Підтримати
Канцлер Німеччини Олаф Шольц посіяв плутанину і збентеження по всій Європі, зайнявши суперечливу позицію щодо допомоги Україні, але на це є свої причини, пише Politico.
Шольц спантеличив своїх європейських союзників, коли відмовився постачати Києву крилаті ракети, посилаючись на ризики російської відплати, і водночас дорікаючи союзникам, що вони не надають більше військової допомоги Києву для захисту від Росії.
Невдоволення непослідовністю канцлера стало очевидним в останні дні, особливо в той час, коли європейські союзники намагаються продемонструвати рішучість у питанні допомоги Україні.
"Європа явно стоїть перед моментом, коли доведеться не бути боягузами", - заявив цього тижня президент Франції Еммануель Макрон.
"Поведінка Шольца показала, що з точки зору безпеки Європи він не та людина, на не тій посаді і не в той час", - сказав минулого тижня колишній міністр оборони Великої Британії Бен Воллес.
Але те, що може здатися непослідовністю, насправді є продуманою стратегією.
Відтоді, як Шольц зрозумів, що Україна здатна захистити себе від Росії, його стратегія полягала в тому, щоб діяти в тандемі з Вашингтоном і постачати Києву зброю й техніку, достатню для виживання, але не давати Україні інструментів, необхідних для перемоги.
Він не приховував такого підходу. Шольц, який належить до Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), досі не говорив про перемогу Києва у війні, наголошуючи лише, що "Росія не повинна перемогти, а Україна не повинна програти".
Це може здатися просто словами - але для багатьох українців почути те, що лідер політичної та економічної сили Європи приєднався до їхнього прагнення до перемоги, стало б важливим психологічним стимулом, а також надіслало б чіткий сигнал Москві.
Причина, чому Шольц відмовляється сказати, що він бажає перемоги України, є тією ж самою, чому він не хоче надати Києву необхідне для досягнення цієї мети обладнання: глибоко вкорінений страх перед Росією.
Шольц вважає, що надання Україні зброї, такої як ракети Taurus, які можна було б використати для ударів по мосту, що з'єднує Крим з Росією, і, можливо, навіть для удару по Москві, настільки розлютить главу Кремля Владіміра Путіна, що той вдасться до дій у відповідь проти Німеччини.
Схожа ситуація була з дебатами щодо відправки Україні танків Leopard. Тоді Шольц також висловив глибоке занепокоєння через кроки, які можуть спровокувати ширший конфлікт. Він поступився лише після того, як Вашингтон погодився передати Києву невелику кількість танків Abrams. Але, як наслідок, Росія отримала достатньо часу, аби замінувати лінію фронту настільки, що Україна втратила ініціативу.
Цього разу, однак, Шольц був категоричним у відмові передавати ракети Taurus, щоб такий крок не призвів до, як він нещодавно висловився, "певного виду втягнення у війну".
Шольц не єдиний, хто має подібні занепокоєння в Німеччині. Майже 60% німців виступають проти постачання Україні ракет Taurus, згідно з опитуванням, оприлюдненим у середу, 6 березня. Це більше, ніж 49% у лютому.
Підхід Берліна до допомоги Україні, мабуть, найкраще відображає німецька приказка: "Занадто багато, щоб померти, занадто мало, щоб жити".
Проте навіть підхід, який полягає в тому, щоб дати Україні достатньо, аби протриматися, вимагає багато витрат. Звідси й заклик Шольца до інших європейських країн збільшити внески в допомогу Києву.
На сьогодні Німеччина виділила військову допомогу на суму близько 17,7 мільярда євро. Це ставить її на друге місце після США за загальним внеском, але лише на 11 місце у відсотках від ВВП.
Це свідчить про те, що німці мають фінансову спроможність зробити значно більше. Але вони не хочуть. Згідно з останніми опитуваннями, лише близько 20% німців вважають, що їхня країна повинна робити більше для військової підтримки України. У той час як 40% кажуть, що Берлін передав достатньо зброї, а ще 40% вважають, що він зайшов занадто далеко.
Спогади про Червону армію
Щоб зрозуміти ці тенденції і страх Німеччини спровокувати РФ , варто зазирнути в історію. Німеччина вела дві війни проти Росії із катастрофічними результатами.
Так само, як жахливі втрати, яких зазнала Росія від рук нацистів у Другій світовій війні, закарбувалися в колективній свідомості Німеччини, важко знайти німецьку сім'ю, яку б не травмувало вторгнення Росії - чи то батько або дідусь, загиблий у Сталінграді, чи цивільне населення, яке потрапило “в пащу” Червоної армії.
Відносини Німеччини з РФ, однак, не можуть визначатися лише страхом. Для багатьох німців, які виросли в комуністичній Східній Німеччині, Росія досі вважається радше другом, ніж ворогом. Східна Німеччина ніколи не була підкорена Радянським Союзом до такої міри, як Польща та інші країни Варшавського договору, і тому ставлення до РФ на сході Німеччини і донині більш позитивне.
Ця тенденція відображається в політичних опитуваннях: проросійська партія "Альтернатива для Німеччини" (AfD) лідирує в усіх п'яти землях, що входили до складу Східної Німеччини (за винятком Берліна).
Хоча в колишній Західній Німеччині, де проживає понад 80% населення країни, прихильність до РФ менш виражена, там все ще поширена думка, що секрет порозуміння з Росією полягає в тому, щоб вести з нею діалог.
Багато німців вважають, що саме стратегія Західної Німеччини щодо взаємодії з РФ, яку назвали Ostpolitik і яку започаткував у 1970-х роках канцлер Віллі Брандт, призвела до завершення холодної війни.
Як дитина тієї епохи, Шольц розуміє вплив Ostpolitik на свідомість Німеччини краще, ніж будь-хто інший.
Саме тому його відмову передати ракети Taurus, слід розглядати не ізольовано, а швидше як частину ширшої політичної стратегії.
Небажання Шольца йти ва-банк у підтримці України свідчить про те, що його кінцева мета полягає в тому, аби Київ якнайшвидше погодився на мирні переговори. На тлі цього відмова республіканців у Конгресі США підтримати черговий пакет допомоги Україні грає на користь Шольца.
За умови, що його коаліція не розвалиться до того часу, Шольцу доведеться йти на вибори восени 2025 року. З низьким особистим рейтингом, безладом у коаліційному порядку денному та спадом економіки, канцлеру потрібна основа, на якій можна було б балотуватися.
Для багатьох за межами Німеччини це може стати несподіванкою, але єдиною сферою, де Шольц має стабільно високу внутрішню підтримку, є його політика щодо України.
"Канцлер миру”
Останніми днями Шольц активізував свій підхід, почавши зображати себе як “канцлера миру” - словосполучення, яке часто використовували для опису Віллі Брандта.
"Щоб було абсолютно зрозуміло: як канцлер Німеччини я не відправлю жодного солдата Бундесверу в Україну", - заявив Шольц минулого тижня.
Ніхто й не очікував, що він це зробить. Але заява Шольца стала відповіддю на заклик президента Франції Еммануеля Макрона до Заходу не виключати жодних варіантів.
Проте стратегічна невизначеність - це останнє, чого хоче Шольц. Саме тому він так чітко демонструє Путіну і решті світу те, чого саме він не робитиме для підтримки України і чому він цього не робитиме.
На тлі цього нещодавній витік розмови, під час якої німецькі військові обговорювали питання передачі Україні Taurus, зіграло на користь Шольца.
Хоча офіцери висловили розчарування позицією канцлера, запис дає зрозуміти, що він навряд чи змінить свою позицію, особливо з огляду на виборчу кампанію, яка вже не за горами.
"Ми скажемо виборцям, що ми - партія миру СДПН. У нас є канцлер миру", - заявив цього тижня представник соціал-демократичної партії Аксель Шефер.
Раніше у статті для WSJ Шольц написав, що перемога Росії у війні означала б не лише кінець України як вільної, демократичної та незалежної держави, але й кардинально змінила б обличчя Європи. Він закликав зробити все можливе, щоб не допустити перемоги РФ та назвав необхідні для цього кроки, зокрема, продовження підтримки України, розширення співпраці між союзниками по обидва боки Атлантики та посилення надійності колективного стримування й оборони НАТО.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google