Валютна реабілітація?

Збереження девальваційних очікувань на тлі скорочення золотовалютних резервів (на 2,4 млрд. дол. у жовтні) змушує владу дедалі активніше вишукувати валютну заничку в економіці. Насамперед перекриттям каналів відпливу валюти з країни та повернення тієї, що «затримується» за кордоном. Чи дадуть ці заходи результат? Позитивний ефект можливий лише в тому разі, якщо нові правила застосовуватимуться системно та стосовно всіх без розбору, зокрема не чужих владі бізнес-груп.

«Сьогодні знову відклали. Спасибі». - «Гадаю, до кінця року дотягнемо». Цей фрагмент sms-листування видного регіонала з фінансового комітету ВР і, ймовірно, керівника однієї з провідних інвестиційних компаній в Україні дуже доречно днями з’явився в інформпросторі, наробивши чимало галасу. І річ тут навіть не в тому, що вдалий кадр одного з парламентських фотокореспондентів дозволив країні вкотре наочно переконатися, що народні обранці не гребують займатися лобізмом (у принципі, це давно ні для кого не секрет). Тут цікавішим видається те, якого саме питання могло стосуватися це листування.

Судячи з контексту і персоналій, ішлося, найімовірніше, про законопроект №11285 «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв’язку з подальшим удосконаленням податків і зборів», який Верховна Рада мала розглядати 6 листопада, але так цього й не зробила.

DT.UA уже повідомляло про те, що цей документ наразився на жорсткий опір усередині партії влади серед представників великого й найбільшого бізнесу. Категоричне неприйняття проекту нормативного акта збереглося й після того, як його суттєво перекроїли та «усушили». Зокрема, усунули такі дражливі положення, як ліквідація податкових пільг, посилення оподаткування за операціями з офшорами та країнами з низькими податковими ставками, створення центру експертиз підакцизних товарів тощо. Однак уже майже легендарна норма про запровадження так званого акцизу з позабіржових операцій із цінними паперами все-таки поки що залишилася. Якщо врахувати запеклість у тому числі й публічних баталій із цього приводу, а також те, що законопроект де-факто вдруге не вийшов на перше читання в Раді (і це за президентського «патронату»), мимоволі напрошується висновок, що ціннопаперове нововведення справді здатне як вплинути на подальшу долю не лише фондового ринку (до якої, за великим рахунком, нікому до останнього часу не було особливого діла), так і серйозно поміняти розклади на навколофондових тіньових доріжках, які активно (що теж не секрет) використовуються для оптимізації оподаткування й виведення капіталів за кордон.

Чи означає це, що ініціатори законопроекту - Мінфін і Державна податкова служба - програли війну? Зовсім не факт. Хоча б з огляду на те, що їхніх законодавчих ініціатив не відкликають, а в їхніх опонентів, судячи зі згаданого вище листування, немає впевненості, що через два місяці (або навіть раніше) документ усе-таки не буде проголосований. Тут, скоріш за все, має місце спроба потягнути час, щоб документ не вступив у дію вже з 1 січня 2013 року, як планується (а далі буде видно).

Тим часом відносно фінансового сектора ухвалювалися дуже серйозні рішення на суміжних фронтах.

Імпортна примара

29 жовтня Кабмін прийняв постанову №1009 «Про внесення змін до пункту 3 Порядку визначення строків та умов завершення імпортних операцій без ввезення товару на територію України». Мета документа - боротьба з так званими псевдоімпортними операціями, з допомогою яких, за даними уряду, нинішнього року з України було виведено близько 10 млрд. дол.

Суть схеми, що перекривається, полягає у виведенні коштів із країни з допомогою оплати імпортних поставок, які насправді в Україну не надходили, а нібито йшли в треті країни. Суб’єкти ж господарювання з цих третіх країн розраховувалися векселями, заборгованість за якими, як правило, була фіктивною. Втім, валютна операція вважалася в Україні завершеною та знімалася банком із контролю.

Згідно з нормативними змінами, у разі продажу нерезиденту за межами України товару, що підлягає поставці, імпортна операція без його (товару) ввезення на територію України вважатиметься завершеною тільки після зарахування виручки, отриманої винятково від нерезидента. «Тобто надходження коштів від іншого резидента України за такою операцією не є підставою для завершення імпортної операції без ввезення товару на територію України», - уточнюють у НБУ.

Як зазначає президент Українського аналітичного центру О.Охріменко, «дуже багато шановних бізнесменів цим документом незадоволені». «Його давно треба було прийняти. Хоча згодом і придумають нові схеми, одноразовий ефект буде. Не буває ідеальних моделей. Треба просто вчасно виявляти нові схеми», - констатує експерт.

Коментуючи потенційну ефективність постанови, старший юрист Міжнародної юридичної групи Astapovlawyers Юлія Яшенкова зазначає, що в «суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності виникне потреба виробити нові підходи до структурування ЗЕД-операцій». Правда, старший партнер Адвокатської компанії «Кравець, Новак і партнери» Ростислав Кравець не виключає, що значних змін може й не бути. «Цей нормативний акт лише виключив можливість припинити дію зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог резидента і нерезидента на підставі документів, перелік яких визначає НБУ», - зазначив він. Тобто чекай, Україно, нових схем?..

Як показує вітчизняна історія, активізація процесів виведення капіталу за кордон у тому числі через операції з так званим фіктивним імпортом відбувається в період економічної та політичної нестабільності. Бізнес іде цим шляхом, щоб перечекати очікувану девальвацію й можливі ротації у владі (наслідком чого в українських реаліях може бути й «експропріація» капіталу). Схеми частково модифікуються, але суть залишається фактично ідентичною.

Так, у 2008-2009 роках передоплата за фіктивними імпортними контрактами активно практикувалася деякими банками для виведення за кордон рефінансування, що виділялося Нацбанком, з попутною купівлею валюти під ці контракти. Для боротьби з цим явищем НБУ навіть включив у прийняту 4 грудня 2008 року пріснопам’ятну постанову №413 спеціальну норму. Вона передбачала, що в разі невиконання нерезидентами зобов’язань за імпортними договорами у належний строк (180 днів) виплачений на їхню користь авансовий платіж у валюті має бути повернутий і проданий або за курсом купівлі цієї інвалюти (якщо вона була придбана на міжбанку), або за офіційним курсом НБУ на день перерахування коштів за межі України (якщо авансовий платіж здійснювався за рахунок кредитних коштів). Правда, через місяць цю вимогу скасували… Невдовзі цю схему прикрили податківці, й 2010 року з її допомогою з України було виведено «тільки» 17 млн. дол. Для порівняння: відповідний показник 2004 року становив близько 7 млрд. дол., 2007-го - 6 млрд. дол.

Експортна заничка

6 листопада Верховна Рада прийняла в першому читанні та в цілому законопроект №11033 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок». Документ передбачає надання Нацбанку права встановлювати на півроку інші строки розрахунків за операціями, ніж установлено в Законі «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (180 днів), а також запроваджувати на строк до шести місяців вимогу щодо обов’язкового продажу частини валютної виручки на користь суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Зрозуміло, що такі ініціативи великого захвату в бізнесу не викликають. Хоча б тому, що для підприємств звужується «простір для маневру» у веденні господарської діяльності, зокрема в частині одержання кредитів за кордоном. «За наявності застави банківського рахунку в іноземному банку компанії цілком реально одержати фінансування від іноземних кредиторів (яке переважно дешевше, ніж в Україні). Причому без оформлення додаткових забезпечень, наприклад іпотек, застав рухомого майна тощо», - констатує юрист Міжнародної юридичної фірми Integrites Євген Блок.

Поглиблюють негативне ставлення бізнесу до примусового продажу частини валютної виручки й можливі фінансові втрати, розмір яких залежатиме від різниці між офіційним і ринковим курсом (особливо якщо експортерам треба буде купувати валюту для виконання якихось зовнішніх зобов’язань).

Головний економіст Dragon Capital Олена Бєлан не виключає, що НБУ почне запроваджувати обмеження з 20-30% виручки з перспективою збільшення цієї частки. «Багато що залежатиме від того, в який момент це робитиметься. Якщо буде загострення кризи, то встановлення й 100%, як це було 1998 року, можливе. Хоча на сьогодні цей варіант усе-таки малоймовірний», - доповнює старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь.

Як зазначають у Незалежній асоціації банків України, максимальну частку валютної виручки, яка підлягатиме обов’язковому продажу, можна було б установити на рівні 50-75%. На думку експертів НАБУ, такий крок дозволить, з одного боку, зберегти баланс між державними інтересами та інтересами бізнесу, а з іншого - стати «вагомим чинником для зменшення тиску на гривню та збільшення пропозиції валюти».

При цьому начальник відділу аналізу й досліджень «Райффайзен Банку Аваль» Дмитро Сологуб вважає, що навряд чи варто переоцінювати вплив цього чинника на підтримку платіжного балансу в умовах, коли «його погіршення пояснюється фундаментальними економічними чинниками». «Так, це може дати якийсь тимчасовий ефект, котрий у принципі складно оцінити кількісно, бо й на сьогодні значна частина валютної виручки все одно повертається в Україну», - констатує фахівець.

На думку ж аналітика «Ерсте Банку» Мар’яна Заблоцького, притримання валютної виручки не є поширеним явищем. «Підприємствам потрібно регулярно платити зарплату, податки, розраховуватися з постачальниками. У середньому валютна виручка від експортних операцій продається протягом 30 днів», - зазначає він. При цьому експерт Укрсоцбанку Тантели Ратувухери стверджує, що концентрація валюти експортерами на зарубіжних рахунках відбувається зокрема через політичну й економічну нестабільність. Свою роль тут, додає керівник аналітичного департаменту ІГ «ТАСК» Андрій Шевчишин, відіграло й закінчення року. «Обов’язковий продаж частини валютної виручки буде хорошим чинником підтримки валютної пропозиції на ринку, отже, й чинником зміцнення резервів НБУ», - переконаний експерт.

На думку більшості експертів, скоріш за все, скорочення строків розрахунків за експортними операціями, до якого може вдатися НБУ, становитиме 90 днів. Як уточнює Ю.Яшенкова, це може створити дискомфорт для деяких суб’єктів ЗЕД і змусити їх іноді обумовлювати в договорах із контрагентами строки поставки, яких з об’єктивних причин складно дотримуватися. Водночас експерти НАБУ вважають, що для збереження балансу між інтересами держави й бізнесу строк 90 днів є більш-менш прийнятним. Імовірність же встановлення менших строків О.Жолудь називає невисокою, враховуючи міцність позицій експортерів у партії влади.

Теоретично експортери можуть спробувати ухилитися від обов’язкового продажу валютної виручки. Як зазначає юрист Юридичної групи LCF Віталій Тертиця, це можна спробувати зробити у результаті здійснення бартерних угод, оформлення розрахунків взаємозаліками та іншими методами, за яких валюта взагалі не надходитиме в країну. Як додає керівник податково-юридичної практики Ernst&Young Володимир Котенко, експортери товарів можуть спробувати також маніпулювати цінами. Нині, зазначає експерт, цей варіант має свої ризики, зокрема, негативні податкові наслідки.

На думку В.Котенка, для бізнесу було б добре, якби при визначенні частини валютної виручки, яка підлягає обов’язковому продажу, НБУ враховував прогнозовані валютні витрати суб’єктів господарювання. А саме - на оплату імпортної сировини або устаткування (виходячи з фактичних обсягів, які були в минулому, або прогнозних обсягів на поточний період), на повернення валютних позик (зокрема всередині України), на виплату дивідендів за кордон тощо. Експерт вважає, що обов’язковому продажу також не мають підлягати валютні надходження у вигляді кредитів, попередньої оплати за експорт (бо може так статися, що її треба буде повертати), а також кошти, надані посередникам.

Правда, в цьому контексті можна нагадати, що левову частку тих же зовнішніх позик корпоративний сектор одержав з-за кордону від споріднених структур - за рахунок капіталу, який у минулому (далекому чи не дуже) не завжди «чисто» виводився з України. Чи варто для таких операцій створювати гнучку систему роботи - питання…

Більшість опитаних DT.UA експертів не виключають, що якщо президент підпише закон, НБУ скористається новими повноваженнями ще до кінця року. Теоретично загальмувати цей процес може опір тих же близьких до влади експортерів. Хоча, враховуючи швидкість проходження закону у ВР, політична воля для такого рішення вже, найімовірніше, є.

Та чи не зустріне такий крок опір, зокрема, МВФ? Олена Бєлан звертає увагу, що хоча адміністративні заходи, звичайно, несумісні з політикою гнучкого валютного курсу (одна з ключових вимог фонду), обов’язковий продаж частини валютної виручки вже існував тоді, коли в Україні діяла програма МВФ.

Замість резюме

На думку експертів, спроби влади посприяти насиченню внутрішнього ринку валютою, використовуючи адміністративні важелі, можуть мати успіх тільки в тому разі, якщо вони застосовуватимуться до всіх суб’єктів господарювання без «перебору».

Очевидною потребою в цьому контексті є й поліпшення інвестиційного клімату, яке мало би по-хорошому відбивати в бізнесу бажання виводити капітал за кордон. Враховуючи нещодавнє підвищення показників України в Doing Business-2013, це, як виявилося, не є недосяжною метою.

Щоправда, одночасно виникає запитання: чи не повинен і бізнес виявляти трохи більше «свідомості», щоб у нинішніх і так непростих умовах не провокувати додаткових ризиків для вітчизняних економічної та фінансової систем? Хоча б і в «рамках» того ж таки інстинкту самозбереження, який змушує нині ховати капітали «за бугром». Якщо, звичайно, ще є плани працювати в Україні…