Залиті нафтою

10 квiтня, 2020, 19:45 Роздрукувати
Відправити
Відправити

Хоча країни ОПЕК+ досягли згоди щодо скорочення видобутку чорного золота, це істотно не вплине на його ціну.

Залиті нафтою
© oilreview.kiev.ua

Прагнучи запобігти неминучому, нафтовидобувні держави спробували зупинити падіння цін на нафту.

Попри сумніви скептиків, Росія та Саудівська Аравія перед відеоконференцією ОПЕК+ домовилися про істотне скорочення видобутку нафти. Судячи з суперечливої інформації, Москва має знизити викачування нафти на 2–2,4 млн барелів на добу (в першому кварталі РФ видобувала 11,3 млн барелів на добу), а Ер-Ріяд - на 2,4–4 млн (у квітні Королівство отримувало 12,3 млн).

Однак компроміс між двома великими гравцями не означав, що інші члени альянсу погодяться скорочувати видобуток. Адже, як зазначає директор НТЦ "Псіхея" Сергій Сапєгін, "переговори ОПЕК+ відбуваються в умовах значних внутрішніх суперечностей його учасників". Кожна з країн обстоює свій інтерес.

Угода, яку готові були укласти більшість країн ОПЕК+, передбачала зниження видобутку на 10 млн барелів на добу терміном на два місяці, починаючи з травня. Це становить близько 10% від усього світового виробництва нафти. З липня й до кінця року планувалося знизити обсяг скорочення видобутку до 8 млн барелів на добу, а з січня по квітень 2021 року - до 6 млн.

Мексика не погодилася на триетапне скорочення видобутку. За словами мексиканської міністерки енергетики Росіо Нале, її країна готова знижувати видобуток на 100 тис. барелів на добу, з 1,781 млн до 1,681 млн.

Але нова угода ОПЕК+ все ж набула сили. І велику роль в цьому зіграли Сполучені Штати.

Наступного дня після відеоконференції президент Мексики Андрес Мануель Лопес Обрадор повідомив: "Я говорив з президентом Трампом і ми дійшли згоди про зниження видобутку на 100 тис. барелів на добу. США обіцяли додатково скоротити видобуток на 250 тис. барелів на день, щоб допомогти Мексиці". За словами Обрадора, на зустрічі ОПЕК+ від його країни вимагали такого ж скорочення як від Саудівської Аравії і Росії, - близько 23% видобутку, що "виявилося занадто складно для країни".

На думку експертів, з якими консультувалося DT.UA, спроба учасників ОПЕК+ стабілізувати ринок за рахунок зменшення виробництва нафти хоча і природна, але спочатку марна. "Подібна угода матиме короткочасний ефект на ціну "паперової нафти", - зазначив у коментарі для DT.UA президент Центру глобалістики "Стратегія XXI"Михайло Гончар.

Причина невдачі стабілізації ринку нафти - не в іграх нафтовидобувних держав: Мексики, Сполучених Штатів, Саудівської Аравії чи Росії. Позиція країн могла б впливати на ціну на початковій стадії кризи. Основний чинник сьогодні - пандемія та наступаюча економічна криза.

Обвал цін на нафту розпочався місяць тому, коли Росія зірвала переговори зі скорочення видобутку чорного золота. Фактично, вона вийшла з угоди ОПЕК+, яка обмежувала видобуток нафти, що й дозволяло утримувати ціни приблизно на рівні 50–60 дол. за барель. Крок Москви став несподіванкою для всіх учасників альянсу. У результаті, розгнівані саудити прийняли рішення збільшити видобуток нафти з 9,8 до 12,3 млн барелів на добу, а термін дії самої угоди скінчився 1 квітня.

Пояснюючи дії росіян, експерти кажуть: глава "Роснефти" Ігор Сєчин переконав Путіна, що падіння ціни на чорне золото, яке настане після виходу Росії з угоди, катастрофічно позначиться на американських компаніях, що видобувають сланцеву нафту, а РФ має достатній запас міцності, аби пережити низькі ціни на світовому ринку. Але, прагнучи усунути американських конкурентів, у Кремлі недооцінили вплив низки чинників.

Ер-Ріяд скористався ситуацією, аби, по-перше, витіснити зі світового ринку нафти конкурентів, у тому числі й російських постачальників. По-друге, взяти під контроль європейський ринок і посилити позиції на китайському. По-третє, диверсифікувати економіку, розвиваючи свою нафтопереробну промисловість. По-четверте, послабити свого регіонального суперника - Іран, який, перебуваючи під санкціями, й так відчуває серйозні соціально-економічні проблеми.

Тому, хоча Королівству й невигідне зниження ціни на нафту, воно все-таки вирішило збільшити її видобуток. Тим паче що собівартість саудівського чорного золота загалом нижча, ніж російського й американського. А з ціною на нафту навіть нижче 30 дол. у Саудівській Аравії грошей вистачить до 2027 року.

Наслідком, у тому числі, і виходу Росії з угоди з ОПЕК+, і дій Саудівської Аравії стало те, що 30 березня ціни на нафту сягнули 18-річного мінімуму: вартість ф'ючерса бареля еталонної нафти сорту Brent опустилася до 21,76 дол. (Пізніше ціна трохи відіграла назад.) Загалом же, у березні-квітні вартість цього сорту була в межах 23–34 дол. за барель.

Нафта Urals, яку видобуває Росія, сама собою дешевша, ніж Brent, а в березні-квітні діапазон цін коливався в межах 22,5 дол. - 35 дол. за барель. При цьому вартість Urals у Північно-Західній Європі на умовах поставки cif (коли в остаточну ціну включено витрати на фрахт до порту призначення та страхування вантажу, які бере на себе продавець) до Роттердама 1 квітня знизилася до 10,54 дол. за барель.

Оскільки в російському бюджеті базова ціна Urals на 2020 рік становила 42,4 дол. за барель, падіння ціни загрожує Росії бюджетним дефіцитом і девальвацією рубля, а також соціально-економічною кризою."У росіян проблема з довготривалими контрактами, а резервуари вже зараз заповнені нафтою. Через якийсь час їм доведеться лізти за грошима в засіки", - прогнозує ексзаступник глави МЗС Олена Зеркаль в коментарі для DT.UA. Але коштів Фонду національного добробуту (обсяг якого становить близько 125 млрд дол.) надовго не вистачить. Та й не вирішити ними всіх проблем, що виникли.

Так, згідно з оцінками Рахункової палати РФ, навіть якщо ціна на нафту Brent буде 35 дол. за барель, а курс - 72 руб. за долар, у середньому за рік федеральний бюджет недоотримає близько 3 трлн руб., а його дефіцит становитиме близько 2% ВВП. У такому разі зростання економіки буде нульове, хоча Мінекономрозвитку Росії розраховувало на 1,9%. Глава російського уряду Міхаїл Мішустін уже доручив членам свого кабінету підготувати пропозиції з "пріоритетизації витрат федерального бюджету в антикризових цілях".

Пояснюючи російським громадянам ситуацію з падінням цін на нафту, Москва в традиційній для себе манері створює паралельну реальність. Наприклад, Путін обвинуватив Ер-Ріяд у тому, що це саме він вийшов з угоди ОПЕК+ і спровокував падіння цін. Сєчин же заявив, що не вважає нинішні ціни драматичними, хоча вони й не "дуже тішать". При цьому глава "Роснефти" запевняв, що вартість нафти під кінець року буде на рівні 60 дол. за барель, якщо з ринку піде сланцева нафта; що ОПЕК втратив своє значення, а Росія має зберегти частку на ринку.

Можливо, гра Кремля на нафтовому ринку й увінчалася б частковим успіхом, але своє слово сказала пандемія. Прийняті урядами рішення про впровадження карантину й наступне закриття кордонів, скасування авіарейсів та наземного транспортного сполучення, зупинка роботи підприємств призвели до зниження споживання нафти у світі. За словами російського аналітика нафтового ринку Міхаїла Крутіхіна, в середньому десь на 20%. Тим часом нафта продовжує надходити на ринок. Адже, як зазначають експерти, "виробники часто технологічно не можуть зупинити видобуток без ризику втратити його в майбутньому".

"Економіка РФ значною мірою залежить від експорту нафти й нафтопродуктів. Однак, на мій погляд, головні ризики для російської "нафтянки" не так у падінні цін, які можуть і зрости при відновленні балансу на світовому ринку, як у необхідності зупинити нафтовидобуток. З одного боку, само собою припинення видобутку нафти затратне, з іншого - немає гарантій, що законсервовані свердловини потім зможуть повернутися до поточних рівнів віддачі сировини. Це загрожує істотними скороченнями обсягів видобутку російської нафти після скасування запроваджених обмежень", - наголошує С.Сапєгін у коментарі для DT.UA.

Ось і виходить, що в умовах "гігантського падіння попиту на нафту" компанії, хай навіть собі на збитки, але мусять продавати її на ринку, а порожніх нафтосховищ залишається дедалі менше. Експерти визнають: поки що немає остаточного розуміння масштабів скорочення світового попиту, які можуть бути значно більшими, ніж це зараз озвучується.

І якщо ОПЕК оцінює надлишок нафти на ринку в 14,7 млн барелів на добу, то Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) - у 25 млн, розрахунки торговельної компанії Trafigura показують 25–30 млн. "Враховуючи насування економічної кризи, пропозиція ще довго перевищуватиме попит, що сильніше пресуватиме ціну на нафту", - зазначає М.Гончар.

На цьому тлі для стабілізації світового ринку явно недосить запланованого скорочення видобутку нафти щодня на 10 млн барелів. "Заходи зі скорочення експорту нафти на світовий ринок, які розглядають учасники картелю, лише послаблять тиск пропозиції на ринку нафти при падінні попиту, але не вирішать проблеми в принципі", - переконаний С.Сапєгін.

Як видно з історії з Мексикою, Сполучені Штати активно підштовхували учасників ОПЕК+ до укладання угоди. Дональд Трамп заявляв, що коли Росія й Саудівська Аравія не домовляться про скорочення обсягів видобутку нафти, США можуть запровадити мита на імпорт сирої нафти, щоб захистити американську нафтову галузь від різкого обвалу цін на світовому ринку. Але таке рішення ще більше вдарить по світовому ринку.

Тим часом США не планують приєднуватися до нової угоди. У Вашингтоні пояснюють свою позицію тим, що угода ОПЕК+, формально, є картельною угодою, яка заборонена американським антитрастовим законодавством. Експерти виходять із того, що швидше за все, буде неформальна співпраця між Сполученими Штатами і Саудівською Аравією. Масмедіа навіть прогнозують, що даний альянс буде спрямований на витіснення Росії зі світового ринку. Однак, як вважає О.Зеркаль, вплив США на країни Перської затоки значно зменшиться.

При цьому наші співрозмовники далекі від думки, що різке падіння цін призведе до банкрутства нафтового бізнесу у США в цілому і компаній, які розробляють родовища сланцевої нафти, зокрема. Як зазначає О.Зеркаль, "надіям Сєчина не судилося збутися". Експерти вважають, що половина сланцевих промислів у США можуть бути прибутковими при ціні нафти 25–28 дол. за барель. Частина невеликих компаній збанкрутує, але їхні активи скуплять великі нафтові компанії.

Падіння ціни на нафту змушує багато нафтовидобувних держав різко знижувати витрати. Прогнозується, що у 2020 році Ірак, Іран, Алжир, Лівія, Ангола та Венесуела найбільше постраждають від кризи, оскільки падіння доходів від нафти становитиме 50–60%. Щоб вижити, їм доведеться скорочувати соціальні програми, а це стане додатковим чинником дестабілізації ситуації в цих країнах. При цьому, зазначає М.Гончар, "падіння нафтового ринку негативно вплине на інші сировинні ринки". А це негативно позначиться й на Україні.

Хоча від падіння цін на нафту завжди виграють країни-споживачі, проте в умовах наближення світової економічної кризи дестабілізація ринку нафти тільки посилює негативні тенденції в національних економіках. Тому, як зазначає С.Сапєгін, з одного боку, в України є можливість знизити ціни на нафтопродукти для кінцевого споживача, оскільки більша їх частка імпортується. З іншого - українська нафтовидобувна галузь стоїть перед серйозними викликами рентабельності роботи у зв'язку з низькими світовими цінами на нафту та відносно високою собівартістю видобутку вуглеводнів в Україні.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК