Ярмарок Кулібіних

«Грошей справді немає. Немає цих маленьких металевих кружечків, які я так люблю», — журився на сторінках «Золотого теляти» Остап Бендер. Зараз його слова через кризу і пов’язані з цим неприємним явищем труднощі готові повторити чимало людей. Не дивно, що на міжнародному інвестиційному саміті в Донецьку пропозиція значно перевищувала попит: регіональні компанії всіх форм власності просять у потенційних інвесторів 3,5 млрд. грн. Та яку суму буде насправді влито в економіку Донбасу після проведених зустрічей і консультацій, сказати неможливо.

«Донецькі» ще раз наочно довели, що їх даремно вважають тугодумами. Місцеві бізнесмени і чиновники насправді здібні і готові навчатися. Щоправда, замість мудрованих теорій вони вибирають емпіричний шлях пізнання, воліючи вчитися на помилках. Причому своїх власних. До того, як нинішній інвестиційний форум зробили тематичним і присвятили проблемам енергозбереження і енергоефективності, металургійним магнатам довелося особисто переконатися, що за нинішньої божевільної енергоємності виробництва навіть дешева, за європейськими мірками, робоча сила і режим сприяння з боку держави не гарантують прибутків в умовах обвалу цін на світових ринках.

Комунальникам, у свою чергу, довелося чимало понервувати під час зимової «газової війни», на котру незмінно перетворюється підсумковий раунд переговорів щодо газу між Росією та Україною. Тоді, нагадаю, газ для тепломереж Донецької області доводилося відбирати у промислових підприємств. Тільки після цього офіційні особи раптом згадали про те, що одна тільки вітчизняна «комуналка» споживає стільки ж газу, скільки вся Польща.

Не можна сказати, що в Донецькій області зовсім нічого не робилося в сфері енергозбереження. Як випливає з оприлюдненої доповіді губернатора області Володимира Логвиненка, після прийняття відповідної регіональної програми на 2006—2010 роки було зекономлено 4,7 млн. тонн умовного палива на суму понад 3,9 млрд. грн.

Кілька великих металургійних заводів почали впроваджувати технології вдування пиловугільного палива, а також електросталеплавильного виробництва. Вуглярі захопилися проектами з переробки шахтного метану і таким іншим. Проте зараз темпи цих робіт доведеться підвищити в рази, так би мовити, перейти з прогулянкового кроку на спринтерський біг. Для цього необхідне вливання великих сум у найкоротші терміни.

Щоб зацікавити нечисленних інвесторів, менеджмент донецьких підприємств і вчені презентували широкій публіці всі технічні рішення, яким не знайшлося застосування в щасливі часи «газу по п’ятдесят».

Хоч як дивно, на першому місці в списку галузей регіону, де терміново потрібно скорочувати енергоспоживання, сьогодні опинився не гірничо-металургійний комплекс, а житлово-комунальне господарство. Тільки обласна водопостачальна компанія «Вода Донбасу» заявляє, що необхідний обсяг інвестицій у систему водопостачання Донецької області становить понад 1,1 млрд. грн. — третину від загального бюджету всіх поданих проектів. Питну воду для жителів посушливого Донбасу доводиться подавати з Сіверського Дінця по каналу завдовжки 240 км, витрачаючи на це щороку 75 млн. кВт.год електроенергії. «Ми приречені жити з цією системою водопостачання, але треба зробити так, щоб ця система була енергоефективною. У нас дуже енергоємне господарство. Немає жодного водоканалу в країні, який споживав би стільки електроенергії», — стверджує гендиректор комунальної компанії Олександр Аліпов.

За його словами, єдиний вихід (крім, зрозуміло, заміни застарілого обладнання) — виробляти енергію самим, оскільки прогнозується зростання цін. «У будь-якому разі наша перспектива — середньоєвропейські ціни. Хай там що хто каже, це буде. Через два-три роки ціни на електроенергію зростуть удвічі. У цьому ми рухаємося у бік Європи», — упевнений О.Аліпов. Тому донецькі водопровідники пропонують інвесторам узяти участь у будівництві сонячної фотогальванічної електростанції в санітарній зоні каналу «Сіверський Донець—Донбас». Передбачається, що сонячні батареї даватимуть щороку прибуток у 34 млн. євро.

Не виключено, що для залучення інвестицій комунальне підприємство навіть реорганізується в акціонерне товариство. До акціонерів увійдуть обласна рада, муніципалітети регіону і бізнесмени. «У майбутньому наша компанія — акціонерне товариство. Інвестор вкладатиме свої гроші і потім як акціонер — одержуватиме свій прибуток. Тільки так. Ніяких концесій, інакше це буде просто викачування грошей із міст», — наголосив гендиректор підприємства «Вода Донбасу».

Крім «електричного сепаратизму», актуальною залишається тема газової залежності. Представники вугільних підприємств знову заговорили про утилізацію шахтного метану з допомогою когенерації. Цілком упроваджено цю технологію поки що тільки на шахті ім. Засядька, де когенераційна установка забезпечує електроенергією ряд об’єктів самого підприємства і сусідній житловий масив. На різних стадіях реалізації перебувають ще п’ять проектів. Про свій намір використовувати шахтний метан сьогодні заявляє і шахта «Краснолиманська». Відповідно до проекту, необхідні вкладення становлять 47,3 млн. грн., і вже в 2012 році рентабельність виробництва електроенергії методом когенерації становитиме 35%.

Вчені з Донецького технічного університету, крім своєї розробки із вдування пиловугільного палива, наполягають на відродженні незаслужено підзабутої технології газифікації вугілля. Отриманий при відповідній обробці вугілля синтез-газ, вважають університетські фахівці, може замінити дороге імпортне паливо. «За оцінками десятирічної давності, газогенератор окупається за рік. Але це — заміна всієї енергосистеми області. Це такі гроші і така зміна мислення, до якої ми ще не дожили», — каже професор ДонНТУ Віктор Гольцов.

Представники науки, втім, попереджають, що на шляху впровадження прогресивних розробок зустрінеться ще чимало підводних каменів. «Я колись захищав кандидатську дисертацію з газифікації вугілля і можу сказати, що до масового застосування газогенераторів нам ще дуже далеко. Й інші країни світу дуже обережно йдуть цим шляхом, тому що це технічно дуже складний процес», — прокоментував новаторські ідеї своїх колег академік НАН України, директор Інституту вугільних енерготехнологій Олександр Майстренко.

У цьому короткому огляді, зрозуміло, неможливо перелічити все, що готові запропонувати для впровадження в Донецькій області місцеві і заїжджі в гості кулібіни. Переробка побутових відходів для виробництва біогазу, біодизельні установки, міні-ГЕС і вітрогенератори... Та головне запитання, на яке доведеться шукати відповідь: де взяти на все це гроші?

Фахівці сходяться в думці: за нинішніх умов розраховувати на те, що потрібний обсяг фінансування енергозберігаючих проектів забезпечать приватні інвестиції, не доводиться. Єдиними потужними інвесторами в цій сфері сьогодні є, на думку експертів, держава і міжнародні некомерційні фінансові інститути, наприклад, Банк реконструкції і розвитку, різноманітні екологічні фонди і структури, які забезпечують реалізацію механізмів Кіотського протоколу.

Так, Кабмін планує в проекті держбюджету-2010 виділити 3 млрд. грн. на енергозбереження, але при
цьому розраховує, що обсяг залучених інвестицій перевищить внесок держави як мінімум учетверо. Крім того, у Донецьку керівник Національного агентства з питань забезпечення ефективного використання енергоресурсів Сергій Єрмілов від імені уряду підписав рамкову угоду з екологічною корпорацією NEFCO. Відповідно до документа, ця фінансова організація за підтримки урядів північних європейських країн готова кредитувати українські комунальні підприємства на чотири-п’ять років під 3% річних. Треба зазначити, що скандинави взагалі активно цікавляться екологією та енергозбереженням в Україні. Так, уже анонсовано будівництво в Донецьку сміттєпереробного заводу і головним інвестором цього проекту виступає шведська компанія.

Міжнародний банк реконструкції і розвитку, у свою чергу, підтверджує для нашої країни обсяг кредитного портфеля на проекти з підвищення енергоефективності в 700 млн. дол. ЄБРР готовий розглядати проекти вартістю до 5 млн. євро. Фінансисти також запевняють, що й інструменти фондового ринку, попри кризу, можна задіяти у добуванні грошей на енергозберігаючі програми. «Гроші є. Їхня кількість зменшилася, зросли вимоги до тих, хто хоче їх одержати, але гроші — є. Ми навіть сперечалися з колегами, чи існує ринок IPO в енергозберігаючому секторі. Я вважаю, що ця тема — «жива». Залучення коштів через фондовий ринок зростало на 50% щороку, потім було падіння в першому кварталі поточного року. Хочеться сподіватися, що якогось дна досягли, і далі ми побачимо зростання», — вважає фінансовий консультант Максим Конюшенко.

Інші схеми фінансування готові запропонувати керівники органів місцевого самоврядування. «Потрібна законодавча база, яка давала б змогу органам місцевого самоврядування самостійно приймати рішення про кредитування тих або інших проектів», — заявляє голова Донецької обласної ради Анатолій Близнюк.

Задуматися над проблемами енергозбереження в Донецькій області вирішили тільки зараз, однак перші тривожні симптоми проявилися вже давно. Наприклад, понад десять років тому підприємства теплокомуненерго припинили подавати гарячу воду в більшості населених пунктів Донеччини, тому що бракувало грошей на газ. Та, можливо, хоч тепер стане зрозуміло, що жити так далі не можна?