Межа між стримуванням і запрошенням до нападу може бути дуже тонкою. У той час як Франція і Велика Британія формують коаліцію охочих розгорнути "сили стримування" в Україні, їм необхідно переконатися, що вони не опиняться по інший бік цієї межі, вважає колумніст Bloomberg Марк Чемпіон.
Колумніст також підкреслює свою симпатію до поглядів тих, хто, як, наприклад, генерал-лейтенант США у відставці Бен Годжес, який вважає, що присутність військ в Україні є нагальною і необхідною, якщо Європа хоче захистити себе від Росії саме в Україні, а не потім від Росії, яка вже зміцнилася в Україні. Питання в тому, чи зможуть вони це зробити без підтримки США.
Питання в тому, чи зможуть вони це зробити без підтримки США.
Годжес вважає це можливим і без США.
"Я не можу повірити, що ви не маєте такої можливості в Європі, плюс Канада, плюс Норвегія та інші. Росіяни не можуть перемогти українців, тому Європа повинна перестати боятися власної тіні", — сказав генерал-лейтенант США у відставці.
Почніть з місії, а не з числа, каже Годжес. Надайте командиру ресурси й правила ведення бойових дій для досягнення успіху. Якщо місія має гарантувати припинення вогню вздовж лінії розмежування протяжністю понад 1600 км, вона потребуватиме набагато більше, ніж 25 тисяч військовослужбовців, які зараз обговорюються.
"Що б не трапилося — ти повинен бути здатний ударити по ньому ракетою Storm Shadow, чи то аеродром у Росії, чи об'єкт у Криму", — додає він.
Дуглас Баррі, старший науковий співробітник лондонського Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), формулює це так: при нечисленному контингенті (наприклад, у 10 тисяч осіб) виникає ризик, що Росія сприйме його як запрошення "перевірити на міцність". З великими силами (скажімо, від 60 до 100 тисяч осіб) ефект стримування, можливо, буде вищим — але тоді постає питання, чи зможе Європа підтримувати таке угруповання тривалий час.
"Москва в цьому випадку просто сидітиме, склавши руки, і чекатиме, поки ви видихнетеся", — сказав Баррі на презентації доповіді IISS, мета якої була зіставити обмежені ресурси та можливості Європи з різними гіпотетичними масштабами військової присутності в Україні.
Європейська коаліція охочих, схоже, розглядає можливість створення проміжного контингенту чисельністю 25 тисяч осіб, але і він може не стримати російський напад або бути стійким без суттєвої допомоги США в галузі розвідки, спостереження, бойового інженерного забезпечення і придушення протиповітряної оборони супротивника.
Чим менш повноцінними будуть гарантії США, тим далі від поля бою, швидше за все, буде розміщено європейський контингент. І тоді виникає закономірне питання: яка взагалі буде користь від однієї-двох європейських бригад, якщо їх буде розміщено, скажімо, у Львові — місті на заході, яке географічно ближче до Берліна, ніж до лінії фронту на сході України, на Донбасі.
Джек Вотлінг, старший науковий співробітник Королівського інституту об'єднаних збройних сил Великої Британії, вважає, що Європі не варто навіть намагатися розмістити війська в Україні. Він зазначає, що Росія щойно вивільнила 70 тисяч військовослужбовців з одного лише Курська. Це більше, ніж може забезпечити вся британська армія, і це лише частка від кількості військ, які Росія зараз має в Україні.
"Якщо Україні доведеться покладатися на Європу (а не на США, які відходять від справ) у питанні оборони, європейцям доведеться зосередитися на тій сфері, де вони мають потенційну перевагу, а саме на військово-повітряних силах. Їм потрібно нарощувати потенціал для придушення російської ППО і взяти під контроль небо над Україною. Якщо вони не будуть достатньо сильними, щоб стримувати Росію, будь-які наземні сили, які будуть надіслані, повинні бути там, щоб тренувати українські війська і захищати аеродроми", — пише Чемпіон.
Україна потребує сил стримування, але Європа не готова до ризиків. Про те чому план Макрона іде всупереч із реальністю, читайте у статті ""Коаліція нерішучих". Чому плани розміщення європейських військ в Україні буксують", Володимира Кравченка.