БУШ ХОТІВ ЯКНАЙКРАЩЕ...

Американський президент і не думав сіяти паніку
на валютних ринках. Усе вийшло майже випадково

У понеділок, після офіційної зустрічі в Токіо, американський президент Джордж Буш-молодший і японський прем’єр-міністр Дзюньїтиро Коїдзумі давали спільну прес-конференцію — у прямому ефірі для всього світу. Буш почав енергійно і з явним схваленням розповідати про триступеневий план пана Коїдзумі з врятування японської економіки, що котиться вниз. У викладі Буша «три кроки» були: вживанням заходів щодо неповернених кредитів, щодо девальвації єни і щодо регулятивної реформи. Він ще не встиг закінчити фразу, як на мерехтливих екранах фінансових контор світу почалося судорожне ковзання — єна стала падати стосовно долара. Трейдери на валютних ринках подумали, що Вашингтон сигналізує про можливу девальвацію японської єни.

Валютне ковзання набирало швидкості до кінця прес-конференції, аж доки помічники американського президента квапливо не пояснили, що сталася помилка. Мовляв, містер Буш хотів сказати «deflation» (дефляція), що фінансовою мовою означає падіння цін за відсутності економічного зростання. А вийшло чомусь «devaluation» (девальвація) — падіння курсу валюти. Трейдери видихнули і повернули єну на місце.

Уїдливі критики Буша-молодшого, особливо на початку його президентської кар’єри, не позбавляли себе задоволення процитувати два-три висловлювання випускника Йєльського і Гарвардського університетів. Кілька фраз стали особливо популярними, приміром: «Якщо ми не досягнемо успіху, то ми ризикуємо провалитися», «Республіканці розуміють усю важливість бандажа між матір’ю та дитиною», «Майбутнє буде кращим завтра», «Для НАСА космос усе ще вищий пріоритет», «Настав час людській расі вступити в Сонячну систему». Тепер ці «золоті розсипи» поповнилися економічним розділом...

Тим часом, було ще з двійко моментів у токійській промові Буша, які здивували економістів. Президент США привітав свого японського колегу як «справжнього та сміливого реформатора». У цей момент єхидний смішок оглядачів-циніків і розчарованих інвесторів пронісся через океан і повернувся назад. Тому що радісне збудження у зв’язку з обранням прем’єра Коїдзумі у квітні минулого року дуже швидко скінчилося, і експерти повернулися до звичних невтішних прогнозів. «Смілива» риторика Коїдзумі про модернізацію японської економіки за десять місяців його прем’єрства не дала жодних плодів. Він не зміг виконати жодної зі своїх економічних обіцянок: ні оживити економічне зростання, ні припинити цінову дефляцію, ні оздоровити банківську систему, ні відновити урядові фінанси, ні приватизувати корумповані та марнотратні корпорації в державному секторі, ні реформувати бюрократичну машину, щоб налагодити стосунки парламенту та Кабінету. Відтак громадський рейтинг прем’єра, який тримався спочатку на рівні 80%, різко впав до 50% і продовжує знижуватися. А друга за величиною економіка світу продовжує заглиблюватися в кризу.

Однак якщо подивитися тверезо на спіч, відкинувши те, що називається дипломатичним етикетом, — у Буша та його країни є чимало причин бути для Японії приємними з усіх поглядів. Одна з них, приміром, та, що Америка, стала залежною від японського капіталу. Оскільки протягом 20 останніх років саме за рахунок залучення японських заощаджень в економіку США американці змогли профінансувати швидке зростання споживання та інвестиційний бум.

Зворотний бік величезного торгового дефіциту США, що становить щорічно 400 млрд. дол, або 4% ВНП, — торговий профіцит Японії. Попри економічний спад, Японія залишається найбільшим джерелом заощаджень, які потрібні Америці для фінансування дефіциту в торгівлі. Простіше кажучи, американці повинні любити японців, які нагромаджують гроші, а потім вкладають їх в економіку США чи просто в долари, прагнучи гарантувати в такий спосіб своє пенсійне майбутнє.

Крім того, попри зусилля і темпи зростання Китаю, Японія залишається найбільшим торговим партнером США, значно обігнавши всіх решту.

Оглядачі вважають, що поки японська економіка залишатиметься паралізованою, не маючи альтернативи експортуванню своїх заощаджень, президентові Бушу нічого перейматися інфляційними наслідками, які може мати бюджет США, надуваючись витратами. Та якщо Японія наведе лад у своїй економіці — виникнуть усі складові для доларової кризи.