Лайфхак для пенсіонера

Починаючи з квітня 2015 р. пенсіонерам, які зареєстровані підприємцями, виплачується пенсія в розмірі 85%. Мені вдалося в суді довести, що ці дії Пенсійного фонду України є протиправними. Позов розглядався в Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя. Справа №335/5975/17, ознайомитися з якою можна в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Аналіз чинного законодавства і судова практика підтверджують протиправні дії ПФУ. Тому ми підготували практичні рекомендації щодо повернення грошових коштів, утриманих з пенсії. Незважаючи на те, що з жовтня 2017 р. пенсія виплачується в повному розмірі, пенсіонери-підприємці, які постраждали від протиправних дій ПФУ, можуть повернути вже утримані кошти.

Необхідно зазначити, що ті пенсіонери, яким пенсія в розмірі 85% виплачується протягом шести місяців до моменту подачі позову, зможуть повернути всі незаконно утримані гроші, подавши одну позовну заяву. А от пенсіонерам, яким "урізана" пенсія виплачується більш як за шість місяців до моменту подачі позову, доведеться складати два позови.

На першому етапі слід подати адміністративний позов, за яким з ПФУ буде стягнена недоплачена пенсія за шість місяців до моменту подачі позову. Після того, як дії ПФУ будуть визнані судом незаконними, подається другий позов про відшкодування збитків у вигляді недоотриманої пенсії. У зв'язку з тим, що це цивільний позов, позовна давність за яким становить три роки, то пенсіонер зможе повернути всі гроші, утримані з квітня 2015 р.

На сьогодні у державному реєстрі судових рішень перебувають десятки рішень суду, за якими дії ПФУ з виплати 85% пенсії визнано протиправними. Аналіз судових рішень показав, що практично єдиним аргументом відповідача на користь оподаткування пенсії є те, що раз пенсіонер зареєстрований підприємцем, то він є працюючим на інших роботах/посадах.

На прикладі законодавчих актів, які лягли в обґрунтування позовів, покажемо, що поняття "особи, що працюють на інших посадах/роботах (працівники)" і "фізичні особи-підприємці" не є тотожними.

Громадянин, відповідно до Конституції Україні, може здійснювати свої права у двох правових статусах: як працююча особа (ст. 43 Конституції України) та як суб'єкт підприємницької діяльності( ст. 42 Конституції України).В якому статусі здійснювати свої права, вирішує сам громадянин. Вибір громадянина в цьому разі підтверджується або записом у трудовій книжці, або свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

Слід зазначити, що згідно з Податковим кодексом України фізичні особи - платники податків мають правові статуси або працівника, або самозайнятої особи, яка може бути фізичною особою-підприємцем чи особою, яка провадить незалежну професійну діяльність. До речі, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відокремлює фізичних осіб-підприємців від працівників та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Відповідно до ст. 11 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають:

1) громадяни України… які працюють на підприємствах… на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;

2) фізичні особи-підприємці…".

Згідно зі ст. 7 цього ж закону загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципом обов'язковості страхування осіб,

1) які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством,

2) які забезпечують себе роботою самостійно,

3) фізичних осіб-підприємців.

В "Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування",зокрема положення ст. 5, фізичних осіб-підприємців також відокремлюють від працюючих осіб та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.

Звичайно, при розгляді справи в суді відповідачем буде надане заперечення, в якому він може посилатися на деякі обставини, що можуть вплинути на рішення суду. Зокрема, якщо пенсіонер уже подавав аналогічний позов до ПФУ і програв його у суді, то відповідач може просити суд закрити провадження у справі відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС, посилаючись на рішення суду у справі, яку раніше програв пенсіонер. У цьому разі позивачу слід надати суду пояснення на заперечення відповідача про відсутні підстави для застосування п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС, оскільки у позовах різні предмети і підстави позову. В поясненні слід дати таблицю, в якій порівняти предмети і підстави позовів та навести наступне роз'яснення Пленуму ВАСУ у постанові від 29 вересня 2016 р. №14 "Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1–4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ":

"У пункті 4 частини першої статті 157 КАС України відсутній визначений перелік ухвал, наявність яких може бути підставою для закриття провадження у справі. Основними умовами для закриття провадження є:

- тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони збігаються);

- остаточне вирішення тотожного спору постановою чи ухвалою, яка перешкоджає повторному зверненню до суду (про відмову у відкритті провадження чи закриття провадження; про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі);

- набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що постанова чи ухвала, яка набрала законної сили, постановлена за позовом, який є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елемента не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав закривати провадження у справі".

Якщо відповідач у запереченні до позову посилається на рішення суду у аналогічних справах, в яких пенсіонерам відмовили, то слід подати до суду міркування щодо врахування правової позиції вищестоящих судів. У міркуванні слід зазначити, що рішення вищестоящих судів, які є додатками до адміністративного позову, та рішення, на які посилається відповідач, мають однакову юридичну силу. У зв'язку з чим виникає запитання, які рішення вищестоящого суду слід враховувати суду при ухваленні рішення у справі: наведені в адміністративному позові або надані відповідачем?

Відповідь на це запитання є в роз'ясненні Пленуму ВАСУ у п. 9 постанови від 20 травня 2013 р. №7 "Про судове рішення в адміністративній справі": "Суди повинні мати на увазі, що саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією. У разі необхідності в мотивувальній частині судового рішення може міститися тлумачення правової норми, на підставі якої суд ухвалює рішення або якою керується, а також повинно зазначатися, чому суд не враховує (не застосовує) положення законодавства у разі посилання осіб на такі норми для підтвердження своїх доводів чи заперечень".

Слід зазначити, що у мотиваційній частині рішень вищестоящих судів, наведених у адміністративному позові, дається тлумачення поняття "у період роботи на інших посадах/роботах", а у мотиваційній частині рішень, які відповідач вважає підставою для відмови у задоволенні позову, відсутнє тлумачення поняття "у період роботи на інших посадах/роботах". У цих рішеннях суд просто вказує на те, що якщо пенсіонер є фізичною особою-підприємцем, то він є працюючою особою.

У деяких випадках відповідач може, посилаючись на п. 2.21 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від
25 листопада 2005 р. №22-1 (далі - Порядок), стверджувати, що фізична особа-підприємець є працюючою особою, тому що документом, який підтверджує, що особа не працює, є відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. Тоді слід подати до суду міркування щодо застосування нормативно-правових актів, в якому зазначити, що це твердження відповідача не відповідає дійсності, бо відповідач на свій розсуд розтлумачив зміст п. 2.21 Порядку.

А позивач вважає, що у п. 2.21 перелічуються:

- документи, які підтверджують, що особа не працює (цим документом є трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 1 до положення, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до положення),

- та документи, які підтверджують, що особа не проводить діяльності з отриманням доходу (відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця).

Слід зазначити, що різна точка зору позивача та відповідача на зміст п. 2.21 Порядку викликана неоднозначним трактуванням поділу документів на ті, що підтверджують, що особа не працює, і на ті, що підтверджують, що особа не проводить діяльності з отриманням доходу. Пленум ВАСУ у постанові від 20 червня 2011 р. №4 "Про аналіз практики застосування адміністративними судами ст. 40, 42 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" роз'яснює:

"Як зазначив Пленум Верховного суду України у постанові від 1 листопада 1996 р. №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (пункт 5), судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

На вказане звертає увагу і Європейський суд з прав людини.

В остаточному рішенні від 14 жовтня 2010 р. у справі "Щокін проти України" Європейський суд з прав людини звертав увагу, що скарги заявника на незаконність застосування у правовідносинах інструкції, яка є підзаконним актом, і незастосування декрету Кабінету міністрів, який мав силу закону, не були задоволені національними судами, та зазначав про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд дійшов такого висновку у зв'язку з тим, що, по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, таким чином, не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватності захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування".

Незважаючи на те, що нижче наводиться зразок позовної заяви, пенсіонерам-підприємцям слід залучати до справи адвоката.

Зразок адміністративного позову

Суд

Позивач

Відповідач

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

про визнання протиправними дій
Управління Пенсійного фонду України

в _________ районі м. _______щодо виплати пенсії в розмірі 85 відсотків від призначеної пенсії за віком та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з _________ (вказати місяць, з якого треба перерахувати пенсію) відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про пенсійне забезпечення" без обмежень у вигляді відрахування (утримання) від призначеного розміру пенсії за віком і виплатити недоплачену (утриману) пенсію з ________(вказати місяць, з якого треба виплатити недоплачену пенсію).

______ (вказати дату, з якої призначена пенсія) мені була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV.

Див. Додаток 1. Копія пенсійного свідоцтва.

З ________ я не працюю, так як звільнився з роботи, про що я вказав у заяві, яку разом з копією трудової книжки надав __________ в Управління Пенсійного фонду в _________ районі м. __________.

Див. Додаток 2. Копія стор. ________ трудової книжки.

Оригінал трудової книжки буде надано в суді.

З ________ по теперішній час я є фізичною особою-підприємцем.

Див. Додаток 3. Копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

З _______ мені виплачується пенсія в розмірі 85 відсотків призначеного розміру пенсії за віком як особі, які працює на інших посадах/роботах, відповідно до абзаців другого і четвертого частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 р. №1774-VIII:

"Тимчасово, по 31 грудня 2017 р…

у період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність".

У ________ з Єдиного реєстру судових рішень я дізнався, що дії Відповідача з виплати пенсії в розмірі 85 відсотків призначеного розміру пенсії за віком пенсіонерам, які є фізичними особами-підприємцями, є протиправними.

Вважаючи ці дії Відповідача протиправними, я _______ звернувся до Відповідача з заявою, в якій просив роз'яснити причини, через які мені виплачують пенсію не в повному обсязі, та надати відомості про розмір призначеної мені пенсії за віком і фактично нараховану з ________ по _______ включно та відомості про відрахування з пенсії в цей період.

Див. Додаток 4. Копія заяви до Управління Пенсійного фонду _______.

_______ Відповідачем було надано відповідь на вказану заяву.

Див. Додаток 5. Копія листа Управління Пенсійного фонду _________.

Листом від ________ Відповідач повідомляє, що у зв'язку з тим, що я зареєстрований як фізична особа-підприємець, то я вважаюся працюючою особою, і тому згідно з цим статусом на мене поширюється ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Вважаю дії Відповідача з виплати мені пенсії в розмірі 85 відсотків призначеного розміру пенсії протиправними, так як Відповідач застосував до фізичної особи-підприємця абзаци другий і четвертий частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 р. №1774-VIII, які не підлягають застосуванню.

Відповідач зобов'язаний застосовувати Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закон України "Про пенсійне забезпечення" без обмежень у вигляді відрахування (утримання) від загального розміру пенсії за віком.

Зупинимося на законодавчих актах, які спростовують ствердження Відповідача про те, що наявність відомостей про державну реєстрацію мене як фізичної особи-підприємця й зайняття мною підприємницькою діяльністю підтверджує те, що я працюю на інших посадах/роботах.

Громадянин відповідно до Конституції Україні може здійснювати свої права у двох правових статусах:

1) як працююча особа (ст. 43 Конституції України);

2) як суб'єкт підприємницької діяльності(ст. 42 Конституції України).

В якому статусі здійснювати свої права, вирішує сам громадянин. Вибір громадянина в даному разі підтверджується:

- записом у трудовій книжці;

- реєстрацією особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (забезпечує себе роботою самостійно);

- свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

Слід зазначити, що згідно з Податковим кодексом України фізичні особи - платники податків мають такі правові статуси:

1)працівник;

2)самозайнята особа;

2.1)фізична особа-підприємець;

2.2)особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Запис у трудовій книжці працівника підтверджує факт роботи особи на "…інших посадах/роботах…". Такій особі "після звільнення з роботи виплати пенсії відповідно до цього закону поновлюються" (абзац 5 частини 1
ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

На таку особу поширюється законодавство про працю, а саме - Кодекс законів про працю України, Закон України "Про оплату праці" та інші законодавчі акти про працю.

"Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час" (ст. 45 Конституції України).

"Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство)"(ст. 2 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 р. №504/96-ВР).

Таким чином, на відміну від особи (працівника), яка виконує роботи на інших посадах/роботах відповідно до трудового договору, фізична особа-підприємець не виконує роботу за трудовим договором, а тому не має права на відпустку як працівник.

Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи-підприємця (ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від15 травня 2003 р. №755-IV у редакції 01.01.2007 р.).

Виключення фізичної особи-підприємця з Єдиного державного реєстру не є звільненням з роботи, і, таким чином, виплати пенсії не можуть бути поновлені. Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" це не передбачено.

До підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця застосовуються нормативно-правові акті, які регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб (ст. 51 Цивільного кодексу України).

"Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку" (частина 1 ст. 42 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України фізична особа-підприємець є суб'єктом господарювання, а тому до підприємця застосовуються ті ж положення нормативно-правових актів, що й до юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом.

Фізична особа-підприємець не влаштовується на роботу і не звільняється з роботи, а здійснює підприємницьку діяльність за умов державної реєстрації як підприємця без статусу юридичної особи (частина 1 ст. 128 Господарського кодексу України).

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відокремлює фізичних осіб-підприємців від працівників та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (забезпечують себе роботою самостійно).

Згідно із ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування":

"Загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають:

1) громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб-підприємців та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб-підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру…

3) фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), і члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

4) особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності…".

Згідно із ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципом обов'язковості страхування осіб,

1) які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством;

2) які забезпечують себе роботою самостійно;

3) фізичних осіб-підприємців.

"Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" також відокремлює фізичних осіб-підприємців від працюючих осіб та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.

Згідно зі ст. 5 "Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян України здійснюється за принципом обов'язковості страхування

1) осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю;

2)осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок);;

3) громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно із ст. 7 цих Основ загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);

2)особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок);

3)громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 р. №2464-VI також відокремлює фізичних осіб-підприємців від працівників та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції від 09.12.2015 р.)

"Платниками єдиного внеску є:

1) роботодавці…

2) працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надала Верховна Рада України) та особи без громадянства, які працюють…

4) фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

5) особи, які проводять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які проводять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності…".

Слід зазначити, що з 01.01.2016 р. з платників єдиного внеску виключили працівників.

Таким чином, на момент вступу в силу змін до статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (зміни внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. №213-VIII) поняття працівник, особа, яка проводить незалежну професійну діяльність (забезпечує себе роботою самостійно), і фізична особа-підприємець не є тотожними згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Закон України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 р. №5067-VI також відокремлює фізичних осіб-підприємців від працюючих осіб.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 р. №5067-VI зайнятість населення забезпечується шляхом:

1) встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами);

2) провадження підприємницької діяльності;

3)інших видів діяльності, не заборонених законом.

Таким чином, згідно із наведеним законодавством видно, щоне є тотожними поняття:

- "особи, що працюють на інших посадах/роботах (працівники)";

- "особи, які забезпечують себе роботою самостійно (здійснюють незалежну професійну діяльність)";

- "фізичні особи-підприємці".

Викладена позиція позивача підтверджується судовою практикою в Україні.

"…суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на те, що факти державної реєстрації позивачки з 18.12.2006 р. у якості фізичної особи-підприємця та зайняття нею підприємницькою діяльністю не є підставою для того, щоб здійснювати виплату пенсії позивачу у розмірі 85 відсотків від призначеного розміру, оскільки дія абз. 2 п. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розповсюджується тільки на тих пенсіонерів, що працюють на інших посадах/роботах…

Враховуючи те, що період державної реєстрації позивачки у якості фізичної особи-підприємця та зайняття підприємницькою діяльністю не є періодом роботи на інших посадах/роботах, та те, що висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях та невірному тлумаченні законів України "Про пенсійне забезпечення" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі".

Постанова Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2015 р. у справі №520/10642/15-а. Рішення суду набрало законної сили.

Ухвала Вищого адміністративного суду України від
03 червня 2016 р. №К/800/11424/16 (джерело: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58160032).

Див. Додаток 6. Роздруківка Постанови Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2015 р. у справі №520/10642/15-а.

Див. Додаток 7. Роздруківка таблиці з інформацією щодо стадії розгляду судової справи №520/10642/15-а.

Є десятки аналогічних рішень суду, які визнають дії ПФУ протиправними. Наведемо деякі з них.

1. Постанова Зарічненського районного суду Рівненської області від 30 червня 2016 р. у справі №561/311/16-а. Рішення суду набрало законної сили.

Ухвала Житомирського Апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2017 р. (джерело: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65623961).

Див. Додаток 8. Роздруківка Постанови Зарічненського районного суду Рівненської області від 30 червня 2016 р.
у справі №561/311/16-а.

Див. Додаток 9. Роздруківка таблиці з інформацією щодо стадії розгляду судової справи №561/311/16-а.

2. Постанова Зарічного районного суду м. Суми від 20 липня 2016 р. у справі №591/3100/16-а. Рішення суду набрало законної сили.

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 06 грудня 2016 р. №К/800/33350/16 (джерело: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63719379).

Див. Додаток 10. Роздруківка Постанови Зарічного районного суду м. Суми від 20 липня 2016 р. у справі №591/3100/16-а.

Див. Додаток 11. Роздруківка таблиці з інформацією щодо стадії розгляду судової справи №591/3100/16-а.

3. Постанова Орджонікідзевського районного суду
м. Запоріжжя від 13 травня 2016 р. у справі №335/4456/16-а. Рішення суду набрало законної сили.

Ухвала Дніпропетровського адміністративного суду від 05 липня 2016 р. (джерело: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59449126).

Див. Додаток 12. Роздруківка Постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2016 р. у справі №335/4456/16-а. Рішення суду набрало законної сили.

Див. Додаток 13. Роздруківка таблиці з інформацією щодо стадії розгляду судової справи №335/4456/16-а.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 2, 6, 10, 11, 17, 71, 87, 94, 158–163 КАС України,

ПРОШУ:

1.Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду в _______ м. _______ щодо виплати пенсії в розмірі 85 відсотків від призначеної пенсії за віком.

2. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду в _______ районі м. _______ здійснити перерахунок пенсії _____________ (ідентифікаційний код ________) з ______ відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про пенсійне забезпечення" без обмежень у вигляді відрахування (утримання) від призначеного розміру пенсії за віком і виплатити ______________ недоплачену (утриману) пенсію з ________.

3. Стягнути з Управління Пенсійного фонду в _______ районі м. _______ на користь позивача понесені судові витрати.

Додатки:

1. Копія пенсійного свідоцтва.

2. Копія стор. _______ трудової книжки.

3. Копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

4. Копія заяви до Управління Пенсійного фонду _____.

5. Копія листа Управління Пенсійного фонду __________.

6. Роздруківка Постанови Київського районного суду
м. Одеси від 17.12.2015 р. по справі №520/10642/15-а (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54415454).

7. Роздруківка таблиці з інформацією щодо стадії розгляду судової справи №520/10642/15-а.

8. Роздруківка Постанови Зарічненського районного суду Рівненської області від 30 червня 2016 р. у справі №561/311/16-а (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58715854).

9. Роздруківка таблиці з інформацією щодо стадії розгляду судової справи №561/311/16-а.

10. Роздруківка Постанови Зарічного районного суду
м. Суми від 20 липня 2016 р. у справі №591/3100/16-а (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59082824).

11. Роздруківка таблиці з інформацією щодо стадії розгляду судової справи №591/3100/16-а.

12. Роздруківка Постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2016 р. у справі №335/4456/16-а (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57692511).

13. Роздруківка таблиці з інформацією щодо стадії розгляду судової справи №335/4456/16-а.

14. Копія паспорта.

15. Копія ідентифікаційного номера.

16. Квитанція про сплату судового збору.