З’їхалися — радилися, роз’їхалися — замислились

Нічого не вчить життя нинішній український політикум. Як і раніше, президент Віктор Ющенко «зводить рахунки» із прем’єр-міністром Юлією Тимошенко, перебуваючи за кордоном. Цього разу — на четвертому енергетичному форумі в Баку.

Незадовго до цього — на Другому київському безпековому форумі, організованому фондом Open Ukraina Арсенія Яценюка, спеціальний представник президента України з питань міжнародної енергетичної безпеки Богдан Соколовський запевняв усіх, що Балто-Чорноморсь­ко-Каспійська ініціатива, проголошена на третьому київському енергофорумі, — одна з головних ідей у сфері енергобез­пеки, висунутих Україною. Він був навіть переконливий — як дипломат. Йому допоміг директор енергетичних програм Центру «Номос» Михайло Гончар у тому сенсі, що запропонував ЄС розглянути ініціативу створення Балто-Чорномор­сько-Каспійського об’єднання країн-транзитерів як відповідь на, взагалі-то, бездіяльність імпортерів енергоносіїв із числа членів ЄС.

Питання взаємовідносин у ланцюжку виробник—транзитер—імпортер газу (нафти, електроенергії) дуже актуальне. Як і повернення нафтопроводу Одеса—Броди в аверсний режим роботи.

Тому навряд чи варто президенту на четвертому енергосаміті в Баку заявляти, що Юлія Тимошенко ніколи не погодиться на аверсну роботу нафтопроводу Одеса—Броди через свої політичні обіцянки.

Фактично В.Ющенко вже пообіцяв українцям і всім учасникам енергосаміту в столиці Азербайджану, що до Ново­го року (або незабаром після нього) в країні буде новий уряд.

На думку президента України, проблема аверсу нафтопроводу Одеса—Броди — це суто політична проблема, яка виникла «з обіцянок, які прем’єр-міністр дала у певних країнах наприкінці літа».

Віктор Ющенко переконаний, що наприкінці другого кварталу 2009 року Україна зможе приступити до практичної реалізації аверсного режиму, бо тоді «працюватиме інший уряд». Він також додав, що «позиція з блокування аверсу — це не позиція всього уряду, а особиста позиція прем’єра».

І що, комусь в Україні (або серед її союзників за цим проектом) від цього стало легше?! Чи в нафтопроводі Одеса—Броди з’явилася каспійська нафта для аверсної відправки? Чи інвестори вкотре спантеличено не переглянулися? Ні. Проте осад залишився...

Хоча ще наприкінці вересня прем’єр Юлія Тимошенко привселюдно заявляла, що вона не проти аверсу нафтопроводу Одеса—Броди. Однак не хоче допустити чергових офшорів на цій у буквальному сенсі золотоносній ниві.

Не заздрю в цій ситуації і голові правління НАК «Нафтогаз України» Олегу Дубині. Тому що коли кажуть про нафтопровід Одеса—Броди, далеко не завжди пам’ятають, що цей нафтопровід — частина нафтотранспортної системи України, якою управляє ВАТ «Укртранснафта». А ця компанія, у свою чергу, входить до складу НАК «Нафтогаз України». Поки ж на всі 100% «Укртранснафта» (як і НАК «Нафтогаз України») — власність держави. І за великим рахунком, «Нафтогаз» також відповідальний за наповнюваність і напрямок транспортування нафти по нафтопроводу Одеса—Броди.

Нагадаю, що нафтотранспортний проект Одеса—Броди замислювався як із метою диверсифікації поставок нафти на вітчизняні нафтопереробні заводи, так і для розвитку транзитних можливостей країни. Будівництво цього наф­топроводу завершили в травні 2002 року. Нафтомагістраль ця завдовжки 674 км, діаметр труби — 1020 мм. Потужність першої черги нафтопроводу і нафтоперевалочного комплексу (термінала) становить 9—14 млн. тонн на рік.

Нафтопровід Одеса—Броди планувалося використовувати для транспортування каспійської нафти в Європу. Україна протягом двох років з моменту введення в експлуатацію безуспішно намагалася домовитися про транспортування каспійської нафти по ньому в аверсному (прямому) напрямку. Не отримавши конкретних пропозицій ні від експортерів, ні від покупців, уряд України наприкінці червня 2004 року дозволив використовувати трубопровід для транспортування російської нафти в реверсному напрямку — із Бродів в Одесу і далі танкерами через чорноморські протоки.

Проте спроби (хоч і мляві) пошуку каспійської нафти для Одеса—Броди усе ж починалися. Було створено спільне підприємство «Сарматія» для роз­робки техніко-економічного обгрунтування і курирування проекту. Насамперед йшлося про добудовування нафтопроводу до польського Плоцька, а згодом і до Гданська. Але взагалі-то зрозуміло, що в цій ситуації і поляки — основні партнери-транзитери, як і Україна, та й інші країни нічого не стануть робити. Принаймні своїм коштом. У березні 2008 року «Сарматія» (із господарюючих суб’єктів Азербайджану, Грузії, України, Литви і Польщі) провела тендер з визначення виконавця ТЕО за проектом Одеса—Броди. 30 березня був оголошений переможець — американська спеціалізована компанія Granherne.

На тлі вищесказаного В.Ющенко відзначає зростання інтересу в Європі до проекту трубопроводу Одеса—Броди. «Солідарність і розуміння проекту Одеса—Броди збільшується», — заявив президент, виступаючи на енергетичному саміті в Баку.

Він зазначив необхідність створення робочої групи, яка вже в січні почне роботу над цим проектом, і закликав США надати проекту політичну і фінансову підтримку.

В.Ющенко нагадав, що з часу енергетичного саміту в Кракові відбулося кілька раундів переговорів з цього питання. «Ми повинні створити функціональні і міжнародні механізми для практичної реалізації проектів. Упевнений, що ми побачимо презентацію в грудні ТЕО цього проекту», — наголосив він.

«Переконаний, що наступною нашою метою є Каспійсько-Чорноморсько-Балтій­ський коридор. Ми не повинні недооцінювати чинників, що йому перешкоджають», — зазначив президент України.

Крім того, В.Ющенко обговорив у Баку з міністром енергетики США Самуелем Бодманом питання українсько-американського співробітництва в енергетичній сфері.

«Ми зацікавлені у впровадженні механізму тристоронніх консультацій з питань енергобезпеки у форматі Україна—США—ЄС», — сказав президент України під час зустрічі, повідомила його прес-служба.

Віктор Ющенко підкреслив, що Київ розраховує на продовження активної підтримки урядом США нашої енергетичної політики, особливо щодо реалізації заходів з диверсифікації джерел і шляхів поставок енергоносіїв.

Президент також висловив надію на якнайшвидшу реалізацію домовленостей про створення українсько-американської робочої групи з питань енергетики.

В.Ющенко висловив зацікавленість України в подальшому широкому розвитку двостороннього енергетичного співробітництва із США, насамперед — у її інвестиційній складовій в таких сферах, як ядерна енергетика, видобуток вуглеводнів, енергозберігаючі технології, альтернативна і відновлювальна енергетика. Він зазначив, що використання інвестицій і досвіду американських енергокомпаній, залучення технічної допомоги США і новітніх технологій у зазначені сфери дало б змогу Україні істотно поліпшити стан власної енергетичної безпеки.

У свою чергу, американська сторона, зокрема, висловила зацікавленість у тіснішій співпраці з СП «Сарматія». С.Бодман також зазначив, що питання енергетичного співробітництва України і США залишаються актуальними і після формування в США нового уряду.

А тим часом експерти з різноманітних інститутів і центрів кажуть про те, що Одеса—Броди—Плоцьк коли-небудь, звичайно, запрацює, але навряд чи навіть через п’ять років.

Ці прогнози підтвердив у Баку і президент казахстанської національної компанії «КазМунайГаз» Каїргельди Кабилдін. На його думку, Казахстан поки що не розглядає нових маршрутів для експорту своєї нафти.

«Казахстан на найближчі 10—12 років визначив основні напрямки для екс­порту своєї нафти, які задовольнять потреби країни. Ми нині експортуємо нафту на світові ринки через Росію, Азербайджан, Іран, Китай, і на майбутнє йдеться про розвиток існуючих маршрутів, включаючи трубопровід Атирау—Самара, а також про Каспійський трубопровідний консорціум (КТК), Транскаспійський проект та інші», — сказав К.Кабилдін.

При цьому він зазначив, що акціонери КТК зацікавлені в розширенні потужності системи. «Це питання практично вирішене. Залишилося тільки вирішити питання з компанією BP, яка має намір вийти з КТК і уступити свою частку насамперед іншим акціонерам трубопроводу», — сказав К.Кабилдін.

Крім того, за його словами, вивчається можливість транспортування нафти планованим нафтопроводом БТС-2.

Що стосується Азербайджану, то і там перспективи для транзиту нафти через Україну поки що невеликі. Тому нашій країні доведеться ой як постаратися, щоб її союзники не тільки словами, а й нафтою підтвердили перспективність української ділянки трансконтинентальної нафтотранспортної магістралі.