НА ЕНЕРГОРИНКУ — ПЕРЕБАНКІВКА

Ніколи не кажи «ніколи» — особливо в Україні.

Хороша думка

Торік у серпні керівник Промінвестбанку України (ПІБ) Володимир Матвієнко привселюдно заявив, що «відтепер з енергетикою ми не співпрацюємо». Сказано це було, поза сумнівом, зопалу і у великому роздратуванні. Але й привід був цілком достойний — банк щойно позбавили статусу головного банкіра українського Енергоринку, віддавши ці функції Ощадбанку.

Кривду поглиблювала й та обставина, що певних претензій до ПІБу не було, він просто потрапив під роздачу. Боротьба за платежі на Енергоринку тоді досягла апогею. Щойно ухвалили поправки до закону про електроенергетику, які заборонили бартерні розрахунки. Обленерго й незалежні постачальники палива, яких вимітали з ринку, часто на межі істерики прогнозували, що скасування палко любимого (а якого ж вигідного!) бартеру неодмінно призведе взимку до катастрофи.

Причому було очевидно: якщо не змінити систему розрахунків на ринку, то так воно й буде. Обленерго обросли купою рахунків у «дружніх» банках, у чиїх лабіринтах навіть та дещиця грошей, яку заплатили споживачі, зникала майже наполовину. Часто вони випливали знову — але вже в офшорах. Розбиратися у системі взаємин банків та обленерго було практично неможливо, та й ніколи. Тому її просто зруйнували, вирішивши всі платежі споживачів спрямувати в один банк. Трохи згодом дійшли висновку, що цей банк має бути державним. Що фактично обмежувало вибір Ошадбанком. Повністю приватизований Промінвестбанк тимчасово опинився не при ділі. Йому тільки й залишалося, що робити різкі заяви та привселюдно натякати на непрозорість процедури вибору нового банкіра Енергоринку.

Втім, уже наприкінці серпня минулого року ПІБ заспокоїли, перевівши до нього на обслуговування іншого суперклієнта — «Нафтогаз України». За іронією долі, ПІБу судилося зіграти ту саму роль, що й Ощадбанку на Енергоринку.

Навколо НАКу процвітала ціла купа різнокаліберних банків; акціонером деяких із них безпосередньо був Ігор Бакай. Розрахунки за газ ішли за практично аналогічною заплутаною схемою, і до «Нафтогазу» живих грошей доходило небагато. Промінвестбанк, чиї акціонери до цієї схеми не були причетні, і мав зайнятися «зачищенням» цього ринку.

Загалом, вийшов мало не хеппі-енд — і вівці майже цілі, і вовки відносно ситі. Проте повної ідилії, як це часто буває, не вийшло.

Однією з цілей залучення Ощадбанку було одержання доступу до дешевих кредитних ресурсів. Банк також мав намір шляхом створення консорціуму залучити в енергетику й ресурси інших фінансових інститутів. З консорціумом не склалося. Та й кредити вийшли не надто вже дешеві і в набагато менших, ніж хотілося, масштабах. Дуже перебільшеним виявився і рівень впливу уряду на державний банк. Спроба усунути з посади голову спостережної ради Ощадбанку нардепа Ігоря Плужникова (фракція СДПУ(о)) закінчилася багатомісячним скандалом і, зрештою, провалилася. Хоча й сам банк не давав жодних приводів звинуватити його в партійних симпатіях.

Платежі на Енергоринок пішли. Зараз обленерго, які забезпечують цілком фантастичний (як на початок минулого року) рівень оплати грошима в 60%, уже викликають на килим, «полощуть» і загрожують усілякими бідами. Середній рівень збору платежів досяг 70—80%, і тепер за місяць на Енергоринку збирають більше грошей, ніж раніше за рік. Поза сумнівом, у цьому є й дещиця заслуги обслуговуючого банку.

Проте над Ощадним потихеньку почали згущуватися хмарки. Зокрема, палко любимі міжнародні спонсори невтомно нагадували урядові, що кредитування української енергетики — річ досить-таки ризикована й небезпечна і що сам Ощадбанк потребує серйозної реорганізації. Після краху «України» стали поговорювати, що наступним «загнеться» саме Ощадбанк. Сам банк чутки спростовував, зазначаючи, що його становище хоч і не блискуче, однак поліпшилося. Цього року він уперше впродовж останнього часу отримав прибуток. Правда, його обсяг — менше мільйона гривень для банку з 7,9 тис. відділень! — пристойним видавався лише на тлі 27-мільйонних збитків минулого року. А тут ще Світовий банк ввів оздоровлення Ощадбанку в умови програмної системної позики на 750 млн. дол. Причому в комплексі обговорюваних з українською владою банківських оздоровчих процедур обслуговування Енергоринку не значилося.

У середині нинішнього року сталася одна прикра історія. З рахунку Енергоринку податкова адміністрація Рівненської області списала 20,9 млн. грн. Відповідно до законодавства з електроенергетики, цього робити не можна було. Щоправда, відповідно до банківського — можна. У принципі, саме в таких випадках можна і, напевно, варто було стояти до кінця, захищаючи інтереси клієнта. Хоча, як запевняють працівники Ощадбанку, рішення суду підлягає негайному виконанню, та й самого клієнта неодноразово попереджали про ситуацію, і він також мав ворушитися швидше, оспорюючи дії податкової. Проте гроші все-таки зняли. Відтак рада Енергоринку звинуватила банк у тому, що він «здав Енергоринок» і недостатньо захищає інтереси енергетиків, а також порекомендувала змінити обслуговуючий банк.

Спочатку здавалося, що це тільки аби налякати, але невдовзі стало відомо, що справи куди гірші. Рада Енергоринку засідала 2 серпня, а за тиждень до того Президент доручив Кабміну «до 1 жовтня поточного року звільнити ВАТ «Державний ощадний банк України» від функцій уповноваженого банку з обслуговування рахунків, за якими здійснюється рух коштів споживачів електроенергії». Новий банк було доручено вибрати на тендері. І 1 серпня прем’єр Кінах підписав відповідне доручення. Отож фактично рішення ради Енергоринку було вже визначене наперед і нічого не змінювало.

Але провести процедуру тендеру й переведення рахунків за два місяці не вдалося. Лише наприкінці листопада уряд визначився, хто буде новим банкіром. До речі, у тендері брали участь три банки — дніпропетровський Приватбанк, харківський «Мега-банк», ну і, звісно ж, ПІБ (очевидно, термін «ніколи» на той час уже закінчився). Промінвестбанк і став переможцем. Тобто все повернулося на круги своя. Більше того, фактично позиції найбільшого українського банку навіть зміцніли — адже «Нафтогаз» у нього ніхто не забирав. А рівень розрахунків грошима за газ зріс у кілька разів, досягнувши зараз цілком пристойних 92%.

Отож у ПІБу почалися приємні клопоти — підготовка до взяття на обслуговування нового клієнта зі щомісячним оборотом за рахунками в 1,2—1,5 млрд. грн. Робота, звичайно, попереду чимала. Доведеться відкрити сотні нових розподільних рахунків (приблизно шістсот), підготувати, де слід, персонал тощо. Але все це проблеми, які піддаються розв’язанню, та й справа цілком прибуткова.

Взагалі, банк можна привітати. Він фактично зав’язав на себе весь ПЕК — як енергетику, так і нафтогазовий комплекс. А якщо згадати, що й чимало вугільних шахт — клієнти ПІБ, то він з енергетикою справді «не співпрацює» — він її просто контролює.

Зовсім інші проблеми в Ощадбанку. Їх відразу кілька: чим компенсувати дірку від зникнення клієнта такого масштабу (лише його обслуговування давало до 15 млн. грн. комісійних щомісяця) і що буде з поверненням кредитів, усе-таки виданих Енергоринку (щось у межах 400 млн. грн.). Останнє турбує найбільше. Оскільки на Енергоринку відсотків з 20 відпущеної електроенергії все-таки не оплачується, кредити цілком можуть зависнути. Коли банк веде рахунки Енергоринку, особливих проблем з одержанням грошей у нього немає, тим більше що кредитні договори складені під заставу поточних платежів. Але коли рахунок цих самих платежів вестиме хтось інший, тоді вже можливі різні варіанти.

І чи вдасться Ощадбанку вийти з цієї ситуації з честю — питання досить цікаве. Причому не лише для нього: населення, часто за звичкою, несе грошики саме в ощадкаси. Місцями й нести більше нікуди. Приміром, за рік вклади населення в банк зросли більш ніж у 1,5 разу — до 1,74 млрд. грн. Отож проблеми Ощадного автоматично стануть проблемами країни. І незле було б простежити, аби він благополучно отримав свої кредити в енергетику.

А стосовно компенсації, то поки що банку обіцяють переведення на обслуговування всіляких бюджетних рахунків. Крім того, Анатолій Кінах заявив, що Кабмін готує «комплекс заходів, які мають підвищити надійність Ощадбанку, впевненість його в гарантованому майбутньому розвитку». Про що саме йшлося, не уточнив. А щодо торішнього призначення Ощадбанку уповноваженим з обслуговування рахунків Енергоринку, то прем’єр переконаний, що то була «помилка, і цю думку поділяють міжнародні експерти».

Експерти — це, звісно, святе. А помилки слід виправляти, але ще краще — не допускати їх. З «Україною», яку начебто також збиралися рятувати (і також із радниками) уряд уже проколовся. І промахів подібного штибу краще все-таки не повторювати...