Європейці розвивають відновлювану енергетику. А Україна?

В Україні загальний річний технічно досяжний енергетичний потенціал альтернативних джерел енергії становить близько 64 млн тонн нафтового еквівалента. Але чи використовується він, і наскільки ефективно?

Україна, яка є об'єктом військової, інформаційної та енергетичної агресії, зазнає значних втрат, що призводить до зниження рівня виробництва та гальмує соціально-економічний розвиток. Україні слід використати всі аспекти і найменші можливості для зниження енергетичної залежності, впроваджувати чітку політику в енергогалузі, а саме: диверсифікацію джерел постачання енергетичних ресурсів, енергоефективність, енергозбереження та стрімкий розвиток використання відновлюваних джерел енергії (ВДЕ).

Як член Енергетичного співтовариства, Україна імплементувала Директиву ЄС 2009/28/ЄC щодо просування відновлюваної енергетики. Наша держава взяла на себе зобов'язання із досягнення обов'язкової частки відновлюваної енергії у структурі загального споживання в
2020 р. на рівні 11%.

Відновлювана енергетика і Енергетична
стратегія України

На жаль, проект Енергостратегії, розроблений за ініціативи Міненерговугільпрому і опублікований для обговорення 15 січня 2015 р., попри задекларовану підтримку відновлюваної енергетики, фактично є досить однобоким, занижує роль окремих видів відновлюваних джерел енергії та не враховує потенціалу ВДЕ в Україні.

Розроблені фахівцями Інституту відновлюваної енергетики обґрунтовані прогнози, які вже були надані авторам проекту стратегії, вказують на можливі досяжні рівні впровадження відновлюваної енергетики до 2035 р. з урахуванням як світових, так і вітчизняних тенденцій розвитку галузей.

Водночас мізерне зростання енергогенерації на базі вітрової та сонячної енергетики пояснюється авторами проекту обмеженою спроможністю електроенергетичної системи компенсувати коливання їх потужностей. При цьому не враховуються обставини, які спростовують ці твердження та які можуть бути обґрунтовані фахівцями інституту.

У цьому контексті слід звернути увагу на необхідність відходу від зацікавленої підтримки окремих видів відновлюваної енергетики, як це було раніше. Необхідно забезпечити розумний і економічно доцільний, передусім в інтересах споживачів та енергетичної безпеки держави, розвиток і використання існуючого потенціалу всіх ВДЕ через створення однакових, прозорих, відкритих, ринкових, інвестиційно привабливих умов.

У проекті стратегії також не враховано міжнародний досвід і тенденції розвитку галузі разом із новітніми технологіями акумулювання як електричної, так і теплової енергії.

Підписуючи і ратифікуючи Угоду про асоціацію з ЄС, Україна обрала європейський шлях розвитку. Імплементувавши Директиви ЄС 2009/28/ЄC, наша країна не тільки зобов'язалася виконати завдання із впровадження ВДЕ до 2020 р., але й повинна дотримуватися такої тенденції в подальшому, тим більше, що це відповідає її інтересам.

Згідно з проектом Енергостратегії, питаннями поліпшення екології (зокрема, декарбонізації) у процесі генерації електроенергії в Україні почнуть опікуватися лише в період 2026–2035 рр., але таке відтермінування неприпустимо.

Необхідно сконцентрувати увагу держави на визначенні для кожної галузі комплексу заходів із збільшення її інвестиційної привабливості для залучення зацікавлених недержавних інвестицій. Також слід оцінити реальні можливості залучення обмежених державних коштів, джерел їх отримання та пріоритетні й нагальні напрямки їх використання.

Нова енергетична політика. Для створення ефективного ринку в енергетичному секторі необхідно, щоб держава відійшла від практики адміністративного регулювання та керування і перетворилася на рушійну силу, яка забезпечує створення та гарантує функціонування справедливих правил, де визначальним параметром буде економіка. Це стимулюватиме підвищення конкуренції між суб'єктами енергетичного ринку та поліпшення якості послуг для споживачів. Після підписання Угоди про асоціацію з ЄС Україна мусить ставити собі такі цілі, які співставні із цілями ЄС.

Простий аналіз стану впровадження в Україні чотирьох загальновідомих механізмів стимулювання використання ВДЕ, які застосовуються у світі, дає песимістичний результат. Тож розглянемо пакет невідкладних заходів, реалізація яких, на наше глибоке переконання, у найближчі кілька років вирішить питання енергетичного забезпечення держави за європейськими стандартами.

Як має працювати механізм "зеленого" тарифу?

Сьогодні ринок відновлюваної енергетики в Україні перебуває в стагнації й очікуванні, а програми кредитування (перш за все USELF від ЄБРР) було зупинено через невизначеність і очікування змін у законодавстві.

Враховуючи кардинально різні погляди щодо визначення коефіцієнта "зеленого" тарифу для сонячної енергетики, було б оптимальним доручити незалежній і незацікавленій організації в стислі терміни виконати економічний аналіз фактичної собівартості вироблення енергії на сонячних станціях, як і для генерацій усіх видів ВДЕ, провести розрахунки диференційовано для станцій різної потужності та визначити оптимальні величини відповідних тарифів з урахуванням окупності об'єктів та енергетичної ситуації в Україні. Можна погодитися з тим, що діючі коефіцієнти можуть бути зменшені до економічно обґрунтованих величин з оптимальним рівнем рентабельності. Але якщо не буде прив'язки до євро, навряд чи інвестори розпочинатимуть проект із невідомими параметрами.

Отже, сьогодні основні питання до закону стосуються насамперед визначення коефіцієнта "зеленого" тарифу для кожного виду ВДЕ. Серед існуючих варіантів проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії" найкращим ми вважаємо законопроект №2010. Однак, на наше переконання як незалежних і незацікавлених фахівців, можна зробити його досконалим і справедливим з урахуванням кількох пропозицій.

1. Зміни до ст. 15 "Оптовий ринок електричної енергії України" Закону України "Про електроенергетику".Світовий досвід свідчить, що інтенсивний розвиток альтернативної енергетики, зокрема сонячної, став можливим перш за все завдяки належній підтримці на рівні держави проектів приватних домогосподарств.

Для створення умов динамічного розвитку цього напрямкупропонуємо в повному обсязі купувати за "зеленим" тарифом електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або вітру об'єктами електроенергетики приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує сумарно 16 кВт. За умови прийняття такої пропозиції пропонується зменшити величину викладених у ст. 15 коефіцієнтів на 10%.

2. Зміни до ст. 17-1. "Стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії".

2.1. Тариф для сонячної енергетики. Розуміючи недопустимість ретроспективного зниження тарифу для об'єктів, введених в експлуатацію до
1 січня 2015 р., пропонуємо запровадити норму, яка, на наш погляд, забезпечить справедливі та рівні умови ведення бізнесу і одночасно захистить інтереси інвесторів-першопрохідців. За отриманими високими тарифами термін окупності таких об'єктів, за різними розрахунками, становить п'ять-сім років (залежно від встановленої потужності). З урахуванням значного зниження вартості технології пропонуємо після частини сьомої доповнити статтю новою частиною про зменшення тарифів для всіх суб'єктів господарювання, які виробляють електроенергію з енергії сонячного випромінювання, після п'яти років з дня їх введення в експлуатацію для об'єктів, введених в експлуатацію:

- до 31.03.2013 р. включно - на 48%;

- до 01.01.2015 р. включно - 28%;

- до 01.01.2025 р. включно - на10%.

Ця пропозиція може викликати різні суперечливі реакції. Наша мета - відкрити дискусію, щоб змінити існуючі суперечливі правила, без завдання шкоди іміджу України. Необхідність вирішення зазначеного питання є нагальною, тож закликаємо до пошуку оптимального механізму.

2.2. Тариф для біомаси та біогазу. Запропоновані в законопроекті коефіцієнти "зеленого" тарифу для електроенергії, виробленої з біомаси (2,84) і біогазу (3,15), є завищеними. За підрахунками експертів Біоенергетичної асоціації України, встановлення даних коефіцієнтів на рівні 2,7 для біомаси та 3,0 для біогазу дасть можливість зменшити терміни окупності відповідних проектів до 7–10 років (за іншими даними тих же авторів, до 5–7 років).

3. Зміни до ст. 17-3 "Місцева складова при створенні об'єкта електроенергетики". Варто зауважити, що визначені у ст. 17-3 фіксовані частки елементів обладнання не є точними і враховують лише основні складові обладнання, ігноруючи такі важливі частини, як трансформаторні, електронні та кабельні складові, які, за умови їх включення, спонукатимуть до використання місцевих згаданих складових. Тим більше їх виробництво вже існує в Україні. Таким чином, ми не тільки створюємо більш детальне, прозоре і реальне визначення питомої ваги елементів обладнання, а й підтримуємо українського виробника. Щоб відкинути обвинувачення у намаганні "підігнати" складові обладнання під окремих виробників, пропонується викласти пункти "а" та "б" зазначеної статті зі змінами, поданими у відповідних таблицях:

а) на об'єктах електроенергетики, у тому числі введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), які виробляють електричну енергію з енергії вітру;

б) на об'єктах електроенергетики, у тому числі введених в експлуатацію чергах будівництва електростанцій (пускових комплексах), які виробляють електроенергію з енергії сонячного випромінювання.

Зміни до пункту "в". На думку колег з біоенергетики, запропонований підхід передбачає, електроенергія з біомаси вироблятиметься виключно за технологією спалювання біомаси та перетворенням отриманої теплоти в електроенергію за паротурбінним циклом Ренкіна.

Такий підхід унеможливлює використання інших технологій, що мають вищу енергетичну ефективність або менші капітальні вкладення (газифікація та піроліз біомаси з використанням теплоти, генераторного газу, рідкого піропалива або інших біорідин у двигунах внутрішнього згоряння, двигунах зовнішнього згоряння, газових турбінах з внутрішнім або зовнішнім згорянням). Відповідне обладнання для невеликих електростанцій з газифікацією та піролізом біомаси вже виробляється або створюється і може вироблятися на машинобудівних підприємствах України.

У зв'язку з цим пункт "в" ст. 17-3 пропонуємо доповнити таким підпунктом: на об'єктах електроенергетики, які виробляють електроенергію з біомаси, у тому числі введених в експлуатацію чергах будівництва електростанцій (пускових комплексах), на яких здійснюється використання біомаси, генераторного газу, піролізного газу, піролізної рідини та біорідин, що вироблені з біомаси, у поршневих двигунах або газових турбінах з внутрішнім або зовнішнім згоранням.

Твердження про надмірно високу вартість енергії з ВДЕ є помилковим. Відновлювана енергетика має кращі економічні показники, ніж атомна, і спроможна скласти економічну конкуренцію тепловим електростанціям (особливо з урахуванням зростаючих цін на квоти викидів парникових газів).

Якщо врахувати відсутність паливної складової та будь-якого впливу на довкілля (крім біоенергетики) і пов'язані з ним непрямі витрати, то відновлювана енергетика виглядає набагато привабливішою і цікавішою (весь світ знає про Чорнобильську катастрофу, від наслідків якої економіка Україна потерпає й досі).

Ринкові тарифи на енергетичні ресурси. Необхідність підвищення в Україні цін на енергетичні ресурси є не тільки вимогою, а й нагальною потребою для формування дійсно ринкових механізмів функціонування такого важливого сектора економіки. Однак економічного ефекту буде досягнуто лише у тому разі, якщо приведення цін і тарифів до економічно обґрунтованого рівня стане одним із важливих кроків у реформуванні системи функціонування й управління у сфері ЖКГ за європейськими і світовими стандартами.

Заходи для стимулювання енергоефективності та використання ВДЕ

Не виникає жодних сумнівів, що рівень енергоспоживання в Україні є вищим, ніж він повинен бути, особливо порівняно із країнами ЄС. Серед основних перешкод, які стоять на шляху до підвищення рівня енергоефективності в Україні, можна виокремити такі:

- надмірне регулювання ринку;

- недостатній технічний розвиток;

- недостатній рівень пропагування та обізнаності щодо заходів з енергоефективності, способів їх застосування та використання ВДЕ.

Розглянемо нагальні заходи, які, на наш погляд, необхідно терміново впроваджувати.

Заходи для стимулювання скорочення енергоспоживання в будівлях. Метою є скорочення споживання теплової енергії, що потребує проведення робіт: з масовим примусовим, за рахунок постачальника, 100-відсотковим встановленням приладів обліку на всі енергетичні ресурси та з поліпшенням ізоляційних характеристик будівель.

Також важливим аспектом є запровадження інституту енергоменеджерів, що дасть змогу запровадити повний моніторинг споживання енергетичних ресурсів у всіх будівлях (бюджетних, житлових та ін.), у транспорті та всіх секторах, запропонувати і здійснити заходи із скорочення енергоспоживання тощо.

Пропонуємо створити фонд енергоефективності, до якого спрямовуються кошти, передбачені для субсидування газового сектора, кошті, виділені країнами ЄС та іншими партнерами під такі цілі, а також кошти з інших джерел.

Також пропонується запровадити два нові податки: один - на скорочення шкідливих викидів в атмосферу, інший - на скорочення використання викопного палива, а частину цих доходів спрямувати на підтримку фінансування енергоефективних проектів і на фінансування згаданого фонду.

Заходи для заміщення природного газу ВДЕ в теплоенергетиці. В цьому контексті необхідно схвально сприймати дії Кабінету міністрів України, який за ініціативи Держенергоефективності у 2014 р. прийняв ряд постанов революційного характеру. Однак необхідно зазначити, що, на нашу думку, важливо внести зміни до них з метою включення чітко визначених критеріїв рівня енергоефективності та обмеження обсягів викидів, яких необхідно досягти претендентам на отримання передбачених пільг.

Заходи для підвищення енергоефективності сільськогосподарських підприємств. Цей виклик для сільгоспвиробників має вплинути на споживання прямої (нафтопродукти, електроенергія) і непрямої (енергія для виробництва, обладнання та будівлі) енергії з метою зменшення споживання і, в такий спосіб, енергетичних витрат, а також викидів парникових газів.

Створення ринкових умов для розвитку енергетичних мереж України. Для досягнення зазначених цілей з розвитку енергетичного сектора першочерговим завданням має бути план з реконструкції та розвитку енергетичних мереж країни (електричних і теплових) через впровадження ринкових умов, які забезпечать вільний доступ для всіх гравців. Це сприятиме створенню відкритих і конкурентних відносин, а також залученню інвестицій і поліпшенню рівня надання послуг.

Створення дієвої системи популяризації енергоефективності та відновлюваних джерел енергії.Слід підвищити роль Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України щодо реалізації завдань з популяризації цілей енергетичної політики держави. Пропонується створити для населення нові теле- та радіопередачі на центральних і національних каналах, які інформували б кожного громадянина про конкретні дії щодо виконання енергоефективних заходів та отримання переваг. Вкрай важливо задіяти всі інструменти для того, щоб змінити радянський енерговитратний менталітет громадян.

***

Перегляд Енергостратегії допомагає визначити нову політику держави, яка повинна бути спрямована на підвищення рівня енергоефективності і сприяти поширенню використання екологічно чистих технологій відновлюваної енергетики. Для визначення нової енергополітики необхідно використати європейський і міжнародний досвід.

Основними завданнями програми нової політики повинні бути:

1. Удосконалення законодавства та забезпечення його стабільності й неухильного виконання, а також удосконалення системи стандартизації у цій сфері.

2. Оптимізація структури енергобалансу України, зокрема заміщення традиційних видів палива ВДЕ та альтернативними видами.

3. Зменшення обсягу витрат енергоресурсів у виробництві через модернізацію обладнання, впровадження нових енергоефективних технології, удосконалення системи управління та популяризації енергоефективності й енергозбереження, створення нової культури споживання, зокрема з допомогою:

- стимулювання підприємств до здійснення модернізації котелень, впровадження енергоефективного обладнання, технологій, матеріалів і виконання необхідних робіт, у тому числі через фінансову підтримку шляхом створення конкурентної системи кредитування й компенсації державою (з коштів фонду енергоефективності) частини вартості проектів за певних чітко визначених умов;

- стимулювання населення до впровадження енергоефективного обладнання, технологій, матеріалів і виконання необхідних робіт, в тому числі через фінансову підтримку шляхом створення конкурентної системи кредитування й компенсації державою (з коштів фонду енергоефективності) частини вартості проектів за певних чітко визначених умов.