БРИТАНІЯ БАДЬОРИТЬСЯ

Британська економіка сьогодні в найкращому стані серед країн «великої сімки», — запевнив Тоні Блер лідерів британської індустрії. На один листопадовий день облишивши глобальну антитерористичну повістку, прем’єр-міністр приділив увагу внутрішнім справам країни. Він з’явився в Бірмінгемі, де виступив на конференції Конфедерації британської промисловості (CBI). Завдання стояли прості: відновити трохи підупалу дружбу уряду з великим бізнесом і напередодні кризових часів підтримати бойовий дух індустрії.

З помітною гордістю Блер розповів, що становище Британії міцне і їй не так, як іншим, загрожують економічні наслідки теракту 11 вересня. Це правда, британська економіка з її високим рівнем зайнятості, низькими відсотковими ставками й загальною стабільністю у змозі не піддатися світовій економічній кризі. Хоча, безперечно, трагічний вересень позначиться, та й уже негативно позначився на світовій економіці.

Протягом останніх двох років сама собою склалася традиція: щойно у Британії починають говорити про економіку, як постає питання її майбутніх стосунків із євровалютою. І цього разу не оминуло. В остаточному підсумку коментарі з приводу конференції звелися до питання євро: буде — не буде, а якщо буде, то коли приєднається до єврозони хранителька фунта стерлінгів, і чим це їй загрожує — плюсом чи мінусом.

Однак, схоже, питання не так турбує британський народ загалом, як політичні коридори та журналістські блокноти. І головний аргумент — червневі загальні вибори. Консерватори, які робили ставку на антиєвропейські, антиколективні чуття островитян, із тріском провалилися. Електорат укотре довірився лейбористам, попри те, що їхній лідер від своєї широкої проєвропейської позиції не відмовлявся. Це ще раз довело: питання Європи (розподіл влади в ЄС, єдина валюта тощо) турбують британця менше, ніж стан справ у рідній медицині, освіті, соціальній сфері взагалі.

У цілому ж передові верстви суспільства неспроможні відповісти на одне запитання: чи може Британія відігравати чільну роль у Європі, не будучи членом зони євро. Блер себе не зрадив, сказавши, що, незалежно від різних розмов, його позиція (читай — уряду) щодо євро «не змінилася ні на йоту».

Днем раніше перед тією самою аудиторією виступив міністр фінансів Британії канцлер Гордон Браун і також оприлюднив своє бачення європитання. Преса, що не втомлювалася шукати доказів протистояння прем’єра і канцлера, почала стверджувати, що їхня позиція по євро не збігається. По суті ж, кожен озвучив одну й ту саму думку, лише Браун — обережно, з застереженнями, як і належить фінансистові, а політик Блер — у властивій йому напористій манері. І Браун, і Блер говорили про п’ять оціночних тестів, які має пройти Британія перш ніж одружитися з єдиною євровалютою.

Словосполучення «п’ять тестів» стане відтепер тим стрижнем, від якого розкручуватиметься чи закручуватиметься питання євро. Хоча насправді тестів шість. Отже, міністерство фінансів відстежуватиме: відсоткові ставки, які знижуються, стан інфляції, можливі рівні обміну фунта на євро. Наступні три тести належать до структурних чинників, а саме: ціни на нерухомість усередині країни, баланс між виробничим сектором і сферою послуг, а також тенденції в торгівлі й інвестуванні. У результаті тестування буде зрозуміло — рухається британська економіка в тому самому напрямі, що й решта Європи, чи ні. Тестування розтягнеться до середини 2003 року.

Історія замовчує, кому належить така оригінальна ідея, але, аналізуючи докладніше, можна побачити, що «п’ять тестів» покликані знизити температуру навколо євродебатів і звести все до простого питання, переважно для «твердолобих» непоступливих економістів. Та саме в цьому і полягає проблема. На думку оглядачів, тести трактуються широко і отримати на них певну відповідь навряд чи вдасться. Вона залежатиме — і це зрозуміло — від того, якими будуть передумови й можливості виграти референдум по євро. Спочатку він планувався на осінь 2001 року. Осінь закінчується, а сам референдум відсувається, щонайменше, на два роки. І якщо Блер розраховує провести його при нинішньому парламенті, то Браун говорить уже про наступний. І правильно говорить. Якщо британська публіка (серед якої противників євро, як і раніше, близько 60%) не повернеться до єдиної валюти обличчям і не запрагне голосувати за приєднання до неї, то все замкнеться на незадовільному проходженні оціночних тестів, що й буде вагомою причиною для чергового перенесення референдуму та невступу до єврозони. Хороша вигадка — і час виграти, і гідності не втратити.

Тим паче що на сьогоднішньому етапі й сам євроленд не особливо привабливий. Індекс споживчих цін у зоні євро знизився в розрахунку на рік із 3,4% у травні до 2,4% у жовтні. Євроекономіки позирають на Європейський центральний банк із надією на зниження відсоткових ставок, щоб підтримати економіку, яка переживає не найкращі часи. Крім того, у жовтні сильніше, ніж очікувалося, знизився попит на товари обробної промисловості. А ситуація у Франції дає підстави деяким оглядачам вважати, що Європа вже приєдналася до Японії і США на шляху до рецесії.

До речі, на початку листопада Федеральна резервна система США вдесяте протягом 2001 року знизила відсоткові ставки на чергових 0,5%, довівши їх до 2%. Що є вже прямим свідченням розвинутого економічного спаду. І, мабуть, ні заклики американського керівництва до своїх громадян («витрачати гроші»), ні патріотизм останніх не врятують економіку США від болючих процесів. Спостерігачі запевняють, що Федеральний резерв і надалі знижуватиме відсоткові ставки, аж поки економіка почне видужувати. Та ставок залишилось усього нічого, на двійко знижень, а пік рецесії, за прогнозами, припаде на зиму. І де ще те видужання!

Через день після США відсоткові ставки було знижено у Європі. Банк Англії здивував оглядачів піввідсотковим зниженням, що довело базову ставку до 4% — найнижчого рівня за останні 37 років. Комітет монетарної політики Банку Англії, який ухвалив таке рішення, пояснив його зростанням побоювань з приводу загального погіршення стану глобальної економіки, про що свідчили останні дослідження бізнес-середовища і падіння показників рівня довіри покупців.

У свою чергу, президент Європейського центрального банку Вім Дуйзенберг запевняв журналістів, що чергове зниження відсоткових ставок на 0,5% абсолютно не залежить від впливу дій Федеральної резервної системи США. Проте підкреслив, що події 11 вересня вдарили по економіці єврозони набагато сильніше, ніж передбачалося. Нинішні 3,25% — найнижчі відсоткові ставки для європейських економік за всю трирічну історію ЄЦБ. Пан Дуйзенберг не позначив наступного зниження, хоча наголосив, що перегляд проводитиметься щомісяця. На думку економістів, очікувані песимістичні показники стану економіки Німеччини змусять зробити новий крок уже на початку грудня.