Як ми живемо: наші житлово-комунальні платежі

20 грудня, 2019, 20:07 Роздрукувати
Bипуск № 49, 21 грудня-26 грудня 2019р.
Відправити
Відправити

Оплата за послуги сфери ЖКГ – безперервна душевний біль більшої частини населення України.

Для більшості наших громадян найбільш значущою серед соціально-економічних і життєвих проблем є, як показують не тільки соціологічні дослідження, непомірно високі житлово-комунальні платежі (ЖКП).

Як змінилася ситуація з 2014 р., коли розпочалося їхнє стрімке зростання, і які нині справи в цій сфері - предмет цієї статті.

Цілісну картину величини та структури житлово-комунальних платежів, їхньої залежності від облаштованості жител, місць проживання, пори року, основних груп населення можна отримати з даних трьох департаментів Держстату, які взаємодоповнюють один одного, - статистики цін, соціальної статистики та обстежень домогосподарств.

Повне інформаційно-статистичне забезпечення за всіма без винятку шести видами ЖКП (у т.ч. у територіальному розрізі: від країни та регіонів до міської, районної та місцевої влади) - це необхідна умова для здійснення обґрунтованої державної політики в цій сфері. Але вже більш як десять років під надуманим приводом комерційної таємниці, яка захищає інтереси олігархічних монополій, не публікуються дані щодо електроенергії, а нині подібна ситуація складається й з 16 фірташівськими облгазами. Це нескладно усунути, внісши невеликі уточнення в Закон України 1992 р. "Про інформацію". Докладніше про це - у заключній частині тексту, а поки що зупинимося безпосередньо на статистичних показниках. Зі зрозумілих причин, вони стосуються території України без урахування тимчасово анексованих АР Крим і м. Севастополя, а також окупованих частин Донецької та Луганської областей.

Житлові ціни та тарифи

У цій частині зупинимося на двох основних аспектах - уже згаданому стрімкому зростанні витрат населення (а звідси й індексів) на житло та комунальні послуги, а також на невідповідності індексних ваг реальним платежам.

Починаючи з 2014 р. збільшення сумарних тарифів по житлу та комунальних послугах без малого вдвічі випереджає зростання загального індексу споживчих цін (ІСЦ), особливо по природному газу (попри зниження цін на нього з травня цього року) і опаленню. Це наочно видно з даних табл. 1. А з початку 2020-го слід очікувати нового підвищення тарифів, включаючи природний газ, централізоване опалення, гарячу воду, а в Києві та ряді інших міст - холодну воду та водовідведення.

Розрахунки ІСЦ базуються на міжнародній класифікації індивідуального споживання за цілями (КІСЦ), що складається з 12 розділів. Комунальні та інші пов'язані з житлом платежі включено до розділу 04 - "Житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива" (далі - "Житло…").

Зазначимо, що в нашому продуктовому наборі (отже, і в ІСЦ) немає такого компонента, як вивезення побутових відходів, із чим мають справу понад 6 млн із 14,9 млн домогосподарств країни. Донедавна платежі по них стосувалися в основному жителів невеликих міст і сільської місцевості. А у великих містах вони переважно включалися в платежі за утримання будинків і прибудинкових територій. Але нині у Києві цю складову виділено в платіжці окремим рядком.

Оскільки продуктовий набір складається на п'ять років і був прийнятий 2016-го, то вивезення побутових відходів не буде враховуватися в ІСЦ до 2021 р.

Незрозуміло також, чому індекси по скрапленому (балонному) газу виявляються в 4,2 разу меншими, ніж по природному, хоча й там, і там газ на 98% складається з метану.

У 2013 р. на частку розділу 04 "Житло…" припадало 11,448% ваг. Здавалося б, якщо ІСЦ за цим розділом за 2014-й - листопад 2019 р. у 1,88 разу перевищує загальний показник, то й ваги цього розділу в загальній ваговій структурі мають збільшитися. Це цілком логічно. Але у 2016 р. принцип розрахунків ваг було кардинально змінено. І 2017-го ваги цього розділу, які використовуються для розрахунків ІСЦ у 2019 р., виявилися зменшеними в 2,35 разу (до 4,874%), у тому числі з утримання будинків і прибудинкових територій (колишня квартплата) - в 6,3 разу, з опалення - у 2,3, з природного газу та електроенергії - у 1,8 разу. Обґрунтованих пояснень цих змін не надали.

З вагами, які мають відображати частку витрат домогосподарств у грошових споживчих витратах, очевидні явні невідповідності. Виходить, що витрати на купівлю соняшникової та маслинової рослинних олій (1,667%) у нас в 1,4 разу перевищують витрати на оплату природного газу (0,997%). Але згідно з торговельною статистикою у 2017 р. було продано рослинних олій на 3,054 млрд грн, а сплачено населенням за природний газ - 33,171 млрд, або у 10,9 разу більше. Вага цукру - 1,374%, а центрального опалення та гарячої води - 0,997%. Цукру було продано на 2,785 млрд грн, а за опалення та гарячу воду населення заплатило 23,932 млрд, або у 8,6 разу більше. Яєць (вага 1,077%) продано на 3,975 млрд грн, а оплата населенням електроенергії (вага 0,870%) - 29,443 млрд, абов 7,4 разу більше.

Такі масштабні невідповідності неприпустимі. Зниження ваг цього розділу, при тому що індекси по ньому набагато вищі за загальний ІСЦ, ведуть до заниження останнього. Цього року приблизно на 0,2 п.п., а за базовим ІСЦ- на 0,3 п.п.

Новини про підвищення тарифів не радують. У грудні слід очікувати збільшення ціни на природний газ на 13%, що поверне її до червневих значень. А 16 листопада ц.р. у ЗМІ повідомлялося, що напередодні уряд скасував рішення Кабміну Гройсмана (№560 від 26.06.2019) про регулювання граничних цін на опалення та гарячу воду, визнавши цей механізм неринковим. Це нововведення може підняти ціни на ці послуги до 25%. А ще в уряді вирішили, що з наступного опалювального сезону 2020–2021 рр. поріг для одержання субсидій буде піднято з нинішніх 15% до 20. Це неминуче призведе до істотного скорочення кількості їх одержувачів. Водоканали, у тому числі "Київводоканал", порушують питання про підвищення тарифів на холодну воду та водовідведення. Нібито тільки з електроенергії (тарифів на яку не підвищували два роки) необхідність збільшення вартості кіловат-години не на першому плані. Але, за повідомленнями ЗМІ, у Ріната Ахметова вважають виправданим зростання тарифів для населення на 90%! Відчувається, що це пропозиція від щирого серця.

Соціалка

Соціальна статистика формує основний масив трьох блоків щомісячних даних. Перший - з нарахування та оплати житлово-комунальних платежів, другий - з субсидій на оплату житлово-комунальних послуг і третій - з перерахування готівки за опалення домогосподарствам, які не мають централізованого опалення, гарячої води та мережевого природного газу.

Важлива перевага соціальної статистики в тому, що вона базується на охопленні всіх користувачів, а не на вибірці, як в обстеженнях домогосподарств. Дані формуються за укладеними зі споживачами договорами і публікуються в дуже короткий термін: з субсидій - на 20-й день, а з оплати житлово-комунальних послуг - на 30-й день місяця, що йде за звітним. Усі дані наводяться по Україні та регіонах з виокремленням міської та сільської місцевості. З ЖКП їхня загальна величина багато в чому визначається кількістю квартир і рівнем їхньої облаштованості.

В Україні на початок 2019 р. було 17,1 млн квартир, у тому числі 11,0 млн у містах і 6,1 млн - у селах. Їхня середня загальна площа порівняно з західними країнами та особливо зі США та Канадою дуже невелика - 57,0 кв. м. У селах - 62,9 кв. м, і вона більша, ніж у містах, - 53,7 (у Києві - 57,3). А житлова площа приблизно на третину менша від загальної: 35,9 кв. м по Україні (у селах - 41,0, у містах - 33,0 і Києві - 33,4). Нагадаємо, що це середній метраж, тоді як під Києвом є житло площею й 1600 кв. м, а нині, судячи з вражаючих фото в ЗМІ, закінчується будівництво "квартири" на 12 тис. кв. м одного з переселенців з ОРДЛО.

Рівень облаштованості житла в містах, особливо великих, набагато вищий, ніж у невеликих містах і селищах міського типу, не кажучи вже про житло в сільській місцевості (див. табл. 2). У великих містах квартири не опалюють грубками, використовуючи дрова або вугілля. У селах немає центрального опалення, а у двох третин сільських жителів немає навіть водопроводу. Для опалення малоповерхових і індивідуальних будинків використовується природний газ, а якщо його немає, то покупний скраплений (балонний) газ, кам'яне вугілля або дрова.

Електроенергія споживається всіма жителями України, незалежно від того, де вони живуть - у великих містах чи сільській місцевості, тобто вона є в 100,0% домогосподарств. Тому за замовчуванням показники по ній не наводяться.

Як наслідок вищої облаштованості середній розмір платежів за житлово-комунальні послуги в містах, особливо великих, значно вищий, ніж у сільській місцевості.

Нараховані по всіх домогосподарствах України ЖК-платежі збільшилися з 39,5 млрд грн у 2014 р. до 110,2 млрд у 2018-му, або у 2,8 разу (106,3 млрд за січень-жовтень 2019 р.). Зростання майже повністю за рахунок підвищення тарифів. Трохи менше - за рахунок збільшення частки міського населення (з 69,0% до 69,4%) з вищою облаштованістю житла.

Існують досить великі відмінності між нарахованими та сплаченими населенням платежами за житлово-комунальні послуги. Вони проявляються як протягом року, так і сумарно за кілька років. В опалювальний сезон із року в рік оплата набагато нижча за нараховану. Так, якщо в жовтні 2018 р. вона становила 77%, то в листопаді - лише 47%, у грудні - 58, а в січні 2019-го - 72%. У квітні ц.р. оплата перевищувала нарахування вже в 1,6 разу, у травні - у 2,1, червні - у 1,4 і в липні - в 1,5 разу.

А за весь 2018 р. при 110,2 млрд грн нарахованих платежів було оплачено 88,8 млрд, тобто лише 81%. Несплачена заборгованість з року в рік збільшується як в абсолютних, так і у відносних показниках. До кінця грудня 2018-го вона становила 50,1 млрд грн, або 46,1% від нарахованих за рік платежів, збільшившись із 14,7 млрд наприкінці 2014-го (2015-й - 8,8 млрд, 2016-й - 20,2 млрд, 2017-й - 28,8 млрд грн). Основна частина несплат припадає на платежі з природного газу (наприкінці 2018 р. - 52%) і централізованого опалення та гарячої води (33%).

Навряд чи виправдано, що в щомісячних експрес-випусках по окремих видах житлово-комунальних послуг по регіонах наводяться лише дані про заборгованість, а немає даних про нараховані та оплачені платежі.

Департамент щомісяця наводить середні нарахування в гривнях сумарно по всіх житлово-комунальних послугах на одного власника особового рахунку. Це дуже зрозумілий для всіх і вдалий розрахунковий показник, який ілюструє, зокрема, як змінюються платежі в опалювальні та неопалювані місяці. Так, у січні та лютому 2019 р. вони становили 2693 і 2661 грн, а в червні та липні - 660 і 653 грн. Різниця більш як у чотири рази (4,08).

Другий блок даних цього департаменту стосується субсидій на оплату житлово-комунальних послуг (див. табл. 3), що їх, як відомо, отримують домогосподарства, в яких витрати на оплату житлово-комунальних послуг перевищують 15% сукупних доходів (але при деяких обставинах і при 10%).

Необхідно дати додаткові роз'яснення щодо кількості домогосподарств, які одержують ці субсидії. Вони деякою мірою завищені та включають "повторний рахунок". Субсидії призначаються на півроку, і та сама родина протягом року може двічі опинитися в їхньому числі.

Середні розміри призначених субсидій не надто великі. У жовтні цього року вони дорівнювали 492 грн зі значними відмінностями (у 3,3 разу) по регіонах - від 202 грн у Житомирській області до 672 грн у Києві.

Основні дані по субсидіях, які виплачуються ще з 1995 р. готівкою, наведено в другій частині табл. 3. В останні роки їх отримують 600–800 тис. домогосподарств, які проживають переважно в сільській місцевості. Вони призначаються один раз на рік, якщо житлові приміщення не забезпечено електро-, тепло- або газопостачанням для опалення. Річні суми виплат по них в останні два роки - близько 2 млрд грн, що приблизно в 15 разів менше за величину субсидій на оплату житлово-комунальних послуг. 2018-го їхні середні розміри становили 3049 грн на рік, або 254 грн на місяць.

У такий спосіб сумарні держвитрати на програму житлових субсидій у 2018 р.,що складаються з трьох основних частин (на оплату ЖКП - 62,2 млрд грн, сум готівкою на придбання палива - 2,2 млрд, ще невиплаченої бюджетної заборгованості по ЖК-субсидіях - 6,9 млрд), становлять 71,3 млрд грн.

Обстеження домогосподарств

В Україні вибірково обстежуються понад 8 тис. домогосподарств. Це дає змогу з досить високою точністю отримати розгорнуту картину структури їхніх доходів і витрат. Обстеження базуються на міжнародних стандартах і класифікаціях, зокрема на вже згаданій вище КІСЦ. У тому числі виділяється розділ 04 "Житло…", додатково розбитий на 16 підрозділів, 13 із яких безпосередньо стосуються ЖК-платежів. Результати обстежень наводяться у квартальних бюлетенях і річних публікаціях "Витрати та ресурси домогосподарств України".

Ці обстеження дають можливість отримати найважливіші дані про те, яка частина витрат домогосподарств іде на оплату житлово-комунальних послуг і яка в них частка субсидій (див. табл. 4). Соціальна статистика не дає цієї інформації, а вона необхідна для формування державної політики щодо цієї гострої соціально-економічної проблеми. І ці ініціативні доповнення потрібно поставити в заслугу департаменту.

Тут слід додати, що в обстеженнях домогосподарств використовуються показники заробітної плати без податків (19,5%). А отримані у вибіркових обстеженнях дані поширюються на всі домогосподарства. Одне відібране домогосподарство представляє 1235, а ті, що беруть участь в обстеженні, - 1650 домогосподарств.

Наші домогосподарства змушені платити пристойні суми за досить скромні середні розміри житла на людину (2019 р.): 24,9 кв. м загальної площі та 16,6 кв. м житлової. А в Києві ще менше - 20,8 і 13,0 кв. м. Якщо взяти колишні радянські норми постановки на квартоблік (13,5 кв. м житлової площі), то виходить, що 35,6% громадян нині живуть у перенаселених квартирах. А якщо порівняти з країнами Євросоюзу, то понад половина (50,2%) населення за методикою Євростату проживає в перенаселених квартирах.

Примітно, що навіть при таких незавидних показниках своїми житловими умовами цілком задоволені більш як половина домогосподарств - 52,9% (у Києві - 62,1%), дуже задоволені - 2,1%. Задоволені, але не цілком - 30,4% (у Києві - 24,1%), а незадоволені та дуже незадоволені - 11,7 і 2,9% відповідно.

Слід звернути увагу, що в обстеженнях ЖК-платежі наводяться у двох варіантах: як стосовно всіх домогосподарств, так і стосовно тієї частини, яка повідомляє про користування ними. Близько 1,5–2% домогосподарств з різних причин не повідомляють, що в обстежуваному кварталі в них були ЖК-платежі (рядок 5 табл. 4). Тому платежі в тих, які повідомили про них, виходять трохи більшими, ніж по всіх домогосподарствах.

Частка ЖК-витрат домогосподарств у їхніх споживчих витратах зросла з 2014-го по 2016–2018 рр. без малого вдвічі - з 8,8 до 15–17%. Причому в зимові місяці вона збільшується в 2,5 разу порівняно з літніми за рахунок витрат на опалення.

Однак основна відмінність стосується домогосподарств, які користуються субсидіями. У 2014 р. ними скористалися 21,0% родин. До 2017 р. їх нарахували вже понад половині домогосподарств (52,2%). У 2018 р. частка домогосподарств, що одержують субсидії, трохи зменшилася (до 48,1%). А в гривнях з 2014-го по 2018 р. субсидії збільшилися в 6,3 разу, з 91 до 572 грн на місяць (рядок 8 табл. 4).

До них слід додати ще виплати субсидій і пільг готівкою по 249 грн на місяць. Ними користуються лише 2,9% домогосподарств, які проживають в основному в сільській місцевості, для придбання кам'яного вугілля, дров і скрапленого газу для опалення житлових приміщень, які не забезпечені електро-, тепло- або газопостачанням.

Якщо виходити з орієнтації на 15% витрат на житло в загальних доходах домогосподарств, то у 2018 р. вони були більшими в чотирьох із десяти децильних (10-відсоткових) груп з меншими доходами й становили 15,9%, з них 4,9% припадали на субсидії. А в трьох групах з високими доходами - 12,7 і 2,1% відповідно. Але це по всіх домогосподарствах. У жителів міст, а це 69,4% усього населення, ЖК-платежі ще вищі за рахунок більшої облаштованості їхнього житла - 18,0%, із них 5,3% субсидії в менш забезпечених, і 13,5% (з них 1,2% субсидії) - у групах з найбільшими доходами.

Даним обстежень в Україні, як і в інших країнах, властивий спільний недолік. Він виявляється в тому, що не всі домогосподарства, що потрапляють до вибірки, погоджуються взяти участь в обстеженні. Не погоджується в основному частина більш матеріально забезпечених громадян, які проживають у великих містах, тому що участь в обстеженні передбачає надання даних про всі доходи, включаючи тіньові, неофіційні, та потребує також певних витрат часу на ведення записів про доходи та витрати. Замінити домогосподарства, які відмовляються брати участь в обстеженні, іншими не можна. Це порушило б принципи вибірки та призвело б до того, що до таких обстежень знову потрапили б тільки ті домогосподарства, які погоджуються взяти участь у них. І не слід звинувачувати в цьому Держстат, інакше за аналогією доведеться нарікати Центрвиборчкому за неповну явку виборців на вибори…

У 2018 р. для обстеження було відібрано 11709 домогосподарств, а брали участь у ньому - 8051 (77,3%). Зазначимо, що це в чотири рази більше за кількість респондентів у звичайних соціологічних обстеженнях. У сільській місцевості відсоток участі найвищий (93,8%), у малих містах (з населенням до 100 тис. чоловік) - 81,2%, а найнижчий - у великих містах (64,3%), у тому числі в Києві - 56,6% (2019-го - 59,9%).

***

Якщо керуватися задекларованими намірами президента та прем'єр-міністра розібратися з монополістами, то одним із дуже простих, але необхідних кроків для інформаційно-статистичного забезпечення даних про витрати населення України на житлово-комунальні послуги була б реалізація положень ст. 29.1 давнього (ще 1992 р.) Закону "Про інформацію": "Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення".

У статті 21.4 цього ж закону вказується, що "До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості - про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло…"

Очевидно, що інформація про комунальні платежі відноситься до житла, але, щоб виключити можливі заперечення, треба додати: "включаючи ЖК-платежі та ціни на житло". Тим паче, що пункт явно сируватий, наприклад, у ньому є згадування про одяг, але немає про взуття, що явно нелогічно. А за цінами на житло є дуже докладні квартальні дані по регіонах, включаючи ціни на первинному та вторинному ринках, приблизно по 15 типах квартир. Але департамент статистики цін ніяк не хоче їх публікувати, наводячи лише віртуальні цінові індекси. Навряд чи це відповідає суспільним інтересам. Але тоді чиїм, і чому цю ситуацію не вдається виправити багато років?

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Ентер або кнопку нижче відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК