Знову повірили?

Досить млявий раніше прогрес у відносинах між Міжнародним валютним фондом і Києвом минулого тижня почав набирати просто стрімких обертів. Складно сказати, які аргументи висував український президент Віктор Янукович під час переговорів у Вашингтоні з директором-розпорядником МВФ Домініком Стросс-Каном, але українській стороні, схоже, уже виписали новий кредит. Поки, щоправда, тільки кредит довіри.

Принаймні глава МВФ висловив публічну «підтримку зусиль президента з пожвавлення економіки після глибокої рецесії 2009 року». При цьому він зазначив головну умову фонду до української влади, підкресливши «важливість прийняття в Україні економічно обгрунтованого бюджету на 2010 рік із метою зміцнити стійкість податково-бюджетної сфери і підтримати відновлення».

Пан Стросс-Кан також повідомив, що сторони домовилися продовжити ці обговорення на робочому рівні. Зокрема, одна з таких зустрічей має відбутися в рамках весняної сесії керівних органів МВФ і Світового банку, яка пройде у Вашингтоні 24—25 квітня.

Трохи набралася оптимізму й українська сторона. Президент Янукович, відповідно до опублікованого 13 квітня на його веб-сайті повідомлення, оцінив свої переговори як «плідні». У повідомленні також ішлося про те, що лист про програму співробітництва на 2010-й і 2011 рік буде розглянутий оперативно і на вже відпрацьованих умовах, а в проекті держбюджету на 2010 рік передбачаються джерела скорочення бюджетного дефіциту до 6% ВВП «за рахунок оптимізації витрат».

Однак при цьому глава Української держави зробив і одне дуже суттєве застереження: «Закон про соціальні гарантії в Україні буде виконуватися обов’язково».

Наступного дня, 14 квітня, прем’єр-міністр Микола Азаров зі свого боку заявив, що уряд України розраховує протягом двох тижнів (!) підписати з Міжнародним валютним фондом новий меморандум про співробітництво.

Того ж дня «Українська правда» опублікувала надісланий із Вашингтона проект листа про наміри меморандуму про економічну та фінансову політику, у якому було викладено основні умови підписання нової угоди і поновлення кредитування Києва.

Серед досить значного їхнього переліку, крім уже прийнятого українською стороною зобов’язання про зниження бюджетного дефіциту до 6%, включаючи 1% дефіциту «Нафтогазу» (хоча у фонді, за даними джерела «ДТ», оцінюють реальний дефіцит поки що у 8% ВВП), був і досить великий перелік непопулярних заходів, сумнівних до прийняття українською стороною. Щоправда, з позначкою про «необхідність обговорення».

Серед них — зниження порога спрощеної системи оподаткування до 300 тис. грн., скасування пільг щодо сплати ПДВ у сільському господарстві, продажу медикаментів, книговиданні тощо, зменшення існуючих пільг зі сплати акцизів і зборів, а також збільшення акцизів на предмети розкоші без порушення правил СОТ. Окрім цього — жорстке обмеження видачі будь-яких додаткових держгарантій 2010 року та обмеження рекапіталізації банків сумою в 20 млрд. грн. Окремі статті — щодо підвищення незалежності Нацбанку.

Та найскладніші вимоги стосувалися соціалки і стабілізації фінансового стану НАК «Нафтогаз». У соціальній сфері — відмова від запланованого збільшення першої категорії тарифної сітки з 586 до 778 грн. у грудні 2010 року, зниження виплат працюючим пенсіонерам, зменшивши їхні пенсії до 50% від загального розміру (але не нижче від прожиткового мінімуму).

А ще МВФ наполягає на підвищенні ціни на газ для кінцевих споживачів: на 75% для населення і на 50% — для комунальних підприємств. Та й це ще не все — «надалі знадобиться підвищення цін на газ на 25% кожні півроку доти, доки ціна на внутрішньому ринку не досягне ринкового рівня».

Цікаво, що в опублікованих агентством РБК витягах відповідного листа української сторони (судячи з усього, в проектно-чорновому його варіанті) йшлося про готовність Києва прийняти практично всі умови МВФ, окрім більшості вимог із «соціально-газового» переліку. Кабмін начебто погоджувався запровадити тільки норму про обмеження для працюючих пенсіонерів, та й цей факт потім затято спростовувався.

З усього цього виходить, що Київ усе ще не готовий (як мінімум публічно) віддати під МВФський ніж «священну соціальну корову». Тож, схоже, у проекті бюджетного закону міститимуться дуже хитрі формулювання, які дають можливість і букви закону про соціальні стандарти дотриматися, і гроші заощадити. Або ж пан Янукович знайшов у Вашингтоні якісь такі аргументи, щоб зробити МВФ не менш доброзичливим і готовим на компроміси, аніж у випадку з його основним політичним опонентом.

Прикро, якщо «довірливість» фонду знову дозволить нинішній українській владі дурити себе і своїх громадян так само безпардонно, як це робили їхні попередники. Або якщо компроміс зайде занадто далеко, вихолостивши з документа всі ключові пункти. Адже з окремими пунктами пропозицій МВФ можна, звісно, сперечатися і не погоджуватися. Але, на наше особисте переконання, цей документ значно краще тягне на програму макроекономічної та фінансової стабілізації в Україні, ніж так пафосно презентована в четвер Програма соціального й економічного розвитку.