Єврокомісія має намір построїти "Газпром" — по зонах

І критикує "Північний потік-2"

Європейська комісія не обмежилася стрес-тестами після газової кризи на початку 2009 р. Пошук прийнятних варіантів газозабезпечення держав - членів Європейського Союзу тривав увесь цей час. Днями, повідомляють інформагентства, ЄК запропонувала новий регламент поставок природного газу для всього Євросоюзу. Мета цієї пропозиції - забезпечити безпеку поставок за регіональним принципом. Єврокомісія пропонує створити дев'ять зон газозабезпечення та зміцнити взаємодопомогу між учасниками ринку. Але основна мета - уникнути газового шантажу.

Регіональна взаємовідповідальність

"Щоб можна було скористатися всіма перевагами, які надає ліквідний і конкурентний ринок, необхідно поліпшувати прозорість газового ринку ЄС. Щоб вирішити цю проблему вразливості системи, комісія пропонує при виробленні заходів безпеки поставок дотримуватися вже не національного, а регіонального підходу", - йдеться в прес-релізі Європейської комісії (ЄК).

Дипломатична заява єврокомісара по справах енергосоюзу Мароша Шефчовича про те, що нові пропозиції Єврокомісії з енергобезпеки не націлені виключно на "Газпром", - швидше, данина ввічливості. Так, заходи, запропоновані ЄК, стосуються не тільки росіян, але всі три приклади ризиків держав - членів Євросоюзу (події 2006-го, 2009-го і 2014 р.) пов'язані саме з діями Москви.

У Брюсселі заявили, що треба створити умови для підтримки комерційних контрактів на поставки газу в ЄС, вигідні для європейських споживачів. "Ми хочемо засвоїти уроки з газових криз останніх років", - зазначили там.

Досвід роботи з газовим диктатом уже напрацьований. На відміну від 2006-го та 2009-го, всі держави - члени ЄС мають плани дій на випадок надзвичайних ситуацій і криз, а також гарантованих поставок газу населенню та іншим захищеним клієнтам навіть у разі виходу з ладу основної газової інфраструктури в країні. Але цих заходів виявилося недостатньо.

Як показали загальноєвропейські стрес-тести в 2014 р., у національній політиці все ще недостатньо враховано ситуації з можливістю поставок із сусідніх країн.

У Єврокомісії також зазначають, що залежність ЄС від імпорту газу досягла 65% у
2013 р., збільшившись із 43,3% у 1995-му, тобто в півтора разу. У 2013 р. близько 39% припадало на імпорт із Росії, 30 - з Норвегії та 13% - з Алжиру.

Нині комісія запропонувала створити в Євросоюзі згідно з відповідним регламентом дев'ять регіональних зон для безпеки поставок газу (включаючи Мальту, де газ не використовують узагалі).

Країни кожної із зон розділять між собою відповідальність за формування стратегічних запасів газу та розвиток інфраструктури газопроводів між державами. Литва відповідатиме за безпеку поставок газу в одній зоні з Латвією, Естонією та Фінляндією. До другої зони входять Німеччина, Польща, Чехія та Словаччина, до третьої - Австрія, Італія, Угорщина, Словенія та Хорватія, а до четвертої - Болгарія, Греція та Румунія.

У регламенті також представлений і "принцип солідарності", при якому сусідні країни повинні допомагати одна одній під час кризи з поставками газу та здійснювати постачання газом домашніх господарств і найважливіших постачальників соціальних послуг, наприклад лікарні. Цей регламент має на меті уникнути повторення криз 2006-го та 2009 р., коли через перебої з поставками газу з Росії в деяких країнах Європи виникли труднощі через недостатні запаси.

При цьому держави кожної із зон при координації Єврокомісії розділять між собою відповідальність за розвиток міждержавної системи газопроводів і формування стратегічних запасів газу.

Особливу увагу приділяють створенню можливості реверсних поставок "як одного з найшвидших способів забезпечення газом". І знову ненав'язливо позначено, від кого очікують неприємностей: "...у тому числі із заходу на схід у випадку газових криз".

Крім того, рішення при проектуванні інфраструктури прийматимуться не на національному, а на регіональному рівні. Це забезпечить кращу координацію між державами-членами, у тому числі точнішу оцінку спільних ризиків. А ще підсилить їхню переговірну позицію. Інакше кажучи, буде важче втілювати в життя тактику грати на протиріччях різних членів Євросоюзу.

Власне, про це в документі Єврокомісії йдеться цілком прямо: "Постачальники з країн, які не входять у ЄС, матимуть менше можливостей чинити тиск як домінуючі продавці".

Ліквідується й ізольованість від загальноєвропейської газотранспортної системи Фінляндії та країн Балтії. Будується газопровід із Польщі в Литву, будуть побудовані газопроводи між Естонією та Латвією. Через затоку протягнуть трубу від Естонії до Фінляндії. У Суомі будують і свої пункти приймання скрапленого газу. Ці проекти одержать загальноєвропейський статус.

На півдні Європи Болгарія та Румунія одержать газ із Греції, а в Угорщині буде забезпечена можливість отримувати паливо з термінала скрапленого газу в Хорватії.

Іспанія, Португалія та Франція також одержать додаткові газопроводи.

Попри слабке навантаження наявних терміналів із приймання скрапленого газу, вони будуть розвиватися. Хоча поки що статус проекту ЄС одержав тільки проектований термінал у Хорватії. Передбачається, що в кожному регіоні має бути можливість приймати скраплений газ. Запропоновані й заходи щодо стимулювання його використання.

Та, мабуть, найболючішим "подарунком" для "Газпрому" стане новий механізм контрактів і перевірка діючих на відповідність вимогам Євросоюзу. Як повідомляло DT.UA, раніше ЄС заявив про те, що має намір перевірити контракти "Газпрому" з європейськими компаніями на тлі виникнення підозр, що російський монополіст установив несправедливі ціни, які порушують правила торгівлі Євросоюзу.

За оцінками Євросоюзу, на момент проведення стрес-тестів у 2014 р. в Європі діяло близько 300 контрактів на поставку газу (строком від одного до 30 років) із постачальниками, які не є членами ЄС. Більш як половину їх укладено п'ятьма країнами - Францією, Іспанією, Німеччиною, Бельгією та Італією (у кожній понад 30 таких договорів). А от у Фінляндії, Латвії, Болгарії з Грецією, Португалії та Словенії їх менше п'яти в кожній.

Природно, це не тільки "газпромівські" (наприклад, в Іспанії "російських" контрактів майже немає). Але саме "Газпром" найбільшою мірою опирається, десятиліттями вибудовуючи систему довгострокових контрактів, що обійшлося йому у величезні суми на лобістів.

Нині Європейська комісія хоче знати деталі всіх довгострокових контрактів на поставку товарного газу в ЄС із постачальниками, які не є членами ЄС. У тому числі обсяги та пункти доставки. Тепер від імпортерів вимагатимуть надання у свої національні органи інформації про всі контракти з постачальниками, які не входять у ЄС, строком понад рік, а також будь-які наступні зміни в існуючих.

Це й тривалість контракту, і контрактні обсяги, у тому числі мінімальні та максимальні (як добові, так і щомісячні з річними) у разі виникнення надзвичайної ситуації, і конкретні пункти доставки. І, зокрема, умови призупинення поставок газу. А національна влада передаватиме ці дані в ЄК до кінця вересня кожного року. Передбачається, що імпортери мають повідомити їхні національні органи та Єврокомісію про будь-які нові контракти, що індивідуально або разом з іншими контрактами забезпечують понад 40% річного національного попиту. Це вже прямо "антигазпромівський" пункт, тому що зараз російська компанія поставляє більш як 40% імпортованого газу в 13 із 28 країн ЄС. Правила також дозволять національним органам або Єврокомісії дізнаватися подробиці будь-якого контракту на поставку газу, які можуть вплинути на безпеку в будь-якій частині ЄС.

Хоча обіцяно, що комерційна інформація буде конфіденційною, але якщо вона суперечитиме директивам ЄС, контракт буде приводитися у відповідність із ними.

І тут "Газпром" може нарікати сам на себе. Він багато років відверто намагався диктувати ціни на сході Європи. Для тієї ж небагатої Балтії вони були найвищі в ЄС. При цьому росіяни саркастично заявляли: "Не подобається - пройдіться базаром. Може, дешевше знайдете". І виявилися праві - пройшлися та знайшли дешевше.

Загалом змін багато, частина з них безпосередньо вплине й на нас. Можливий загальноєвропейський перегляд контрактів посилює нашу позицію в переговорах із "Газпромом" - Київ вимагає саме їхньої відповідності європейським нормам.

Буде простіше вирішувати питання і з віртуальним реверсом, який "Газпром" охоче використовує сам і з яким запекло бореться, коли таким реверсом хочуть скористатися інші. Хоча для нас не все однозначно. Південні проекти Євросоюзу знижують потребу в російському газі, отже, і завантаження південного коридору через Україну. Той самий хорватський термінал може зняти потребу в 4–6 млрд кубометрів газу. Зате знизиться бажання пограти вентилем, як торік.

Поки що це швидше ще декларація про намір ЄК. Для вступу регламенту в дію його мають затвердити Рада ЄС та Європарламент, на що піде мінімум два роки. Але такої консолідованої позиції Євросоюз не виражав давно. Це не найкраща новина для "великої енергетичної супердержави", але зовсім непогана для Європи.

ЄК критикує процес підготовки до "Північного потоку-2", та чи під силу його зупинити?

Попри те, що в Єврокомісії не вірять, що газопровід "Північний потік-2" буде побудований, але вже сьогодні наголошують: цей проект не є виключно комерційним. Зокрема, минулого тижня заступник голови Єврокомісії з енергетики Марош Шефчович спростував заяву уряду Німеччини про те, що в будівництві газопроводу "Північний потік-2" ідеться про виключно комерційну ініціативу. "Ви точно неодноразово чули, що "Північний потік-2" називають комерційним проектом, однак я хочу підкреслити, що не бачив комерційних проектів, які так часто обговорювалися б на настільки високому політичному рівні", - повідомив М.Шефчович.

У свою чергу, комісар ЄС із енергетики Мігель Аріас Каньєте заявив, що йдеться не лише про юридичні тонкощі, а й про "високополітичні питання". Він пояснив, що Єврокомісія домагається права перевірки важливих комерційних контрактів щодо поставки газу з метою спрогнозувати ступінь енергетичної залежності. Однак ідеться тільки про ті договори, які відіграють важливу роль для енергетичної безпеки країни або регіону, наприклад, якщо постачальник покриває не менш як 40% ринку.

На даний момент частка "Газпрому" на ринку Німеччини не перевищує 40%, зазначив Аріас Каньєте, але це може змінитися після будівництва "Північного потоку-2". "У такому разі 80% газу може поставлятися з одного-єдиного джерела", - сказав він.

Як повідомляло DT.UA, 1 лютого прем'єр-міністр Арсеній Яценюк заявив, що Україна подала позов у секретаріат Енергетичного співтовариства відносно "Північного потоку-2". Глава уряду України зазначив, що разом із прем'єр-міністром Словаччини Робертом Фіцо вони "дали чіткий сигнал усім нашим європейським партнерам і світовому співтовариству, що цей проект має бути не просто переглянутий, а фактично призупинений".

У вересні 2015 р. "Газпром" та європейські енергоконцерни домовилися про будівництво "Північного потоку-2" вартістю 9,9 млрд євро. Нові нитки газопроводу повинні будуть транспортувати 55 млрд кубометрів газу з Росії до Німеччини й далі в ЄС дном Балтики. Запустити газопровід планується у 2019 р.

Ряд країн - членів ЄС виступили різко проти будівництва "Північного потоку-2". Офіційною позицією ЄС залишається пріоритет зниження енергетичної залежності від РФ. На початку листопада минулого року повідомлялося про те, що Єврокомісія ретельно перевірить проект газопроводу "Північний потік-2", який викликав гостру критику.