Стає гаряче: до «добровільної» декларації для бідних додадуть податковий контроль над їхніми витратами

Пазли складаються, нарешті фіскали отримають жадане — можливість застосовувати непрямі методи податкового контролю над витратами пересічних громадян. Та ще й після того, як ці громадяни відзвітують про своє фінансове становище, сплативши до державного бюджету від 2,5 до 9% нажитого капіталу. Хто не захоче «добровільно» показувати нажите (справедливо чи ні — це вже інше запитання), зіштовхнеться із податком у 18% на наступні покупки. При цьому запитання йому ставитимуть фіскали. І той, хто не зможе задовольнити їхній професійний інтерес, поповнить державний бюджет. От вам іще одне невичерпне джерело бюджетних надходжень. Жодної тобі напруги, головне — творчий підхід.

Чекати залишилося недовго

А розробить такий «довгоочікуваний» фіскальний проєкт Кабінет міністрів, — вочевидь, тепер його черга брати на себе весь негатив і обурення народних мас. Закон про податкову амністію (або про одноразове декларування активів фізосіб для легалізації своїх доходів), як відомо, готувався в надрах сумно відомого своїми непопулярними нововведеннями парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики. Щоправда, з ініціативи президента.

За задумом, чергове нововведення розпочне працювати приблизно через рік, одразу після закінчення проведення в країні «податкової амністії» для звичайних громадян. У цьому разі декларантами не можуть бути особи, що в будь-який період починаючи з 2010 року виконують або виконували в Україні публічні функції. Тобто вони в ці ігри не грають, у них власне декларування, де нічого платити не потрібно.

Логіка зв'язки з двох законопроєктів зрозуміла: не хочете «добровільно» платити 5%, заплатите примусово 18%. (І це тільки поки що, хто сказав, що парламент не думає над підвищенням і диференціацією податку на доходи фізичних осіб?) Може, саме цього пазла й не вистачало, щоб прості люди нарешті зрозуміли, у чому суть добровільності нульового декларування.

До відома декларантів

Нульове декларування передбачає сплату збору з грошової  вартості задекларованих активів за такими  ставками: 5% — загальна ставка, 7 і 9% — відносно активів, розміщених за  кордоном, 2,5% — з ОВДП, придбаних  із 1 січня 2021-го до 20  червня 2022 року до подачі декларації.

І все-таки як мінімум одне принципове запитання зависло в повітрі: яким чином і на якому етапі все-таки громадяни зможуть довести, що в них є й те, що все-таки зароблене чесною працею? Адже якщо під час декларування, то альтернативи сплаті 5%, на жаль, не передбачено. А якщо після проведення податкової амністії та на вимогу фіскалів, то, опинившись у позиції потенційного порушника, шансів виправдатися мало.

Ініціативний Кабмін: усе для людей, для народу

От що з приводу ініціативи Кабміну пише у Фейсбуці голова податкового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев: «Кабінет міністрів готує внесення в парламент законопроєкту про так звані непрямі методи податкового контролю. Це про те, коли податкова зможе запитати про походження грошей на придбання цінного активу. І якщо людина не зможе відповісти або показати декларацію про амністію, вона буде змушена доплатити податок на витрати, яких не може пояснити»…

За його словами, йдеться про ініціативу Кабміну, яка передбачає реалізацію непрямого контролю над доходами та витратами громадян. «Доплачувати потрібно буде лише за витрати, щодо яких платник не зможе підтвердити походження. Якщо у вас немає тіньових доходів або ви скористалися амністією, то вам не доведеться в майбутньому доплачувати», — зазначає Д.Гетманцев.

А виглядає така відвертість голови парламентського податкового комітету як додатковий переконливий аргумент для пересічних людей до добровільної участі в нульовому декларуванні своїх доходів, яке має стартувати вже у вересні й тривати увесь рік.

Адже річ непроста — зібрати з жебраків по нитці. А багаті самі понесуть, щоб дешево відкупитися від своїх минулих гріхів. Адже відмити несправедливі доходи (наприклад, від контрабанди на кордоні) під 5% або навіть під 2,5% (якщо до 20 червня 2022 року купити на них державні облігації) — непогана для них пропозиція. Це ж не те саме, що відірвати від родини 5%, кровно зароблених каменярем на будівництві за всю трудову діяльність.

Більше статей Сергія Следзя читайте за посиланням.