Урок економіки від Швейцарії — домашнє завдання для України?

У пересічного громадянина Швейцарія асоціюється насамперед з банками, надійними годинниками, смачним шоколадом і сиром, альпійськими луками і надзвичайно високим рівнем життя. Завдяки чому країна, що не має ні виходу до моря, ні значних природних ресурсів, будучи однією із найбідніших країн Європи до середини XIX - початку XX століття, здобула фінансово-економічну та соціальну стабільність?

Уже п'ятий рік поспіль Швейцарія очолює рейтинг найбільш конкурентоспроможних економік Всесвітнього економічного форуму, випереджаючи Сінгапур, Фінляндію, Німеччину та США. У загальних рисах, як вважають самі швейцарці, економічній стабільності Швейцарія завдячує не "жорстким" (орієнтованим на виробництво сировинних товарів), а насамперед "м'яким" чинникам соціально-економічного розвитку, до яких належать, зокрема, якість системи освіти, політична стабільність,
орієнтація на виробництво високоякісних послуг та інноваційну діяльність, а також ставлення працівників до своєї роботи. Запорука конкурентоспроможності - інноваційність і розвиток наукомістких галузей економіки: основними секторами є машинобудування й інженерія, хімічна та фармацевтична галузі, сільське господарство, виробництво годинників, туризм і сфера послуг, до якої входять страхування, банківські послуги і торговельний бізнес.

Хоча скласти вичерпний перелік складових економічного успіху Швейцарії важко, пропонуємо розглянути найважливіші, на нашу думку.

Політична стабільність
і прозорість

Швейцарія характеризується надзвичайно ефективними та прозоро функціонуючими інституціями. Як відомо, управління країною здійснюється "знизу догори", тобто переважна більшість питань, пов'язаних із соціальним забезпеченням, освітою, транспортом, вирішуються на рівні місцевих громад, і лише питання, що не можуть бути вирішені на місцях, належать до компетенції кантонів. На найвищому, федеративному, рівні вирішуються лише питання, що закріплені в Конституції Швейцарії. Децентралізація та прогнозованість політичної системи, безумовно, є надзвичайно важливою складовою економічної стабільності. До цього можна додати і славнозвісну політику нейтралітету Швейцарії: з середини XIX століття держава не брала участі у збройних конфліктах, у тому числі їй вдалося оминути й обидві світові війни XX століття. Це допомогло вберегти країну від руйнації та заощадити на військових витратах.

Малий і середній бізнес

Малий і середній бізнес у країні надзвичайно розвинений. За даними федерального департаменту закордонних справ, 99% підприємств Швейцарії мають не більш як 250 найманих працівників, а дві третини від загальної кількості найманих робітників задіяні саме в малому та середньому бізнесі. Відсутність корупції та легкість відкриття бізнесу роблять Швейцарію привабливою як для національних, так і для іноземних підприємців.

Фінансові послуги

Дуже важливими для розвитку економіки країни є надійні фінансові інституції - банки та страхові компанії, які розвинулися великою мірою завдяки швейцарській політиці нейтралітету. У той час як більшість європейських країн долали наслідки воєн і гіперінфляцію, швейцарці зуміли втримати курс франка та запровадили у 1934 р. законодавство про банківську таємницю, відповідно до якого розкриття інформації про клієнта стало кримінальним злочином. Це привабило в країну надзвичайну кількість капіталу. За даними Boston Consulting Group, станом на 2010 р. у банках Швейцарії перебувало приблизно 2,1 трлн дол., або 27% від усього офшорного капіталу. Під час останньої світової кризи банківська система Швейцарії дещо похитнулася - один із найбільших банків країни UBS опинився під загрозою банкрутства, але втримався, одержавши допомогу від держави.

Відкритість економіки

Швейцарія має відкриту економіку, яка орієнтується не на експорт товарів масового вжитку, а на виробництво й реалізацію високоякісних та високотехнологічних товарів і послуг. Висока ефективність та якість продукції зазначених секторів робить її затребуваною як усередині країни, так і за її межами. Ні для кого не секрет, що лейбл "Made in Switzerland" знімає питання щодо якості товару та підвищує його ринкову вартість. Недивно, що в Швейцарії, країні з надзвичайно сильною системою захисту прав інтелектуальної власності, є окрема стратегія захисту позначення "Made in Switzerland" і прапору країни, а їх використання нормативно врегульоване (проект Swissness).

Освіта

Окремої уваги заслуговує питання освіти. Слід зазначити, що в країні сильна традиція отримання професійно-технічної освіти. За даними ОЕСР, приблизно 70% молоді отримують професійно-орієнтовану освіту, що сприяє низькому рівню безробіття. На відміну від України, у Швейцарії не існує системи "акредитації": за типами навчальні заклади поділяють на коледжі, політехнічні школи, вищі спеціалізовані школи, інститути та університети. Всі заклади, крім університетів, орієнтують студентів переважно на отримання виробничої спеціальності.

Менталітет

Безумовно, важливим підґрунтям економічного процвітання Швейцарії є надзвичайно висока професійна етика та відповідальне ставлення швейцарців до своїх обов'язків. Це можна пов'язати з тим, що Швейцарія є батьківщиною кальвінізму - однієї з течій протестантизму, постулатами якої є мирський аскетизм, пошана до праці, скромність і ощадливість, які чудово уживаються з принципами ринкової економіки. Цікаво, що в одному із найсвіжіших досліджень на тему впливу релігії на економічні показники Швейцарії автори дійшли висновку, що протестанти на 2,3–4,4% більш схильні до підприємництва, ніж католики. Тож можна говорити, що дух підприємництва та висока професійна етика у більшості швейцарців у крові.

Чого ми можемо повчитися у швейцарців? Не будучи фаховими економістами, все ж спробуємо зробити кілька очевидних уроків. По-перше, малі та середні підприємства є основною підвалиною успішної економіки. Спрощення та більша прозорість умов ведення бізнесу - запорука інвестиційної привабливості та становлення в країні стабільного середнього класу. По-друге, навіть не маючи достатніх ресурсів, але спираючись на сильний людський капітал, можна відшукати свою ринкову нішу та виробляти високотехнічні товари і послуги. По-третє, і це те, що може зробити кожен, змін на краще годі очікувати без зміни нашого ставлення до свого життя та обов'язків. Досвід Швейцарії вчить нас того, що не треба боятися професійно-технічної освіти, адже саме такі навички можуть вберегти від безробіття, особливо під час кризи. У свою чергу, побудова відносин між працівниками та роботодавцями на паритетних засадах, сумлінне ставлення до своїх професійних обов'язків й особистий фінансовий менеджмент є неодмінними складовими економічної стабільності як суспільства загалом, так і кожного окремо.

Чи є досвід Швейцарії універсальним рецептом? Безумовно, ні. Проте багато ідей варті того, щоб їх запозичили та посіяли у благодатний український ґрунт. Та чи приживуться?