Золота лихоманка віртуального світу

Поява феномену криптовалюти не була неочікуваною - про створення її як кінцевої мети електронізації грошового обігу давно і відкрито говорили фахівці ІТ-технологій.

Проте в Україні науковців вона заскочила дещо зненацька, принаймні публікацій із глибоким аналізом цієї проблеми майже не було, а перша наукова конференція відбулася в КНЕУ ім. В.Гетьмана лише наприкінці минулого року. І хоча на конференції було заслухано більш як два десятки доповідей і виступів, єдиної думки з ключових питань, що таке криптовалюта і що вона несе економіці України, вироблено не було. Тож ця стаття - це спроба посприяти зближенню позицій у науковому осмисленні криптовалюти, надавши додаткові аргументи тим держінститутам, які повинні (і негайно) вирішувати її долю в Україні.

Вся економічна історія людства супроводжувалася пошуками більш досконалого носія грошової сутності. Локомотивом цих пошуків був технічний і економічний прогрес та спричинені ним розвиток і ускладнення ринкових та інституційних відносин, що спонукало економічних суб'єктів вимагати від грошового носія дедалі нових якісних властивостей. Саме під дією цих вимог на поворотних етапах розвитку виробництва і технологій відбувалися кардинальні зміни носіїв (форм) грошей: звичайні товари було замінено прикрасами, їх - простими, а потім дорогоцінними металами, останні - паперовими знаками, емітованими від імені держави, записами на рахунках у банках із широким доступом до них з допомогою пластикових карток (електронні гроші). Певний час останні форми грошей вважалися достатньо досконалими і набули світового визнання, хоча їх спорадично і критикують, особливо у функції світових грошей, яку переважно виконує долар США.

З посиленням глобалізаційних процесів і кризових явищ у світовій економіці розпочався широкий наступ на державну систему грошового устрою зі звинуваченнями її в усіх економічних негараздах і закликами провести докорінну грошову реформу на глобальному та національних рівнях. Обґрунтовується необхідність позбавити державу монополії на емісію грошей і запровадити децентралізовану систему приватних грошей (Ф.Хайек "Частные деньги", 1976 р.), створити дешеві гроші, доступні кожному (М.Кеннеди "Деньги без процентов и инфляции", 1993 р.), а також доцільність і можливість створення абсолютно віртуальних грошей з повною децентралізацією їх емісії та обігу виключно по каналах комп'ютерних систем (А.С.Генкин "Частные деньги: история и современность", 2002 р., "Планета WEB-денег", 2003 р.).

У відповідь на ці обґрунтування і рекомендації активізувалися практичні пошуки принципово нового носія грошей, здатного стати альтернативою традиційним грошам. Були пропозиції повернутися до золотого стандарту, але більшість їх відкинула як такі, що не відповідають новітнім вимогам до грошового устрою. Пошуки були спрямовані виключно на вдосконалення електронних грошей, оскільки вражаючі успіхи інформаційних технологій у XX ст. давали підстави сподіватися, що на цій основі вдасться виробити ідеальну грошову форму.

Під натиском вражаючих картин позитивних наслідків глобальної грошової реформи, нав'язуваних суспільству її ентузіастами (демонополізація долара США в ролі світової валюти, обмеження державного втручання у ринкові відносини, ослаблення фіскального тиску на бізнес, ліквідація монополії центральних банків на емісію грошей, дешевизна доступу всіх до грошових ресурсів та ін.), при досить в'ялому опорі цим обіцянкам з боку науковців і державних регуляторів у
1980-х роках розпочалася широкомасштабна практична діяльність із створення такого продукту на базі електронних технологій. У розвинених країнах створювалися спеціалізовані фірми, інститути, лабораторії із залученням великої кількості фахівців і досить щедрим фінансуванням. За рівнем ажіотажу, гарячковістю і масовістю переміщення ресурсів ситуація нагадувала золоту лихоманку, що виникла в XIX ст. у Каліфорнії (США).

У середині 1990-х років, після 10–15 років напружених пошуків, було запропоновано кілька видів приватних електронних грошей. Проте жодний із них не був прийнятий замовниками. Фірми, що були залучені до їх розробки, ставали банкрутами або залишали цей бізнес. Проте невдача не зупинила шукачів віртуального золота, а лише пришпорила. У статті "Е-готівка" в авторитетному журналі The Economist від 19 лютого 2000 р. зазначено таке: "Незважаючи на такий несприятливий досвід, нове покоління фінансових фірм сьогодні намагається дати е-готівці друге життя - онлайн. Не минає і тижня, щоб нові сміливці, зазвичай американці, не повідомили про нову форму електронних грошей. І цього разу перспективи видаються значно кращими". Пов'язували ці перспективи з цифровими технологіями.

Знадобилося ще приблизно 15 років, щоб 2009-го з'явилася ще більш досконала пропозиція під назвою криптовалюта, розроблена на базі цифрової технології блокчейн. Першим її видом був біткоїн. Той факт, що слідом за біткоїном стали пропонувати інші види криптовалюти, і загальна їх кількість за вісім років перевищила 1000, а ринкова ціна біткоїна в грудні 2017-го перевалила за 19000 дол., свідчить, що віртуальна золота лихоманка в світі триває, а нова криптовалюта за своїми властивостями відповідає вимогам замовників-користувачів. Саме вони почали використовувати новітню форму грошей для своїх потреб, не звертаючи уваги на інтереси і потреби інших учасників грошових відносин та на те, що вона не імплементована у правове поле відповідних країн. А це суперечить самій природі грошей як вартісного виразника всього комплексу економічних відносин.

Для легалізації нового криптопродукту як ідеальних грошей потрібно протестувати його на відповідність потребам усіх економічних суб'єктів. На жаль, такого тестування не провели на етапі розробки, до виходу криптовалюти в економічний простір. Зараз, коли з'явився помітний прошарок власників криптовалюти, в тому числі серед великих бізнесменів і держфункціонерів, буде значно важче запровадити будь-які правові обмеження її функціонування, навіть якщо їхню доцільність буде доведено в процесі легалізації. Проте ця обставина не знижує, а ще більше загострює необхідність тестування і якнайшвидшого вирішення проблем легалізації нових грошей. Тим більше, що теоретики і замовники таких грошей під виглядом технологічних вимог до їх носія висунули й такі, що стосуються грошового устрою і потребують істотних змін в економічній політиці держави (ослаблення її регулятивної функції в економіці і фінансовій сфері, докорінної зміни грошової та банківської систем, перебудови світового монетарного устрою та ін.).

Щоб краще протестувати нову форму грошей на предмет можливості легалізації, потрібно перш за все визначити її якісні властивості і чим вони відрізняються від аналогів традиційних грошей. Оскільки криптовалюту неможливо "пошукати і побачити" подібно до традиційних форм грошей, то й визначити її якісні властивості вкрай важко. Найпростіше це зробити самим теоретикам і розробникам криптовалюти. Проте в їхніх численних публікаціях з приводу переваг криптовалюти якісні властивості позначено досить розмито і вкрай обмежено.

Найбільш підходящою для вирішення цього завдання виявилася згадана вище стаття "Е-готівка" в журналі The Economist. У ній усі залучені до проекту цифрових грошей економічні суб'єкти розділено на три групи: споживачі, тобто власники нових грошей, якими вони можуть розплачуватися за товари і послуги, погашати борги, зберігати як цінність; торговці, тобто продавці/покупці товарів, послуг, валюти, цінних паперів; емітенти, тобто виробники цифрових грошей, які можуть використовувати їх для продажу та платежів для власних потреб. Спільною рисою всіх трьох груп є належність до приватно-комерційного сектора, а тому їх вимоги до якісних властивостей нової форми грошей визначалися передусім приватними економічними інтересами.

Саме критерій вигоди виявився вирішальним чинником формування специфічних вимог до нових грошей і визначення їхніх характерних властивостей. У зазначеній статті вказано такі якісні характеристики нових грошей, яких вимагали замовники від їх розробників:

- повна анонімність і приватність, що забезпечуються їх зберіганням лише у пам'яті комп'ютерів і приватним характером емісії;

- абсолютна ліквідність, що забезпечується переміщенням коштів по каналах комп'ютерних мереж безпосередньо між платниками і одержувачами, без будь-яких посередників;

- максимальна дешевизна, що забезпечується децентралізацією та приватним характером емісії, відсутністю процента та комісії.

У наведеному переліку груп суб'єктів, зацікавлених у створенні криптовалюти, як і в інших численних публікаціях, зовсім не згадується чи згадується побіжно держава як економічний суб'єкт, який не тільки формує великі грошові потоки, а й управляє всією монетарною сферою, взявши на себе відповідальність за стабільність грошей у країні. У неї свої інтереси, що визначаються загальносуспільними потребами і можуть не збігатися з інтересами приватно-комерційного сектора. Тому вимоги держави до якісних властивостей грошей не просто відрізняються від вимог представників останнього чи доповнюють їх, а відчутно суперечать їм, є несумісними з ними.

Для держави важливо, щоб гроші були керованими, тобто їх вартість могла змінюватися зі зміною загальносуспільних потреб, щоб гроші були однорідними, стандартизованими, легко впізнаваними, що сприяє їх прийнятності всіма економічними суб'єктами на всій території країни і полегшує боротьбу з фальшуванням та іншими зловживаннями з грошима. Якщо деякі з цих властивостей можна поступово надати і криптовалюті, то такі, як загальносуспільна керованість і загальна прийнятність, можуть мати лише паперові гроші, "освячені" державою. Але ці властивості не сумісні з характерними властивостями криптовалюти, насамперед з анонімністю і приватністю та максимальною дешевизною. Така несумісність спричинить паралельний обіг у країні двох принципово відмінних видів грошей: державних і приватних, що саме по собі створюватиме серйозні ризики для обох секторів економіки.

Монетарна історія не знає жодного успішного експерименту з паралельного обігу двох валют, усі вони закінчувалися зміцненням і утвердженням однієї та знеціненням і витисканням з обігу іншої, що супроводжувалося великими втратами бідних верств населення, які користувалися "падаючою" валютою. Неминучість паралельного обігу двох валют - традиційної та віртуальної - визначають і самі прибічники останньої. Але вони впевнені, що сильнішою буде криптовалюта, яка витіснятиме слабшу традиційну, хоча й не повністю, тому що її технічні особливості не дозволять обслуговувати всі зони грошового обігу, тобто його периферію вони залишають для державних грошей.

Проте паралельний обіг і витіснення слабшої валюти сильнішою відбуватиметься не так гладко, як це уявляють собі прибічники криптовалюти. У міру витіснення маси традиційних грошей у периферійні зони грошового обігу, що постійно звужуватимуться, прискорюватиметься їх знецінення, інфляція набуде некерованих темпів, що загрожуватиме соціальними катаклізмами в суспільстві. Держава змушена буде вживати запобіжних заходів із захисту традиційної валюти, а це потребуватиме її втручання у сферу обігу нової, що може спровокувати падіння довіри до неї в суспільстві, зокрема через втрату анонімності. Це спричинить обвал попиту на криптовалюту, швидке витіснення її з обігу багатих верств населення та бізнесу. В результаті останні теж зазнають великих втрат, що також матиме негативні наслідки для економіки і соціальної сфери.

Якщо в окремих країнах навіть удасться витіснити традиційну валюту на периферію грошового обігу, це ще не означатиме, що проблему її паралельного обігу буде вирішено легко і безболісно. Уже на стадії запровадження криптовалюти розпочнеться звуження економічної бази фінансового забезпечення існування держави (зменшення надходжень податків, зборів, емісійного доходу) аж до повного колапсу діяльності багатьох її інститутів. На запитання: "А як бути з державою?" найбільш послідовні захисники ідеї криптовалюти відповідають: "А навіщо про неї турбуватись? Це ж рудимент минулих віків і в глобалізованому світі XXI ст. йому немає місця!". Така відповідь свідчить про наявність у проекті "криптовалюта" політичної складової, що робить нові гроші одним із можливих інструментів у світовій гібридній війні. Подібна можливість має особливо стурбувати владні інститути України, яка вже стала жертвою такої війни.

Виходячи з викладеного, в центр уваги дослідників-тестувальників криптовалюти потрібно ставити її вплив на інтереси держави, а через неї - на інтереси всього суспільства, в тому числі представників приватно-комерційного сектора, і саме з цих позицій вирішувати питання легалізації в Україні.

Оскільки переваги та позитивний вплив криптовалюти на приватно-комерційні інтереси вже досить широко пропагуються, зупинимося на негативному її впливі на інтереси держави та суспільства в цілому.

Завдяки майже повній анонімності і приватності криптовалюти, вона здатна вільно обходити будь-які заборони та обмеження щодо грошових операцій і потоків, що відкриває додаткові можливості і стимули для переведення економіки в "тінь" з усіма негативними наслідками для суспільства. Важко уявити, як можна буде організувати за наявності криптовалюти боротьбу з фінансуванням тероризму, наркоторгівлею, торгівлею зброєю, корупцією, ухилянням від сплати податків, тіньовими доходами/зарплатами та іншими антисуспільними діями. Невже в цьому захисники криптовалюти вбачають її вигідність для бізнесу?

Серйозні загрози для державних інтересів несе криптовалюта і по лінії витіснення нею національної валюти зі сфери функціонування перш за все великого і середнього бізнесу. У випадку України, по-перше, зменшуватиметься частка ВВП, яка обслуговуватиметься гривнею, що призведе до зменшення попиту на гривню, її знецінення та прискорення інфляції. По-друге, зменшення попиту на гривню позбавить НБУ можливості емітувати її додаткову масу в обіг і створювати емісійний дохід як головне внутрішнє джерело створення фінансових ресурсів країни. По-третє, в країні виникне паралельний обіг трьох валют: гривні, долара і криптовалюти. Між ними виникне потреба постійної конвертації одна в одну і ринкові курси, які будуть постійно змінюватися під впливом багатьох чинників, у тому числі зовнішніх. Це істотно ускладнить управління грошовими потоками на рівні держави, окремих корпорацій і навіть домогосподарств. Виникне загроза втрати НБУ своєї функції держрегулятора монетарної сфери, посилення валютно-курсових ризиків для бізнесу і домогосподарств.

Не уникнути негативного впливу легалізації криптовалюти і на діяльність комерційних банків. Якщо суб'єкти великого і середнього бізнесу повністю перейдуть на криптовалюту, то у них відпаде потреба в депозитних, розрахунково-касових і кредитних послугах банків. Відповідні операції власники криптовалюти будуть здійснювати безпосередньо, переміщуючи необхідні суми коштів по каналах комп'ютерних систем. Унаслідок цього істотно звузиться економічна база для ефективного функціонування банків, і вони змушені будуть або закриватися, або переходити на криптовалюту, перш за все на її виробництво, яке стане чи не єдиним джерелом ресурсів таких банків. Проте це вже не будуть банки в сучасному розумінні цього слова.

Такі банки не виконуватимуть більшості традиційних банківських операцій, їх діяльність не зможе контролювати і регулювати центральний банк, що означатиме атрофію і другого його призначення - банківського регулятора. Отже, обвалиться сучасна банківська система. А чи буде на її місці створено нову, більш ефективну - велике питання. І тут знову чути голоси: "А навіщо? Це теж рудимент минулих віків". Можливо, у високорозвинених країнах проект "економіка без банків" (сучасних) і має шанси на успіх, але для України, якій до цифрової економіки ще дуже далеко, його реалізація призведе до паралічу багатьох аспектів суспільного життя, умови якого жорстко диктуються станом низькотехнологічної промислової економіки.

Досить загрозливим виглядає вплив легалізації криптовалюти і на фіскальну систему країни, передусім через розширення сфери тіньової діяльності користувачів криптовалюти і звуження бази для оподаткування, що посилить розбалансованість держбюджету, пенсійного та інших державних фондів. Крім того, зменшення емісійного доходу НБУ знизить його можливості кредитувати уряд на потреби монетизації бюджетного дефіциту, що спричинить прискорене зростання зовнішнього боргу із серйозними негативними наслідками для майбутнього України.

Легалізація криптовалюти здатна істотно ускладнити і загальмувати інвестиційні процеси в економіці. Зокрема, завдяки повному зняттю держконтролю за відпливом капіталу з України, а також через ускладнення механізмів трансформації заощаджень в інвестиції, які були сформовані в межах традиційної банківської діяльності і фінансових ринків. Більш того, оскільки криптовалюта не пов'язується з процентом, втрачається процентний дохід як ефективний інструмент стимулювання заощаджень як інвестиційного ресурсу.

Відсутність процентного доходу по криптовалюті не означає повної відсутності мотиву вигоди від її накопичення. Таку вигоду приносить зростання курсу криптовалюти на валютному ринку, що робить її зручним спекулятивним інструментом. Щоб одержати максимум доходу від криптовалюти, спекулянти (і не тільки українські) будуть намагатися постійно маніпулювати її курсом, що негативно впливатиме на стабільність національної валюти (гривні) і всього внутрішнього ринку.

Перелічені негативні наслідки від криптовалюти дають підстави для її диференційованої легалізації в Україні. Це означатиме повну заборону використання для оплати товарів і послуг та інших зобов'язань на внутрішньому ринку, де вона може конкурувати з гривнею, витісняючи її з обігу. А от у функції засобу накопичення вартості криптовалюта може конкурувати переважно з іноземними грошовими одиницями, прямо не впливаючи на гривню. Тому для цілей нагромадження криптовалюту можна легалізувати, попередивши власників про відсутність будь-яких держгарантій щодо ризиків її накопичення. Те саме можна сказати і про функцію світових грошей, де криптовалюта буде конкурувати з доларом та іншими резервними валютами. Оскільки вона не входить до золотовалютного портфеля НБУ, державі вигідно, щоб платежі по імпорту резиденти здійснювали в криптовалюті, а платежі нерезидентів за наш експорт - у резервних валютах (долар, євро). Відповідно, доцільно дозволити платежі в криптовалюті по імпорту і обмежити - по експорту.

Диференційований підхід до легалізації криптовалюти в Україні дасть можливість дозволити (на ліцензійній основі) вітчизняним юридичним особам емітувати криптовалюту із зобов'язанням використовувати її на умовах, передбачених у законодавчих актах про легалізацію, що сприятиме збереженню та подальшому розвитку ІТ-потенціалу України.

Завдяки анонімності і приватності криптовалюти її накопичення в комп'ютерних мережах може стати зручною альтернативою офшоризації грошового капіталу. При повній закритості криптовалютних гаманців її легалізація по суті призведе і до легалізації тіньових капіталів після їх конвертації в нову валюту. Це значно спростить власникам тіньових капіталів їх ефективне використання в легальних секторах економіки. Проте ця обставина не гарантує їх повернення з офшорів саме в країну походження. Вибір країни застосування цих капіталів визначатиметься в першу чергу її інвестиційною привабливістю і в другу чергу - рівнем легалізації криптовалют. Ці обставини слід враховувати в Україні при вирішенні питання щодо легалізації криптовалюти як засобу накопичення цінності. Тим більше, що перед країною постане новий, надзвичайно складний виклик - забезпечити використання криптовалюти тільки в дозволених межах, який може бути вирішений лише із залученням ІТ-потенціалу.