Почім обійдуться економіці депозити з супердохідністю

Якщо введення цього тижня тимчасової адміністрації в уже 53-й за ліком банк "Фінансова ініціатива" навряд чи можна віднести до категорії знакових у банківському секторі (рішення запізнилося мінімум на півроку, про що DT.UA вже писало), то ще дві події заслуговують на пильнішу увагу. Перша з них - присвоєння міжнародним рейтинговим агентством Moody's "нижчеплінтусних" оцінок ризику двом найбільшим українським фінустановам - Приватбанку та Ощадбанку, на частку яких разом припадає понад 35% депозитів населення. Друга - швидше (не)подія - відмова Національного банку від прийняття якихось значущих рішень на засіданні його Комітету з монетарної політики, що планувалося на 24–25 червня ц.р.

Очевидно, що до завершення переговорів про реструктуризацію боргових зобов'язань суверена у Нацбанку, побоюючись нових спекулятивних атак на гривню, воліють утримувати вартість її залучення на позамежно високому рівні. І байдуже спостерігати, як банки, що перебувають у жалюгідному стані, дедалі активніше "підтягують" ставки за депозитами до рівня облікової ставки НБУ (30%), обіцяючи компенсувати вкладникам уже до 25–30% річних.

Поки що з вул. Інститутської говорять виключно про стабілізацію і позитиви реформ, оминаючи запитання: а в який, власне, спосіб комерційні банки планують повертати залучувані нині кошти клієнтів? І як регулятор має намір надалі вирішувати проблему нових фінансових пірамід, які формуються нині з його подачі?

Просто констатація?

Багато спостерігачів можуть зауважити, що присвоєння Moody's оцінок ризику контрагента для "Привату" та "Ощаду" на рівні "Caa3(cr)" - це лише констатація існуючого жалюгідного стану справ. Який визначається насамперед переддефолтним станом усієї української держави. Адже оцінку лише на щабель вище - "Caa2(cr)" - одержала й "дочка" міжнародної фінансової групи "Райффайзен банк Аваль" (четвертий за обсягом залучених вкладів у системі). На початку червня це ж агентство оцінило ризики контрагентів ще семи українських банків на тих самих рівнях ("ОТП Банку", "Дочірнього банку Сбербанку Росії", Промінвестбанку і банку "Південний" - "Caa2(cr)", а Укрексімбанку, ПУМБу і банку "Фінанси та кредит" - "Caa3(cr)").

Ці оцінки відображають припущення агентства про те, як розцінюватимуться зобов'язання контрагентів у разі краху банків. І "Саа3" - це клас дефолту з малою ймовірністю зростання, а "Саа2" - екстремально-спекулятивний клас.

Однак у будь-якому разі очевидно, що така констатація нічого хорошого не говорить про ситуацію в банківському секторі загалом. І головне питання в тому, як відреагує (і чи відреагує взагалі, адже нічого подібного поки що не відбулося) на цей сигнал регулятор.

Поки кон'юнктура заохочує досить розслаблений стан чиновників (принаймні так це виглядає збоку). Стабілізація на валютному ринку дається взнаки, і Нацбанк уже з гордістю повідомив, що відплив депозитів у банках зупинився й зафіксовано приріст вкладів у національній валюті на "приголомшливі" 2%. Утім, проходить цей процес далеко не пропорційно - на частку 15 найбільших банків припадає майже 70% депозитів населення (з яких лише на Приватбанк - майже третина).

Нинішню розпачливу боротьбу банків за виживання сконцентровано на пошуку ресурсів для заповнення відпливу депозитів, відновлення ліквідності і поповнення капіталу. Однак цей процес дедалі більше характеризується визначенням "за будь-яку ціну", що створює ще небезпечніші та серйозніші загрози на майбутнє. Адже за кризою ліквідності неминуче приходить криза дохідності. І що тривалішою і глибшою виявиться перша, то довшою і важчою буде друга. Відплив депозитів у банках коштував системі існування близько третини її учасників. Про втрати вкладників і держави - окрема розмова. Але ці втрати виявляться значно більшими, якщо ця сама держава не почне вживати термінових заходів для відновлення кредитування, без чого і банки, і вся економіка приречені на повільне вмирання.

У звітах - незаліки

Звітність за підсумками півріччя ще на підході, а от за перший квартал нинішнього року банківська система, як свідчать дані її регулятора, зафіксувала рекордні збитки - 80,9 млрд грн. Перша група, до якої входять найбільші фінустанови в країні, закінчила перший квартал 2015-го зі збитками в 15 млрд грн (табл. 1). Плюс показали тільки Ощадбанк (прибуток - 86,8 млн) і Приватбанк (6,3 млн). Причому, якщо в першого з них прибуток скоротився порівняно з аналогічним періодом минулого року на 44%, то в другого - на 97,8%.

Решта найбільших гравців теж не можуть похвалитися якимись особливо позитивними тенденціями - у дев'яти з чотирнадцяти банків першої групи достатність капіталу нижча від мінімально допустимого нормативу регулятора (10%, табл. 2). Девальвація гривні й погіршення якості кредитного портфеля призводять до збитків, обнуляючи капітали. У першому кварталі цього року від'ємний фінансовий результат банків майже на 90% сформувався за рахунок величезних відрахувань до резервів на можливі втрати від активних операцій (72,2 млрд грн, табл. 3). При цьому відрахування до резервів у 7,2 разу (!) перевищили відповідний торішній показник. У результаті основне джерело заробітку - кредити - перетворився на найтяжчу проблему для банків, погіршуючи їхнє становище. Причому в перспективі значно тривалішій, ніж, хочеться сподіватися, тимчасові проблеми з ліквідністю.

Компенсаторів у дохідній частині поки що не видно. Традиційно основу банківських надходжень в Україні становили саме процентні доходи від кредитних операцій (70–80%). Однак нинішнього року цей показник знизився до всього лиш 55–60% (табл. 3). Визначили цю тенденцію, крім девальвації національної валюти, катастрофічне падіння економіки, скорочення обсягів виробництва і перехід у категорію збиткових більшості традиційних бізнесів, а як наслідок - погіршення обслуговування позичальниками їхніх кредитів. Токсичні активи банків, левову частку яких, до того ж, сформовано за рахунок сумнівних операцій зі зв'язаними особами (фактично кредитуванням бізнесів власників), швидко досягли критичної маси. У підсумку реальний стан справ, який багато років ховали в нетрях банківських звітів і проводок, виліз назовні - навіть за оцінками НБУ, рівень проблемних кредитів у банківській системі перевищує 50%.

Утім, частка офіційного "прострочення", за нацбанківськими даними (табл.4), становить лише 18%, а в попередні роки з найвищого дозволу чиновників банківського регулятора малювався зовні ще значно благопристойніший показник (до 10%), а явний дисонанс з міжнародними оцінками рівня токсичності активів пояснювався "відмінностями методології". До речі кажучи, і сьогодні "дочки" міжнародних фінансових груп показують у своїй звітності значно сумніші цифри "проблемки" у балансах, ніж їхні місцеві або російські візаві. Так, у "дочки" італійської Unicredit Укрсоцбанку непрацюючі кредити (Npls - з простроченням понад 90 днів) і реструктуризовані позики на кінець першого кварталу 2015 р. становили близько 80% портфеля.

(Не)правильною дорогою…

Ситуацію погіршує і та обставина, що чим вища вартість залучення депозитів, тим вищі кредитні ставки, недоступніші самі кредити і збитковіші банки, яким через певний час просто не буде з чого повертати ті депозити, які вони залучали.

"Складно розглядати ситуацію в цілому. Якщо раніше могли застосовуватися загальні підходи, і банки дотримувалися якоїсь спільної стратегії, то нині ситуація інша. У кожного банку своя проблема ліквідності, яку кожен вирішує, виходячи зі своєї програми залучення ресурсів. У більшості випадків ідеться про коротку ліквідність, тобто про гроші, які швидко приходять і швидко йдуть. Довгих ресурсів практично немає, і залучити їх дуже складно. Виходячи з цього, правління банку приймає рішення, під який відсоток вони можуть залучити кошти. Єдиної моделі для всіх у цьому питанні немає і не може бути. Дорого це чи дешево, теж залежить від кожного конкретного банку, від того, куди ці кошти спрямували, чи має банк роздріб, скільки у нього вкладається грошей, скільки становить дохід. Якщо це 36–38%, тоді вартість залучення може бути високою, - розповів DT.UA Анатолій Гулей, керівник Української міжбанківської валютної біржі. - На сьогодні не йдеться про прибуток. Мета, яку ставлять перед собою банки, - це збереження капіталу. Уже 21 місяць із банківської системи йдуть депозити, це свідчить про одне: розраховувати на ресурси населення неможливо, розраховувати можна на ресурси юросіб та акціонерів. Люди не несуть грошей ні під високу процентну ставку, ні під низьку, продовжуючи забирати вклади під будь-яким приводом".

За словами експерта, оскільки кредитування як такого зараз не існує, банки заробляють гроші на розрахунково-касовому обслуговуванні, обслуговуванні рахунків фізосіб, обміні валют. Вони скорочують персонал, філіальні мережі, витрати. Однак лише цих заходів вочевидь недостатньо для того, щоб компенсувати втрату основного заробітку.

Півтора року тому, підвищуючи вартість залучення грошей, банкіри пояснювали, мовляв, захід тимчасовий, ми бачимо відплив, його треба зупинити, ринок треба заспокоїти, мотивуємо вкладників "гривнею". Дехто навіть придумував сезонні продукти а-ля "шалена весна", "спекотне літо", натякаючи, що от, дивіться, не встигнете зараз покласти під 20% річних, втратите небачену можливість. Але весну з літом змінили осінь і зима, настали нова весна, і нове літо, а вартість залучення вкладів невблаганно зростає і надалі. І втрачена минулого літа можливість покласти під 20% цього літа вже не видається такою привабливою. Індекс ставок за депозитами фізосіб (розраховується виходячи з "класичних" депозитів 20 провідних комбанків України) на 24 червня становив майже 22% для річних гривневих вкладів і 20,8% - для тримісячних (табл. 5). Це, грубо кажучи, середня температура по палаті, на ринку є депозити і по 25%, і по 28% (табл. 6). Причому з урахуванням "додаткових пільг" реальна ефективна ставка вже зашкалює за 30% річних (про це - нижче).

"Куплю жене сапоги"

Серед критеріїв спроможності банків виконувати свої зобов'язання НБУ використовує згаданий вище норматив достатності регулятивного капіталу (Н2≥10%). У лютому нинішнього року цей показник загалом по системі впав із 13,8 до 7,37%. Програма розширеного фінансування МВФ передбачає нові стрес-тести першої двадцятки банків на основі даних кінця 2014 р. (до кінця липня ц.р.) і кінця березня 2015-го (до кінця вересня ц.р.). Якщо за результатами цих тестів буде встановлено, що нормативу усе ще не дотримуються, банки зобов'язані будуть у місячний строк надати достовірні плани капіталізації, які дають змогу досягти 5-процентного показника на кінець січня 2016 р., 7% - до кінця грудня 2017 р. і 10% - до кінця 2018 р.

Платівка, як бачимо, довгограюча. На той час багато банків навіть із першої групи через нинішні необдумані (чи обдумані?) дії встигнуть накопичити зобов'язання, виконати які будуть не в змозі. Вже нині чітко простежується тенденція: що нижче норматив достатності капіталу банку, то вища вартість залучення ресурсів. Наприклад, Platinum Bank, норматив адекватності якого за результатами першого кварталу 2015-го становить лише 2,9%, не скуплячись на телерекламу (в режимі економії, очевидно), приваблює клієнтів депозитами під 25% річних. І він такий, на жаль, далеко не один.

"Нині у банків джерела залучення коштів доволі обмежені: зовнішні ринки практично закриті, економіка працює поганенько, доходи населення низькі, отже, підстав для зростання залишків коштів на рахунках клієнтів мінімум, - пояснила DT.UA Антонина Дешко, експерт із питань фінансової політики Інституту суспільних досліджень. - Піднімаючи ставки за депозитами, банки, з одного боку, намагаються залучити до себе додаткових або нових клієнтів, наприклад, громадян, які свого часу зняли кошти з депозитів, мають стабільні джерела доходів. А з іншого - прагнуть використовувати "новозалучені" кошти й для розрахунків за своїми зобов'язаннями. Така собі міні-піраміда. І про добробут громадян, які одержуватимуть великі прибутки, поки що можна говорити лише з метою реклами. Крім того, через те, що нині йдуть досить значні виплати громадянам із Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, банки, які функціонують на ринку, намагаються перехопити клієнтів, пропонуючи їм залучення депозитів на найкращих умовах".

Одного підвищення ставок банкам видається недостатньо для задоволення апетитів і вони почали пропонувати вкладникам екстраординарні умови, наприклад, сплатити за них податок із процентних доходів від депозитів. Той же Platinum Bank пропонує компенсувати податок на депозити при оформленні вкладу на 18 місяців, обіцяючи клієнтам "чисту" ставку 25% річних. З урахуванням сплати банком 20% від процентних доходів за депозитом і 1,5% військового збору реальна дохідність цього вкладу перевищує 30% річних. Але якщо Platinum - це банк середньої руки (з депозитами фізосіб "лише" 5,17 млрд на 1 квітня 2015 р.), то "Приват", що проводив таку ж акцію, - беззастережний лідер за обсягом залучених коштів населення (121,2 млрд на ту ж дату, або 26,4% від показника всієї системи).

Приватбанк, безсумнівно, є законодавцем мод на ринку, формуючи його ключові тренди. За час дії акції (місяць) банку вдалося залучити близько 1,5 млрд грн депозитів фізосіб. Результат чудовий, із погляду маркетологів. Але виникає закономірне запитання: як у середньостроковій перспективі банки повертатимуть такі дорогі гроші? Невже економічна ситуація в Україні сприяє існуванню бізнесів із дохідністю у 30% і вище річних? Зрозуміло, що ці ресурси - лише частина пасивів установи, а їхня середньозважена вартість значно нижча. Але ж ці конкретні гроші мають дуже конкретну позахмарну ціну. І чим її покривати? На що розраховує банк, їх залучаючи? У нові ринкові кредити ці гроші точно не підуть - позичати під такі відсотки нормальний бізнес не в змозі. Тоді на що? Покриття якихось дуже важливих зобов'язань? Перекредитування бізнесів акціонерів? Нові спекуляції на валютному ринку?

Тим часом зростання процентних ставок за депозитами посилює проблеми банкірів, значно збільшуючи процентні витрати фінустанов. Однопроцентне підвищення ставки за депозитами фізичних осіб - це загалом для системи понад 3 млрд грн на рік додаткових витрат. За останній рік процентні ставки за депозитами фізичних осіб зросли в середньому на 5 процентних пунктів. Оскільки адекватних компенсаторів у дохідній частині немає (за винятком хіба що валютних спекуляцій), картина виходить похмура, а ознаки формування нових бульбашок і пірамід - очевидні.

Принципова відмінність банків від фінансових пірамід саме в тому, що вони кредитують реальний бізнес і населення, завдяки чому підживлюють економіку. Втім, механізми роботи легальних фінустанов і пірамід такі схожі, що перейти тонку межу банкіри можуть без особливих труднощів. Саме тут вирішальну роль має відіграти Нацбанк, який здійснює нагляд над банками та має припиняти такі явища. Але, попри те, що НБУ регулярно моніторить депозитні ставки й інші фінансові показники фінустанов, на сполох поки що ніхто не б'є. Зокрема, про це можна судити з тексту коментаря, наданого у відповідь на запит DT.UA (див. наприкінці тексту).

Представники ринку і його профільних асоціацій почуваються в цій ситуації значно менш комфортно. "Безумовно, залучення такого дорогого ресурсу - це міна, що підкладається під ще ослаблену, недореформовану банківську систему. Національний банк зобов'язаний реагувати на високоризикові операції, які здійснюють комерційні банки, виходячи з тих інструментів, що в нього є. Слід вивчати міжнародний досвід, що, наприклад, робили в таких випадках Польща, Румунія, Росія. Інструментів впливу багато. В інших країнах центробанки виносять попередження банкам, які здійснюють таку діяльність, або приймають рішення щодо тимчасового або часткового обмеження ліцензії на проведення певних операцій, - розповів DT.UA Роман Шпек, член ради НБУ, голова ради Незалежної асоціації банків України. - За таких ставок яке майбутнє в банківського сектора? Не можна, беручи до уваги інтереси одного чи кількох банків, нехтувати інтересами всієї банківської системи. НБУ може стати заручником власної бездіяльності відносно окремих гравців ринку й зробити заручниками ситуації, що склалася, решту банків".

Експерти ринку згадують, що аналогічна ситуація вже складалася, і не далі як торік. Тоді "Дельта Банк" здійснював аналогічну політику, обіцяючи золоті гори вкладникам. І теж за потурання регулятора. Чим усе закінчилося, відомо - 2 березня банк віднесли до категорії неплатоспроможних.

"Я не халявщик. Я - партнер!"

Минулого тижня голова НБУ Валерія Гонтарева заявила, що "ера олігархічного банкінгу в Україні закінчилася". Хотілося б у це повірити, якби не одне "але" - на сьогодні понад чверть усіх вкладів населення розміщуються в одному банку, і належить він саме олігархові.

"Де-факто Ощадбанком у нас уже давно є Приватбанк. Якщо порівняти обсяги депозитів фізосіб, то в "Привату" їх 121 млрд, а в "Ощада", який на другому місці за обсягами, - тільки 40 млрд. То який же із них "ощадний"? Приватбанк найбільший на ринку за всіма фінансовими показниками, причому з величезним відривом виривається вперед саме за обсягами залучених коштів громадян. Це не бізнес, це дуже серйозний інструмент тиску його власника на державу, бо він занадто великий, щоб упасти, оскільки слідом за ним загине весь фінансовий сектор і в країні буде Майдан-3, - ділиться своєю думкою з DT.UA Павло Різаненко, член парламентського комітету з питань фінансової політики та банківської діяльності. - Але якщо вийти на ринок і запитати, кого в остаточному підсумку кредитує Приватбанк, маються на увазі юрособи, звичайно, то ми з подивом виявимо, що нікого. Навіть якщо взяти рідну для власника банку Дніпропетровську область, то ми зрозуміємо, що "Південмаш", "Криворіжсталь", ДЗК не одержують кредитів від Приватбанку. По суті, це пилосос, який змітає з ринку гроші громадян і спрямовує їх на власні потреби. Іноді гроші справді дістаються реальним компаніям, але все одно "своїм".

Особливості ситуації в найбільшому банку країни DT.UA уже описувало досить докладно. І за даними наших джерел, відтоді регулятор вжив низку заходів, щоб знизити відповідні ризики. Однак чи буде їх достатньо? Та й очевидно, що в чиновників у нинішній ситуації серйозно зв'язані руки. Приміром, у лютому-березні ц.р. Приватбанк мав повернути НБУ отримані 2014-го 10 млрд грн рефінансування (по 5 млрд у кожному з місяців). Однак регулятору довелося укласти додаткові угоди про подовження термінів погашення цих кредитів до жовтня ц.р. Причому термін не просто подовжили, а із застереженням, що банк із радістю використає всі можливості для того, щоб переоформити кредитні договори до грудня 2018 р. Тим часом заборгованість "Привату" перед Нацбанком перевищує 27 млрд грн. А це без малого п'ята частина всієї заборгованості за наданими НБУ кредитами комбанкам і ФГВФО.

Але ж ідея була хороша

Однак ситуація з "Приватом" - це хоч і велика, але всього лише частина загальносистемної проблеми. Яка, крім усього, полягає у відсутності в банків як адекватних за ціною джерел залучення коштів (дається взнаки розбазарена з подачі регулятора нижчеплінтусна довіра вкладників), так і нормальних способів заробітку (і тут уже справа більше в неадекватній макроекономічній політиці держави). І відсутність кредитування в такій ситуації треба приймати не як "послану згори" даність, а як виклик.

"У цій ситуації в стимулюванні розвитку економіки має зрости роль саме Національного банку. НБУ як найбільший інститут фінансового сектора має відійти від ролі фактично цілковитого невтручання в економічні справи з імітаційною моделлю поведінки та почати позиціонувати себе як інститут, що має повний набір інструментів для стимулювання розвитку економіки. Це має виявлятися в забезпеченні активного використання механізмів підтримки довгострокової ліквідності банків, а відповідні кошти повинні спрямовуватися на реалізацію конкретних проектів, - упевнена Антонина Дешко. - Тобто діяльність Національного банку в наповненні економіки грошима має набути ознак дирижизму, поєднуючи механізми контролю над грошовою масою з активним використанням механізмів регулювання процентних ставок (ставок рефінансування убік зниження). Як показує світовий досвід, майже всі країни, в яких швидкими темпами розвивалася економіка (наприклад, Японія, Китай, Південна Корея), використовували механізми дирижизму, забезпечуючи єдність дій усіх державних інститутів у досягненні спільної мети - зростання економіки, і роль центральних банків у них була визначальною".

Щоб вирватися з нинішньої макроекономічної та фінансової трясовини, Україні життєво необхідно перейти від спекулятивно-тіньової моделі фінансової системи до інвестиційної, побудованої на зростанні ролі грошової пропозиції та попиту на інвестиційний ресурс. Звучить як рефрен із заїждженої платівки, що набив оскому. Але робити для цього хоч щось треба, адже нескінченно перекладати провину на уряд (хоч він того й заслуговує) у кредитно-грошового регулятора не вийде. Чи не час усвідомити й свою міру відповідальності?

Офіційно

Відповідь на запит DT.UA Управління інформації та громадських комунікацій НБУ:

- Значне зростання співвідношення витрат банків та їх доходів насамперед було спричинено кризою ліквідності банківського сектора, яка стала наслідком економічної та фінансової кризи в країні, посилення панічних настроїв вкладників банків у результаті ескалації воєнних дій на Сході України.

В умовах високих темпів відпливу депозитів, які спостерігалися, зокрема, з початку минулого року, банки були змушені значно підвищувати ставки за депозитами з метою залучення ресурсів до системи. Адже, за законами "банківського бізнесу", виплату депозитних вкладів банки здійснюють насамперед за рахунок погашення активів, збільшення інших видів запозичень і збільшення капіталу. А в умовах економічної кризи та втрати частини економічних потужностей рівень кредитоспроможності позичальників катастрофічно знижувався, що призводило до кризи неплатежів і збільшення обсягів проблемних кредитів.

За таких обставин для здійснення виплат коштів вкладникам банки змушені були залучати депозитні ресурси за високими відсотковими ставками. Адже в умовах економічної кризи можливості більшості банків щодо значного нарощення капіталу були досить обмеженими.

З початку року ситуація дещо змінилась. Економіка України вже пройшла найнижчу точку свого падіння. За оцінками НБУ, у разі відсутності геополітичних потрясінь уже з другого півріччя 2015-го економіка почне поступово, хоча й досить повільно відновлюватися. Реформування та оздоровлення банківського сектора, а також злагоджена робота НБУ, ФГВФО та уряду щодо забезпечення виплат вкладникам банків, які визнано неплатоспроможними, сприяли поступовому відновленню довіри до банківської системи. Як результат, на ринку спостерігається відновлення припливу депозитів до банківської системи та поступове зниження їх вартості. Тож НБУ очікує на поступове зменшення співвідношення витрат банків та їх доходів до кінця року.

Підтвердженням цього є також поступове зниження співвідношення процентних витрат і процентних доходів банків, яке спостерігається з лютого поточного року.

Безумовно, ефективність, а відтак, і прибутковість банківської системи за останні півтора року знизилася. Однією з причин цього, але не визначальною стало зростання вартості залучених банками клієнтських ресурсів.

Щодо питання банкрутства банків, то вони були зумовлені переважно безвідповідальною та надризиковою (часто з порушенням законодавства) політикою управління активами. Відплив депозитів лише підкреслив масштаб цієї проблеми і прискорив перехід таких банків до категорії неплатоспроможних.

Нині завершується процес очищення банківської системи від проблемних банків і тих, що порушували законодавство. Проводиться активна робота з власниками банків щодо докапіталізації фінустанов у необхідних обсягах. Суттєво посилено вимоги банківського законодавства та відповідальність за його порушення.

Водночас прийняття закону України, яким вводиться поняття строковості депозитів, дасть можливість банкам значно знизити ризики ліквідності у майбутньому та підвищити ефективність управління активами. Метою цієї норми є приведення у відповідність активів і пасивів банків за термінами і вартістю. Однак паралельно банки повинні розв'язувати проблеми достатності та якості капіталу. Це завдання має більш довгостроковий характер.