Британські фермери від скажених корів рятуються в Естонії

Кілька років тому, коли сільське господарство Великобританії зусиллями нікому не відомих, але дуже шкідливих пріонів опинилося в стані вільного економічного падіння, перші британські поселенці почали освоювати дикий схід. Серед них був Нейл Годсман, який ще 1997 року купив в Естонії сільськогосподарські угіддя.

Хоча на той момент тамтешній уряд був готовий віддавати занедбані після колапсу радянської системи землекористування ділянки практично безкоштовно тим, хто бажав їх обробляти, британський фермер гроші заплатив. З огляду на те, що в Естонії сільськогосподарські угіддя обійшлися йому в 25 фунтів стерлінгів за акр, а в Шотландії свої акри він продав по дві тисячі фунтів стерлінгів, таку «розкіш» він собі цілком міг дозволити. Сьогодні він володіє в Естонії молочною фермою та зерновими полями й радіє, що свого часу зробив правильний вибір. Адже, крім дешевої землі, східноєвропейські країни володіють ще однією неоціненною перевагою — дешевою робочою силою.

Після розпаду колгоспів у тій-таки Естонії з 115 тис. колгоспників у 1992 році до 2000-го залишилося менш як 32 тис. «Вільні» селяни самотужки з обробітком своїх земель справлялися не дуже добре. Побоювання, що багаті іноземці скуплять задешево всі місцеві землі, змусила естонський уряд запровадити обмеження для іноземців, дозволивши тільки спільні підприємства за участю іноземного капіталу. Ці СП не шкодували грошей на сучасне обладнання, закупівлю племінної худоби, запровадження передових сільськогосподарських методик.

До того ж саме в цей час Естонія як кандидат на вступ до ЄС почала отримувати фінансову допомогу з Брюсселя, яка не в останню чергу витрачалася на вирішення проблем сільських районів. Зокрема, саме за рахунок європейських субсидій було придбано дві третини нової сільськогосподарської техніки, а кожен оброблений гектар приносив кілька додаткових сотень євро дотацій. Вихід на європейський ринок сприяв зростанню цін на сільськогосподарську продукцію, а той факт, що бізнес-клімат у країні був набагато ближчий до скандинавського, ніж до російського, відіграв не менш важливу роль.