Податкова "стрижка" для аграріїв

Намір Міністерства доходів і зборів змусити всіх аграріїв сплачувати податок на додану вартість у мене асоціюється із поголовною стрижкою "під Котовського". Що урядові "перукарі" ставлять за мету? Наповнити злидарський бюджет країни за рахунок вижиму з аграрного комплексу чи завдяки модернізованій системі оподаткування вдихнути в останній животворний струмінь?

Зважаючи на багатогранність форм господарювання в АПК (фізичні особи, особисті селянські господарства, фермерські, кооперативи, великі сільгосппідприємства, агрохолдинги) та галузеві відмінності (рослинництво, тваринництво, харчова та переробна промисловість), взаємозв'язки і залежність між усіма, податкові стилісти мусили би підходити до кожного індивідуально. Когось задешево обкарнати ножицями "під макітру", частину - "під бобрик", а комусь запропонувати і дорожчий стиляжний тренд - популярну нині зачіску 50-х років ХХ століття з блиском бріоліну. Цього, на жаль, не враховує стрижка "дай сім відсотків" (як один із десяти варіантів-схем Міндоходів запровадження ПДВ для аграріїв).

Заціпило і МінАП, котре мало би стати якщо не захисником, то бодай буфером між фіскалами та аграріями. Бо ж хто, як не воно, достеменно знає тонкощі мультиплікації аграрного виробництва. І мусіло би, за логікою, на десять чернеток Міндоходів запропонувати для дискусії зо двадцять власних - із цифровими викладками й аналітичним обґрунтуванням. Так, приміром, відомство обстоювало колегіальну позицію 2004 р. перед ухваленням Закону "Про державну підтримку сільського господарства України".

Окрім очікуваного податкового "гарапника", аграріїв підстерігають й інші фінансові пастки - скасування бюджетних дотацій, підвищення розміру орендної плати за землю, обов'язкове виготовлення проектів землеустрою… Можливі сценарії функціонування податкової системи в архіважливій галузі обговорюємо з Олегом ЮХНОВСЬКИМ, головою комітету підприємців АПК Торгово-промислової палати України, депутатом Верховної Ради III–IV скликань, одним із авторів Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", податкових новацій для аграріїв.

- Олегу Івановичу, податкові пільги в АПК діють упродовж 15 років. За незначних змін, жодна реформа їх не зачепила, не модернізувала. Хоча, по правді, життя вимагало внести у функціонування цієї системи істотні корективи, оскільки народжувалися нові форми господарювання, змінювалося співвідношення суто сільськогосподарського виробництва та "інших видів діяльності"… Утім, будь-які наміри наражалися на серйозний спротив аграрного лобі, присмачений заяложеним гаслом "Село гине!".

Можливо, пільгова система оподаткування аграрного сектора залишалася б незайманою й надалі, якби не заява Міндоходів про її кардинальний перегляд. Загальна мотивація майбутньої пертурбації: надані преференції не здійняли галузь на якісно вищий рівень. Більше того, до пільгового джерела присмокталися ті, хто мусив би наповнювати бюджет сповна, а не ухилятися від сплати податків, прикриваючись щитом "сільгоспвиробник". Тож якими податками обтяжене сьогодні аграрне виробництво і наскільки вони виправдані?

- До 1999 р. сільськогосподарське виробництво перебувало на загальній системі оподаткування. Результат? Фактично всі підприємства були збитковими. І саме цілковита розруха у цьому секторі економіки змусила вдатися до радикальних заходів. Поетапно ми списали понад
14 млрд грн - заборгованість сільгоспвиробників перед державним бюджетом, фондами соціального страхування, цим самим фінансово оздоровивши аграрний сектор.

Сприяло підйому і ухвалення Верховною Радою 17 грудня 1998 р. Закону "Про фіксований сільськогосподарський податок" (ФСП). Тогочасний особливий режим оподаткування об'єднав 12 видів платежів. Згідно з указом президента №1328 від 2 грудня 1998 р. "Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників" запровадили спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість (ПДВ), який звільнив сільськогосподарських товаровиробників від сплати ПДВ до бюджету. Натомість ці суми залишалися у розпорядженні аграріїв і використовувалися на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Та час збігав. Економіка АПК почувалася коли краще, коли гірше. Поступово вдосконалювалася система оподаткування, у тому числі і стягнення ПДВ. У рослинництві його взагалі не сплачували, а в тваринництві діяла нульова ставка. Що це означає?

Сільгосппідприємства реалізовували продукцію власного виробництва за нульовою ставкою, отримуючи при цьому 100% відшкодування ПДВ з бюджету. Крім того, переробні підприємства молочної та м'ясної промисловості, продаючи готову продукцію, вже зі свого ПДВ сплачували постачальникам сировини дотації. Спершу безпосередньо виробникам, згодом - через казначейські рахунки.

- Уточнимо: не вся сума ПДВ дістається аграріям, а лише частина.

- Згідно з останніми змінами до Податкового кодексу, 60% сум ПДВ переробні підприємства сплачують виробникам, а 40 - до бюджету. До речі, і фіксований сільськогосподарський податок, і спеціальний режим оподаткування ПДВ стали складовими Податкового кодексу, прийнятого у 2011 р.

Отже, якщо говорити власне про особливості пільгового оподаткування загалом сільського господарства, то треба чітко розуміти: можна пропонувати варіанти, причому обґрунтовані, його поліпшення. Аби убезпечитися від аналогічної ситуації 1998 р.: вимивання обігових коштів, збитковість, банкрутство… Хтось зацікавлений у такому фіналі? Певен, ніхто!

На сьогодні у сільськогосподарському виробництві діють два види спеціальних режимів оподаткування: податок на додану вартість і фіксований сільськогосподарський податок. Базовим я назвав би ФСП, який акумулював чотири види платежів, основними з яких є звільнення від сплати податку на прибуток та плати за землю.

- Який відсоток сільгоспвиробників охоплює ФСП?

- Переважну більшість ринкових агроформувань.

- Судячи із заяв Міндоходів, ФСП не чіпатимуть, а лише "застовплять" ПДВ на 7-відсотковій позначці. Чи, можливо, скасують ФСП і запровадять єдиний податок - "золоту сімку", для всіх без винятку?

- Це має бути не просто механічна зміна чи заміна. Чого очікує аграрний сектор? Економічно обґрунтованої системи оподаткування, яка на тлі діючої наочно продемонструє свої незаперечні переваги, вселить віру в те, що буде краще, а не гірше. Не забуваймо, що будь-які маніпуляції із ПДВ неодмінно екстраполюються на вартість кінцевої продукції - продовольства. І чутливим барометром цих пасажів виступатиме гаманець споживача.

По-перше, акцентуючи на необхідності реформувати систему оподаткування в АПК, зміни слід розглядати з точки зору інтересів держави, виробника і споживача, який має гарантоване право отримати доступні та якісні харчові продукти.

По-друге, зважаймо на реальний стан в агропромисловому комплексі і на ті процеси, що відбуваються у ньому. Якщо, за висловлюваннями декого, у галузі створили податковий рай, то, резонно, вона захлиналася би від припливу інвестицій. А їх катма! Скуштувати смак райських яблучок перешкоджають адміністративний тиск, сила-силенна поборів-зборів, корупція… Чи не простіше інвесторам і вітчизняним сільгоспвиробникам сплачувати прийнятний легальний податок, аніж втягуватись у позазаконні фінансові оборудки?

У переважній більшості країн із розвиненим аграрним сектором податкове навантаження в рази більше, ніж у нас. Але ж бізнес там не вимирає, оскільки проводиться збалансована державна політика підтримки АПК.

По-третє, якщо Україна інтегрується в європейський простір, намірилася підписати угоду про зону вільної торгівлі, то треба зважати на законодавство, яке діє у країнах Євросоюзу. Сьогодні увага переважно акцентується на можливості доступу нашої сільськогосподарської продукції на ринки ЄС. Але перехідний період, передбачений угодою про ЗВТ, швидко сплине, і європейські виробники безперешкодно заполонять наш ринок.

Оскільки пряма бюджетна підтримка аграрного сектора в Україні порівняно з ЄС перебуває на вкрай низькому рівні, то чи здатні завтра наші аграрії конкурувати з євросоюзівськими колегами? Із понад
20 тис. підприємств харчової промисловості лише 500 пройшли сертифікацію за різними системами контролю якості та безпечності і дещиця, 160, - за HACCP (Hazard Analysis and Critical Control Points, "Аналіз ризиків і критичні точки контролю" - це система управління безпечністю харчових продуктів).

По-четверте, чи є сенс реформувати спеціальний режим із ПДВ виключно для сільського господарства, якщо завтра, приміром, зміниться загальнодержавна система оподаткування? Припустимо, уряд визнає ПДВ як такий анахронізмом і запровадить податок з обігу. Адже один із попередніх варіантів передбачав справляння ПДВ у розмірі 5% плюс тимчасово податок з обігу - 2%. Отже, знову доведеться "терзати" сільгосппідприємства і повторно вносити зміни у систему, яка не встигла пустити коріння.

І, нарешті, по-п'яте, чи вдасться Міндоходів провести свої пропозиції через Верховну Раду? Навряд чи…

Пригадаймо, як приймали рішення, що змінювали систему оподаткування в АПК. У 1998 р. було зареєстровано проект закону "Про державну підтримку сільського господарства України", який двічі знімали з розгляду. Верховна Рада прийняла його лише 2004-го. Цим самим я хочу підкреслити, настільки була сильною протидія аграрного лобі, яке гальмувало розвиток законодавства і не сприймало будь-яких новацій.

Противилися і пенсійній реформі в АПК. Знеособлені відрахування до Пенсійного та інших соціальних фондів у складі ФСП автоматично прирікали всіх селян на отримання мінімальної соціальної пенсії незалежно від стажу та розміру заробітної плати. Даруйте, але селяни - не кріпаки. На них також має поширюватися загальнодержавна система пенсійного та соціального страхування.

Над нашою ініціативою вивести зі складу фіксованого сільськогосподарського податку платежі до соціальних і Пенсійного фондів, зробити їх адресними, глумився хто? Те ж аграрне лобі! Уряд в особі Пенсійного фонду погодився із нашим компромісним варіантом. Зважаючи на слабку економіку господарств, перехідний період тривав п'ять років.

Спершу сільгосппідприємства перераховували до Пенсійного фонду 20% платежів, наступного року - 40… І лише на шостий рік вийшли на стовідсоткову сплату відрахувань. А протягом цих п'яти років бюджет відшкодовував Пенсійному фонду різницю несплачених сум сільгосппідприємствами.

- Отже, на бліцкриг Міндоходів у Верховній Раді розраховувати намарне. Фіскали хочуть обійтися малою кров'ю, підстригши всіх під один гребінець. Але чому розмір ПДВ має становити 7%, а не 9 чи 5%? Це що, середня температура по лікарні?

- Коли запроваджували спеціальний режим оподаткування, то пропонували варіанти розрахунків із різними ставками - 7, 9 або 13%. Нарешті після численних дискусій зупинилися на 17% ПДВ. Виходили з того, щоби, по-простому, селяни не були винні державі, а остання - їм. Виникає заборгованість перед бюджетом - її не сплачують. А якщо бюджет винен - держава також не сплачує.

У тваринництві ж ПДВ доволі розмаїтий і багатогранний. Сільські подвір'я - фізичні особи, котрі виробляють і поставляють 70% молока і 50% м'яса, не є платниками ПДВ. При цьому за здану продукцію вони отримують дотації за рахунок ПДВ.

Сільськогосподарські підприємства за реалізацію продукції тваринництва не сплачують ПДВ до бюджету, а залишають ці кошти у власному розпорядженні. До всього ця категорія господарств отримує ще й дотацію від держави - від переробних підприємств. Сума їхнього ПДВ цього року розподіляється у такій пропорції: 60% - на дотації, 40% - до спецфонду бюджету. У 2014 р. половина коштів ПДВ надходитиме до скарбниці, а половина - на дотації. Цей режим тимчасовий і діятиме лише до 1 січня 2015 р. Тобто сільгосппідприємства порівняно із фізичними особами мають подвійну вигоду з ПДВ.

А розподіл коштів зі спецфонду бюджету здійснюють у ручному режимі. Як гадаєте, кому перепадає більше? Аграрії відповідають жартом: вистачить пальців однієї руки!

Щодо запропонованої
Міндоходів ставки ПДВ у 7% виключно для сільгоспвиробників, а не по всьому ланцюгу сировина-готовий продукт, то вона не розв'язує задавнених проблем. Більше того, призведе до збільшення податкового навантаження на харчову та переробну промисловість, а в результаті - до зростання роздрібних цін на продовольство.

У світі, у тому числі і в країнах ЄС, доволі поширена практика застосування диференційованих ставок ПДВ: завищені - на предмети розкоші, занижені - на продовольство. Наприклад, у північного сусіда - Росії в ланцюгу зерно-борошно-хліб - 10% за загальної ставки 17%.

Диференційовані ставки ПДВ, як на мене, це найбільш прийнятний варіант. Він дасть змогу зменшити податкове навантаження насамперед на споживачів, унеможливить спекуляції із ПДВ і сприятиме поліпшенню конкурентного середовища.

Щодо розміру ставок, то вони мають стати предметом ретельних розрахунків, прогнозування впливу на фінансово-економічний стан як сільського господарства, так і підприємств харчової та переробної промисловості, на ціну харчових продуктів. Тут Міндоходів має рацію: це саме той випадок, коли треба щонайменше сім разів відміряти, перш ніж утяти.

- Тваринницька дотація на відході, фіксований податок себе вичерпав, спеціальний режим анулюється… Із чим тоді залишаються аграрії?

- Власне, і ФСП, і спеціальний режим із ПДВ на певному етапі стабілізували ситуацію в АПК.

- …і вони ж пізніше стали лазівкою для створення так званих вертикально інтегрованих компаній - агрохолдингів для консолідації чималих земельних масивів.

- Маєте рацію! Звільнення від базових податків, можливість легалізувати "тіньовий" капітал і породили ці мегаструктури. За певну суму у саквояжі (що не підлягає оподаткуванню) купуєте так звану суборенду - 100–300 тис. га, отримуєте реальне підприємство, наймаєте менеджера, створюєте інвестиційний фонд, легальну частину коштів акумулюєте якщо не у власному банкові, то в довіреному. І дієте!

З огляду на активність сировинних ринків пріоритет надаєте культурам, що мають попит за кордоном, - пшениці, ячменю, кукурудзі, ріпаку, сої. За рахунок коротких сівозмін гарантований прибуток у вашій кишені. А далі - капіталізація, дешеве зовнішнє кредитне запозичення, IPO…

- А якщо така мегаструктура із земельним банком у 300 тис. га завтра лусне? Або ж стане дибки проти здирницьких податкових новацій і полишить цей бізнес? Що тоді?

- Тоді ми матимемо "гримучу суміш" із виробничих і соціальних проблем десь 100 тис. власників земельних паїв, кинутих напризволяще орендарями. Це ще одна засторога, що у системі оподаткування погрішностей не повинно бути.

- Міндоходів бідкається, що, мовляв, бізнес, використовуючи існуючі пільги, малює схеми та ухиляється від сплати податків до бюджету, мінімізує їх. Виходить, аграрії - злочинці?

-Про яку фінансову дисципліну, сумлінність у сплаті податків можна говорити, якщо виробники бачать, як за кошти платників податків створюються преференції окремому бізнесу? Виростає то гуртовий ринок, то теплиця, то овочесховище,власниками яких часто-густо виступають компанії з
офшорним корінням.

Я поділяю думку Міндоходів про необхідність усунути проріхи у функціонуванні ФСП, які спотворюють конкуренцію на ринку, і залишити ці преференції тим, кому вони конче потрібні, а саме - сільськогосподарським виробникам. Використання давальницьких схем, які "благословляє" ФСП, призводить до руйнації цілих галузей. Саме "давалка" стала однією з причин стагнації у цукровій промисловості.

Окрім того, ФСП дозволяє не оподатковувати податком на прибуток 25% доходу, отриманого від несільськогосподарської діяльності. Немає проблем! У розділі Податкового кодексу про оподаткування прибутку підприємств передбачте звільнення від сплати цього податку виробництво продукції, робіт, послуг, у тому числі і супутніх, які відносяться до сфери сільськогосподарської діяльності. А доход від несільськогосподарської оподатковуйте!

Таким чином, якщо унормувати питання щодо сплати податку на прибуток та земельного податку, який має стати базовим для наповнення місцевих бюджетів, то фіксований податок у такому вигляді втрачає зміст і стає зайвим.

Наочний приклад - публікація у DT.UA "Хліб під ціновим арештом". Два однопрофільні підприємства, але в різних системах податкових координат. Можуть вони конкурувати на рівних?

Столичний "Київхліб" перебуває на загальній системі оподаткування: платить 17% ПДВ і податок на прибуток - 20%. До всього, його постійно "тереблять" за ціну на масові сорти насущника. А фермерське господарство "Кегичівське" з Харківщини послуговується фіксованим сільськогосподарським податком і не сплачує ПДВ. Цей "пільговик" спорудив у Васильківському районі на Київщині сучасний хлібокомбінат. Чи "розщедрився" би фермер перед чужим губернатором, якби перебував на загальноприйнятій системі оподаткування?

У 2010 р. понад 2 тис. підприємств офіційно прозвітували про виробництво хліба та хлібобулочних виробів, а на початок нинішнього - лише 860. Куди поділися пекарні? А це ж робочі місця, наповнення бюджету… Перейшли у "тінь". Це - результат бездумного адміністрування, недолугої регуляторної політики.

Тому треба не лише бачити і прочитувати схеми, а передусім зняти всі адміністративні перешкоди, вирівняти податкове законодавство для того, щоб убезпечитися від подібних перекосів. Позбутися давальницьких схем, декларування зміни оптово-відпускних цін на харчі, архаїчного обмеження рівня рентабельності…

- Аграрії стали громовідводом не лише для фіскалів. Виробничо-правових проблем не меншає, а більшає. Деяких керівників агроформувань вони так допекли, що ті намагаються чимскоріш "скинути" зайві родючі гектари. Почасти це пов'язують з імовірним підвищенням розміру орендної плати за землю до 5%, на зрошенні - до 7%.

- Та аграрія батожать усі, кому не ліньки! Які на сьогодні найпопулярніші проекти законодавчих актів? Це - запровадження мінімальних закупівельних цін на сировину, підняття розміру орендної плати… При цьому забувають про ефективність використання бюджетних коштів, інтервенції, дотації…

Серед "стимулів", що відбивають охоту займатися аграрним бізнесом, є і обов'язкова наявність проекту землеустрою щодо сівозмін. Його повинні мати всі агроформування, що господарюють на площі понад 100 га. А з 1 січня 2015 р. навіть фермер, який обробляє 10 га, зобов'язаний використовувати проект землеустрою.

Що для цього потрібно? Рішення уповноваженого органу про проведення робіт із землеустрою, договір із розробником проекту, погодження проекту із відповідною радою чи місцевою адміністрацією, експертиза землевпорядної документації, проекту, затвердження, внесення до ДЗК даних про затвердження проекту землеустрою, копії документів, що посвідчують права на земельну ділянку, копія агрохімічного паспорта поля, матеріали історії полів за останні три-п'ять років…

Уявіть собі фермера, котрий орендує 150 га. Скільки він уб'є часу, аби зібрати зазначений перелік документів для виготовлення проекту землеустрою? Та ще й за кожен облікований гектар мусить заплатити землевпорядникам 20–40 грн… Якщо восени три-п'ять власників паїв перейдуть до іншого хазяїна, то що, знову переробляти проект землеустрою? Чи погода внесе корективи, і лисі ділянки доведеться пересіяти іншою культурою? Адже це теж можна трактувати як порушення сівозміни.

Звісно, фермер може махнути рукою на землевпорядні новації. Тоді за відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою його оштрафують на 255–
510 грн. А покара за використання земельних ділянок без проекту просто вбивча - від 5100 до 8500 грн.

Знаю велику компанію, яка задля цього створила власний земельний відділ. Та навіть спеціалізований підрозділ не може дати ради. Попередні орендарі не вели ні агрохімічних паспортів, ні історії полів…

Словом, виготовлення проекту землеустрою стало додатковою адміністративною проблемою у діяльності сільськогосподарських виробників. Процедура надто складна, тривала у часі та потребує значних фінансових та організаційних витрат.

- Дехто з буйних голів лякає суспільство тим, що запровадження 7% ПДВ зупинить розвиток сільського господарства. Збитки сільгоспвиробників вимірюють десятками мільярдів гривень. Як аргумент, наводять приклад, що за існуючих пільг обсяги сплати податків і зборів аграрним сектором становлять понад 42 млрд грн, що істотно перевищує бюджетну підтримку галузі.

- Цифра достовірна! От лишень не треба плутати грішне з праведним. Бо понад 90% цієї суми надійшло до бюджету не від селян, не від аграріїв, а від підприємств харчової та переробної промисловості. Тому наведений аргумент на користь збереження діючої системи оподаткування в АПК не надто переконливий.

Сподіваюся, що обговорення податкових ініціатив не стане черговою акцією під гаслом "Село гине!" Під час дискусії висвітиться неефективність, хибність державної та бюджетної політики у сфері АПК, кострубатість ручного управління… Напрацьовані зміни до чинного законодавства мають сприяти підвищенню конкурентоспроможності національного сільськогосподарського виробництва.