Африканський фронт

Ще торік з'явилася новина про те, що навесні 2019 р. Росія планує провести міжпарламентську конференцію Росія-Африка з метою обговорити стратегію взаємного співробітництва й розвитку.

Запрошення на форум мали отримати близько 30 спікерів африканських країн. В українських ЗМІ, не кажучи вже про офіційні установи, цьому факту не надали особливого значення, оскільки всі розуміють, що в Росії сказати і зробити - дві великі різниці. Проте ця подія стане ще одним сигналом про те, що позиція РФ на африканських ринках продовжить зміцнюватися, ускладнюючи співробітництво України з країнами Африканського континенту. Але ж ці ринки для нас як експортоорієнтованої країни мали би бути пріоритетними.

Слід зазначити, що РФ в останні роки й так приділяє досить багато уваги африканським країнам: активно роздає стипендії африканським студентам, надає військову й медичну допомогу, на різних рівнях проводить двосторонні візити. На тлі всього цього звучить дедалі більше тривожних дзвіночків про те, що російські дипломати, високопосадовці й представники бізнесу активно лобіюють відвідування заходу африканськими чиновниками вищого рівня та бізнесменами.

З огляду на це маємо два блоки проблем для України.

Економічні проблеми

Росія - найбільший прямий конкурент України в Африці, оскільки номенклатура російських товарів, їхня якість і вартість практично ідентичні українським (ідеться насамперед про машинобудування, військову техніку, наукомісткі проекти, хоча й щодо продовольства ситуація схожа). Проведення цієї конференції дозволить РФ претендувати на звання стратегічного партнера африканських урядів, які шукають варіанти диверсифікації впливу Китаю, ЄС і США на континенті.

В очах африканців Росія - потужний гравець, здатний надати допомогу в зміні розстановки сил в Африці, але недостатньо сильний, щоб тотально підім'яти під себе їхні держави, як це активно намагається робити Китай. На руку Москві в цьому питанні грає позитивна пам'ять африканців про допомогу, яку тривалий час надавав їхнім країнам СРСР. Ну принаймні так африканці оцінюють ситуацію. Росія може надати Африці всі необхідні технології в галузі сільського господарства, гідроенергетики, металургії, в оборонній сфері. РФ, намагаючись догнати Китай, активно заманює до себе африканських студентів, тим самим створюючи майбутню базу для просування своїх товарів. Адже не секрет, які танки купить африканська країна, якщо у неї в наявності будуть уже навчені танкісти й механіки, які знаються лише на Т-90.

Але ж Україна нічим не поступається Росії ні в знаннях, ні в професіоналізмі у всіх цих галузях. Ми поступаємося лише в одному - у відсутності далекоглядності й стратегічності в питаннях вибудовування відносин із країнами Африки. Про це свідчать як візити українських високопосадовців на континент (а їх немає), так і відсутність стратегії щодо роботи з регіоном.

При значній підтримці російських експортерів з боку уряду РФ і активному лобіюванні їхніх інтересів усередині африканських країн ми ризикуємо втратити ніші, які на сьогодні є для нас привабливими. У ситуації, коли українські експортери намагаються самостійно пробивати собі дорогу на цьому ринку, а інтереси росіян протискаються усією потужністю державної машини, цілком очевидно, на чию користь вирішуватимуться питання щодо великих промислових і продовольчих контрактів в Африці.

Росія цілком може, маніпулюючи питаннями продовольчої безпеки в Африці, використовувати свою присутність на ринках цих країн як один з механізмів впливу на місцеві уряди. Окрім цього, росіяни також здатні використовувати свій вплив у регіоні як розмінну монету в глобальних переговорах щодо важливих для них питань.

Африка фактично є єдиним швидкозростаючим ринком з досить низьким, порівняно з ЄС і Китаєм, рівнем конкуренції. Саме цей регіон може дати Україні настільки необхідний приріст експорту на тлі майбутньої економічної кризи або коригування, кому і як зручно це називати.

Дипломатичні проблеми

Відвідування спікерами парламентів російської конференції на тлі невирішеного питання з поверненням Криму й у період війни на Донбасі - це спроба позбавити Україну з кожним днем меншої підтримки з боку міжнародного співтовариства. Росія проводить активну роботу з переконання представників іноземних держав у своїй правоті в питаннях Криму й Донбасу.

Спікер парламенту - це фактично друга або третя людина в країні залежно від форми устрою тієї або іншої держави. Їхній офіційний візит на конференцію завдасть удару по і без того хитких дипломатичних відносинах африканських країн з Україною, у більшості з яких навіть немає наших посольств. До слова, цих самих посольств усього десять на 54 африканські країни.

Можна тільки здогадуватися, якими будуть наслідки російського промивання мізків африканським високопоставленим чиновникам, але вони точно не будуть позитивними ні для українського бізнесу, ні для наших дипломатів. А 54 африканські країни - це не тільки діючі й потенційні торгові партнери України, але й 28% від загальної кількості членів ООН.

За даними International Trade Centre, у 2017 р. загальний обсяг експорту України в країни Африки становив 3,97 млрд дол. США, при цьому в РФ було поставлено товарів на 3,94 млрд. Тобто українські виробники експортували в одну країну з населенням 144 млн чоловік, з якою ми перебуваємо в стані війни, стільки ж товарів, скільки й і в 54 африканські країни із загальним населенням більш як 1,2 млрд людей.

Той же International Trade Centre оцінює поточний невикористаний експортний потенціал України на континенті в 3,85 млрд дол. Фактично ми можемо як мінімум подвоїти експорт в Африку, збільшивши сумарний український експорт на 10%, і скоротити розрив торговельного балансу. Думаю, що обсяг потенційних економічних втрат у разі проведення конференції Росія-Африка очевидний для всіх. Прошу зауважити, що це прямі втрати, без урахування мультиплікаційного ефекту, який генерує наш експорт.

Навряд чи українські дипломати, які вже давно мали бити у всі дзвони, зможуть завадити проведенню міжпарламентської конференції у форматі Росія-Африка, але спрацювати на випередження можна. Хоча б декларуючи бажання розвивати співробітництво, у тому числі торгове, з африканськими державами, а головне, заявити про позицію України стосовно майбутнього заходу. Це не позбавить нас жорсткої конкуренції з Росією на цьому ринку, але принаймні дозволить Україні пом'якшити можливі удари по нашій репутації з боку російської пропаганди.

Ще є достатньо часу, щоб вплинути на ситуацію. МЗС має звернутися з нотою до Африканського союзу (African Union) про неприпустимість приїзду високопоставлених чиновників на конференцію, що за своєю суттю означатиме підтримку Росії з їхнього боку. Спікер українського парламенту просто зобов'язаний проінформувати своїх колег-спікерів усіх 54 країн про те, що Україна глибоко занепокоєна бажанням Росії провести саміт у період російської агресії в Донбасі.

Нашому президентові вже давно час вийти з тіні, оскільки переважна більшість африканських країн - це президентські республіки, і задекларувати стосовно своїх колег той факт, що Африка є стратегічно важливим для нас регіоном. Україна готова бути надійним партнером країн континенту, зацікавленого в win-win співробітництві на рівні як бізнесу, так і держави. Хоча Петро Олексійович і не зміг знайти часу для хоча б одного візиту в одну з африканських країн, але він може стати першим президентом України, який закладе перший камінь у фундамент розвитку стратегічного партнерства й дружби між Україною та країнами Африки. Провідні світові експерти, Світовий банк, ООН говорять про те, що поточне століття - це століття розквіту Африки. І від того, які відносини ми вибудуємо з цим регіоном, багато в чому залежатиме, що нас чекає в майбутньому.