За китайське нагрівання?

Наприкінці минулого року знову спливла тема багатостраждального китайського кредиту, угоду про який було підписано при Януковичу.

Три роки тому, у грудні 2012 р., "Нафтогаз" уклав кредитну угоду з Державним банком розвитку Китайської Народної Республіки (China Development Bank Corp.) на суму 3,65 млрд дол. Тоді метою залучення кредиту заявлялося заміщення природного газу українським вугіллям. Передбачалося перевести кілька ТЕЦ на використання водовугільного палива й побудувати за китайською технологією заводи з газифікації вугілля. Для "освоєння" кредиту було створено дочірню структуру НАКу - "Вуглесинтезгаз України". Не встигли. Але за обслуговування доступу до кредиту Україна платить з моменту підписання угоди.

Відверто кажучи, від самого початку запитань було чимало. Навіть швидкі розрахунки з газифікації українського вугілля показували, що одержуваний газ (якщо забути про технічні ризики) виходить напрочуд дорогим. Утім, із початком війни в Донбасі тема газифікації вугілля (як і боротьба з його профіцитом) канула в Лету. Але рух навколо китайського кредиту ніколи не припинявся. Надто вже смачна сума пропонувалася "для освоєння" - 3,65 млрд дол. Пристойно за будь-яким курсом. Тим більше, що до липня 2016 р. термін дії договору закінчиться й доступ до грошей зникне.

Оскільки початкові цілі кредиту нині не дуже актуальні, виникло питання про їх перегляд. Торік Міненерговугільпром і "Нафтогаз" вели переговори з китайською стороною. Результат досить скромний, з китайців вичавили ввічливе: "Подивимося, пропонуйте проекти".

Хоча ще рік тому китайська сторона підтвердила принципову згоду на зміну проектів. Але тільки в жовтні минулого року це зафіксували в протоколі засідання за участі китайського Міністерства комерції й українського Мінекономрозвитку та торгівлі. Темпи не вражають.

На додачу якість пропонованих НАКом проектів викликає чимало запитань. Деякі з них вочевидь робилися "на відчепись", інші, ймовірно, за принципом "гроші візьмемо ми, віддаватимуть зовсім інші люди". Якщо коротко, то на сьогодні побажання українських чиновників має такий вигляд: сума кредиту залишається колишньою, але спрямований він буде на інші цілі.

Китайцям пропонують вкласти кошти в будівництво трьох ТЕЦ - двох у Києві й однієї у Львові (на це піде половина кредиту), профінансувати заміну опалювальних котлів у населення (1,4 млрд дол.) і кілька десятків бурових установок і супутнього обладнання для ПАТ "Укргазвидобування" (0,4 млрд). Це програма-максимум.

При цьому найдорожчий проект ТЕЦ розроблено відверто халтурно. Чого варта чудова ідея "посадити" у Києві одну з вугільних станцій… майже в центрі міста! Розробники "Нафтогазу" прив'язали її на місці старої Подільської ТЕЦ, побудованої ще в 30-х роках минулого сторіччя. Мотивування - наявність майданчика та інфраструктури.

Однак навіть при Сталіні цю станцію побудували все-таки за містом, подалі від житла громадян. Нині ж роза вітрів уже не має значення - навколо житлові масиви, і дим нестиме або на центр, або на Оболонь, або на Вітряні Гори…

Між іншим, на станції щорічно збиралися спалювати близько 1 млн т вугілля. Сіркоочищення не передбачалося, але невиразно обіцяли використовувати низькосірчисте імпортне вугілля.

Та й експлуатація пропонованих котлів з циркулюючим киплячим шаром (ЦКШ) зовсім не така проста. Перший побудований в Україні котел енергоблоку на Старобешівській ТЕС "благополучно" висадили в повітря й потім кілька років ремонтували. До того ж зола ЦКШ має підвищену токсичність і передбачає особливий режим захоронення.

Пізніше керівництво НАКу в неофіційному порядку виправдовувалося, що розміщення станції - питання дискусійне, і взагалі вони цим проектом хотіли підтримати Кличка на виборах мера. На щастя для останнього, деталі цієї чудової "пропозиції" перед виборами до преси не потрапили.

Придбання бурових для "Укргазвидобування" - тема окремого матеріалу, тим більше що вони справді необхідні.

Не викликає сумнівів корисність заміни котлів у населення. Питання в іншому: хто і як це робитиме?

Зараз у країні здійснюється термомодернізація житлового фонду, під що держбанками видаються кредити. Масштаби реалізованої програми дуже скромні - до початку зими було видано близько 300 млн грн кредитів, причому власне котлів поки що заміняють менш як 15 тис.

Плани НАКу грандіозніші: нових котлів і теплових конвекторів обіцяють майже 3,5 млн штук, а сума фінансування цього проекту - під 60 млрд грн.

За даними "Нафтогазу", зараз природний газ для індивідуального опалення в Україні використовують 6,9 млн домогосподарств (без урахування Криму й зони АТО). При цьому більше половини цього обладнання (3,74 млн) неефективне, а понад мільйон котлів узагалі потрібно замінити через закінчення терміну експлуатації.

За оцінкою НАК "Нафтогаз України", річне споживання газу застарілим обладнанням становить 7,28 млрд кубометрів. Це дві третини від загального обсягу природного газу, який використовується для індивідуального опалення. Перевитрати газу через низьку ефективність газових приладів сягають 2,47 млрд кубометрів на рік. Через це НАКу доводиться додатково імпортувати газ, що "негативно впливає на енергетичну безпеку держави й посилює тиск на курс національної валюти".

Неефективне використання природного газу також спричиняє перевитрати коштів держбюджету України, які у вигляді субсидій спрямовуються на часткове покриття вартості газу, спожитого вразливими верствами населення. За даними Мінсоцполітики, станом на початок листопада 2015 р. документи на одержання державної соціальної допомоги з оплати житлово-комунальних послуг і енергоносіїв подали 4 млн домовласників. Мінсоцполітики прогнозує, що… додатково по субсидію звернуться ще близько 1 млн чоловік.

Суть пропозиції НАКу проста: ми замінюємо обладнання, знижуємо споживання, а вартість зекономленого газу нам компенсують (із зекономлених субсидій населенню) витрати на оплату кредиту.

Нині ситуація (за даними облгазів) має такий вигляд.
1,75 млн абонентів експлуатують "морально застарілі" газові печі й кухонні плити (із середнім споживанням 2325 кубометрів на рік). Ще у майже 2 млн абонентів установлено неефективні газові котли, причому в 1,1 млн закінчився термін експлуатації.

У принципі, все правильно. Хоча при вивченні пропозиції з'ясовується, що до неефективності зараховують і "погіршення теплообміну… через наявність відкладень на стінках теплообмінників за відсутності регулярного технічного обслуговування теплогенераторів (просто кажучи, через сажу в трубах. - І.М.), і непрацездатність елементів автоматики, і неможливість забезпечити проектний режим роботи теплогенераторів через відсутність у системах насосів для забезпечення примусової циркуляції теплоносія".

Вибачте, шановні газівники, а ви чистити не пробували? Або міняти, а іноді й просто відрегулювати автоматику? Адже точно обійдеться дешевше. І чи є впевненість, що нове обладнання встановлять без "помилки при проектуванні й організації роботи"? Заміна котла - це взагалі-то новий проект.

І це далеко не всі питання. Наприклад, передбачається, що левову частку обладнання попросту завезуть (за валюту) з Китаю. Так, у вартості типового встановлення котла (прийнято за 14 кВт) майже 72% припадає на імпортні компоненти.

Навіть китайці, які жорстко обстоюють свої інтереси, були згодні на менше: "Умовами кредитного договору передбачено, що сукупна сума комерційних договорів, укладених між НАК "Нафтогаз України" і китайськими постачальниками, має становити не менш як 60% від загальних капітальних витрат за конкретним інвестиційним проектом, який ДБР КНР погодиться кредитувати". Хоча вони, природно, не заперечуватимуть проти зайвої пари сотень мільйонів доларів замовлень у виробників Піднебесної.

Вибачте, а частку локалізації в країні, де ще сяке-таке машинобудування все-таки поки що є, чи не варто підвищити? Чи ми вже навіть радіатори опалення не в змозі виробити?

Фактично від нашого імені збираються віддати привабливий сегмент ринку іноземному виробникові. Не треба думати, що після кількох років установлення котлів (а проект напевно затягнеться) усе закінчиться - потім будуть ще ремонти, техобслуговування та інші принади для підрядників.

Цікаво, що спочатку в НАКу пропонували взагалі замкнути всі субсидії на газ для фінансування його схеми, тобто забезпечити повну монополію. Їх обсмикнули, але осад залишився…

Цікаво, що думали з цього приводу їхні китайські контрагенти, для більшості з яких Батьківщина - це далеко не порожній звук, а згода на подібні умови для своєї країни означає як мінімум кінець кар'єри. Наші китайські партнери заслужено славляться вмінням жорстко й професійно торгуватися за вигідні умови. А тут їм усе самі приносять на блюдечку з блакитною облямівкою.

Найсумніше, що змінити пропозиції зараз буде складніше - їх уже побачили й запам'ятали. До речі, ще до початку кредитування НАК повинна мати укладені договори з постачальниками товарів під проект на суму не менше половини його вартості.

Так, це дуже звужує поле для маневру, особливо в ситуації, коли залишилося близько п'яти місяців до закінчення терміну дії угоди. Але аж ніяк не до нуля. Ті ж самі білоруси, одержуючи китайське кредитування, цілком успішно торгувалися за умови.

І, нагадаю, поки у нас досі йде парад "хотілок", юридично в силі залишаються колишні умови, згідно з якими кредит призначений на газифікацію й водовугільні технології. Їх мають для початку перезатвердити (і, бажано, без зволікань) у тому ж Мінекономрозвитку та інших держструктурах.

У Пекіні вимагають чіткого проходження процедури узгодження нових умов кредиту, якої потім не можна буде оскаржити. Там заробляють гроші нелегкою працею й на слово вірити нам не збираються. І, взагалі-то, правильно роблять. З іншого боку, китайці (у яких зараз удома теж не все гладко) зацікавлені в партнері. Тож поступки від них цілком можливі.

Запитання, чи готові до цього в НАКу, і що реально для цього роблять на Банковій і Грушевського та в інших високих кабінетах? Нещодавно НАК заявила, що процеси узгодження проектів в Україні йдуть повільно. "Це нетрадиційний бізнес для "Нафтогазу", що бентежить багатьох людей, від яких залежить узгодження й просування проекту з банком Китаю. Проблема в тому, що якщо цих грошей не використає "Нафтогаз", то їх не використає ніхто. Якщо не узгодити проектів за кредитною угодою до липня, вона втратить силу", - наголосили в компанії.

Це все правильно, як і те, що гроші потрібні, але не за будь-яку ціну й не на будь-яких умовах. Чи зможе зараз Київ домовитися про нормальні умови? Сама НАК точно не потягне.

Уже видно різницю між якістю проектів, у яких "Нафтогаз" розбирається - бурові (хоча теж є питання) і в яких відверто плаває - теплоелектроцентралі.

Цікаво, що Києву про ТЕЦ нещодавно нагадала Луганська військово-цивільна адміністрація, написавши, що її дуже цікавить переведення на водовугільне паливо Сєверодонецької ТЕЦ саме за рахунок кредиту КНР і що китайців лінія протистояння за 100 км від міста не лякає. Якщо чесно, це як мінімум реалістичніше, ніж спалювати вугілля біля Гідропарку в Києві.