СПОЧИВАЙ З МИРОМ, ПОДАТКОВИЙ КОДЕКСЕ…

В економічному плані 13 грудня закінчилося без катаклізмів. Бюджет у другому читанні прийнято (з третьої спроби), податкові закони, покликані поповнити дохідну частину, — також (хоча лише два з п’яти). А ось Податковий кодекс, про необхідність якого так багато говорила українська політтусовка, з розкладу роботи ВР на поточний тиждень непомітно зник. Був — і не стало. Випарувався. Чи, може, анігілювався?

Парламент не помітив втрати і бадьоро продовжив роботу. Лише близько двох тисяч підприємців, переважно дрібних торговців із різних регіонів України продовжували минулого четверга героїчно мерзнути під будинком Верховної Ради, протестуючи проти прийняття Кодексу, який ніхто приймати й не збирався. Ну а те, що наприкінці листопада третє читання було призначено саме на 13-те... Ну, з ким не буває, ну, погарячкували...

Напевно, не варто витрачати красномовство, доводячи очевидне: до зазначеного терміну Кодекс не міг бути готовий. Навіть з формальних причин. Адже, за словами представників профільного комітету ВР — з фінансів та банківської діяльності, до третього читання надійшло «кілька тисяч пропозицій». Ні, звісно, якщо є «думка» приймати 13-го, то чому б і не прийняти — попри все і з неясною перспективою. «Думка» справді була, але, схоже, протрималася лише до другого читання. Потім податкову реформу затьмарили гостріші одномоментні проблеми сьогодення. Підготовці до третього читання надали змогу розвиватися природним чином.

Природним — це коли комітет підганяють, але не дуже; коли податкова привселюдно висловлює невдоволення документом, а пільговики, чиї законні права намагаються врізати, протестують, мітингують і проводять прес-конференції... У понеділок проти проекту Кодексу висловилися в Асоціації фермерів і землевласників — мовляв, зашморг на шиї найбільш трудового на селі елементу. У вівторок засідала та частина УСПП, котра не пішла на свій з’їзд, і представники Конфедерації громадських об’єднань підприємців «Спілка нової формації України» (маленька деталь: у розданому проекті звернення — слід гадати, в останній момент — було дбайливо викреслено слова про те, що дискутанти підтримують якнайшвидше прийняття Податкового кодексу Верховною Радою саме нинішнього скликання). Того ж таки дня у Києві відбувся «круглий стіл» на тему «Небезпечні проблеми Податкового кодексу», організований Інститутом конкурентної політики. Як випливає з прес-реліза, чимало учасників цієї дискусії входять до щойно створеного громадського комітету «АнтиКодекс»...

Складається враження, що широкі промислово-підприємницькі маси лише в грудні прокинулися від затяжного сну і заходилися обстоювати свої права. Чому ж цього не робили раніше? Гарне запитання, але з цього приводу в нас є ще краща історія.

«Поганий» розділ

— Це була ідилія, — так сьогодні згадує про роботу над розділом, присвяченим спрощеним методам оподаткування, Ксенія Ляпіна, координатор аналітичної групи Координаційно-експертного центру об’єднань підприємців України. Вже невдовзі після прийняття Кодексу в першому читанні експерти, представники підприємницьких структур, спеціалісти Держкомітету з регуляторної політики та підприємництва спільними зусиллями розробили свій варіант розділу. Його винесли на обговорення в підприємницькому середовищі, в усіх регіонах відбулося публічне читання, створилася ціла коаліція, щоб пролобіювати необхідне рішення. Однак…

— Тричі ми намагалися внести цей розділ до Верховної Ради. Нам обіцяли. Наскільки мені відомо, Олександра Володимирівна Кужель домовлялася з депутатами Тигипком і Богословською, наші пропозиції було передано безпосередньо Сергію Терьохіну. Влітку 2001-го Спілка малих та приватизованих підприємств домовилася з двома депутатами, котрі абсолютно точно внесли наші пропозиції до Податкового кодексу, — є навіть копія супровідного документа, яким оформляється це дійство. Яким же було здивування, коли в таблиці відхилених пропозицій, що голосувалася парламентаріями в другому читанні, наших пропозицій до розділу не виявилося. Не те що їх відкинули — їх просто не було. Це до питання про можливість конструктивної співпраці з парламентом.

У вівторок Валентина Мандрик, керівник асоціації працівників роздрібної торгівлі міста Києва, була присутня на засіданні в УСПП і поцікавилася думкою про розділ, розроблений підприємцями, безпосередньо у пана Терьохіна. Сергій Анатолійович відповів, що розділ бачив. Але він поганий.

Може, й поганий, погоджуються підприємці. Однак не завадило б провести діалог. Вислухати аргументи одне одного. На жаль, не склалося. Просто поганий...

Розповідь Ксенії Михайлівни змушує згадати відому сентенцію: що добре для «Дженерал моторс», те добре для Америки. Що ж, у цьому сенсі ми не такі вже й далекі від передового зарубіжного досвіду. Варто, приміром, на меткомбінаті імені Ілліча комусь чхнути, як добра третина українського політикуму починає метушитися з градусниками, і навіть сам Леонід Данилович турботливо пропонує носову хустинку. Та коли чхає і кашляє малий та середній бізнес, у якому зайняті не 52 тис. потенційних виборців, а принаймні у двадцять разів більше, далі ритуальних заяв та обіцянок справа, як правило, не йде. Навіть безумовно кращі і найбільш просунені з тих, хто «сидить на нашій представницькій «гілці», не горять бажанням цим самим представництвом займатися. Тому питання — як домогтися того, щоб тебе почули, — для підприємців, як і раніше, залишається відкритим.

Сьогодні вони надумали вимагати всенародного обговорення Податкового кодексу. Що ж, обговорення — не референдум, який, відповідно до Конституції, з податкових питань проводитися не може. Регламентом ВР обговорення законопроекту передбачене, і на цьому підприємці планують зіграти. Хоча, звісно ж, одразу виникає кілька паралелей і сумнівів. Згадуються безплідні «всенародні» обговорення брежнєвських часів... Фантазія малює таке полотно, як «Ранок обговорення Кримінального кодексу в зоні»...

А може, краще не переборщувати? Не намагатися вразити чиюсь уяву розбурханою ініціативою мас — мовляв, які ми нові, розкуті, сотні тисяч бухгалтерів сплять і бачать, як би висловити свої побажання до Податкового кодексу... Адже хоч би скільки обговорень призначалось, розробка податкового законодавства — це справа професіоналів, незалежно від того, засідають вони сьогодні в парламенті чи торгують у наметах на ринках. І навіть у разі супервдалого всенародного обговорення перед його організаторами постане все та ж проблема — як легалізувати його результати, протягнувши потрібне рішення крізь вушко парламентської голки.

Як відомо, ідеологія пропозицій, внесених робочою групою з підготовки Податкового кодексу, полягала в тому, щоб із трьох форм спрощеного оподаткування зробити одну. Однак автору цих рядків, та й багатьом підприємцям, мабуть, до вподоби позиція голови Держпідприємництва Олександри Кужель: «Уніфікувати рано. Ще хоч би два роки дати людям попрацювати в тій системі, що діє на сьогодні. Цілком очевидно, що, не зменшивши загальної бази оподаткування, ми знайшли один із шляхів виходу з тіньового обороту».

Залишилося переконати в необхідності такого компромісу двох непримиренних опонентів — податкову з Мінфіном та профільний комітет парламенту.

Завтра чи сьогодні? Поблочно чи гамузом?

Про «історію любові» найголовніших суб’єктів вітчизняної податкотворчості незабаром буде написано романи — схоже, вони просто створені одне для одного, щоб так смачно пікіруватися і так самовіддано обстоювати перед опонентом свою «правду». Нині привабливішою видається позиція фінансового комітету ВР.

Сергій Терьохін, перший заступник голови, головний тамтешній податковий спец, автор усіх наших перемог і поразок на фронті ПДВ, говорить про січень — таким є реальний найближчий термін розгляду Податкового кодексу в третьому читанні. Мотивація: не ухвалимо документ цим складом парламенту — не ухвалимо протягом двох років. Бо попервах свіжообраний депутатський корпус учиться й адаптується до нової роботи.

Зі сказаного далі випливає, що приймати треба по блоках, за російським зразком. Уже в січні можна розглянути і проголосувати такі безсумнівно важливі і найкраще опрацьовані складові документа, як податок на прибуток підприємств та ПДВ. А що категорично не можна приймати в доступній для огляду перспективі — то це блок адміністрування податків.

Те, що ощасливити країну Податковим кодексом до виборів нереально, фактично підтверджує й голова фінансового комітету Валерій Альошин: «Для прийняття Податкового кодексу в парламенті має сформуватися більшість, яка погодиться на одночасне зниження податкового тягаря і скорочення податкових пільг. Я переконаний, що такої більшості в залі Верховної Ради немає».

Як і слід було очікувати, абсолютно протилежної думки дотримуються представники Державної податкової адміністрації та Мінфіну. Їм не до внутрішніх шукань більшості і, схоже, навіть не до цілого блоку принципових суперечностей документа, які у разі прийняття можуть вилізти боком платникам податків і країні в цілому. Прийняти, а потім розбиратися — до цього, по суті, звелася позиція заступника держсекретаря Міністерства фінансів Василя Регурецького: «Ми чудово розуміємо необхідність прийняття документа нинішнім складом ВР… Протягом 2002 року ми могли б працювати над окремими позиціями Кодексу (треба думати, вже прийнятого. — Н.Я.)».

А ще Василь Васильович озвучив цифри, у скільки б обійшлася бюджету-02 нинішня податкова реформа, якби її впровадили з 1 січня наступного року. Позиція вимальовується дуже й дуже державницька: уряд — за пом’якшення податкового тягаря, але водночас не забуває про потреби бюджету. Адже, за словами пана Регурецького, у разі прийняття Податкового кодексу в редакції Кабміну держказна втратила б 4 млрд. грн., у разі прийняття депутатського — 8 млрд.

Першою не витримала пані Кужель і закликала мінфінівців «хоча б раз у житті зробити реальні розрахунки». Бо стосовно таких гігантів, як «Запоріжсталь» і «Мотор-Січ», їх уже зроблено: податковий тягар зростає на 3—4%. А для середнього бізнесу, на думку голови Держкомітету, — і на всі п’ять. Це не враховуючи неминучих збитків від посилення всілякого контролю і винахідливості перевіряючих. Чого варта лише одна фраза: перевірка може призначатися з багатьох записаних у Кодексі, а також «з інших причин»!

Те, що мінфінівські цифри краще сприймати з гумором, підтвердилося ще раз, і досить у несподіваний спосіб. Вже не знаю, з якої причини, але один дуже високопоставлений урядовий чиновник зацікавився обгрунтуванням податкових ставок у проекті Кодексу. На жаль, розрахунки щодо бюджету-02 не судилося побачити навіть йому... Звісно, «ДТ» припускає, що в нашій країні гідними такої високої честі можуть бути визнані лише три постаті: прем’єр, голова Служби безпеки і Президент. Однак цілком правомірним є запитання: «А чи був хлопчик?»

Хоч із якого боку поглянь — фіскального, соціального, законотворчого, із позицій формування громадянського суспільства — усе це не так безневинно, як на перший погляд. Попри ударне прийняття Верховною Радою вже з півдесятка кодексів, у нашій країні так і не вироблено цивілізованої форми підготовки таких документів. Коли перше читання — це скрупульозне відпрацьовування концепції, друге — постатейне голосування, третє — окремі, наголошую, окремі статті, а не томи чи розділи. Не напрацьовано досвіду цивілізованого лобіювання. Від документа до документа зростає спокуса «покерувати» суб’єктами законодавчого процесу, щоб отримати «потрібне рішення». І в такій атмосфері ми сподіваємося на щось податково-прийнятне?

Ні, краще вже поспи, наш бідолашний кодексе, допоки ми тут не розберемося. У собі самих. Адже зліпити з нинішніх не дуже досконалих податкових законів справжнього монстра ми завжди встигнемо.