Вдалий бізнес на проблемних активах

11 березня, 2021, 18:01 Роздрукувати
Відправити
Відправити

Як відбувається продаж активів в Україні

Вдалий бізнес на проблемних активах
© unsplash/@synkevych

Згідно із свіжим рейтингом економічної свободи від Heritage Foundation, Україна посідає 127-ме місце. Така невтішна ситуація склалася через сукупність факторів. Один із них — неефективна робота установ, які повинні захищати державні інтереси. Яскраво це ілюструє ситуація з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб…

Важлива функція ФГВФО — розпоряджатися проблемними активами ліквідованих банків так, щоб виручати за них найбільші суми, які потім підуть на задоволення вимог вкладників збанкрутілих банків.

До роботи Фонду в держави вже давно є питання. Так, за звітом Ради з фінансової стабільності станом на кінець 2020 року, Фонд заборгував державі понад 48 млрд грн, які були запозичені для виплат вкладникам неплатоспроможних банків.

Повернути державі ці кошти Фонд зможе лише за рахунок продажу активів банків-банкрутів, серед яких питома вага саме портфеля кредитних вимог банків є значною. Тому лоти, які виставляються Фондом на торги, мають формуватися за рахунок кредитів і застав, максимально привабливих для потенційних покупців.

На жаль, в українських реаліях система так не працює. Іноді складається враження, що замість того, аби прозоро продавати активи українським і зарубіжним інвесторам за ринковими цінами, ФГВФО працює не на користь держави.

Якщо уважно проаналізувати продаж найбільш цікавих активів, то бачимо невтішні для вкладників і держави результати «сумлінного хазяйнування» Фонду: активи йдуть з молотка з дисконтом 95–96%, пул формується під конкретного учасника, реальна конкуренція під час продажу фактично відсутня.

Один із найрезонансніших продажів за такою схемою — пул активів «Дельта Банку», банків «Фінанси та кредит» і «Надра» 7 листопада 2019 року.

До пулу входили права вимоги за кредитними угодами на 18,1 млрд грн. Зокрема, це вимоги до ПрАТ «Росава» (власника банку «Фінанси та Кредит» Костянтина Жеваго) і групи «Яблуневий дар» Тараса Барщовського. Переможцем торгів стала відома фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (компанію пов’язують із Павлом Фуксом), яка викупила цей пул із дисконтом 95%.

20 жовтня минулого року Господарський суд Києва на вимогу вкладника банку «Фінанси та кредит» визнав торги недійсними та скасував результати продажу.

Кількість допущених під час торгів порушень вражає.

По-перше, судом встановлено, що початкову вартість пулу сформовано для повторних торгів, зі значним дисконтом, хоча пул цих активів продавався вперше. Активи вже на старті було виставлено з дисконтом 83%! І це дивні дива, бо такий підхід суперечить регуляторній політиці самого Фонду. Статистика Фонду гарантування свідчить про те, що в середньому активи вдається реалізувати за 20–24%. Але ж, звичайно, активи одних із найпотужніших і конкурентоспроможних підприємств («Росава» і «Яблуневий дар») не варті того, щоб намагатися продати їх дорого…

По-друге, Фонд не став перейматися такою дрібницею, як оцінка кредитів, що входять до пулу. 2016 року кожен із цих кредитів уже оцінювався, і, власне, на підставі цієї оцінки вони були виставлені на торги й цього разу, хоча за три роки значно виріс їхній номінальний розмір.

По-третє, дуже цікавим є ще одне порушення, якого неозброєним оком і не побачиш. Річ у тім, що до складу пулу було включено заставу (власне, самі виробничі активи), що забезпечувала не лише ті кредитні договори, які продавалися в пулі. Цією заставою були забезпечені й інші кредити, які Фонд на торги не виставив. Відтак, вартість застави набагато перевищувала номінальну вартість пулу у 18 млрд грн. Виходить, що «Інвестохіллс Веста», купуючи ці кредити, отримала ще й незаслужений «бонус» — заставу істотно вищої вартості. Сумнівно, що рішення про таке вигідне інвестування «Веста» приймала без певного «інсайду» від розпорядника активів.

У цій справі є чимало й інших підозрілих моментів. Наприклад, кількість учасників торгів. Їх було лише два: «Інвестохіллс Веста» і «Геліос». Причому друга фінансова компанія навіть не зробила жодної ставки та, здавалося, взагалі не була зацікавлена в цих торгах. Дивно, навіщо ж досвідчений учасник фінансового ринку сплатив гарантійний внесок у розмірі 170 млн грн (!) за участь у торгах? Просто щоб «збоку постояти»? Про дружні відносини обох компаній також свідчать спільні інтерв’ю їх засновників. Під час одного з них учасник «Інвестохіллс Веста» Андрій Волков назвав набуття прав вимоги до «Яблуневого дару» «спільною інвестицією» з «Геліосом». Яка вже тут конкуренція! Отже, участь «Геліоса» була очевидно номінальною, і зазначені торги від початку готувалися Фондом під конкретного учасника? Або й під учасників, які діяли узгоджено?

Це підтверджує й той факт, що Фонд разом з «Інвестохіллс Веста» активно захищає законність проведених торгів. Більш того, ФГВФО і «Веста» ведуть агресивну публічну кампанію, звинувачуючи суди у руйнуванні інвестиційного клімату та в недоброчесності.

І, до речі, це не перший приклад такої надзвичайної прихильності ФГВФО до «Вести». Цій фінкомпанії дивним чином вдається викупати найпривабливіші активи, причому фактично за копійки.

Можливо, Фонд здійснює таку політику завжди, самовіддано відстоюючи власні рішення? Можна було б відповісти ствердно, якби не результати оскарження інших торгів. У червні 2019 року фінансова компанія «Скай», що брала участь у торгах від власника «Кернела» Андрія Веревського, придбала активи ліквідованого «Дельта Банку» за 4% від їхньої реальної вартості. До пулу увійшли 9 тис. кв. м промислової нерухомості, масложировий виробничий комплекс з обладнанням і з понад 5 га землі під нього, олійно-жировий комбінат, розташований неподалік залізниці. ФГВФО тоді оскаржив у суді результати торгів, визнавши ціну активів неприйнятною. Тобто 96-відсотковий дисконт для ФК «Скай» Веревського — це неприйнятно, а 95-відсотковий для «Інвестохіллс Веста» — цілком нормально. Чи, можливо, перемога на торгах очікувалася не для ФК «Скай»?

Крім того, учасники ринку нарікають, що ФГВФО майже не працює з якістю кредитів і пулів, які виставляються на продаж. Як правило, Фонд узагалі не перевіряє актуальності застави, правильності нарахування відсотків і можливості для покупців реалізувати права кредиторів. Після торгів з’ясовується, що предмет застави було реалізовано банком до неплатоспроможності. Ба більше, банк отримав і кошти від такої реалізації, а застава знову потрапляє на продаж іноді через десятиріччя.

Буває так, що якусь кількість років тому нові власники вже встигли вкласти в майно значні інвестиції. А потім приходить така от «Веста»&Co і заявляє права на значно покращене майно.

Чи не такі ситуації відбивають у інвесторів бажання вкладати кошти в активи в Україні та руйнують її інвестиційний клімат? А зовсім не вигадана недоброчесність судів і суддів, на яку посилається кожний, хто не бажає відповідати за наслідки своїх не зовсім законних дій і не згоден із судовим рішенням.

Тому зовсім не дивно, що Україна пасе задніх у рейтингу економічної свободи. Подібні випадки, які вже склалися у велику порочну систему, не додають нашій країні балів у подібних рейтингах. І якщо Фонд гарантування вкладів не перестане танцювати під дудку агресивних і ненажерливих фінансових компаній, то ми ще довго плестимемося в хвості рейтингу економічної свободи…

Більше статей Андрія Калюжного читайте за посиланням.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК