Продавці повітря, або Новорічно-бюджетні вітання від уряду

«Из столиц каждый час
Весть доходит до нас
Про какой-то финансовый кризиc».

М. Некрасов, 1860.

За гарною українською традицією, свої бюджетно-законодавчі подвиги Кабмін та народні депутати приурочили до Нового року. Тільки-но до святкового бою курантів залишилося дев’ять днів, й очікувати дива стало більше нізвідки, документи з Кабміну посипалися, немов із рогу достатку. До Верховної Ради надійшло 17 так званих ресурсних законопроектів, покликаних забезпечити дохідну базу бюджету на наступний рік. Плюс сам проект держбюджетного закону в редакції від 23 грудня ц.р. (№3000), котрий Юлія Володимирівна особисто — через хворобу міністра фінансів — швиденько того ж дня представила народним депутатам.

Літо красне проспівали. Злагодженим депутатсько-урядово-президентським хором. Ніхто нікому не заважав ще в червні-липні розглядати законопроекти про місцеві податки та збори, котрі знадобилися терміново в грудні, ліквідувати пільги держчиновникам і народним депутатам, установлювати санкції за незаконне використання земель і навіть підвищувати з 45 до 55 років пенсійний вік військовим. Та влітку був такий облом... Серце заходилося від 30-мільярдного перевиконання бюджету, круто замішаного на інфляції. Здавалося, економічне процвітання буде вічним або принаймні до президентських виборів.

До виборів, на жаль, не дотягли. Просто дивовижно, наскільки слабким виявився запас міцності в економіки 46-мільйонної країни, на словах цивілізованої та європейської, а на ділі пошматованої безграмотною економічною політикою і безперервними феодально-міжусобними війнами.

Тільки за дев’ять днів до кінця року всі різко почали перейматися тим, як жити у 2009-му і як наповнювати скарбницю. Одначе воювати, ясна річ, не перестали...

Макропохибка

Перший по-справжньому тривожний бюджетний дзвінок пролунав у листопаді: план із надходження доходів до загального фонду успішно завалили. Хоча доходи при цьому виявилися ще непоганими, десь на рівні листопада 2007-го. Зовсім інша річ у грудні: за даними Держказначейства, до 22-го числа фактично надійшло 5,29 млрд. грн., тобто місячний план у 17,7 млрд. грн. виконувався лише на 30%.

На діаграмі з відомчого сайта це ще не виглядає як піке — просто «стежинка» йде під укіс. Разом із минулим доволі ситим бюджетним життям. Та якщо врахувати затяжні січневі свята і загальну тенденцію недобору бюджетних доходів у першому місяці року, то в 2009-й країна входить важко: із порожньою скарбницею, незрозумілими цінами на газ і за відсутності будь-яких перспектив перехопити кілька сотень мільйонів доларів на зовнішніх ринках.

Спочатку Юлія Тимошенко спробувала вмовити ВР ухвалити в першому читанні ще вересневий, докризовий, варіант бюджету. Не вийшло. Тому 23 грудня в парламенті з’явилася нова редакція документа, яка грунтується на, м’яко кажучи, сумнівних макропоказниках і механічно урізає витрати за найважливішими статтями.

Аби не втратити обличчя і зберегти дефіцит у пристойних рамках, в уряді всіляко «надували» прогноз реального ВВП на 2009 рік. І до 17 грудня з-під чиновницького пера вийшло «щось» на рівні 0,4%. Цей прогноз, наголосила прем’єр на презентації держбюджетного проекту, є «досить оптимістичним» на тлі того, що відбувається зараз у світі. Ну а далі пішла остогидла риторика про те, що національна еліта України має ставити перед собою дещо вищі завдання, аніж просто констатувати стагнацію...

Міжнародні фінансові організації стосовно України роблять зовсім інші прогнози. От зовсім свіжий, за вівторок — від Світового банку: падіння українського ВВП на 4% за інфляції в 13,6%. Дехто з експертів каже вже й про 9,9%.

Кабмінівські цифри не «б’ють» з усіма іншими? Можливо, так і було задумано, адже за інших однакових умов завищений ВВП за явно заниженої інфляції (9,5% за прогнозом уряду на 2009 рік) може дати хоч би видимість балансування.

Втім, у нашому конкретному випадку для бюджету-2009 значно важливішими є обсяги імпорту (адже донедавна 2/3 надходжень забезпечувала митниця), а також збитки збиткових і прибутки прибуткових підприємств. Однак такі прогнози на ниніш­ньому непевному грунті будувати просто немислимо.

А коли згадати про масові звільнення працівників та скорочення зарплат, то на наших очах валиться головний фундамент благополуччя місцевих бюджетів — податок на доходи фізосіб. Дуже похмурі перспективи для місцевого самоврядування, особливо на тлі неминучого підвищення витрат на газ, тепло та комунальні послуги.

24 грудня, на другий день після оприлюднення проекту бюджету, Асоціація міст України та громад звернулася до голови ВР Володимира Литвина у зв’язку з фінансовими проблемами 2009 року. Мери повідомляють про такі «перли» майбутнього головного кошторису країни, як утопічний прогноз зростання заробітної плати (на 13%), відсутність субвенцій на соціально-економічний розвиток, недоврахування інфляційних процесів, унаслідок чого на місцях недоотримають близько 7 млрд. грн., фінансування субсидій, субвенцій для розрахунків за газовими боргами, заходів щодо Євро-2012 за спеціальним фондом, консервація на рівні 2008 року витрат на оплату комунальних послуг та енергоносіїв...

В асоціації підрахували: у разі ухвалення такого закону місцеві бюджети недоотримають близько 20 млрд. грн., мінімально (наголошуємо на цьому слові) необхідних для забезпечення власних і делегованих повноважень органів місцевого самоврядування.

Наші дефіцити

Офіційний дефіцит держбюджету-2009 збільшено до 31 млрд. грн., що навіть за супероптимістичного прогнозу ВВП становить 3%. Як після цього влада щось пояснюватиме МВФ? Адже програма співробітництва, на підтримку якої отримано кредит, передбачала бездефіцитний бюджет.

Фішка в тому, що фактична дірка настільки серйозніша, що це видно навіть неозброєним оком. Адже при верстці бюджету, щоб надати хоч би видимості балансу, розробники були змушені збільшити розмір внутрішніх запозичень у 6,5 разу(!) проти 2008 року — до 69,9 млрд. грн. І до того ж дописали ще єврооблігацій на 700 млн. дол. — і це при лежачих фінансових ринках!

Отже, якщо ми правильно розуміємо, близько ? доходів зведеного бюджету на наступний рік — це повітря. А коли мають рацію в Асоціації міст України, коли має рацію перший заступник голови секретаріату президента Олександр Шлапак, котрий цього тижня заявив, що «як мінімум 18 млрд. грн. у дохідній частині дописано» завдяки нереальним макропрогнозам, то фактичний дефіцит може виявитися просто шаленим. Є від чого захворіти міністру фінансів...

Експерти одностайні: ні всередині країни, ні за кордоном нема покупців, здатних придбати українські ОВДП на 70 млрд. грн. Звісно, крім Національного банку (читай — емісія). Але там категорично проти. Нацбанк і без того вже потрудився на ниві фінансування бюджету, придбавши за період із 1 листопада по 18 грудня ц.р. держпаперів на 8,54 млрд. грн., тобто понад 90% всього обсягу, розміщеного з початку року.

Окрім того, в НБУ не можуть не розуміти ступеня ризику у разі емісійного фінансування дефіциту держбюджету. Усе скінчиться розростанням грошової маси, інфляцією та новою девальвацією гривні.

Як нам видається, саме емісійне фінансування дефіциту, а не ігри НБУ з рефінансуванням, стало каменем спотикання у стосунках між керівником головного банку країни та прем’єром. Каменем, який ні об’їхати, ні обійти.

Але ж у нас є стабфонд! — раптом згадає читач, заморочений заявами оптимістів за посадою.

Теоретично — є. Тижнів зо два тому, на прес-конференції в Мінфіні, автор цих рядків поцікавилася: а скільки грошей у стабфонді є в даний момент і скільки буде на 1 січня? Ясна річ, жодної цифри так і не пролунало.

Цього, звісно, можуть не знати керівники країни, але будь-які стабфонди формуються не в умовах кризи, а в сприятливі часи, коли є зайві гроші, і їх можна відкласти на «чорний» день. Окрім того, джерела створення українського стабфонду було виписано так, що задіяти їх — із нинішніми персонажами при владі! — годі й мріяти.

Відповідно до бюджетного законопроекту, стабфонд-2009 формується за рахунок коштів від приватизації, зокрема від продажу (оренди) земель несільгосппризначення, цільового розміщення держоблігацій та... зміни залишків стабфонду (я не вигадую, так у п. 6 ст. 19). Про облігаційні перспективи ми вже сказали. Однак і з приватизацією у нас анітрохи не краще: 2008 року вона померла, так фактично і не розпочавшись...

Варто лише Тимошенко виставити на продаж «Турбоатом» чи пакети акцій генеруючих енергокомпаній, як Ющенко з патологічним завзяттям цю постанову КМ скасовує. Спрямовуючи подання про неконституційність до Конституційного суду.

Подання гарантовано залишається без наслідків, у зв’язку з непідвідомчістю питання: так було вже двічі. А взагалі, що стосується «Турбоатому» і енергокомпаній, то Віктор Андрійович уже тричі(!) із початку 2008 року повторював спробу «поховати» приватизаційні плани уряду: указами від 11 квітня, 21 липня і 19 грудня. Причому друге скасування сталося рівно через два дні після того, як схему конституційної «балалайки» було докладно розписано на шпальтах «ДТ» (див. №27 за цей рік).

І таких указів, які забороняють приватизацію, може бути рівно стільки, скільки постанов, які її дозволяють. Закон самозбереження бюрократії, одначе.

Усе б нічого, але, відповідно до ст. 76 бюджетного проекту від 23 грудня ц.р., понад 31 млрд. грн. стабфонду (в тому числі 8,5 млрд. — від приватизації) уже розписані за напрямками. Їх чекають в АПК (2,2 млрд. грн. на здешевлення кредитів та реалізацію інвестпроектів), у вугільній галузі (5,0 млрд. на здешевлення кредитів і технічне переозброєння), енергетиці (600 млн., у тому числі на програми створення ядерного циклу), на підприємствах оборонного комплексу, авіа- та машинобудування (896 млн.), у ЖКГ (500 млн. грн.), у регіонах зрештою (1,5 млрд. на реалізацію інвестпроектів). Без цих грошей не буде модернізації озброєнь і створення нової військової та спеціальної техніки (3,9 млрд.), практично припиниться програма підготовки до Євро-2012 (4,35 млрд. грн.).

Тож завдання сьогодення — і приватизацію рухати, і внутрішні запозичення розвивати. От тільки вдалося б відсторонити тих недалеких політиків, які своїм жорстим суперництвом щогодини руйнують економіку і всю країну.

Зуби на полицю! Країна на дієті

Ви ще пам’ятаєте, з якою наполегливістю Віктор Ющенко просував ідею про 5 млн. робочих місць у 2004-му та свої соціальні ініціативи в 2007-му? Тепер він обіцяє стабілізацію гривні — чи то до 29 грудня, чи то до 31-го.

Таким же гарним, але порожнім звуком виявилися обіцянки лідера БЮТ. Виплативши за 2008 рік 6,4 млрд. грн. компенсації за знеціненими вкладами й отримавши політичні дивіденди, Кабмін Тимошенко на наступний рік запланував на ці цілі 250 млн. грн.

Контрактна армія, відмова від призову? Щас! Порівняно з торішнім бюджетом, витрати на зарплату і грошове утримання по лінії Міноборони скорочуються на 2 млрд. грн. — с 8,9 до 6,9 млрд. (-22,3%). Найбільше, треба сказати, скорочення по силових структурах, включаючи Генпрокуратуру та СБУ. Усі в мінусі, крім МВС разом із внутрішніми військами: для цих структур передбачене зростання фонду оплати праці на 7,6 і 4,2% до минулого року. Логіка зрозуміла: чим зберігати робочі місця та зарплати на виробництві і в бюджетній сфері, ліпше приплачувати міліціонерам, котрі ловитимуть злодіїв та бандитів із числа нових безробітних.

Не пощастить і тим, хто зніме погони в зв’язку зі звільненням у запас або виходом у відставку. До речі, скільки їх буде, поки що невідомо: президент не виконав свого конституційного обов’язку і не подав до ВР законопроект про чисельність Збройних сил на майбутній рік. Та якщо, припустимо, скоротять стільки ж, скільки в 2008-му, а саме — 9 тис. чоловік, то на соціальну та професійну адаптацію їм відвалять… ой-ой-ой! По 17 грн. 70 коп. на брата на рік. Може, на один похід у «МакДональдс» і вистачить...

Мені не хочеться порівнювати цю кумедну суму в 160 тис. грн. із 71 млн. на Національну академію управління при президентові України. Або з 71,3 млн. — на авіаперевезення вищих посадових осіб країни. Нехай собі літають. Однак лише в тому разі, якщо їх «підданим» вистачає хоч би на квиточок у трамваї, й ці трамваї хоч якось рухаються...

Якщо ви пам’ятаєте, на початку вересня наш прем’єр, незважаючи на бюджетні витрати, урочисто переносила на два місяці вперед третій етап впровадження Єдиної тарифної сітки. На жаль, музика грала лише до 25 жовтня, коли настав час запроваджувати режим бюджетної економії та знижувати мінімальну зарплату в бюджетній сфері до 545 грн. Такий же показник уряд пропонує зберегти на 2009 рік, хоча з 1 грудня мінімалка в країні вже досягла 605 грн. І з 1 січня буде 605...

До речі, це стало одним із приводів для фракції БЮТ у повному складі не голосувати в другому читанні за поданий депутатами-нунсівцями законопроект про соціальний захист населення від наслідків світової фінансової кризи. А передбачалася ним, серед іншого, мінімальна зарплата на рівні прожиткового мінімуму, що аж ніяк не вписується в плани уряду. Один із керівників БЮТ так відверто й сказав: для нас головне — прийняти збалансований бюджет. А люди? Люди, отже, погуляють...

Дуже важким буде рік і для пенсіонерів, яким платитимуть, виходячи з замороженого на рівні 2008-го прожиткового мінімуму для непрацездатних — 498 грн., і для самого Пенсійного фонду. Останній не в змозі повернути 4,7 млрд., позичених із скарбниці цього року (їх пропонується списати) і потребує дотацій у розмірі 13 млрд. грн. на рік майбутній. Та це ще не всі витрати бюджету на пенсійні цілі: 26 млрд. грн. передбачено на фінансування пенсій за спеціальними програмами (від депутатських до пенсій науковців).

Коли витрати держскарбниці на пенсійне забезпечення, за найскромнішими підрахунками, перевищують 4% ВВП, мимоволі задумаєшся про оптимізацію законодавства. «Основним результатом прийняття закону... є недопущення заборгованості по виплаті пенсій», — гранично відверто охарактеризували ситуацію автори законопроекту. І поряд з абсолютно справедливими пропозиціями обмежити всі пенсії в країні 12 мінімумами (5976 грн.) включили, зокрема, пункти про переведення платників фіксованого сільгоспподатку на загальну систему внесків (33,2%), а також про відмову від перерахунку пенсій працюючим пенсіонерам у зв’язку з підвищенням прожиткового мінімуму.

Поки що ці та інші пенсійні нововведення в сесійному залі не пройшли. На щастя чи на лихо — так відразу й не скажеш. Можливо, своєчасно ухвалені і ретельно продумані законодавчі корективи дали б змогу уникнути цілком імовірних затримок із виплатою пенсій та інших негативних наслідків фінансової кризи. Та чи можна назвати своєчасними і ретельно виваженими ініціативи, які вкидаються 22 грудня з однією-єдиною метою — якось звести бюджетні кінці з кінцями?

Далеко йдуть і далеко заводять

Ми якось плавно перейшли до законопроектів, завдяки яким уряд розраховував наповнити скарбницю. Спроба виявилася не дуже вдалою і дуже несистемною. Як колись із розрізнених лобістсько-популістських заходів не складалася стратегія боротьби з інфляцією, так тепер із десятків проектів не витанцьовується нічого путнього антикризового.

Найбільш вдалим, на думку експертів, був законопроект Сергія Терьохіна, спрямований на поліпшення стану платіжного балансу в зв’язку зі світовою фінансовою кризою. На весь імпорт, крім критичного, запроваджується цільова надбавка до ввізного мита в розмірі 13%. Діятиме ця норма як мінімум шість місяців, після чого уряд може подовжити її ще на такий же термін.

Що ж, заходи у фіскальному плані можуть виявитися доволі дієвими, якщо: а) не буде проти СОТ; б) якщо легальний імпорт, через нестерпність умов, не почне тікати в тінь, про що вже попереджає окремі фахівці з зовнішньої торгівлі.

Відносно успішно пройшли законопроекти щодо акцизів, підвищивши їх незначно на пиво (але з 1 липня) і дуже серйозно на бензини (що за попередніми розрахунками «ДТ», у разі підписання президентом, може призвести до подорожчання літра бензину десь копійок на 40).

Другим законопроектом, аграрним, депутати подовжили ще на рік мораторій на продаж земель сільгосппризначення, не зняли (хоча й збиралися) вивізного мита на соняшник і пообіцяли пролонгувати кредити сільгоспвиробникам до листопада майбутнього року.

Третій законопроект стосувався соціального захисту військових. «Соціальність» зводилася до того, що комунальні та інші пільги зберігалися лише за найбільш низькооплачуваними, а пенсійний вік для військових збільшувався відразу на десять років — із 45 до 55. Природно, депутатам це не сподобалося, й вони відмовилися вносити проект до порядку денного, та ще й без попереднього розгляду на засіданні профільного комітету. З тих же причин не внесли до порядку денного на 23 грудня й уже згадуваний закон пенсійний.

Та диво! Наступного дня, 24-го, обидва не включені законопроекти відродилися, як Фенікс із попелу, і вже на етапі... другого читання. Їх тишком-нишком причепили «паровозом» до абсолютно стороннього документа — про підвищення рентної плати за природний газ.

Після такого «наперсточництва» у вищому законодавчому органі країни мій інтерес до ресурсних документів остаточно згас. Наша ВР спроможна прийняти що завгодно та в якому завгодно вигляді. Мало хто з депутатів нинішнього скликання привчений читати документи до останньої коми, на що в уряді, напевно, й сподіваються.

Результат закономірний. Сирий, абсолютно не збалансований, поданий із порушенням усіх можливих строків проект Державного бюджету України на 2009 рік парламентарії зарубали. У четвер не вистачило трьох голосів, у п’ятницю — семи.

Та в БЮТ не втрачають надії. Не кийком, то дрючком. 30 і 31 грудня Верховна Рада працюватиме в пленарному режимі.

P.S. Коли матеріал було підготовлено до друку, стало відомо, що Верховна Рада 259 голосами звільнила з посади голови Фонду держмайна Валентину Семенюк-Самсоненко. Розблокування процесів приватизації почалося?