КОГО НАСТИГНЕ ЗАПУЩЕНИЙ БУМЕРАНГ?

Поки в Києві з’ясовують, хто розвалив банк «Україна», у регіонах думають про те, як із користю для себе врятувати рештки банківської імперії. Зникнення агропромислового банку тут пов’язують із проблемами, які можуть виникнути з кредитуванням сільського господарства. І зроблені напередодні офіційно оголошеного краху «України» спроби ряду губернаторів зберегти регіональні відділення саме й були продиктовані цими побоюваннями. Та оскільки всі їхні зусилля на цьому терені нічим не увінчалися, багато хто вирішив діяти інакше. І в цьому сенсі Одеська область спрацювала швидко, забравши собі всі споруди збанкрутілого фінансового гіганта, розташовані в 25 районах і в самій Одесі.

Те, що одеський приклад може стати заразливим, сумнівів немає. Підтвердження тому — настрої в інших областях. Питання лише в тім, хто при цьому залишиться у виграші? І що в остаточному підсумку дістанеться вкладникам? Та поки всіх цікавить одне: наскільки законно те, що зробила Одеса? Не менш цікаво й те, як вона це зробила. Хоча, за великим рахунком, справа не в методах. Точніше, не тільки в них. Навряд чи одеський губернатор вплутався б у бійку, якби не відчував підтримки згори.

Загалом, результат сьогодні такий. Є низка рішень господарського суду Одеської області на користь Одеської облради. Їх, звісно, вже оскаржено або оскаржать. Але важливо відзначити інше: поки судитимуть-рядитимуть, облрада вже прийняла всі будинки у свою комунальну власність, закріпивши свої кроки рішенням сесії облради. І тепер Київ у особі Агентства з питань банкрутства (ліквідатора банку «Україна») й Нацбанку має довести, що Одеса не має рації.

Слід сказати, що перш ніж звернутися до суду, керівництво області зробило низку спроб зберегти регіональне відділення агропромислового банку «Україна». Це й була головна мета місцевої влади. На адресу Кабміну, Мінфіну, Нацбанку направлялися листи з проханням зберегти прибуткову одеську дирекцію банку. Однак марно. Передбачаючи саме такий результат, голова облради Сергій Гриневецький ще в травні звернувся до одеської дирекції «України» з листом, у якому нагадав про умови договору, укладеного між банком та облрадою вісім років тому — у серпні 1993-го. Це був договір купівлі-продажу недобудованого Будинку політосвіти, що належав свого часу одеському обкому Компартії, а потім перейшов у власність облради. Даний документ і став головною козирною картою керівництва області в боротьбі за майно збанкрутілої фінансової інституції.

Історія цього документа така. 1993 року власті вирішили продати довгобуд й оголосили комерційний конкурс. Бажаючих отримати будівлю, розташовану в досить престижному районі на проспекті Шевченка, площею 1,4 га, було багато. Та дісталася вона банку «Україна». За умовами конкурсу, переможець мусив із 1 січня 1995 року щокварталу протягом двох років переказувати 30% щорічного прибутку, який залишився в розпорядженні банку, на спеціальний рахунок облради для фінансування соціальних програм області. Як підрахували в Одесі, за цей період «Україна» мусила переказати 13,1 млн грн., а фактично перераховано лише 418,6 тис., або 3,2 %. У травні цього року облрада нагадала про існування договору і його умови, запропонувавши повернути борг. У випадку невиконання узятих зобов’язань, говорилося в листі, будемо змушені звернутися до суду із позовом про розірвання договору купівлі-продажу.

Гроші, звісно ж, ніхто повертати не збирався — банк доживав свої останні дні. У липні, нагадаю, його позбавили ліцензії, і почалася процедура ліквідації.

Словом, коли стало ясно, що намагатися досягти своєї мети шляхом мирних переговорів уже пізно, та й у принципі це неможливо, облрада звернулася до суду із позовом про розірвання договору купівлі-продажу. Заодно було заявлено додаткові вимоги: про повернення будівлі та визнання за облрадою права власності. 31 серпня господарський суд Одеської області це прохання задовольнив. І вже 3 вересня облрада видала розпорядження про прийом будівлі по пр. Шевченка у власність територіальних громад сіл, селищ і міст. А 19 числа сесія облради дане розпорядження затвердила.

На цьому ж засіданні область вирішила прийняти у свою власність і всі будинки, кіоски, гаражі, бокси, що належали банку в районах. Усього 40 споруд. Рішення стосовно даних об’єктів теж ухвалили з урахуванням вердикту, винесеного 18 серпня ц.р. тим же господарським судом Одеської області, який визнав за облрадою право власності на ці будівлі. Підстави? Одеська дирекція банку в особі регіонального ліквідатора передала облраді за домовленістю в рахунок погашення заборгованості всі будівлі в районах. Акт прийому-передачі підписано 10 вересня. З огляду на цей факт, тобто на відсутність суперечки по даному питанню, суд і визнав за облрадою право власності.

Однак це ще не все. Обласний господарський суд 18 і 25 вересня виніс ще два рішення. Вони стосуються тих же споруд. Річ у тім, що банк «Україна» ще 1999 року передав усі їх у заставу Нацбанку. Як видно з договорів застави, зазначене майно закладалося «із метою своєчасного виконання умов кредитного договору від 2 квітня 1999 року, відповідно до якого Нацбанк переоформив реструктуризовану заборгованість у стабілізаційний кредит... у сумі 228, 2 млн. грн. терміном до 25 жовтня 2002 року...» Так ось, цей документ теж став предметом розгляду в суді.

Як стає ясно із судових рішень, облрада, після того, як стала власником споруд, дізналася про існування договорів застави і звернулася до суду з проханням визнати їх недійсними. І суд прохання задовольнив. У рішенні сказано: передавати в заставу майно, відповідно до закону, можна лише за згодою всіх співвласників, тобто за рішенням загальних зборів акціонерів. А загальні збори раді та правлінню банку повноважень з розпорядження майном, як випливає зі статуту банку, не передавали. Тим часом, Нацбанк в особі Одеської дирекції запевняє зовсім у протилежному. За його даними, за статутом банку «Україна», загальні збори передали повноваження з управління майном правлінню та його голові. На додаток до цього Нацбанк відзначає, що облрада не є стороною в договорах застави і власником даного майна, і на цій підставі взагалі не мала права оспорювати договори застави.

Важливо відзначити, що представників Нацбанку при розгляді справ у суді не було. Суддя пише, що вони не з’явилися, а відповідачі — що їх пізно повідомили. На те ж саме скаржиться і ліквідатор банку «Україна». Та якщо говорити по суті суперечки, яка виникла між облрадою і ліквідатором, то існують серйозні розбіжності щодо суми боргу. Суд визнав, що вона становить 22,6 млн. грн. Після передачі облраді будинку банку по пр. Шевченка, оціненого за балансовою вартістю в 16, 2 млн. грн, борг зменшився до 6,4 млн. грн. У рахунок погашення цієї суми облрада і забрала всі будинки в районах. Ліквідатор же вважає, що ніяких розрахунків суду не подали. І що на сьогодні взагалі немає заборгованості банку перед обласною радою. Він також зазначає, що банк ніколи не пропонував передати облраді в рахунок погашення боргу будинок по пр. Шевченка, як сказано в рішенні суду.

У результаті 7 вересня ц.р. ліквідатор направив до Одеського апеляційного господарського суду скаргу на рішення від 31 серпня. Однак суд апеляцію відхилив, не розглядаючи. У визначенні сказано: скаргу підписала особа, яка не має відповідних на те прав, оскільки повноваження ліквідатора не підтверджено судом, відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність». Для довідки: скаргу підписав голова Агентства з питань банкрутства пан Русалін. Як повідомив «ДТ» представник цього агентства, судове рішення у них було. Його ухвалив київський суд 30 серпня, тобто за день до винесення рішення одеським.

Словом, попереду судова тяжба. На чию користь вона завершиться, сказати складно. Та ось що важливо відзначити. 20 вересня в Києві засідала міжвідомча робоча група, створена урядом для якнайшвидшого вирішення проблем банку «Україна». Предметом обговорення і стала ситуація, що склалася в регіонах навколо будинків місцевих дирекцій банку. Отож, робоча група вважає, що дії місцевої влади, спрямовані на відчуження майна банку, є неприпустимими. Вона не має права втручатися в процедуру ліквідації банку, оскільки це може поставити під загрозу відшкодування виплат по вкладах. Агентство з питань банкрутства має намір завершити цю процедуру саме шляхом розпродажу майна і за рахунок виручених коштів розрахуватися з вкладниками. До речі, в Одеській і ще трьох областях призупинено виплати вкладів фізичним особам. І хоча агентство намагається запевнити, що це не пов’язано з «поганою» поведінкою місцевої влади, а продиктовано необхідністю звіряння реєстрів, у це слабо віриться.

Загалом, судячи з настроїв в Одесі, назріває серйозний конфлікт, який далеко виходить за рамки господарської суперечки. По суті своїй, це конфлікт між центром і регіонами. Безсумнівно, результат боротьби буде дуже показовим для країни і повчальним для місцевої влади. Для Одеської області, що, мабуть, уперше вирішила серйозно поборотися з центром, сьогодні це питання номер один. Виходячи з того, як починається судова епопея — це гра «хто кого». На жаль, гра без правил.

Рішення, ухвалені Одеською облрадою, — це насамперед політичні. Такий висновок можна зробити і з розмови з головою Одеської облради й облдержадміністрації Сергієм Гриневецьким.

— Якщо говорити про мою особисту позицію, — сказав він, — то я вважаю, що не можна було доводити до банкрутства таку фінансову імперію, як банк «Україна». Ми зверталися до уряду, Нацбанку з проханням зберегти для області одеську дирекцію, котра була найбільш прибутковою, про що свідчать цифри. 1999 року балансовий прибуток становив 10,2 млн. грн., 2000-го — 11,8 млн., на 1 липня ц.р. — понад 6 млн. Область чимало для цього зробила. Ми працювали з вкладниками. Адже всі кредити, що взято, практично повернуті. Сьогодні ми підготували грунт для довгострокових кредитів, необхідних селу. Без цього воно не зможе підняти тваринництво, відродити зрошувальну систему, створити соціальну інфраструктуру і так далі. І все це в одну мить втратити, на мій погляд, нерозумно. Це не лише моя позиція: більшість керівників областей підтримали пропозиції створити на базі банку «Україна» регіональні сільські банки, які займалися б кредитуванням АПК. На жаль, голос регіонів не почули.

— Однак саме зараз він звучить голосно, на всю країну. Більше того, зроблене Одеською областю в Києві розцінюють як силовий захват, який не має нічого спільного із законом.

— Я впевнений, що обласна рада діяла в рамках закону. Якщо в апеляційному суді буде доведено інше, то, природно, рішення суду ми виконаємо. Але я хочу сказати ось про що. Законодавство в першу чергу порушили при відкритті процедури ліквідації банку. З цього приводу є визначення Одеського господарського суду. І коли приймаються рішення заднім числом, щоб виправити дану ситуацію, то це не робить ліквідаційну процедуру прозорою. А швидше дає привід вважати, що в результаті таких маніпуляцій можуть постраждати інтереси вкладників.

— Та коли говорити про вкладників, то головний аргумент, який наводять сьогодні ваші опоненти, — це саме те, що поведінка місцевої влади в Одесі і ще в двох областях може зірвати розпочаті виплати. Адже питання про долю внесків — це насамперед питання про долю майна. Якщо приклад Одеської області наслідуватимуть інші регіони, то як, по-вашому, буде вирішено цю проблему?

— Що стосується нашої області, то ми маємо намір на базі наявної мережі банківських установ, які перейшли у власність облради, створити регіональний банк, який міг би й надалі кредитувати сільське господарство. Цей банк міг би взяти на себе і всі зобов’язання «України» перед вкладниками, як фізичними, так і юридичними особами. І для вирішення даного питання вже створено депутатську групу. Тому для нас дуже важливо, щоб позицію області і її дії було оцінено правильно. На закінчення хочу додати, що до вирішення проблеми ми підходимо з позицій держави, а не містечкових інтересів і, крий боже, чиїхось особистих.