Скинемо баласт?

Укргазбанк продамо точно, а там як піде - так коротенько можна охарактеризувати оновлену стратегію реформування банківського сектора, прийняту урядом на останньому засіданні Кабміну. Не приховуємо, від документа, на підготовку якого витрачено майже два роки, очікували більшого. Хоча б тому, що на головне запитання: що робити з "токсичними" кредитами держбанків, у стратегії немає вичерпної відповіді. Міністр фінансів, представляючи документ уряду, запевнив, що робота триває. Дуже хочеться йому вірити. Адже без вирішення цього питання перспективи продажу державних банків усе ще похмурі, бо всі потенційні покупці насамперед цікавляться, чи буде баланси банків очищено від непрацюючих кредитів (NPLs).

Однак оновлена стратегія передбачає чимало давно очікуваних банківським сектором змін. Шкода лише, що прийнята вона протокольним рішенням Кабміну, отже, її виконання - це лише питання доброї політичної волі та основний ризик того, що стратегію буде реалізовано тільки частково.

До чого йдемо?

В ідеалі після реалізації всіх пунктів стратегії держава знизить частку своєї присутності в банківському секторі з 55% у 2017 р. до 24% у 2022-му. До цього часу 100% акцій Приватбанку, 95% - Укргазбанку й 45% - Ощадбанку буде продано МФО та стратегічним інвесторам. Український банківський сектор досягне прибутку (до оподаткування) в 38 млрд грн і рентабельності капіталу на рівні 18%. Відсоток не випадковий - саме така рентабельність у розвинених країнах Центральної та Східної Європи, на які ми рівняємося. До 2022 р. відсоткові ставки по кредитах у гривні зменшаться на 7–12 п.п. Додаткові 440 млрд грн стануть доступними для фінансування корпоративних кредитів, причому 160 млрд - для малого та середнього бізнесу. Передбачається й зростання роздрібного кредитування на 240 млрд грн. За задумом НБУ та уряду, саме відновлення прибутковості та нормальної роботи сектору залучить міжнародних інвесторів, підвищуючи ефективність і доступність кредитів. А реструктуризація держбанків в ідеалі має забезпечити державі не традиційні збитки, а прибуток - 35 млрд грн у вигляді дивідендів і 85 млрд грн надходжень від продажу акцій.

На перший погляд, очікування скромні, але порівняймо їх із поточним станом сектору, щоб розуміти масштаб проблем як усього сектору, так і держбанків - далеко не найкращої його половини. У 2017 р. прибуток Ощадбанку становив 558,5 млн грн, Укрексімбанку - 929 млн, Укргазбанку - 624 млн грн. На докапіталізацію цих держбанків із бюджету в 2016–2017 рр. було витрачено 36,6 млрд грн. Збитки Приватбанку та його докапіталізація - це окрема, набагато трагічніша історія.

При цьому у двох із чотирьох держбанків, "Ощаді" та "Укрексімі", дотепер не працюють наглядові ради - основа корпоратизації держбанків, до якої ми начебто довгі роки прагнемо. Офіційна версія - відсутність кворуму, неофіційна - правління цих банків не хочуть жодних наглядових рад.

Тим часом у 2014–2016 рр. кредитування в банківському секторі скоротилося на 19%, у більш-менш благополучному 2017-му - на 13. І, попри те, що аналітики НБУ бачать зростання кредитування в усіх сегментах, з урахуванням низької порівняльної бази позитивна динаміка у 2018-му буде, але мінімальна. Депозити ж зростають набагато активніше - по 10% на рік упродовж 2014–2016 р., 2017-го трохи менше. Частка кредитів стосовно депозитів істотно скоротилася. Знизилася й прибутковість банків, причому цьому тренду вже дев'ятий рік. Частка держбанків у загальній масі активів збільшилася за десять років у п'ять разів. За цей час частка непрацюючих кредитів у корпоративному портфелі виросла більш як у 17 разів (!). І якщо в приватних банках із цією проблемою більш-менш, але розбираються, то держбанки лише накопичують проблемні заборгованості. Будь-яка їхня спроба списати ці борги загрожує візитом прокуратури та обвинуваченнями в розтраті держкоштів. Судові розгляди держбанків із проблемними позичальниками йдуть на третє та четверте кола переглядів, розтягуючись на роки та не закінчуючись. Застави нерідко за рішенням тих самих судів виводяться. От чому позбавлення цієї проблеми потребує рішень на рівні держави. А відмова від пошуку конструктивного розв'язання проблеми NPLs сильно скоротить кількість охочих купити українські держбанки або ввійти в їхній капітал.

При цьому в Кабміні небезпідставно вважають, що знайти покупців на українські держбанки буде нескладно, тому що перспективи зростання в українського банківського сектору є, якщо зіставити його показники з іншими порівнянними країнами. Наприклад, у Польщі 78% населення старше за 15 років користуються банківськими послугами, у Туреччині - 65, а в Україні - тільки 53%. Обсяги роздрібного кредитування в Польщі становлять 35% від ВВП, у Туреччині - 16, в Україні - 3%. Обсяги депозитів у Польщі становлять 52% від ВВП, у Туреччині - 44, в Україні - 35%. Єдиний показник, за яким ми не поступаємося іншим країнам, це корпоративні кредити: у Польщі - 15% від ВВП, у Туреччині - 53, а в Україні - 17%. Біда лише у тому, що в нас більша їхня частина не обслуговується. Але загалом можливості для зростання в банківському секторі величезні, і його потенціал може зацікавити інвесторів.

Згідно зі стратегією до 2022 р. багато показників українського банківського сектору мають покращитися. Наприклад, за очікуваннями Мінфіну, частка кредитування підвищиться з 20% ВВП у 2017-му до 27% ВВП у 2022-му, частка роздрібних кредитів при цьому збільшиться з 15 до 26% ВВП. Доступність кредитів фізособам буде забезпечено нехитрими методами. Кількість банківських відділень, яка останніми роками тільки скорочувалася, зросте з 235 на мільйон громадян до 290. Дисконтна ставка НБУ, навпаки, знизиться до 6%. Наскільки виправдані ці прогнози та чи виправдаються вони 2022-го, нині сказати дуже складно. Поки що тренди зворотні - НБУ дисконтну ставку, навпаки, підвищує, та й у своєму останньому звіті про фінстабільність регулятор банківського сектору висловлював побоювання щодо темпів зростання саме споживчого кредитування. Щоб тенденції стали зворотними, протягом п'яти наступних років доведеться чимало потрудитися.

Що продаємо?

Відповідно до стратегії в усіх держбанках має скоротитися частка кредитів, виданих державним підприємствам, і частка ОВДП в активах. Усі вони повинні мати надійну IT-інфраструктуру, належний рівень капіталу та стійкий рівень рентабельності понад 10–12%. Спершу держава планує вийти з капіталу Укргазбанку - цього року 20% його акцій буде продано МФО, а 2020-го ще 75% стратегічному інвестору. До 2022 р. обіцяють у Кабміні позбутися Приватбанку, продавши всі 100% міжнародному інвестору. Але з цими банками простіше, у них уже працюють наглядові ради, і як така корпоративна реформа їм якщо й потрібна, то косметична. Набагато складніше привести міжнародного інвестора в "Ощад" або "Укрексім", які корпоратизації поки що всіляко опираються.

Стратегія визначає, що до кінця поточного року в цих банках усе-таки повинні запрацювати наглядові ради, які складаються з незалежних директорів і комітетів. Це дасть змогу у 2019-му продати МФО 20% акцій Ощадбанку, а до 2022-го - ще 25%. І розпочати з 2019 р. залучати міноритарних інвесторів із числа тих самих міжнародних фінансових організацій в Укрексімбанк. Проте, навіть за прогнозами, держава продовжить володіти 80% акцій цього банку, і стратегія, на жаль, не дає відповіді на запитання, навіщо він державі потрібен. На відміну від Ощадбанку, який має виразну стратегію розвитку та демонструє бажання зростати не тільки у своєму сегменті ринку, а й займати нові ніші, розвиваючи нові продукти та конкуруючи з "Приватом", "Укрексіму" похвалитися немає чим. Теоретично він міг би допомагати нещодавно створеному Експортно-кредитному агентству, але в Мінфіні усвідомлюють ризики подібного союзу та сумніваються в доцільності такої ініціативи.

Якщо повернутися до стратегії, то Укрексімбанк продовжить позбуватися роздробу, поетапно завершуючи роботу з клієнтами, у яких пасиви до 100 тис. грн, скорочуючи роздрібні відділення та ліквідовуючи низькодохідні продукти. Працювати банк буде тільки з експортерами та імпортерами. Поетапно перейде на електронний документообіг, знизить операційні ризики, скоротить персонал. За великим рахунком, стане трохи краще, ніж нині. І все-таки, навіщо він державі? Невже без участі держави експортери та банки не знайдуть одне одного?

Ощадбанк продовжить уже розпочаті трансформації, змінюючи формат відділень, оптимізуючи їхню мережу, розвиваючи Ощад 24/7, дистанційні платежі та еквайрінг. Попутно відкушуючи частину клієнтів-підприємців у Приватбанку, пропонуючи їм свої нові продукти, орієнтовані на МСБ. Хоч би як банки декларували, що вони не конкуруватимуть і кожний розвиватиметься у своєму сегменті, конкуренції уникнути не вийде. Утім, у Мінфіні переконані, що це лише на користь сектору. Рентабельність власного капіталу банку у 2022 р. має становити 15%. Мета - стати універсальним банком №1 у країні. Попутно банк почне нарешті платити внески до Фонду гарантування вкладів і втратить 100% гарантії по депозитах.

Приватбанк продовжить розвивати роздрібний сегмент. Його мета - зберегти поточні лідерські позиції до моменту продажу. До 2022 р. банк повинен вийти на рентабельність власного капіталу у 25%. Корпоративний сегмент банку буде розвиватися лише серед середнього бізнесу, але головний упор буде зроблено на підтримку дрібних підприємців. Крім того, у банку буде впроваджено програму оптимізації операційних витрат, удосконалено системи управління та організації й переглянуто підходи до управління ризиками. Також уряд сподівається, що банк зможе не тільки владнати свої проблеми з величезною кількістю непрацюючих кредитів, а й відшкодувати державі вкладені в нього сотні мільярдів, домігшись повернення або боргів, або застав.

Укргазбанк до продажу практично готовий. Він давно позиціонує себе як "зелений" банк і вже разом з IFC реалізує відповідні проекти. У 2016–2017 рр. Укргазбанк профінансував "зелених" проектів на 7,2 млрд грн. У перспективі він повинен вийти на фінансування мінімум 30% усіх проектів у сфері енергоефективності. Природно, йдеться про кредитування корпоративного сектору та МСБ, які реалізовують проекти з енергоефективності, займаються виробництвом екологічно чистої продукції або виробленням енергії з альтернативних джерел. Банк уже готують до продажу. Відповідний меморандум із Світовим банком підписано. Покупець - Міжнародна фінансова корпорація, одна зі структур Групи Світового банку. Усі необхідні зміни, у тому числі й у закон про приватизацію, уже внесено.

Однак продадуть Укргазбанк першим не тільки тому, що серед усіх банків, які належать державі, у нього найнижчий обсяг NPL - 25%. На тлі інших держбанків, де не обслуговуються від 50 до 100% корпоративних кредитів, Укргазбанк виглядає найбільш привабливим для інвестора.

А от рішення для інших банків ще не знайдено. Поки Мінфін пропонує держбанкам проміжний варіант, "оптимальне короткострокове рішення" - NPLs залишаться на балансах банків, але управляти ними буде якийсь незалежний комітет, що здійснюватиме оцінку NPLs і даватиме банку рекомендації щодо них: що можна продати, що залишається лише списати, а стосовно чого ще є сенс продовжувати претензійну боротьбу з позичальниками. Складатися комітет буде, ймовірно, із представників Мінфіну, НБУ та Фонду гарантування. Але остаточно ще не вирішили. Хоча в ідеалі орган має запрацювати вже наступного місяця, тому що, за очікуваннями Мінфіну, до кінця 2018-го проблема NPLs має бути вирішена. Або принаймні знайдене її вирішення.

Ми ж розуміємо, що створення "консультативного" комітету особливо ситуацію не поліпшить. Звичайно, імовірність змови банкірів із колишніми позичальниками стає нижчою, але ймовірність того, що після списання заборгованості до банкірів прийдуть із ГПУ, залишається, як і ймовірність того, що стягнення застав буде заблоковано тривалими судовими позовами.

Банки та експерти чекали від уряду готових рецептів, але їх немає. На Грушевського все-таки схиляються до створення якогось агентства з управління активами. Поки що кажуть про це обережно й лише як про один із варіантів. Ризики бути обвинуваченими в створенні чергової корупційної структури дуже високі, тим паче, що активи вирішили продавати не за балансовою вартістю, а за реальною, тобто з великим дисконтом.

Залишається сподіватися, що прийняттям стратегії робота не закінчиться, а тільки розпочнеться, тому що без чіткого рецепта, як держбанкам вчинити з їхніми "токсичними" кредитами, продаж їх у перспективі буде неможливий.