Податківці VS фондовики: жорсткий клінч або ж компроміс можливий?

Проект змін до Податкового кодексу, який спочатку передбачав запровадження фактично податку з обороту на ринку цінних паперів (для біржових угод - за ставкою 0,1%, позабіржових - 3%), викликав бурхливу реакцію у представників фондового ринку. Їхні оцінки запропонованих Мінфіном і податківцями змін варіювалися від апокаліпсичних заяв про недалеку смерть фондового ринку до - досить нечастих - схвальних відгуків, що вітають боротьбу з податковими ямами.

Нинішнього тижня ціннопаперовий законопроект «прокотили» у податковому комітеті Верховної Ради, і його розгляд відкладено до 6 листопада. Що залишає учасникам ринку можливість довести документ до прийнятної для себе форми, тому що більшість із них розуміють, що разом із передвиборними пристрастями може вивітритися і бажання чиновників панькатися з ринком і деякими великими бізнес-групами, які є найактивнішими противниками запропонованих новацій.

Чи є варіант, який може влаштувати обидві сторони протистояння? DT.UA публікує точку зору з цього приводу члена ради АУФТ Андрія Некрилова, який модерує процес переговорів з Мінфіном і ДПСУ з боку професійних учасників ринку.

Почнімо з того, що на наполегливе прохання саморегульованих організацій (СРО) асоціації «Українські фондові торговці» і Незалежної асоціації банків України 26 вересня ц.р. було створено робочу групу за особистої участі міністра фінансів Ю.Колобова. Її склад такий: ДПСУ (департамент податкового контролю в особі директора С.Крухмальова), НКЦПФР в особі голови комісії Д.Тевелєва, члена комісії О.Петрашко, НБУ в особі О.Дубихвоста, НАБУ в особі виконавчого директора С.Мамедова, Є.Чемерис, АУФТ в особі голови ради С.Антонова, члена ради А.Некрилова. Від учасників ринку до робочої групи приєдналися Дмитро Тарабакін, Олег Ткаченко, Артемій Єршов. Очолив групу голова НКЦПФР Дмитро Тевелєв.

Протягом трьох тижнів зусиллями всіх сторін було доопрацьовано проект змін до Податкового кодексу України, що дає змогу розв’язати цілу низку системних проблем фінансового ринку. Зупинимося на них більш детально.

Відомо, що в діючому з 1997 року податковому законодавстві існували «чорні діри», які дозволяли, з одного боку, одержувати позитивний фінансовий результат і збільшувати капітали суб’єктів фінансового ринку, а з іншого - уникати оподаткування цього прибутку шляхом його інвестування в нові цінні папери. У такий спосіб на фондовому ринку України поряд з реальними фінансовими інструментами росла «бульбашка» «сміттєвих» цінних паперів (векселів, акцій спеціально створених підприємств тощо). Усе це робилося цілком легально, згідно з існуючим законодавством.

З цією проблемою добре обізнані як учасники ринку, так і влада. Відомий також і метод її розв’язання - перехід до оподаткування прибутку за результатами фінансового (бухгалтерського) обліку, що виключало б будь-які маніпуляції з цінними паперами, які призводили одночасно до позитивного результату у фінансовому обліку і негативного - у податковому.

Змінити цей порядок намагалися неодноразово. Востаннє - розробники Податкового кодексу, які чудово розуміли необхідність зближення бухгалтерського і податкового обліків саме в цій сфері. На жаль, їм не вдалося переконати в цьому законодавців.

Основним каменем спотикання був і залишається процес переходу від нинішнього порядку оподаткування результатів торгівлі цінними паперами (купив - витрати, продав - дохід, знову купив у цьому ж періоді - знову витрати, які зводять нанівець отриманий прибуток) до нового порядку - оподаткування за результатами бухгалтерського обліку.

Головне питання: що робити із задекларованим від’ємним податковим результатом, який сьогодні, за даними ДПСУ, становить приблизно
159 млрд. грн.? Адже в цьому результаті починаючи з 1997 року накопичилися як реалізовані (реальні) збитки, так і вартість придбаних цінних паперів, що включає в себе і реалізовані (реальні) доходи, реінвестовані в ці цінні папери і, згідно з чинним законодавством, виведені з оподаткування. За рахунок цих доходів роками формувалися капітали різних фінансових установ і, паралельно, зростала піраміда цінних паперів.

Для виходу з цієї ситуації потрібна була не тільки політична воля влади, а й консенсус з боку Міністерства фінансів, Державної податкової служби, регуляторів (НБУ, НКЦПФР), комерційних структур - учасників фондового ринку і суспільства.

Саме з таким розумінням необхідності досягти консенсусу з метою очищення фондового ринку і працювала наша група в складі представників Мінфіну, ДПСУ, НБУ, НКЦПФР за участі АУФТ, НАБУ.

На нашу думку, нам удалося знайти найприйнятніше рішення - так званий нульовий варіант, за якого негативний результат декларації з податку на прибуток за операціями з торгівлі цінними паперами за 2012 рік (ті самі 159 млрд. грн.) анулюється, і з 2013 року починається з чистого аркуша, з наближеними фінансовим і податковим обліками.

Той, хто справді розуміє суть проблеми, не може не оцінити позитивного впливу запропонованого рішення. Фактично він підводить риску під формуванням капіталів за рахунок неоподатковуваного доходу, коли у фінансовому обліку показувався додатний результат від торгівлі цінними паперами, а в податковому обліку стояв вічний «мінус».

Наслідком вічного «мінуса» став конфлікт ринку та ДПСУ. Іншими словами, практика застосування ст. 153.8 ПКУ через переваги податкового обліку над фінансовим справді дозволяє по суті знизити платежі до бюджету за рахунок збільшення портфеля цінних паперів для профучасників і не профучасників ринку. (Можна зрозуміти обурення служби, коли таке збільшення портфеля відбувається за рахунок «сміттєвих цінних паперів».) Ринок звик до однозначного трактування, незалежно від статусу учасника: «чорна дірка» універсальна для всіх. (Римську максиму «закон суворий, але це закон!» можна трактувати й інакше: якщо закон ліберальний, то це теж закон!) Так склалася практика застосування в обліку.

Позиція, викладена в листі ДПСУ від 9 серпня 2012 року, містить у собі інше бачення, а саме - економічна категорія «витрати, понесені у зв’язку з придбанням цінних паперів» прямо трансформована в категорію «збиток», із застосуванням до цього показника норм ст. 150.1 ПКУ. Чи можна зробити висновок, що новий проект статей ПКУ, який регулює порядок вирахування фінансового результату з подальшим формуванням об’єкта оподатковування, виключає можливість різночитання, іншими словами, відбувається зближення категорій у фінансовому і податковому обліках? Відразу скажу - так. Чого очікуємо ми, учасники ринку, після прийняття змін, особливо враховуючи «нульовий варіант» в оподаткуванні операцій, здійснених у раніше чинному правовому полі? Відповідь очевидна: питання буде врегульоване, а претензії служби в частині оподаткування «збитку» буде знято законом України.

Крім того, проектом змін до ПКУ врегульовано низку гострих питань щодо операцій РЕПО, оподатковування операцій з борговими зобов’язаннями. Таким чином, знайдено варіант рішення однієї з найгостріших проблем, яка заважала подальшому розвитку фінансового ринку.

А в чому ж новації та база для подальшого розвитку?

По-перше, ДПСУ запропонувала запровадити пільгову ставку оподаткування в розмірі 10% для фінансового результату, отриманого від операцій із цінними паперами. Порівняємо ставки оподаткування таких доходів у країнах з розвиненим ринком. Наприклад, Великобританія обкладає прибуток, отриманий від операцій із цінними паперами, за ставкою 28%, США - 35%, Кіпр - 10%. На цьому тлі виникає слушне запитання - де протиріччя? Навіть якщо звернутися до новації оподатковування операцій із ЦП акцизним податком, про який мова буде далі, фіскальна складова реформи виглядає зовсім інакше.

Стосовно запровадження введенню акцизного податку. Комусь не подобається назва? Тоді знову звернімося до світової практики, де існує особлива система оподаткування операцій із фінансовими інструментами. Наприклад, при роботі в складі робочої групи один з її учасників як приклад згадав законодавство Польщі, де по операціях поза біржею стягується податок у розмірі до 1% від суми угоди, і там підприємці його сумлінно платять. Власне, такі приклади є в Китаї, Великобританії, нині також така практика впроваджується в країнах ЄС. На час обговорення законопроекту 11 країн - членів Євросоюзу вже прийняли таке рішення.

Можна дискутувати на тему побічних позитивних або негативних наслідків, але пропозиція, погоджена робочою групою, нівелює фіскальний тиск на організований ринок, піднімаючи іншу проблему - адміністрування такого ринку, одержання найповнішої картини і надання оцінок переливу капіталу, його міграції в галузях. Про що йдеться? Про засоби та способи одержання даних щодо виконання фондовим ринком його основної функції - перерозподілу фінансових потоків.

Безумовно, з визначенням джерел - найбільш активних і привабливих інструментів (емітентів). Усе це є форматом втілення регулятивної функції.

Негативні відгуки учасників ринку щодо запропонованого робочою групою механізму оподаткування операцій на позабіржовому ринку мають під собою підстави, але також мають і рішення.

Насамперед треба наголосити, що розпочато роботу з реформування фінансового ринку. Безумовно, подальша робота регуляторів найближчим часом торкнеться перегляду правил ведення біржової торгівлі, вимог до цінних паперів (емітентів), які можуть бути включені до біржового реєстру, порядку визначення біржової ціни. Об’єднання зусиль учасників ринку, регуляторів щодо лібералізації, спрощення доступу до біржового ринку в системі запропонованої реформи дасть більше прозорості проведення операцій, дієві механізми для залучення інвестицій активно зростаючими компаніями, які нині формально не відповідають лістинговим вимогам через поки що недостатні масштаби бізнесу. Таким чином, у результаті прийняття закону та закладених у ньому форм фіскального адміністрування фондового ринку компанії малого й середнього бізнесу зможуть стати основою для сталого розвитку національної економіки.

Слід зазначити, що нині практика визначення ринкової ціни фінансових інструментів у рамках бухгалтерського й податкового обліків суттєво різниться для різних категорій суб’єктів господарювання та далека від зрозумілості. Скажімо, котирування цінних паперів, яке кодекс розглядає як ринкову ціну, з погляду профільного регулятора (НКЦПФР) є зовсім не власне ціною, а лише процедурою її визначення. Причому під час цієї процедури фондова біржа визначає зовсім не одну ціну, а як мінімум найкращі заявки на купівлю й продаж, ціни відкриття і закриття та, зрозуміло, біржовий курс, алгоритм визначення якого з недавнього часу чітко регламентовано.

При цьому більш-менш однозначні (хоча й трохи різні) підходи до визначення ринкової ціни для оцінки активів сформульовано тільки для інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів і банків. Підходи для інших категорій інвесторів не такі очевидні в чинному правовому полі. Навряд чи це правильно. Очевидно, до ринкової ціни мають існувати конкретні критерії (достатня ліквідність торгів, за результатами яких визначено цю ціну; конкурентний, а не адресний характер торгів; якась регулярність торгів, наявність історії зміни біржової ціни тощо). На сьогодні таким критеріям найбільше відповідає біржовий курс, тому саме його й запропоновано для використання в кодексі як пріоритетного. У процесі вироблення підходів до визначення ринкової ціни для потреб оподаткування бере участь не тільки НКЦБФР, а й НБУ (у контексті регулювання банків) і Мінфін (для інших суб’єктів господарювання).

Цілком очевидно, що ці та інші зміни, запропоновані в проекті кодексу, суттєво впливають на ринок. Справді, імплементувати їх треба обережно, щоб не виплеснути дитину разом із водою (а «дорослим» наш фондовий ринок назвати, гадаю, ні в кого язик не повернеться). Можна розглядати проект як перший крок до регулювання оподаткування цінних паперів. Перший, але аж ніяк не останній, доки на ринку обертаються «сміттєві» папери, доки існують вексельні схеми, словом, доки ринок далекий від виконання властивих йому функцій.

Доволі дивно, що всі спроби держави нормалізувати функціонування фондового ринку - як у сфері клірингу та розрахунків, так і в сфері оподаткування, наражаються на активну протидію суб’єктів, які чомусь привласнюють собі право висловлювати від свого імені думку, яку нібито поділяє весь ринок.

До речі, фондовий ринок у цьому не самотній, і, звичайно, з подачі учасників різних товарних і фінансових ринків у ЗМІ регулярно висловлюються думки, що держава своїм втручанням усе тільки псує, поводиться, як слон у посудній крамниці тощо. Мимоволі складається враження, що найкращим для України державним діячем був би Нестор Іванович Махно.

Очевидно, це не наш варіант, і держава все ж таки потрібна - особливо в кризу, коли її втручання спрямоване на нормалізацію ринкових процесів. А щоб це втручання було ефективним, потрібен конструктивний діалог з регуляторами, а не винесені в ЗМІ істеричні ескапади. Особливо це важливо для фінансового ринку, котрий, як відомо, любить тишу. А «яскраві» висловлювання окремих представників ринку хоч і допомагають їм здобувати популярність, навряд чи підвищують упевненість інвесторів і залучають нових клієнтів.

Не всім пропоновані зміни до душі, вони справді створюють складнощі як мінімум для доволі істотного сегмента ринку, що обслуговує не так залучення й розміщення інвестицій, як податкове планування. Не всім очевидно, навіщо потрібні такі жорсткі заходи з обмеження операцій на позабіржовому ринку. Проте всі ці норми і пропозиції важко назвати дуже вже новими, несподіваними або, тим більше, такими, що йдуть у розріз зі світовою практикою.

І навряд чи об’єктивно говорити про колапс, який нібито загрожує ринку внаслідок законодавчих змін. Бо ринок можна за багато що критикувати, але одного в нього не забрати: попри всі кризи, зміни підходів до регулювання, початкову недорозвиненість інфраструктури, він залишається цілком життєздатним. А законодавчі новації можна розглядати в різних аспектах. Можна як ускладнення (запровадження додаткових обмежень) у діяльності профучасників ринку, а можна як появу додаткової правової основи, що сприяє більшій зрозумілості ринку для інвесторів. І мені чомусь здається, що друге - важливіше.