Алексіса Ципраса, щоб його уряд розробив і презентував адекватну програму реформ. За місяці, що минули від часу останніх виборів, лівий грецький уряд (що прийшов до влади на гаслах відмови від нав'язуваних Греції умов) так і не зміг виробити свою власну програму і стратегію поведінки. Спершу він приймав умови кредиторів (щоб пролонгувати програму допомоги), потім відмовлявся їх виконувати, не пропонуючи натомість нічого вартого уваги.

Саме тому пропозиції кредиторів і стали зрештою єдиною програмою, яку уряд в Афінах мав би виконувати, якби справді прагнув реформ і продовження фінансової підтримки з боку ЄС. Греція розраховувала отримати 7,2 млрд євро у разі успіху нинішніх переговорів (і ще приблизно 16 млрд євро могли бути позичені в разі продовження програми допомоги). Афіни цього не зробили, а кредитори не піддалися на шантаж греків і грошей для погашення боргу перед МВФ не дали.

Відсутність у грецького уряду власної програми реформ також пояснює те, що на референдумі в неділю, 5 липня, громадяни Греції мають дати відповідь на єдине запитання - чи погоджуватися з пропозиціями кредиторів. (З їхнім останнім варіантом станом на вечір 26 червня можна ознайомитися на сайті Єврокомісії.) При цьому минулої середи Ципрас звернувся до греків із промовою по національному телебаченню, закликавши їх на референдумі голосувати проти пропозицій, які він охарактеризував як "шантаж". Він також заявив, що візьме на себе повну відповідальність за вихід з кризової ситуації після референдуму.

На такому тлі Єврогрупа, яка складається з міністрів фінансів країн єврозони, вирішила утриматися від будь-яких контактів з грецькими представниками і від подальших переговорів з ними до оголошення підсумків недільного референдуму.

У Європі ряд політиків узагалі не розуміє мети цього плебісциту, який, імовірно, був елементом гри Ципраса і чинником психологічного тиску, адже вже 30 червня греки натякали, що готові його скасувати. Тепер же грецьке "ні" на референдумі змусить не тільки кредиторів, а й увесь Євросоюз готуватися до можливого виходу Греції з єврозони. Утім, цей вихід також може супроводжуватися дефолтом і списанням трійкою боргу Греції як умови, що Греція залишає єврозону, не створюючи для ЄС додаткових ускладнень. Отже, у СІРІЗи та нинішніх грецьких лідерів з'явиться шанс справді розпочати все з чистого аркуша і самостійно. Без принизливих покриків з Брюсселя і Вашингтона довести свою спроможність реформувати грецьку економіку, запустити ринкові механізми, які дозволять створити основу для довгострокового зростання. При цьому деякі експерти вважають, що Греції варто залишити шанс попроситися назад, якщо економічні показники демонструватимуть стабільне зростання впродовж тривалого часу. Для самої єврозони такий варіант дехто вважає навіть кращим, оскільки він продемонструє іншим країнам, наскільки важлива дисципліна, і дозволить, наприклад Німеччині, повернутися до ідеї створення в рамках зони євро валютного союзу - з тіснішою фіскальною та структурною координацією і узгодженням національних програм розвитку. Розробку цієї ідеї було заморожено значною мірою через те, що такої координації не вдалося забезпечити з Грецією.

За всієї неймовірності такого сценарію він усе ж таки можливий. Утім, "ні" на референдумі може змусити кредиторів піти на поступки, а єврозона шукатиме нових шляхів для компромісу з грецьким урядом. У разі відмови Афін погашати борги й надалі, вийти з ситуації, що склалася, з найменшими втратами не зможе жодна зі сторін. Принаймні трійка кредиторів не піде на списання боргів Греції. У Брюсселі побоюються, що в такому разі грецький приклад можуть наслідувати інші країни валютного союзу, які мають великий держборг. Щоб цього не допустити, Європа і, зокрема, Європейський центробанк тримають у своїх руках потужний стимул - фінансування грецьких банків через програму підтримки ліквідності. Відмова від такої підтримки (або погроза позбавити Афіни такої підтримки) також може стати останнім аргументом для того, щоб змусити грецьку владу запустити структурні реформи.

Якщо ж грецькі громадяни підтримають політику кредиторів і скажуть на референдумі "так" (наприклад, тому, що не хочуть виходу з зони євро і неконтрольованого дефолту країни), аналітики не виключають, що за цим не забариться негайна відставка уряду Ципраса і, можливо, дострокові вибори. У результаті до влади в Греції можуть повернутися ті політичні сили, які раніше в усьому або майже в усьому слухалися кредиторів і керівників Євросоюзу.

Однак для європейських чиновників і функціонерів фінансових інститутів, які опікуються програмами допомоги, кожний з варіантів виходу з нинішньої ситуації має привести до розуміння того, що до економічних проблем країн не слід підходити шаблонно, що для кожної з них треба намагатися знаходити найбільш відповідні рецепти лікування наявних там хвороб.