Президент Франції Еммануель Макрон повернувся з Польщі, де перебував із візитом, навіть раніше призначеного терміну - все для того, щоб, як заявили в Єлисейському палаці, зранку 13 грудня оголосити про призначення нового прем'єр-міністра.
Хоча на початку тижня на зустрічі лідерів політичних партій Макрон пообіцяв призначити главу уряду не пізніше четверга, свою обіцянку він вирішив відкласти, чим викликав невдоволення громадськості та ЗМІ, які обурюються тим, що досі «не видно білого диму».
Відправлений у відставку, вперше з 1962 року, як повідомляє телеканал BFMTV, Мішель Барньє пробув на своїй посаді рекордно малий час - всього лише 91 день. У Макрона з'явилося одразу кілька кандидатур на посаду прем'єра - чинний міністр оборони Себастьєн Лекорню, лідер «Демократичного руху» MoDem Франсуа Байру та лівий політик і експрем'єр Бернар Казньов. Однак чи стане главою уряду хтось із них, чи буде оприлюднено несподіване нове ім'я, залишається інтригою.
А на призначення чекають із нетерпінням: надто багато питань застопорилося від моменту відставки уряду, включно зі своїм тимчасовим ухваленням бюджету, рішенням щодо індексації шкали прибуткового податку та іншими, що мають неабияке значення для подолання, зокрема, політичної кризи.
Ніхто не хоче поганого рімейка, кажуть у кулуарах, натякаючи на минулий уряд.
Для України теж важливо, щоб у Франції було призначено ефективний уряд, оскільки Франція є одним із ключових союзників у боротьбі з агресором - Росією.
Дійсно, на відміну від коливань довоєнного періоду, Франція Макрона виступає як важливий воєнно-політичний партнер України в боротьбі проти російської агресії, хоча чіткість заяв і сміливість пропозицій її очільника далеко не завжди трансформуються в конкретні дії та обсяги французької допомоги. Подальше послаблення позицій чинного президента ускладнює імплементацію його ініціатив щодо підтримки України, особливо в умовах загострення бюджетного дефіциту та відсутності стабільного уряду, який поділяв би зовнішньополітичні погляди Макрона.
Політичний хаос у Франції так само, як і фактичне міжцарювання в Німеччині, пов'язане з підготовкою до нових парламентських виборів, відбувається в період, коли сама можливість зупинити Путіна і перехопити стратегічну ініціативу у війні значною мірою залежить від єдності та ефективності дій наших європейських партнерів. Очевидно, що нестабільність франко-німецького «мотора» ЄС серйозно ускладнює досягнення цієї мети. Європейці мають також зважати на те, що Дональд Трамп розглядає російсько-українську війну як європейську проблему і вважає, що вирішальний внесок у допомогу Україні мають робити європейські держави.