Підтримати
Життя людей похилого віку в Україні завжди було не цукор. За оцінками експертів, до 80% самотніх людей або подружніх пар літнього віку проживають за межею бідності. Чимало їх не можуть дозволити собі окремі види необхідних продуктів, не кажучи вже про медикаменти. Нині ситуація загострилася ще більше, оскільки країна переживає сильну нестачу коштів. За прогнозами Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), падіння економіки України вже становить 30%, а рівень інфляції перевищує показники кризового 2008 року. Як наслідок, зростають ціни на продовольство та послуги. Тимчасом мільйони українців, за рахунок яких ідуть відрахування у Пенсійний фонд, виїхали з країни, втратили роботу або перебувають на фронті. Все це свідчить про наростання в державі соціальної кризи.
Готуватися треба заздалегідь
Наразі ситуація із забезпеченням пенсіонерів ніби не видається загрозливою. У березні відбулася запланована індексація пенсій, що була нарахована без затримок. Та й самі пенсіонери чудово розуміють, у якому скрутному становищі опинилася Батьківщина. Жителька столичного Подолу інвалід другої групи 70-літня Розалія Кукілко зізналася ZN.UA, що чекає дальшого погіршення.
«Україні треба буде відновлюватися. До того ж після війни держава муситиме передусім подбати про інвалідів, сиріт. Саме їм насамперед нададуть підтримку», — вважає жінка.
Річ ще й у тому, що багато людей зіштовхнуться з матеріальними проблемами не тільки під час війни, а й, можливо навіть більшою мірою, після завершення бойових дій, про що нашому виданню розповіла провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи НАН України Лідія Ткаченко. І люди похилого віку, передусім самотні та з інвалідністю, належать до найбільш уразливих категорій населення, яким треба продовжувати надавати додаткову допомогу, зокрема у вигляді продовольства. Економіст і фінансовий аналітик Олексій Кущ вважає, що сьогодні уряду потрібно переглянути підходи у підтримці найбільш соціально незахищених верств населення і починати виплачувати їм додаткову грошову допомогу.
«Сума виплат має бути прив'язана до реального прожиткового мінімуму. Не до того, який закладений у бюджеті, а реального — 5—6 тис. грн, і виплачуватися в розмірі близько 50% один раз на квартал, тобто десь по 3 тис. грн кожній групі населення», — розповів експерт ZN.UA.
Де взяти кошти на виплати?
Олексій Кущ вважає, що податково-бюджетна логіка — витрачати стільки, скільки заробляєш, у нинішній період воєнних дій уже не працює. На його думку, прогноз ЄБРР не повністю відповідає реаліям, і до кінця року падіння української економіки становитиме до 50%, якщо брати у валютному еквіваленті. А тому треба переходити до абсолютно нової моделі виплат соціальних трансфертів та наповнення бюджету.
«Необхідно проводити системне зниження оподаткування праці в Україні. Податок на доходи фізичних осіб, ЄСВ, військовий збір — усе ліквідувати і впроваджувати, як я називаю, кумулятивний податок на працю», — вважає економіст. Оподаткування при цьому має становити 10% для працюючих підприємств, до 5% — тим, хто перебуває в частковому простої, і нульова ставка для тих, хто не працює, але продовжує платити зарплату хоча б на рівні мінімальної.
Також Олексій Кущ вважає, що виплату пенсій треба проводити безпосередньо з бюджету. Пенсійний фонд при цьому не ліквідується, але у вигляді структурного підрозділу переводиться в підпорядкування Мінфіну.
На думку економіста, в Україні має пройти модель заміщення податків міжнародною фінансовою допомогою у вигляді кредитів, безповоротної допомоги, а також емісійними джерелами.
«Простий розрахунок монетарної фінансової системи показує, що до 10% економічної системи можна заміщати емісійними джерелами. У нас ВВП перед війною був на рівні понад 5 трлн грн. Відповідно, приблизно 500 млрд грн може бути суто емісійне джерело, розбите на 12 місяців. Відповідно, якщо потреба бюджету 100 млрд на місяць, то 50% ми заміщуємо суто емісійним джерелом. Ще 20—30% можна заміщати за рахунок міжнародної допомоги. Решту грошей можна збирати з економіки, яка працює, бо не все ще зупинилося. Таким чином, виходить абсолютно інша модель наповнення бюджету, яка формується не від кількості зібраних грошей, а від кількості грошей, які треба витратити», — пояснив він.
Природно, каже Олексій Кущ, це не означає, що державі треба вмикати друкарський верстат. Має бути цільова емісія, спрямована по соціальних і економічних каналах, яка не потраплятиме на валютний ринок. Цільову (таргетовану) емісію слід чітко розподілити в часі, вона має бути ритмічною, а не разовою, вибуховою. Якщо зробити все грамотно, вважає експерт, то принаймні сплеску інфляції не буде.
В умовах нестачі коштів у скарбниці вперте бажання Мінфіну погашати зовнішні борги дивує. Олексій Кущ такий підхід вважає своєрідним фінансовим мародерством. Причиною бажання сплачувати борги, на його думку, є колосальне лобі інвестиційних банкірів, які через лідерів громадської думки формують хибну картину в суспільстві, буцім несплата боргів — це якась ганьба для країни.
«Але якщо почитати аналітичні матеріали МВФ, то там чітко описано, що за останні десятки років 90 країн світу провели близько 400 реструктуризацій своїх боргів у рамках Лондонського клубу кредиторів — боргів перед приватними кредиторами. І в рамках Паризького клубу кредиторів — міждержавних та боргів країн перед такими міжнародними фінансовими організаціями як ЄБРР, Світовий банк, МВФ тощо», — підсумував він.
Увага і підтримка
Можливість заробляти. Поліпшення життя літніх українців упирається не тільки в пенсії та всілякі дотації. До того ж незрозуміло, чи вийде у влади вирівняти економічне падіння. Тому соціологи й економісти схиляються до думки, що літні люди по досягненні ними пенсійного віку могли б продовжувати отримувати доходи, виконуючи нескладну роботу. Адже є багато чоловіків і жінок похилого віку, які згодні підробляти, тільки не мають можливості. «Я б радо виконувала якусь роботу вдома або на підприємстві, — каже Розалія Кукілко. — Але мене ніде не беруть. Тому вимушена збирати скляні і пластикові пляшки, макулатуру».
На жаль, нинішня ситуація працевлаштуванню пенсіонерів не сприяє. І сьогодні не те що люди похилого віку, а й цілком працездатні громадяни втрачають можливість знайти роботу. Ситуації «сприяють» зміни в законодавстві, якими роботодавцеві хочуть дати можливість не дотримуватися безлічі статей Кодексу законів про працю. Це стосується низки прийнятих днями парламентом законопроєктів про трудові договори.
Підтримка місцевої влади. Далеко не всі органи самоврядування на місцях здатні надавати фінансову підтримку вразливим категоріям, оскільки банально не мають коштів у бюджеті. Особливо це стосується територіальних громад, де немає великих підприємств або інших вагомих джерел надходжень. Незавершені реформи з децентралізації влади та адміністративно-територіального устрою ускладнюють цю проблему. А тому, вважає Лідія Ткаченко, місцева влада передусім має сконцентрувати зусилля на максимальному охопленні всіх, кому необхідна підтримка, та координації заходів соціального захисту, включно з роботою волонтерів. Тільки зусиллями на місцевому рівні можна виявити маломобільних осіб, які перебувають у тяжкому матеріальному становищі, потребують догляду чи іншої допомоги.
«Не варто чекати, доки люди прийдуть просити допомога. Місцева влада сама повинна її пропонувати. Школи, поліклініки й навіть місцеві жителі мають повідомляти про людей, котрі потребують допомоги», — підкреслила вона.
Також експерт відводить велику роль керівництву територіальних громад — наскільки ті готові виявляти ініціативу в організації допомоги. Позитивних прикладів вистачає. Наприклад, село Сираї Чернігівської області, яке разом із селами Карпоки та Сокирин налічує 860 жителів. Як розповів ZN.UA староста Сергій Доломанський, сільрада утримує штатного соціального працівника, що надає підтримку вісьмом місцевим жителям. Також місцева адміністрація допомагає незаможним із купівлею медикаментів, турбується, аби ветерани ООС і незаможні пенсіонери були забезпечені паливом на зиму. Як пояснив староста, його принципова позиція — допомагати односельцям.
Правова підтримка. Люди з уразливих категорій далеко не завжди можуть самостійно відстояти свої інтереси. Тому владі слід підтримувати громадські та волонтерські організації, які допомагають їй у цьому, вважає Лідія Ткаченко.
«Однак багато таких організацій опинилися на узбіччі, без приміщень і фінансів. Переведення державної підтримки громадських організацій на грантовий принцип потребує оформлення пакета документів і регулярної участі в конкурсах. Але в організаціях ветеранів і людей з інвалідністю часто працюють люди, які не готові до такої конкурентної боротьби. Це потрібно враховувати, розподіляючи кошти», — підкреслила вона.
Насамкінець зазначимо, що ситуація з пенсіонерами — один із показників насування соціального дефолту, з якого Україні без зовнішньої підтримки, на жаль, не вибратися. Крім того, ситуація чітко дає зрозуміти, що попередні методи бюджетної політики та звичних підходів у соцзабезпеченні не дають ефективних результатів. І тут уряду треба прагнути до ремоделювання системи за принципом антропоцентризму, оскільки головним ресурсом кожної держави є її народ.
Більше статей Олександра Кітраля читайте за посиланням.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google