"Зелена" енергетика: уроки іспанської

Розраховують виклянчити на найближчі три-чотири роки хоча б із п'ять мільярдів доларів. Бо "нова програма з МВФ - це позитивний сигнал для інвесторів і міжнародних партнерів України, індикатор продовження реформ". Повернулися з обіцянками.

Водночас країна збирається банально роздати своїм олігархам і наближеним мільярдів так вісім-десять доларів. Просто за те, що вони… розхитуватимуть енергосистему України. І це, природно, теж сигнал "довіри до української держави та державних гарантій". Добре, хоч не за три роки мають намір роздати, а за десяток років. Може, одумаються?

Йдеться про сонячну енергетику. Народжена в нас як схема виведення грошей із державного підприємства "Енергоринок" для соратника Янкуковича Андрія Клюєва, вона благополучно пережила і Майдан, і російське вторгнення, тільки частково змінивши вигодоотримувачів. Хоча тарифи "на сонце" відтоді все-таки зрізали, вони залишилися найбільшими в Європі, приблизно в 1,6–2 рази вищі, ніж у багатших країнах. Не на порядки вищі, як було колись, що вже примітно.

Нині у світі сонячна енергетика бурхливо розвивається й різко дешевшає. У нас це, як і раніше, чисто схема для виведення грошей. До енергетики вона має тільки той стосунок, що руйнує енергосистему. Що, загалом-то, особливо й не приховують. У найліпшому разі говорять, що в неї ще залишалися резерви. Тобто сучок, на якому сидимо, ще не весь спиляли. Продовжуємо пиляти?

На виході - поставки з сонячних електростанцій не лише дорогі (разів у три дорожчі навіть за електроенергію ТЕС), але ще й нестабільні. Їх треба балансувати, що обходиться операторові енергосистеми дуже недешево.

До того ж левова їх частка розташована в районах, де й так профіцит дешевої електроенергії. При цьому всю "зелену" енергію, незалежно від потреби енергосистеми, треба викуповувати й оплачувати. За найвищим тарифом.

Поки потужності "соларників" були не особливо великими, з цим мирилися, але тепер "Жучка підросла", і потоки потужностей стали реально впливати на стабільність системи. Навесні вже були перші випадки обмеження потужності АЕС через це.

А на підході введення в експлуатацію безлічі нових потужностей сонячної генерації. При цьому навіть натяк на врегулювання проблеми викликав натуральну істерику. Нині розглядається законопроект, який (о жах!) дозволяє не оплачувати частину не потрібної системі енергії для електростанцій потужністю понад 150 МВт. Із цього приводу терміново зібрали конференцію, голосно розповідали, що цього робити не можна. І взагалі наше діло (власників сонячних станцій) - одержувати гроші, а розгрібати проблеми - це не до нас.

Що цікаво, жоден із тих, хто виступав на різних подібних заходах, навіть не заїкнувся про те, що вони відпускають потрібну енергосистемі продукцію. Говорили про фінанси, що як мінімум чесно. Бажання заробити - двигун ринкової економіки. Але інший її принцип - щоб було вигідно саме заробляти, а не витягати гроші в інших.

В Європі займаються тим, що якраз заробляють. Успішно, зауважимо. Нам теж час, а винести проблеми в публічну площину - це позитивно. Теж давно на часі. Те, що хтось захищає бажання й далі одержувати наддоходи, нормально. 100% прибутку й справді ліпше, ніж 50%. І взагалі, реальна окупність сонячних проектів нині становить років п'ять при терміні експлуатації до 25. Більшу частину життя станція генеруватиме майже чистий прибуток, у валюті.

Проблема в тому, що чи не найбідніша країна Європи стільки "щастя" навряд чи потягне. Когось доведеться буквально повертати в реальність. І якщо в Україні почнуться проблеми в енергосистемі (до чого її підштовхують), це точно не підвищить її привабливість, зокрема інвестиційну.

До слова, пропонувалося таке: збільшити ціну електроенергії для населення втричі. Частину отриманих у такий спосіб грошей віддати улюбленим "інвесторам", щоб нічого не міняти в їхніх доходах. Між іншим, одночасно намічається й погіршити якість послуг. Повторюся, балансуванням енергосистеми "інвестори" займатися не збираються й нести бодай найменшу відповідальність за це теж.

Як мінімум до населення як до потенційного годувальника таких "інвесторів" слід довести таку привабливу пропозицію. Як і те, що тарифи прив'язано до валюти, тож пенсіонерам як бонус пропонується й валютний ризик.

Це ті самі 8–10 млрд дол. попиту на валюту на найближче десятиліття - для їх виведення за кордон. До речі, оцінки всіх інвестицій у "зеленку" вдвічі менші. Погодьтеся, непоганий вихлоп від них намічався.

Оскільки забирати збираються з населення, то варто було б мати офіційний реєстр реальних власників СЕС. І їх концентрацію. Наприклад, нині в галузь масовано зайшов (на китайських кредитах) Рінат Ахметов. А от Коломойський поки що не потрапив, тому його феросплавники й завалюють суди позовами. Взагалі понад 60% "вкладників" - це свої, місцеві, тільки з офшорними фірмами-прокладками. То, може, комусь буде приємно довідатися, що він субсидіює Ріната Леонідовича?

Крім того, багато проектів, що почалися цього року, реально розраховані на перепродаж через рік-два. Звідси й крики їхніх "інвесторів". Зниження тарифу реально підірве-таки плани, а своїх грошей у багатьох узагалі не було.

Нині "зелені" паразитують на тарифах державного "Енергоатома". Йому їх встановили разів у сім нижчі, а різницю "пиляють" на користь приватних компаній. Раніше це були теплові станції (читай - той же Ахметов), але тепер частка "зелених" стрімко зростає.

І зростатиме надалі - "зелені" технології дешевшають. У США ставлять завдання, щоб сонячні електростанції до 2030-го вийшли на рівень 4–5 центів за кіловат-годину й нижче. І це з їхніми цінами на послуги, землю, з їхніми зарплатами, податками тощо. В Європі аукціони на будівництво нових СЕС уже йдуть за ціною продажу в 7–8 центів за кіловат-годину. На залитому сонцем Близькому Сході зустрічаються й нижче трьох центів.

А в нас аукціони успішно відтягнули на два роки. Тепер вони проходитимуть в обстановці, коли на перепродаж виставлять чимало проектів із зобов'язанням високого тарифу. Називаючи речі своїми іменами, це хороший приклад саботажу в майже чистому вигляді.

У світі ситуація кардинально відрізняється від сформованої в Україні. Варто придивитися до найкращих світових практик. Там досвід обрізання наддоходів уже накопичили. Тим більше, що одна з улюблених тез прихильників "нічого не міняти й платити нам багато й без питань" - це посилання на досвід Іспанії. Але там змінили завищені тарифи на сонячну електроенергію, причому заднім числом. За версією наших "зелених", потім вони були змушені платити величезні неустойки. Якщо чесно, чутки про компенсацію сильно перебільшені. Разів у двадцять мінімум.

Іспанська історія хороша тим, що схожа на нашу. Тільки там усе відбувалося раніше. У середині "нульових" на Піренеях почали стимулювати сонячну енергетику, встановивши тариф мало не 48 євроцентів. Спочатку цілі були скромні - побудувати СЕС на 400 тис. кВт. Але запах легких грошей привернув безліч охочих, і сонячна енергетика почала розпухати буквально на очах. Темпи введення сонячної генерації раз у десять перевершили очікувані.

До того ж через два-три роки вибухнула криза 2008-го, вдаривши як по економіці, так і по можливості субсидування, зокрема сонячної енергетики. А станції все будували й будували. Компенсації їхнім власникам швидко пішли на мільярди євро. Забезпечуючи близько 5% виробництва електроенергії в Іспанії, "зелені" витягали майже третину оплати за всю генеровану електроенергію й зупинятися не збиралися. В 2010–2011 рр. уряду доводилося субсидіювати майже 6 млрд євро на рік (причому частка "зелених" швидко наростала).

Забавно, саме в цей час Україна переходила на клюєвські тарифи "для сонця". Іспанський досвід у такій ситуації нікого не цікавив.

До честі Мадрида, там не забракло сили волі й наполегливості. Приводили ситуацію в енергетиці до нормальної за різних урядів і партій. Для початку гарантований сонячний тариф знизили в кілька разів, приблизно до 8–8,8 євроцента. Викликавши, природно, і крики про інвестиційний клімат, і погрози, що в економіку країни не вкладуть жодної пезети, тощо.

Потім запровадили додаткові податки (і не тільки "на сонце"). На виході питання з обсягами субсидування загалом вирішили - їх знизили на порядок. І так, одержали майже півсотні позовів. Із яких нині (через сім років) частково задовольнили сім, на 0,8 млрд євро. На тлі зекономлених трьох десятків мільярдів євро. Ну як вам сказати, не надто й критично.

Ба більше, "зелена" енергетика цілком вижила й при зниженні тарифів. "Сонячні" проекти, розраховані на продаж наддорогої енергії, і правда затихли, але не закрилися. Нові ж сонячні станції вводили в експлуатацію в основному для самозабезпечення.

А вітрова енергетика розвивалася досить успішно і в нових умовах. Нині "зелена" енергетика (без ГЕС) дає Іспанії близько чверть усього обсягу електроенергії. І за цілком конкурентними цінами.

У 2017-му відбулися аукціони на нові потужності, на яких "зелених" проектів викупили на 8 млн кВт, в основному "на сонці". Благо, вартість панелей для СЕС за кілька років упала в кілька разів. Про повернення до старих тарифів ніхто й не заїкався. У найближчі кілька років планується запустити ще майже втричі більше СЕС. І більшу їх частину - взагалі без держпідтримки. Цілком вистачить ринкового тарифу.

Іспанія планує перейти на "зелену" енергетику років через двадцять. Тож Мадрид досягнув практично всіх цілей. Чудовий кейс, який варто вивчити. І навіть не обов'язково переглядати законодавство. Наприклад, за дестабілізацію енергосистеми цілком можна штрафувати, що у світі й роблять.

І до енергоустановок великої потужності є чимало вимог, що їх "зелені" поки успішно ігнорують, чим порушують права інших людей на безпечне енергопостачання. І на це є технічні умови, яких слід дотримуватися. Навіть самим "зеленим" і місцями низьковуглецевим.

Можливі й додаткове оподатковування, акцизи тощо. Інструментарій у європейській практиці накопичено. Є і досвід Італії, Чехії, Румунії або Польщі. З позитивними й негативними прикладами та рішеннями.

"Зелена" енергетика розвиватиметься й надалі, за нею майбутнє. Але от фактичне перетворення її на годівницю - це не те, що варто пестити й плекати. Тож що раніше почнемо наводити порядок, то буде ліпше. І що більш публічним буде цей процес - теж. У такому разі є надія, що зробимо менше помилок.

Щодо занепокоєння охочих заробити в нас наддоходи варто чесно сказати: Україна не може собі дозволити ще з десяток років годувати купу халявників. Із цим не впоралися набагато багатші країни. Ви вже нам якось вибачте. Побачимося пізніше й за іншими цінами.